Мир в Україні - наша єдина дитяча мрія.

Кожного ранку ми прокидаємося з надією, почути таку бажану новину, що все закінчилося, що настав мир і спокій у нашій державі. Та, на жаль, ми  чуємо про нові обстріли, які забирають людські життя, про втрати.

У бібліотеці-філії №4 зібралися юні читачі, щоб поговорити про день Миру.

Серйозна тема, вдумливі погляди… Тато Лади сказав: «Краще їм про війну не знати. Нехай мріють про мир».

Зрозуміло,  миру й щастя  люди прагнули з давніх-давен: скільки існує людство, стільки й живе у серцях чарівна мрія про мир. Бо тільки, коли є мир, то можуть здійснитись усі найзаповітніші прекрасні мрії людини, її надії і помисли, тоді кожен може реалізувати себе повністю, розкрити свої здібності та таланти. Тільки зараз ми до кінця зрозуміли, яким важливим є для нас мир.

Як наші діти розуміють Мир?

«Мир, це коли ми з мамою повернемося додому»… «щоб ми з однокласниками могли ходити в школу»… «я повернуся в свій Чугуїв і мої друзі також»… «тато і дядя повернуться з війни»… «я хочу, щоб усі були веселі і здорові»… «щоб не було страшно»

Цікаві таємниці у книжковій скарбниці.

День нової книги у бібліотеці-філії №4 - це подія, де розкриваються книжкові  таємниці, відбуваються нові знайомства та відкриття. « Ні з чим незрівнянне задоволення», - коментують читачі.

157 новеньких видань – дарунок полтавців нашій книгозбірні, серед яких довгоочікувані новинки улюблених письменників.

 Упродовж  дня бібліотекарі інформували своїх користувачів про нові надходження. Видання різні за жанром, інформаційно насичені: тут і класика, і новинки українських авторів, зарубіжні трилери, світові бестселери, фантастика, історичні романи, документалістика.

Книга дня – «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка, українського письменника, журналіста, продюсера, документаліста. Історія про «непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій».

А як вам такий відгук? «Давно книга так не затягувала, а кінцівка так не обдавала адреналіном. Шикарна якісна історія з купою загадок і, що важливо, розгадок, хоча питання після прочитання теж лишаються. Але основне моє враження — суцільне задоволення від читання, азарт і захват».

«Світло мрій у гавані надій». Зустріч із Оленою Никифоренко.

 У бібліотеці-філії №4 відбулася презентація другої поетичної збірки  Олени Никифоренко під назвою “Як є …”.

Знайомі, друзі, читачі - шанувальники  творчості полтавської поетеси почали збиратися в  читальному залі бібліотеки задовго до початку зустрічі. Охочі мали можливість придбати книжку та отримати автограф авторки.   Родзинка зустрічі - ліричні мелодії на саксофоні у виконанні Віктора Перетятько, створили ліричну атмосферу.

«В душі кожної людини живе її внутрішній романтик. Саме він нашіптує унікальні рядки, що згодом стають віршами», - ділилася думками Олена Никифоренко. - Саме цим зумовлений той факт, що поезія - завжди неповторність».

Гостя щиро запрошувала присутніх до розмови. Відверта оптимістка, які і її поезія, Олена Никифоренко розповідала про свій творчий шлях акторки, журналістки, художниці.

Про що збірка поезій з багатообіцяючою назвою «Як ..»?

Олена пише про світ, про себе, про людей, про мудрість, про Долю. Про життя.  Вона допомагає побачити прекрасні й незвичайні сторони в повсякденних речах, у тому простому житті, яке оточує нас щодня. ЇЇ поезія мотивує, вчить любити.

Слухачі по-справжньому переживали кожну струну поетичних емоцій. Атмосфера, що панувала в залі була теплою і щемливою. Друзі ділилися спогадами, колеги розповідали і курйозні випадки, і дотепні робочі моменти. Олена, з присутньою їй іронією доповнювала їх оповідки.

