Із відгуків читачів про роман Тетяни Белімової "Винуваті люди"
«Василь ще з дитинства закоханий у Марію, доньку його начальника, старшого машталіра Флора Ігнатовича. Марії якраз виповнилося вісімнадцять і вона прислуговує графині Лідії Браницькій, яка люб’язно взяла її на виховання ще в ранньому дитинстві після смерті матері дівчинки. Дитяча дружба Марії та Василя, як це зазвичай буває, плавно переросла в юнацьке кохання і…»«Бувають книжки, які хочеться читати не
відриваючись, використовуючи кожну вільну хвилинку. Наче якась магія затягує
тебе в життя персонажів книжки і ти спостерігаєш за ними з цікавістю і
непоборним бажанням дізнатися, а що ж буде з ними далі. Такою книжкою для мене
став роман Тетяни Белімової «Винуваті люди», що буквально кілька тижнів тому
вийшов в світ у Видавництво "КСД".»
«Та все ж головним в романі, як і належить, є любов. Бо «Винуваті люди» - це надзвичайно глибока, пристрасна і чуттєва історія кохання. письменниця на прикладі героїв свого роману показала, що паростки любові, посіяні в серцях закоханих, можуть пробитися з-під землі і прорости буйним цвітом, навіть якщо їх засипати щебенем чи закатувати в асфальт.»
«Тетяна Белімова написала свій роман у кращих
традиціях української класичної
літератури зламу століть. Інколи мені
здавалося, що я читаю роман Марка Вовчка чи Панаса Мирного. Майстерність
викладу сюжету, чудова мова та знання тогочасної ситуації забезпечать
беззаперечний успіх роману. А в тому, що роман матиме успіх, я навіть не
сумніваюся.»
«…А є книги, через букви яких бачиш художню картину,
як на екрані, яка захоплює з першого слова, ніби справжній фільм, і не
відпускає навіть після прочитання ще досить тривалий час. Саме до таких
належить книга «Винуваті люди». Події, що в ній розгортаються, охоплюють перші
14 років двадцятого століття, відносно спокійні, але описані з історичною
точністю, хоча і не нав'язливою, адже роман все ж більше про почуття, про
кохання, про кручену долю кохання.»
«Якщо ви досі думаєте про те, що би таке почитати,
то це має бути однозначно роман «Винуваті люди» Teтяни Белімової. У мені
боролися два почуття: так хотіла смакувати кожним написаним словом, адже тут
неймовірно довершена мова, але…. Цей сюжет настільки захопив, що з кожним
розділом виникало питання: «Невже це не все? А як же вони далі..?»
«Герої настільки живі, що починаєш бачити себе в
них; відчуваєш увесь світ, який описано в книжці; намагаєшся швидше завершити
справи, щоби читати далі…»
«У мене єдине питання: «А можна другу частину?»