"Наступну книгу презентуємо у вашій бібліотеці". Дмитро Крапивенко

До Полтави на запрошення культурної агенції «Терени» завітав журналіст і військовослужбовець Дмитро Крапивенко з презентацією дебютної книги «Усе на три літери»

«Розповідати про війну непросто. Складно дібрати правильну інтонацію. Розповідь про війну вимагає чесності, точності, відчуття міри. Небагатьом вдається витримати цю пропорцію», - написав у передмові до книги публіцист, нині сержант Павло Казарін.

Дмитро Крапивенко знайшов форму, наближену до ідеалу. Його книжка –не спекуляція, не повчання і не проповідь. Це екскурсія. Автор, як Вергілій, бере вас за руку й веде крізь армію, яка воює»  

            Автор книги «Усе на три літери» вважає, що вийшло щось середнє між щоденником, малюнком з натури, вже звичною для нього публіцистикою і громадянською сповіддю.

«Люди в тилу мало знають про те, як насправді влаштована робота Збройних сил України. Більшість формує своє уявлення, спираючись на прочитане в соцмережах, відгуки випадкових знайомих або ж розказані кимось історії.»

Упродовж зустрічі Дмитро ділився спогадами, емоціями, відверто відповідав на запитання. Щирий, з почуттям гумору розповідав про своїх побратимів, які власне, спонукали до написання книги. Його книгу називають «енциклопедією армії, яка воює». Така собі інструкція. «Ось і весь секрет творчості: заперечення, прийняття, три літери й добрі друзі, які допоможуть реалізувати задумане»

А щодо трьох літер, то Дмитро задля оригінальності втілив задум із трьома літерами. Перегорніть першу сторінку і ви зрозумієте про що йде мова.

«Це опис війни зсередини, в деталях: від нісенітної прози будення до найбільш героїчних її проявів» Юрій Макаров, журналіст, письменник

«Це одні з перших чесних, позбавлених пафосу та неймовірно проникливих мемуарів про початок повномасштабної війни» Ярина Чорногуз, письменниця, військова.

Третій сезон читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки» відкрито!

    2026 рік учасники читацького клубу, який збирає книголюбів у бібліотеці-філії №4, розпочали з обговорення роману Станіслава Лема "Фіаско»   Це науково-фантастичний твір, який занурює читача у світ космічних подорожей та спонукає до філософських роздумів.

Роман починається з інтригуючої сцени, де космічний корабель "Еврідіка" вирушає на пошуки контакту з інопланетною цивілізацією на планеті Квінта. Цей момент одразу захоплює увагу, адже письменник майстерно створює атмосферу невідомості та напруги.

Станіслав Лем у "Фіаско", досліджуючи теми комунікації, непорозуміння та людської обмеженості, ставить під сумнів можливість взаєморозуміння між різними формами життя, що робить роман актуальним навіть у наш час. Письменник змушує нас задуматися: чи ми готові до зустрічі з невідомим і чи зможемо  зрозуміти інших, не втративши себе.

Думки учасників зустрічі інколи були аж занадто полярними, що зробило обговорення ще цікавішим і змістовнішим. Читачі, які люблять наукову фантастику,  оцінили детальність, з якою автор описує технології та космічні подорожі. Декому це, навпаки, заважало отримати насолоду від космічної мандрівки.

Зате всі на 100% погодилися, що "Фіаско" - це не просто наукова фантастика, а глибокий філософський твір, який змушує задуматися про місце людства у Всесвіті. Автор вміло поєднав у романі  наукові концепції з емоційними переживаннями героїв, що зробило роман захоплюючим і багатошаровим. Саме філософські думки, навіяні подіями й героями роману, обговорення зробили значущим, глибоким. Нудьгувати нікому не довелося.

Майже всі учасники оцінили книгу 5/5, навіть 6/5. Тут багато ідей і роздумів, які не знайти ніде. Дуже оригінальних ідей.

Тому, якщо ви шукаєте книгу, яка змусить вас задуматися і відчути себе частиною чогось більшого, "Фіаско" Станіслава Лема  саме те, що вам потрібно. Цей роман - справжній шедевр наукової фантастики, який залишить вас з безліччю питань і бажанням знайти на них відповіді. Ідеальний для обговорення.

"Якби я була принцесою..." Зустріч із Світланою Талан

     

    У бібліотеці-філії №4 зібралися читачі на довгоочікувану зустріч із Світланою Талан,  романи якої залишають після себе довгий післясмак роздумів.

Пані Світлана завітала до читачів із презентацією новинок - романів «Я тебе намріяла» та «Назустріч сонцю».

Війна ввійшла у дім кожного українця. Болюча, зі щемом, сльозами, смутком. Та окрім війни, авторка торкається тем кохання, дружби, відданості, чекання та здатності бути поруч із близькими в найважчі моменти, чесності перед собою, переживання травм та пошуку сенсу після немилосердних подій.

Сучасна українська література воєнного часу народжується буквально на наших очах. Вона ще не відстояна десятиліттями осмислення, не обрамлена історичною дистанцією. Це література живої рани. Саме до таких належать новинки Світлани Талан. Її крайні романи говорить голосами героїв, вирваних війною із нормального життя. Кожен з них зі своїм настроєм і світом, але всі вони по-справжньому цікаві й продумані. Читання постійно тримає в напрузі й водночас змушує замислюватися.