«Майстерня міста» у бібліотеці на Європейській 141»

 17 серпня у бібліотеці-філії №4 у рамках  сьомого фестивалю «Майстерня міста 2023» відбулося літературно-мистецьке рандеву «Полтава в серці кожного»

Тема зустрічі – ековідповідальність.

Саме існування людини залежить від уміння жити у злагоді й гармонії з природою. У ній все продумано до дрібниць,  і жодна людина у світі не зможе перевершити ту симетрію та красу. Нам залишається тільки її оберігати.  Інколи сама природа подає нам сигнали SOS. «Як саме?», - здивовані були діти.

Щоб краще зрозуміти навколишній світ та природу, запросили учасників зустрічі до гри за сторінками книги Віктора Сердюка «Стежками Флоренії або Випадок на Ульчиній галявині».

Флоренія не в Італії. Флоренія – це казкова країна в Полтавському дендропарку. Яскраві та професійні ілюстрації книги створили чудову атмосферу мандрівникам, а завдання, головоломки, шаради гру зробили захопливою, змістовною, цікавою й пізнавальною.

Квест вперше проходив у поєднанні з майстер-класами. За кожну правильну відповідь – смаколики-бали. Правильне рішення – цукерка у кошик, виготовлений власними руками. Не вгадав, цукерка відправляється у фонд підтримки журі.

Разом з учасниками гри дізналися, що насправді сталося на Ульчиній галявині і чи туман дійсно схожий на привида, який іноді стелиться понад Жаб‘ячим ставом.

 Карта, розміщена у книзі, допомогла зорієнтуватися у пошуках дивовижної Ульчиної галявини та Бузкового гаю. Учасники гри довідалися про історію Тарасової верби та таємниці озера Віддзеркалення.

Художня література має неймовірний потенціал зцілювати душу.

У бібліотеці-філії №4 відбулася година інформації «10 книг, на які ми чекали». Учасники зустрічі - група самодопомоги для членів сімей учасників бойових дій та вимушених переселенців.

Зрозуміло, що книга необов'язково має бути інструкцією з самовдосконалення. Але хороша художня література справляє  потужний вплив, і значна кількість досліджень останнім часом свідчить, що читання книжок дуже допомагає у щоденній боротьбі з життєвими труднощами.

Інколи здається, що в перипетіях деяких романів можна загубитись і втратити частину себе. Та все-таки, перегорнувши останню сторінку, з нами залишається натхнення, яким нас наділяють улюблені персонажі. Або знання, висновки, підказки, роздуми.

Учасникам розмови були запропоновані романи Світлани Талан, Дари Корній, Тетяни Белімової, Ярослави Дегтяренко. Їх новинки читачі бібліотеки завжди чекають із нетерпінням. Огляд новинок вийшов за межі 10 книг. Гості запитували про нові видання Сімони Вілар, Надії Гуменюк, Дарини Гнатко, Люко Дашвар.

Пам'яті Степана Чубенка.

5 липня 2023 року у бібліотеці-філії №4  відбулася година пам’яті «Я – звичайний українець», присвячена світлій пам’яті Народного Героя України Степана Чубенка.

Всі свої неповні 17 років хлопець прожив гідно і зробив для України стільки, скільки вистачило б на довге життя.

Уже пізніше про нього напишуть: «український школяр і патріот, воротар краматорського футбольного клубу "Авангард", який за свою проукраїнську позицію був катований і розстріляний бойовиками проросійської терористичної організації "ДНР" в липні 2014 року».

На зустрічі познайомилися з його батьками Віктором та Сталиною Чубенко.  Разом передивились десятки його фото та відео.

Стьопа - дитина Донбасу, який любив свій край, людей, намагався «зрозуміти сенс життя». Саме так називається книга Степана Чубенка : «Я зрозумів сенс життя», презентована під час зустрічі.

«Він умів і любив писати твори. У нього, справді, був талант і дуже гострий розум. І вірші, і проза, і домашні приколи».

«Мріяв стати футболістом. Фанат «Шахтаря» та воротар краматорського «Авангарду», тепер назавжди під №1. Серйозно займався греко-римською боротьбою, бо вважав, що кожен чоловік має бути сильним».

