Ми ніколи не вміли здаватись…

         Для українського народу становлен-ня національної державності відбувалося досить складно й упродовж тривалого часу. Однак, незважаючи на всі труднощі, Українська державність укріпилася і має свою давню історію.

Це фактично історія національно-визвольної боротьби українського народу за свою державу. Як пояснити дітям, що наша державність має тисячолітню історію та чому її потрібно захищати?

Про тему літературних посиденьок, які відбулися в бібліотеці-філіалі №4  27 та 28 липня, ніхто не говорив. Але як виявилося всі знали. Діти знали про День Української Незалежності.

 Говорили про державу і державність, про давній Київ і Хрещення Київської Русі, про козацьку державу.  Намагалися зрозуміти, чим держава відрізняється від інших організацій. Спробували створити свою державу – не вийшло. Не відповідає наша спільнота ознакам держави.

"Це так пишуть в книжках, - категорично заявила  Софійка. - А не було б наших ЗСУ, то не було б нашої держави."

Два кольори - одна держава.

  У кожного по-різному проявляється патріотизм. Один зробив татуювання з тризубом, другий поставив на робочому столі синьо-жовтий прапорець, третій одягає вишиванку не тільки на свята, а й у будні. Бувають такі, хто зовні не демонструє, проте є справжнім патріотом своєї країни.  Цікавляться історією рідного краю, шанують пам’ять предків, виховують дітей гідними людьми. Такі серйозні питання обговорювали юні читачі бібліотеки-філіалу №4 упродовж літературно-мистецьких посиденьок.

Слідуючи настановам Юрка Журавля, відомого всім художника – ілюстратора, автора альбому-розмальовки «Знай наших», малюнки наших читачів сміливо мандрують разом із маскувальними сітками до наших захисників.

Про патріотизм судять не по словах, а по справах людини. Сьогодні, як ніколи, кожен українець  активно працює заради нашої держави. Не всі можуть йти на війну, але кожен може зробити будь-який, навіть маленький внесок у становлення незалежності - допомагаючи солдатам, беручи участь у волонтерській діяльності та акціях, спрямованих на збір грошей та речей для армії.

Дитячими руками сплетені браслети жовто-блакитних кольорів незабаром будуть  на передовій.

«Будь-які зміни в суспільстві варто починати з себе!»

     Бібліотека-філіал №4 стала партнером для реалізації молодіжного проєкту «Підвищення цифрових компетенцій молоді», який виконує Полтавська філія Суспільної служби України та Театр сучасного діалогу за підтримки Global Fund for Children  Глобального фонду для дітей.

12 занять, 36 годин, 4 викладачі і все це абсолютно безкоштовно. Все що потрібно - це заповнити гугл форму.

17 активних юнаків та дівчат стали учасниками медіакурсу. Хтось із студійців мріє стати інфлюенсером, а хтось має багато креативних ідей

чи любить знімати відео,  не уявляє свого життя без соцмереж , або просто знає, що означає хайп, вайн, хейтери та рандом. Учасники мають спільні погляди і готові дискутувати. Вони унікальні, бо мають власну думку, відверті та щирі в розмовах, уміють цінувати час свій та час інших, готові до саморозвитку та отримувати нові знання.

Досвідом з молоддю  будуть ділитися топові та досвідчені тренери. Олена Бурім та Андрій Кінаш – професіонали з питань медіаграмотності, безпеки та кібербезпеки, критичного мислення. Костя Калюжний і Ярослав Шевченко розкриють таємниці та  можливості різних соцмереж, гаджетів та ресурсів. Юнаки та дівчата матимуть можливість поставити запитання та отримати практичний досвід.

В програмі медіакурсу -  майстерність публічних виступів, основи режисури та монтажу контенту. Разом із тренерами студійці удосконалять свої вміння в створенні контенту для соцмереж, налаштовуванню апаратури (світло, звук), стратегії наповнення каналу, просуванню блогу, захисту авторських прав. Програмою передбачені практичні заняття, екскурсії на телебачення, цікаві зустрічі з відомими журналістами та блогерами.

Новинки! Новинки! Новинки!

 
    205 нових видань представлено у бібліотеці-філіалі №4 у день нової книги.

