У Полтаві презентували роман Міли Іванцової “Намальовані люди"

«Коли пензель потрапляє в руки талановитого оповідача, він творить дива…»

 19 серпня 2021 року до бібліотеки-філіалу №4 завітала 

українська письменниця,  багаторазова лауреатка "Коронації слова", Золотий письменник України Міла Іванцова з презентацією роману «Намальовані люди», який нещодавно вийшов у видавництві «Білка».

Який же  новий роман Міли Іванцової  –  дев’ятий і найбільший -  про роки Майдану 2013-2014рр. ?

Письменниця розповідає:  “Я знайшла визначення – це дуже правдиво вигадана історія. 95 відсотків побаченого, а 5 відсотків вигаданої авторської фабули. Щось від людей почула, щось помітила у фейсбуці, щось бачила на свої очі. Але читачі впізнають себе навіть у вигаданих героях. Бо вони універсальні. Завдання книжки – не дати викривити факти. Козаки з Майдану сказали: “Якщо не напишуть очевидці, напише “диванна сотня” й перебреше історію”.

 

Про Майдан та антимайдан, про небайдужих, які постали проти злочинної влади за людську гідність, про силовиків, поглядом з іншого боку барикад, про тих, кого взагалі не торкнулося. Про художників і медиків, підприємців і студентів. Про чоловіків та жінок, підлітків та літніх людей, українців і не тільки. Про кохання, силу духу, самопожертву, людяність і любов у широкому сенсі цього слова.

З першого погляду здається, що це суто жіночий погляд на Майдан: романтичний, зм’якшений, так би мовити, ідеалізований, а тому не зовсім правдивий. Але ж ні! Він дуже правдивий, тому що майже документально і просто  (аж до рецепта революційного бульйону) відтворює ту неймовірну атмосферу, яка і справді панувала на майдані, і в яку і досі не можуть повірити  ті, хто бачив в цих людях ебонітові палички, з яких можна виробляти електроенергію. Їм невтямки, що це так і було! Що це є в українцях, і згодом проявилося у безпрецедентному явищі волонтерства та добровільних батальйонах, які з нуля відновили нашу армію.

«В цьому і є той шалений «неурапатрітизм», котрий можна назвати справжнім патріотизмом або  внутрішнім покликом української душі, який не кожному дано вгадати й зрозуміти.» Мілі Іванцовій це вдалося!

Дві години спілкувалися Міла Іванцова та читачі книгозбірні. Теплі слова вдячності, очікування відповідей на далеко не прості запитання, щирі посмішки, слова підтримки…

Такі книги нам потрібні, щоб нагадати українцям, які ми є! Щоб не забували про це і не здавалися!

Зустріч відбулася у межах проєкту «Літературна орбіта» департаменту культури, молоді та сім’ї Полтавскої міської ради.

 

"Намальовані люди" Міли Іванцової #Книга_є_у_нашій_бібліотеці

   «Роман Міли Іванцової "Намальовані люди" - це розлога художня хроніка зими 2013-2014 рр. про звичайних людей, поставлених у незвичайні обставини. Про Майдан та антимайдан, про небайдужих, які постали проти злочинної влади за людську гідність, про силовиків, поглядом з іншого боку барикад, про тих, кого взагалі не торкнулося. Про художників та медиків, підприємців і студентів. Про чоловіків та жінок, підлітків та літніх людей, українців і не тільки. Про кохання, силу духу, взаємопідтримку, самопожертву, людяність і любов у широкому сенсі цього слова. І, звісно, про Київ, буремний та буденний, як і у всіх інших романах авторки.»