«Мовчати» не можна. Слід творити". Наталка Маринчак

    «Народилася у Харкові, виросла на філологічному факультеті, де викладають її батьки. Авторка поетичних збірок,  кількох літературно-культурних проектів,  вистав та перфомансів.  Популяризувала тему Майдану та АТО під час творчих вечірок, підтримувала та дбала про батька – духовного наставника харківського Євромайдану о. Віктора Маринчака», - вперше прочитала про Наталку Маринчак і відкрила її поезію, коли до рук  взяла збірку поезій «Там, де вдома. 112 віршів про любов та війну»

Поетична веселка Володимира Тарасенка

Творчості полтавського поета Володимира Тарасенка  були присвячені літературно-мистецькі  посиденьки у бібліотеці-філії №4 .  

16 його збірок для дітей і серед них – книга з чудовими ілюстраціями «Роси дитинства», яку презентували дітям.

  Вірші  легко читати навіть першокласникам. Хлопчики та дівчата занурилися у світ дитинства поета: веселого, сонячного, доброго, з ніжними колисковими, щирими посмішками та навіть мудрими повчаннями. Кожен із присутніх знайшов для себе вірш, який неодмінно хотів прочитати друзям. Цікаві історії та персонажі, вміння радіти та співчувати, дружити й учитися – все є у поезіях Володимира Тарасенка. А теплий гумор, без сумніву, налаштував юних  читачів на спілкування.

Дитячі вірші  поета  не тільки додали всім гарного настрою, а й  надихнули на творчість.

 Майстер-клас з Ларисою Леонідівною підсилив  зустріч  втіхою та колоритом. Завдяки майстерності  та фантазії дітей, кожен отримав веселку, зроблену власноруч.  До того ж, ще й  дізналися  таємниці веселки.

Вже потім діти розповідали своїм батькам, що вірші  варто читати кожен день. Для чого? Найперше - собі на потіху. Та  це не найважливіше!

Прислухайтеся до порад.

 «Вірші для дітей дуже добре розвивають і тренують пам'ять.

Думайте сміливо!

       Доступна та цікаво говорили з дітьми про Основний Закон України. Казкові персонажі допомогли зрозуміти, що буває, коли не виконуєш законів. Рольові ігри зробили зустріч цікавою та змістовною.         Майстер-клас з Ларисою Леонідівною подарував естетичну насолоду та відкрив читайликам  таємницю  статті 20 Конституції України. Хто знає закони, той завжди на крок попереду. Читайте. Думайте. Аналізуйте.

Про янголів, віру, добро та доброту.

 

Знайомство із книгами-новинками, саморобки у різноманітних техніках спілкування – все це щонеділі на пізнавальних посиденьках у бібліотеці-філії №4.

Полтавську дитячу письменницю Тетяну Луньову юні читачі знають добре. Написані нею книги – унікальні, казково добрі, сповнені особливого відчуття любові й світлої ніжності, мудрі й захопливі.

ЇЇ повчальна  історія «Янголяткова абетка» надихнула поговорити про янголів. Майстриня Лариса Леонідівна запропонувала та допомогла дітям виготовити  обереги - маленьких янголів.      

Трапляється, що дітям потрібна допомога янгола. А буває, що янголяті без дитячої допомоги не впоратися. Не вірите? Саме так сталося в книзі Тетяни Луньової. Школярі та янголя Світловид не тільки виручили одне одного, а й врятували магічну абетку.

 Звичайно ж, не обійшлося без «темної сили» та бешкетництва. Веселі, кумедні пригоди настільки сподобалися дітям, що для тих, хто не прочитав ще, встановили чергу.

Життя та пригоди Світловидика спонукали дітей до обговорення. Разом спробували розібратися, що таке «добро» і «зло»,  «погано» та «добре». Згадали випадки із власного досвіду, щоб  зрозуміти, що таке справжня дружба, справедливість, взаємодопомога та милосердя!

У кожної людини є янгол - охоронець. Але і кожен із нас може також стати  добрим янголом. Пригоди героїв книги  Тетяни Луньової тут же надихнули дітей на добрі справи. Аліса та Тимур подарували бібліотеці 9 нових дитячих книг. 