 Нові книги улюблених авторів та світові бестселери, історичні книги, пригодницькі, фантастика, фентезі, життєві історії – все для дорослих.    Найменшим читачам презентували 39 видань з чудовими ілюстраціями. Фаворитами дня нової книги стали «Звірські вірші» Івана Андрусяка та «Чудернацькі вірші» Сашка Дерманського. Несподіванкою для дітей став графічний роман «Міра» популярних у Європі данських авторів Сабіне Лемір і Расмуса Бренгоя, який вийшов у серії «Комікси».

 Для підлітків серед новинок – «Викрадачі снігу»  Анастасії Нікуліної, «Дрімучий ліс» Анастасії Лавренішиної, «Квест: знайди «Енеїду» Ніни Ягоджинської та довгоочікувана «Вітрова гора» Анни Багряної.

Упродовж Дня працівники бібліотеки відкривали читачам нові імена письменників, істориків, дослідників, етнографів.

 Інформаційний огляд «За лаштунками історії» - це огляд 12 історичних нарисів відомих діячів історії та мистецтва, які підготовлені та видані Олександром Савчуком. Книги з архівними ілюстраціями, фотографіями, документами та додатками. Серед новинок -«Михайло Бойчук та його школа», дослідження Дмитра Яворницького, альбом «Портрети українських кобзарів Опанаса Сластьона», етнографічні розвідки Федора Вовка, «Українська абетка» з малюнками Георгія Нарбута.

Треба просто зробити перший крок.

    14 липня 2022 року у бібліотеці-філіалі №4 відбулася творча зустріч з полтавською журналісткою та письменницею Наталією Жовнір.

Одна важлива та особлива грань пані Наталії - поезія. Зараз вона вже має три виданих поетичних збірок. Саме поезія – це те, що завжди йшло поруч  впродовж її життя.  

«Свої перші віршовані рядки написала ще в дитинстві… Вірші найчастіше народжуються, коли переживаєш теплі  почуття. Пригадую, як одного разу по дорозі до магазину раптом у голові «з’явилися» рядки, а до вечора вже написався вірш. Часто відчувала потребу просто сісти, взяти ручку і писати», - відверто ділилася гостя з читачами книгозбірні.

Вже через декілька хвилин  читання творів із ранньої збірки «Весняні сни»,  творчість Наталії Жовнір підкупила серця присутніх.  

 Справжнім сюрпризом для письменниці став спогад присутньої на  заході землячки: вірші юної Наталії  пам’ятають ще з часів публікацій у решетилівській газеті.

Особливістю  поетичної творчості Наталії Жовнір є людина з її почуттями, переживаннями, мріями, надіями і вірою. Звучали поезії з студентських років, з нових збірок і «зовсім свіжі». Любов до України та рідного міста, до рідної мови, до природи. Щиро. Відверто. Зворушливо.

Розташувати казку на долоньці.

     «Театр - це не лише чудова забава, але й шанс розвинути творчість у процесі гри» - переконалися юні читачі бібліотеки, учасники курсу «Імпровіз».   Проводить заняття з дітьми молода й талановита полтавська акторка Вероніка Завертайлова, яка вважає, що театралізована діяльність має велике значення для розвитку мовлення, творчих здібностей, емоційного та естетичного розвитку дітей.

Найбільше дітям полюбився пальчиковий театр. Кожна лялька - окремий персонаж, який розташовується на пальчику у дитини. А розігрувати можна цілі вистави, сюжетно-рольові та розвиваючі ігри.

Головне в пальчиковому театрі - це можливість відкрити і показати світ прочитаної казки. А ще краще для юних театралів зіграти казку, яку вони можуть придумати самі. Уявіть тільки, ти одночасно   режисер,  актор,  глядач.

За допомогою театральної гри мініатюрними лялечками діти на заняттях  навчаються емоційно сприймати зміст казки, запам’ятовувати дійових осіб, послідовність дій, а також залюбки обговорюють сюжет казки, вчинки героїв.

На уроках акторської майстерності  хлопчики та дівчатка вчаться відповідати на запитання за змістом, запам’ятовувати пісеньки й текст, інтонаційно передавати та відтворювати його під час творчих завдань

Хто боїться зайчиків?