Так написано в анотації до книги, яка нещодавно вийшла у чи не наймолодшому видавництві «Білка». Насправді, «Намальовані люди» - це плетиво людських доль, а ще поглядів. Наших з Вами поглядів. Згадаймо, як ми всі хвилювалися за Майдан, всі обговорювали події, жили ними, чекали з трепетом новин. Ми – за кадром. Далеко. Інший вимір.  Київ і кияни жили далі: хто своїм життям, а хто майданівським. Зараз уже стихли ті емоції, які нас переповнювали… інколи такий маленький хробачок: «Та може і не потрібно було того робити» Робити що? Чи може творити? То ж наше Життя!

Занурення у перебіг подій у романі відбувається настільки непомітно, що не можеш відчути ту мить, коли ти вже на Майдані. Разом з героїнею, яку спіткала трагедія і якій в ті дні було до всього байдуже… Сюжет розвивається швидко, динамічно  і ти  - то в реальностях Майдану, то в емоціях і почуттях… Стиль написання Міли Іванцової легко впізнається. Байдужим не залишиться ніхто. Бо разом з героями роману ти вже не в іншому вимірі. Ти живеш Життям героїв «Намальовані люди»

Письменницькі таємниці Міли Іванцової #Літературна орбіта

 

26 лютого 2021 року бібліотека – філіал №4 запросила на #Літературну орбіту всіх шанувальників творчості української письменниці, журналістки, перекладача, громадського діяча Міли Іванцової.

ЇЇ романи та збірки оповідань добре знані серед читачів, тому розмова насамперед почалася відразу навколо творчості улюбленої письменниці. Обговорення романів, сюжетів, героїв… Та найбільше  всі чекали розмови  про новий роман Міли Іванцової, який виходить у видавництві «Білка».

Шість років роботи над твором «Намальовані люди»…

«Нічого, крім невеликих оповідань, мені в ці роки не писалося. Робота йшла важко, виснажливо, окремими блоками з чималими перервами між ними, бо «накривало». Адже це так непросто – творити вигадану історію на тлі реальних подій, свідком яких я була. Епічних подій, як би високо це не звучало. Вигадану історію, де час від часу виринають реальні люди, які дозволили мені написати про себе і навіть прочитали першими й дали уточнення. Неймовірні люди, гідні кожен окремої книжки…

Всі ці роки Міла Іванцова  не приховувала своєї роботи й казала, що пише роман не про Майдан, а про Київ та його мешканців зими 2013-2014.

«Писалося непросто ще й тому, що для мене й багатьох друзів Майдан досі не закінчився, і щоденні новини не дають розслаблятися. Проте, я намагалася не вносити в події мого роману сьогоднішні оцінки, сьогоднішнє знання, що буде далі, старалася дати моїм героям можливість прожити ту зиму там і тоді. На тодішній розум».

Роман «Намальовані люди», як сказала на онлайн - зустрічі Міла Іванцова, про нас із вами, про звичайних людей, українців і не тільки, про звичайних людей у великому місті, яким довелося пережити зовсім не буденні події. Кожному по-своєму. Когось вони закрутили у неймовірно потужний вир, когось залишили байдужим і не торкнулися взагалі.

"Миру, радості, любові, натхнення і здійснення мрій" Міла Іванцова

     18 жовтня 2017 року в бібліотеці-філіалі №4 відбулася творча зустріч з відомою українською письменницею Мілою Іванцовою.
     Дві години київська гостя, володар титулу "Золотий письменник України", неодноразова переможниця Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" розповідала своїм шанувальникам про перші літературні спроби, про перемоги і зовсім не з першого разу, про книги власні і своїх друзів по перу, про творчі надбання "Редакції Міли Іванцової" в проекті "Сучасна українська література"...
     Її романи  чи збірки оповідань  - історії не прості, хоча здаються на початку зовсім буденними. Може тому, що в них багато життєвої правди? Дружба, кохання і відчай, відданість, зрада і після зради, самотність чи просто одкровення героїв - сумні і радісні, жалісливі і позитивні - це її книги.
На зустрічі говорили не тільки про письменницькі таємниці, але й про сьогодення в країні, зокрема на Сході, не оминули події Майдану й Революції Гідності.
      Щира, відверта Міла Іванцова полонила  душі та серця читачів:  запитання -  відповіді, запитання-відповіді... Тому зустріч вдалася неймовірною, змістовною і цікавою. Наша Полтава вже "давно запала в душу" української письменниці і "не відпускає", а Міла Іванцова своєю позитивною аурою, своїми книгами, розповідями не відпускає нас, шанувальників. "Читайте книги українських авторів і ми ще поговоримо! Нехай Бог буде щедрим до нас", - насамкінець 