Влад і Маргарита наступний день почали із добрих справ.  «Це нам наші Янголята підказали», - усміхалися діти і  ще 7 нових дитячих книг «поселилися» у бібліотеці. Добрі книги та казкові янголи таки мають магічну силу. Цікавих, затишних і теплих читань разом із улюбленими письменниками!

Дитячі неділі у бібліотеці!

Казково, затишно та натхненно  щонеділі у бібліотеці-філії №4.

Діти чекають з нетерпінням недільні пригоди з літературними героями та виготовлення саморобок за мотивами суперкласних книжок.

Зазвичай тему й книги для обговорення юні читайлики вибирають самі. Цього разу Марк з мамою запропонували поговорити про важливість збереження та порятунку усього живого. Тварини, квіти, повітря, земля – все потребує екологічного та дбайливого ставлення.                  

«Книга « Сміттєва революція» Еріка Файві, - вважає мама Марка, -особливо корисною буде не тільки дітям, а й дорослим. Впевнена, вона  розкриє очі на багато питань. Адже я взагалі не здогадувалася, що маленький шматочок піци може ховати за собою більше двохсот літрів витраченої на його виробництво води! І це тільки дещиця з того, про що йдеться у цій книзі».    Головна перевага цієї енциклопедії – це малюнки і цікаві питання, на які всі разом шукали відповіді.

«Історія – неймовірний світ. Яскравий та цікавий» Ярослава Дегтяренко

  24 травня у бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч «Письменницькі таємниці Ярослави Дегтяренко», лауреатки Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Дегтяренко Анна Вікторівна, українська письменниця із Запоріжжя, літературний псевдонім якої Ярослава Дегтяренко,  нарешті «розвіртуалилася» з полтавськими шанувальниками її історичних романів.

У 2016 році її роман «Лицарі Дикого Поля» здобув відзнаку «Вибір видавця». Відтоді письменниця працює виключно в історичному жанрі, присвячуючи усі свої книги історії України. ЇЇ твори  давно вже стали хітами серед читачів книгозбірні. Новинку видавництва КСД «Князь русинів» пані Ярослава презентувала під час зустрічі.

«У своїх романах письменниця реконструює історичні події настільки точно, наскільки це можливо у сучасності. Ретельно вивчає історичні джерела, праці науковців, археологічні дані, етнографію, звичаї, вірування та побут українців, історію держави та права, військову історію, навіть деякі аспекти психології та судово-медичної експертизи, вплітаючи цю інформацію в сюжет книги».

Ярослава Дегтяренко вважає, що «історія - неймовірний cвiт, яскравий тa цікавий. I peaльнa історія набагато цікавіша, ніж фентезі, крутіша за бойовик, романтичніша за мелодраму» .

Ярославу Дегтяренко називають авторкою історичних романів із непередбачуваними сюжетами та  любовними інтригами.

Найкраще зрозуміти письменницю - це прочитати її твори.

Після спілкування з пані Ярославою читачі щедро ділилися враженнями.

Бо ми українці!

Святкування Дня вишиванки для читачів бібліотеки-філії №4 стало традиційним, як для всіх українців. Це  подія, яка покликана зберегти наші традиції, передати їх наступному поколінню.

Для наших пращурів вишиванка мала містичне, сакральне значення, служила оберегом. Зараз вона пов'язує українців зі своєю історією, є кодом нації й нагадуванням про нашу багату культуру та ідентичність.

У кожного народу є речі, які вважаються символами. В Японії - кімоно та сакура, в Індії - сарі та бінді, в Україні - вишиванка та калина. І чудово, коли ці символи органічно існують у нашому повсякденному житті!

Красива вишита українська сорочка з льону з давніх-давен вважається символом здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, любові та святковості.

 Пізнавальна година "А над світом вишиванка цвіте" стала ще одним кроком для юних читачів, щоб зрозуміти: «Тепер носити вишиванку стало не тільки патріотично, а й модно та ексклюзивно».