     

Про пухнастих, тремтливих, боязливих, але дуже милих, симпатичних зайчиків написано чи не найбільше книжок. Ці винахідливі створіння всюди: в казках, оповідках, новелах, повістях, жартах, анекдотах, віршиках, пісеньках, вигадках.

Химерні й кумедні, пригодницькі й романтичні, сумні та веселі історії, ймовірні та неймовірні пригоди кроликів та зайчиків обговорювали юні читачі у бібліотеці-філіалі №4 на літературних посиденьках. Взагалі, всі зайчата за природою дослідники навколишнього світу. Тому часто потраплять у різноманітні халепи. А самі їхні історії  завжди сповнені  карколомними  пригодами та феєричними мандрівками. Нудитися з такими пухнастиками не приходиться.

 Кролик Тишко, Зайченятко У, Колько Колючка, Кролик Петрик… А сім'я зайчиків-Дибайликів, пам’ятаєте,  у відомого дитячого письменника Івана Андрусяка? «Удома Тато-Дибайло добрий і пухнастий. У нього можна посидіти на колінах, на руках, а часом на голові… Ось Мама-Дибайла сувора. Звичайно ж вона дуже добра, але часом свою доброту мусить ховати. Бо з добротою давати всьому лад ой як непросто!» Дивні й просто житейські пригоди зайців не залишать байдужими навіть дорослих.

А ще - кожну повість чи оповідь можна перетворити у сімейну чи командну гру. І родину об’єднує, і цікаво, і сумувати ніколи.

Вихованців студії «Магічний папір» зацікавили гумористичні й смішні історії про життя кроликів і зайців. Ідею майстрині виготовити пухнастиків власноруч діти сприйняли «на ура».

Покроково, не поспішаючи, кожен створював образ свого зайчика, наділивши їх рисами характеру на свій смак. Дехто з дітей, до речі, склав і власну історію про життя зайців. Адже, як зауважив Тимофій, вони дуже схожі своєю поведінкою на людей.

         Батькам майстриня ще раз наголосила про роль розвитку дрібної моторики, яка безпосередньо впливає на здатність дитини сприймати інформацію. Не забувайте! «Розум у дитини знаходиться на кінчиках її пальців», - любив повторювати Василь Сухомлинський.

Бажаємо "бути завжди на коні"!

  

  «Сонячний» або «вогняний кінь»  – це традиційний український чоловічий оберіг. Вважається, що він приносить удачу, процвітання, допомагає  бути успішним у справах, здобувати перемоги, досягати своєї мети, як-то кажуть – завжди «бути на коні».

 «Весела галявина» Наталії Діди зібрала і дітей, і дорослих у бібліотеці-філіалі №4 на майстер-клас з виготовлення  «вогняного коня» для наших захисників.

Ще наші пра-пра-пра (і багато разів пра) бабусі й дідусі майстрували таких коників з трави, лика чи соломи.

Цікаву інформацію з історії оберегу підготували діти.

 «Кінь або коник, один з найдавніших і традиційних оберегів слов'ян. Образ коня пов'язаний з сонцем. Приносить в дім удачу, достаток, світло і тепло.»

«Традиційно сонячний кінь вважається чоловічим оберегом. Як і всі ляльки-обереги, робиться без очей, щоб уникнути проникнення в ляльку злих духів».

А ще не можна при виготовленні використовувати голки, так як  ляльку-оберіг не можна колоти».

«Кінь є  символом сонця – доброго початку, який забезпечує багатство, мудрість і силу духу».

«У слов’ян «сонячний кінь» був символом родючості та потужної влади, який наповнює домівку успіхом, щастям та добробутом, оберігає від недоброзичливих людей та лиха».

Крок за кроком рухалися студійці, навчаючись ділити нитки на пучки, формувати вісімки, голову, шию, ноги коника. Робота не з простих та й не з легких. Але ж цікаво як!

«Тут підтягуємо, а тут висмикуємо, гриву можна розпушити, а хвіст коня начесати. А ще обов’язково вуздечку й попону. Можна вирізати з готової тканини. А краще – вишити власноруч, закодувавши власника оберегу на захист від меча чи ворожої кулі». А от кого обрати: важкоатлета чи тонконогого скакуна – то вибір кожного. Головне, що мотанка - кінь – могутній оберіг для наших захисників і виготовлений з любов’ю. Бажаємо їм перемоги та завжди «бути на коні»