"Моя бабуся спала з Саган" або "Вітражі" Міли Іванцової

Дія роману, виданого вперше у 2010 році під назвою «Вітражі», відбувається в сучасному Києві періоду до Майдану. Перекладачка з французької Поліна має купу особистих проблем і замовлення на переклад українською роману Франсуази Саган. Проблеми героїнь відомої письменниці видаються Поліні надто малозначущими порівняно із власними. Робота не йде. Але в життя дівчини вривається програміст Богдан, який, ремонтуючи її комп’ютер, ламає паролі дівчини і дізнається про неї надто багато. Але йому вдається «поремонтувати» також і життя цієї дивної перекладачки, вихованої бабусею-француженкою, повернути в її сьогодення втрачену десять років тому подругу-антипода Стефку, дізнатися, ким направду була бабуся Ніколь і через які випробування їй довелося пройти.

Роман Міли Іванцової динамічний, напружений, але при цьому добрий і людяний.

Для широкого кола читачів.

Міла Іванцова "Я тут живу"

День письменника

Відкриваємо нові імена!

8 жовтня 2015 року в бібліотеці-філіалі №4 відбулася зустріч старшокласників ЗОШ №2 та Розсошенської гімназії з українськими письменниками Мілою Іванцовою та Галиною Ів.

Під час зустрічі з’ясувалося, що ім’я Міли Іванцової  відоме серед школярів. Хто її знає як автора книг «Вітражі», «Ключі від ліфта», хто – як громадського діяча, згадали, про її участь в подіях Майдану. Цікаво авторка розповідала про свої книги, відповідала на запитання, запрошуючи до діалогу старшокласників (чомусь в цей день зовсім неактивних). Коли до розмови долучилася молода світлокоса з теплим поглядом та іскорками в очах Галина Ів(псевдонім Іванцової Галини), дівчата й хлопці ожили. А юна гостя з Києва продовжувала їх дивувати: розповіла про свій перший роман «Поверни мене в Японію», як виникла ідея написання, де взяла сюжет, про перебування за кордоном та власні враження від Японії, чим відрізняється життя японців, що для них найголовніше в житті.

День письменника

«Письменник – це не той, хто пише, а той, кого читають.»

Міла Іванцова, 8.10.2015р Полтава

Про зустріч з Мілою Іванцовою  читачі бібліотеки-філіалу №4 мріяли дуже давно. І от нарешті, 8 жовтня 2015 року численні шанувальники прози відомої української письменниці отримали довгоочікувану нагоду поспілкуватися  та ще й не тільки з улюбленою авторкою, а й дебютанткою в сучасному письменницькому колі Галиною Ів (Іванцовою. Так! Мама і донька!)

Юна пані Галина презентувала першу свою книгу «Поверни мене в Японію», яка в 2014 році отримала спеціальну відзнаку «Міжнародний вибір» літературного конкурсу «Коронація слова».

Київські гості щедро ділилися з присутніми власними думками про особисті читацькі уподобання і захоплення, про власні книги, їх героїв, сюжети, ідеї, де беруть натхнення і, взагалі, яке воно «письменницьке життя».

 Склалося так, що Галина Ів  нерідко буває за кордоном, тому під час зустрічі багато розповідала читачам про Японію і японців, їх менталітет, традиції, звичаї, ділилася власним баченням плюсів та мінусів життя за кордоном.