Нині вишиванка переживає піднесення і  відродження, адже українці згуртувалися так, як ніколи, з любов’ю підтримуючи власні традиції. Елементи української вишивки все частіше використовуються в дизайні одягу, і не лише у нашій країні. Навіть голлівудські красуні залюбки одягають ніжну вишиту сорочку.

«Чим же насамперед є вишиванка для українця? Оберегом, святинею, місточком між поколіннями чи красивим елементом одягу?» Разом із п’ятикласниками Розсошенської гімназії шукали відповіді на це запитання. Зверталися до історії вишиванки, основних її етапів, кожен з яких – цікавий факт, який був відомий не всім.

Говорили з школярами про  “вишивальні техніки”, яких в Україні більше 100.  Діти ділилися власними історіями про свої вишиванки та святкування дня вишиванки в родинах.

Радомир Мокрик. Інтелектуальні зустрічі.

   

         17 травня у бібліотеці-філії №4 відбулася презентація книги «Бунт проти імперії: українські шістдесятники».

Автор новинки, яка вийшла нещодавно у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА – Радомир Мокрик, історик, культоролог , науковий працівник Інституту східноєвропейських студій філософського факультету Карлового університету у Чехії.

Основою для написання книжки стало особисте спілкування автора з тими, хто увійшов в історію як шістдесятники, та їх рідними.

«Напевне, - ділився думками Радомир Мокрик, - у мене, як у багатьох, було підліткове захоплення поезією Василя Симоненка, Ліни Костенко. Мені стало цікаво розібратися в їхніх історіях: що це були за люди, чому вони так писали, чому їх сприймали як національну опозицію».

За всіма правилами комуністичного виховання молоді, шістдесятників не мало бути у тодішньому суспільстві. Але ж вони були- молоді таланти своєї епохи.

На зустрічі із читачами Радомир Мокрик розповів про свої знайомства, спілкування з відомими шістдесятниками чи їх родинами.

«Величезний вплив на мене справили зустрічі з Євгеном Сверстюком у 2012—2013 роках. Ми познайомилися випадково, перетиналися на презентаціях. Якось за чаюванням після літературних вечорів виникла думка, що потрібна людина, яка допомогла б пану Євгену упорядкувати нове видання книжки "Блудні сини України". Так сталося, що обрали мене.»

"Бунт проти імперії: українські шістдесятники" - це живі історії звичайних людей, з їхніми сумнівами, коливаннями, інтелектуальною відвагою та блискучими талантами.

Десять років Радомир Мокрик готував цю працю до друку. Опрацював архівні матеріали, зокрема з архіву КДБ - документи про Куренівську трагедію, справу Погружальського, кримінальні справі Івана Дзюби та Івана Світличного.

 У книжці дуже багато цитат з інтерв’ю з шістдесятниками та їхніми родичами. Я спілкувався з першою дружиною Вінграновського - пані Лідією, сестрою Стуса - пані Марією, дружиною Драча - пані Марією, дружина Леся Танюка Неллі Корнієнко ділилася блискучими спогадами. Чимало фотографій з архівних фондів та сімейних архівів публікуються вперше.

 "Бунт проти імперії: українські шістдесятники» - це мандрівка в мікросвіт українських молодих талановитих людей, які творили нову культуру в час хрущовської «відлиги».

Дивіться і насолоджуйтесь. Життя чудове і дивовижне.

 

У бібліотеці_філії №4 відбулася презентація виставки світлин фотохудожниці Галини Вовченко, яка добре знана у книгозбірні як поетеса та письменниця.

«Котовиставка». Представлені фото донесли до глядачів тепло буденних речей: життя котів, кицьок і кошенят. Можливо  у нашому швидкоплинному повсякденні  не всі звертають увагу на життя пухнастиків-дряпастиківна . Чи то не вистачає  часу, чи сил, щоб оглянутися навколо і помітити, який чудовий цей світ. Тож дуже відрадно, що творчі люди бачать прекрасне поряд і діляться ним з оточуючими. 

Присутнім на зустрічі Галина Вовченко розповідала: “Фотографуванням я захопилася ще у шкільні роки. Це давало можливість зупинити миттєву красу природи й насолоджуватися нею один на один”. Чому саме котів? «В моєму архіві багато різних сюжетів, але спокійність і грація пухнастиків переважила»

Галина Василівна розповідала цікаві, інколи смішні, історії із життя фотохудожника, згадала власні  поетичні рядки про котиків. Чудовим доповненням до спілкування були котоісторії читачів та друзів пані Галини. Щирістю та відвертістю зачарували юні читачі Марк та Аллочка, які обожнюють своїх домашніх улюбленців. «Скільки цікавих історій у Вас. Мабуть пора вже видавати книгу», - дякувала Галина Вовченко найактивнішим учасникам гри.

Читали власні оповідання про домашніх улюбленців Марина Федорова, Світлана Конюшенко, Алла Антипова. Звучали поезії як дитячих поетів, так і дорослих. Ніхто не залишився байдужим, коли звучала поезія Сергія Жадана. Декілька дитячих віршів про котиків він написав для своєї донечки. А от його поезію  « І ось прийшла старість до старого кота» присутні зустріли мовчанням. Замислилися?

Насамкінець зустрічі, як іронічне, але мудре побажання прозвучав вірш української письменнииці Надії Гуменюк.

«Коти ніколи зграями не ходять,

У кожного – свій тракт і манівці,

Свого життя свої таємні коди

Виписують вусаті мудреці.

І кожен з них – єдиний і столикий,

І кожен з них – і цезар, і вожак.

Під музику філософа-мурлики

Якось і я постановила так:

За будь-якого розкладу погоди

Сама собі ходи і не нявчи!

Чи то і я з котячої породи,

Чи так мене мій мудрий кіт навчив...»  

"Котовиставка" Галини Вовченко діє у бібліотеці до 27 травня.

Читаємо, зустрічаємося, обговорюємо.

 

У філософському кафе з Людмилою Мандрегелею, яке діє у бібліотеці-філії №4, знову відбулася зустріч з полтавською письменницею Тетяною Рубан.  Цього разу учасниками розмови були дорослі, мами дев’ятикласників. Ініціаторами  зустрічі батьків із  авторкою підліткових романів, були дівчата та юнаки, які півроку тому вже обговорювали роман «На північ від кордону».

Тепер настала черга мам. Роман із дорослих ніхто не читав, тому для спільного читання та обговорення вибрали уривок із книги – розмову Нати і її мами.  Ната прагне малювати, але мама заповзялася зробити з неї гімнастку. З одного боку, мама все робить для доньки: готує  низькокалорійні, але смачні обіди, супроводжує її на змаганнях, мотивує її до перемоги. Але чия це мрія? Чи про це мріє Ната? «Чому мама ніколи не втішає мене, не підтримує у моєму захопленні?», - вже починає сердитися дівчинка.

Запитання для обговорення мами формулювали самі. Такий формат зустрічі дорослим був запропонований вперше. «Не очікувано, - прокоментував хтось із присутніх, - але цікаво.»

Згадали свої мрії, ділилися думками, обговорювали рольові ситуації. Знову поверталися до Нати та її мами, до роману. Цікаві коментарі письменниці від імені героїв свого роману все більше спонукали присутніх до розмови. Постійно з’являлися нові запитання. А ще - дорослі ділилися досвідом спілкування зі своїми дітьми. Часто замислювалися, мабуть, згадуючи своє: те, що ще не готові озвучити.

Змістовним вдалося обговорення слів «розуміти, втішати, підтримувати, захоплюватися».

Час летів швидко. «Тепер я розумію, чому донька завжди затримується на ваших зустрічах, - ділилася думками мама Світлана. – Ми також захопилися розмовами». «Мені було цікаво спостерігати за вашими думками, - прокоментувала Тетяна Рубан зустріч. – Я вперше зустрічаюся з дорослими. З вами цікаво. Не менш, ніж із вашими дітьми.»  

Щасливі мами, що мають таких дітей. Не менш щасливі юнаки й дівчата, що мають таких мам.

Зустріч перевершила всі очікування. Чекаємо новий роман Тетяни Рубан, який незабаром вийде у видавництві «Vivat» .

Читаємо, зустрічаємося, обговорюємо.

 

Коли побачиш влітку в полі червону квітку...

 

Знову зібралися у бібліотеці-філії №4 юні читачі на пізнавальні посиденьки, щоб послухати цікаві історії. Згадали історію про Джмелика…

«До Дня пам’яті та примирення Джмелик покликав друзів до себе, аби разом поміркувати, як ушанувати героїв, що захищали нашу землю у Другій світовій війні.

— А де це Пензлик? — поцікавився Джмелик. — Щось давненько ми його не бачили.

— Звісно, у своїй майстерні, - в один голос відповіли діти. - Ходімо, дізнаємося, чим він цього разу захопився.

Пензлик радо зустрів друзів і вже на порозі подарував кожному паперову квітку маку:

- Добре, що завітали! Разом зможемо зробити більше маків. Адже ці квіти — символ пам’яті про тих, хто загинув, захищаючи нашу землю. Подаруємо їх усім знайомим!

— Добра ідея, Пензлику! — підтримав Джмелик. — Майже 80 років минуло з того часу, як відгриміла війна на нашій землі. Мужні воїни здолали ворога, дорогою ціною здобули перемогу. Сьогодні знову настав час захищати Україну від загарбників, знову проливається кров героїв. Згадаймо ж безстрашних захисників рідної землі!»

Історія про Джмелика надихнула дітей створити квітку маку із кольорового паперу та передати нашим воїнам – захисникам.

Як любить повторювати Лариса Леонідівна – «Google в усьому помічник». За 10 хвилин  викрійка була готова. Поки умілі руки творили, діти уважно слухали історії, факти, легенди про маки – квіти пам’яті, символи  перемоги.

Тому,

«Коли побачиш влітку в полі

Червону квітку — символ волі,
Згадай синів безстрашних України,
Що полягли на землях Батьківщини». Згадуємо! Пам’ятаємо! Перемагаємо!

 

Простити – не означає забути.

 

У бібліотеці-філії №4 зібралися юнаки та дівчата, щоб долучитися до відвертої розмови «Про пам’ять і примирення»

 День пам’яті та примирення  – європейська традиція пам’ятання про Другу світову війну, яку українська держава послідовно впроваджує після Революції Гідності.

 Надзвичайно важливо пам’ятати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його.

Із старшокласниками говорили про книгу Тімоті Снайдера «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіном», присвячена трагічним сторінкам в історії Східної Європи. За словами автора – це «історія політичного масового вбивства». Дві тоталітарні системи чинили однакові злочини в одних і тих же місцях, підбурюючи один одного. Чи можна забути та пробачити?

Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це долі людей, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками, десятиліттями.

Романи Наталії Дурунди  «За брамою пекла» та «Під клеймом OST» про  долі українців, вивезених на примусові роботи до фашистської Німеччини.

Це спогади людей з клеймом «ненадійний контингент», яким до срібної сивини відлунюватиме війна. Бо їх життя і після війни залишалося пеклом під пильним оком  спецслужб. Чи зможуть вони пробачити?

          Найбільше обговорень було навколо події, яку у Польщі називають Волинською різнею, а в Україні– Волинською трагедією. Загинуло більше 60 тисяч поляків та близько 20 тисяч українців. Все менше залишається  свідків жахливої Волинської трагедії,  тих, хто пам’ятав біль і страждання…

 «Сказати, що одна сторона винна, а друга – ні, так не можна. Винна і одна, і друга сторона,» - ділилися думками старшокласники.  «То все було не так просто, оцінити не можна однозначно. Нині відповіді шукають історики».

«Все-таки польський народ пробачив, бо допомагає Україні у боротьбі з російськими окупантами».

Обговорювали гіркий досвід та історичні уроки. Проводили паралелі.  Знову поверталися до розуміння «пам’яті та примирення».

Насамкінець зустрічі, історик Наталія Шевченко нагадала слова Томаса Саса: «Тупий нічого не прощає і не забуває. Наївний прощає і забуває. Розумний прощає, але не забуває».