Серед присутніх на зустрічі були і шанувальники творчості Світлани Талан, і ті, хто до її творчості звернулися зовсім недавно, і, навіть ті, хто вперше взяв її книги до рук. Нагороду отримав кожен, слухаючи щиру гостю. Розмови переходили із книги до книги, із теми до теми, від питання до відповіді та навпаки. Щира атмосфера, народжена в діалозі "письменник-читач",  випромінювала  потужну енергетику, переконуючи ще і ще: яку ж впливову силу має література.

«Світлана Талан, як і в житті,  чесна й відверта. У її романах  багато живого болю, багато справжніх емоцій, жіночої сили й витривалості».

«Романи Світлани Олегівни - це своєрідне свідчення про час, у якому ми живемо і про людей, що живуть у цьому складному періоді часу».

«Читання романів пані Світлани займають всього кілька вечорів. Тексти гарні, зрозумілі, без прихованих сенсів. Тому читаються швидко».

«Я вражена. Навіть непрочитаними ще книгами,  атмосферою зустрічі та тим післясмаком, роздумами, які залишають по собі такі зустрічі».

 

"Як Петрусь коляду рятував" Дара Корній

У скромній хатині на околиці села біля лісу живе Петрусь Лелеченко. Хлопець як хлопець, та не з простих. Малий Лелеченко, як і його батько, химородник. Якось перед святом Купала Петрусь втрапив в неймовірну пригоду: відшукав чарівну квітку папороті, урятував світ і саме життя. А ще виявив, що за межами звичного людського буття є край незримих духів і таємничих істот.
Та на цьому пригоди не скінчилися, бо хто підняв меч проти темряви, стоятиме серед оборонців добра довіку. Та й чорна богиня Мара не спить, задумавши нове лихо. У найтемнішу пору року, коли найдовші ночі, найтріскучіші морози, коли народжується нове сонце й новий рік перед Різдвом, вирушати Петрусеві в нову подорож. Доля світу залежить від мужності дванадцятирічного хлопця, а ще — від вправності та мудрості його друзів: Дріма, Пугача, Іскри, Ауки та змія триголового…

І цікаво, і корисно та й настрій веселковий!

   

 Шалено популярні нині прикраси з резинок заполонили серця мільйонів дітей з усіх куточків планети. Хто ж відмовиться носити на руці або шиї справжню веселку?! Як з’явилася мода на яскраві браслети з резинок, чому їх заборонили носити в школах Америки, і до чого в усій цій історії Папа Римський — читай у статті. А раптом і Тобі захочеться сплести собі таке барвисте диво.

Все почалося з того, що один прекрасний сім’янин, малайзієць китайського походження на ім’я Чонг Чун Нг помітив, з яким азартом його донечки плетуть браслети та фенечки. Турботливий батько, згадавши, як у дитинстві він з друзями плів скакалки з резинок, вирішив зробити дівчатам у подарунок кілька браслетів.

«Я знаю, як це робиться. Можливо, мені вдасться здивувати дочок?» — подумав Чонг. А щоб зробити плетіння з резинок простішим, він взяв просту дошку та застромив у неї кілька булавок.

Наступного дня купка яскравих фенечок разом з книжками в портфелях донечок вирушила до школи. Одразу ж після уроків до Чонга стали підбігати діти з проханням зробити їм такі самі браслети. Так Чонг Чун Нг став героєм свого району.

Плетіння резинками стало настільки популярним у світі, що тільки ледачий, мабуть, не спробував зробити собі з них модний аксесуар . «А що? І ми можемо», - вирішили юні майстрині Лариси Гецелевич. А ви знаєте скільки ескізів та схем існує?

 

Новий світ народжується не десь там... Він починається в кожному з нас.

 Саме напередодні 22 січня, коли щороку Україна відзначає День Соборності, зібралися юнаки й дівчата на годину спілкування “Лише разом ми здатні створити світло нового дня “ Імпульсом для розмови став перегляд мультфільму “Новий світ” . Така собі історія старшокласника Макса та його дивна мандрівка в майбутнє. Можливо, саме про такий світ мріяли українці, які вітали один одного 22 січня 1919 року, коли проголосили об'єднання українських земель (ЗУНР і УНР) в одну державу. Або всі, хто 21 січня 1990 року із нагоди 71-ї річниці проголошення злуки УНР та ЗУНР утворили живий ланцюг єднання від Івано-Франківська до Києва.

Чому ж всього 175 днів проіснувала молода об’єднана українська держава?

Говорили з підлітками про соборність і чому саме зараз цінними є єдність і
згуртованість? Про віру й зневіру. Чи можна створити світ, де люди покладаються не тільки на техніку й штучний інтелект, а живуть в мережі власних думок, ідей і
можливостей, де поважають один одного, де люди мислять як творці, а не споживачі.
Не дивно звучить один із меседжів мультфільму: “У що люди вірять, те й
створюють”. По-іншому: що посієш - те й пожнеш.
Чудовий мультфільм про шлях до себе спонукав присутніх до розмови про минуле,сьогодення та майбутнє України.
Кажуть, що старий світ зникає, але, пам’ятаймо, що йому на зміну приходить новий світ.
І пробудження вже почалося.
Діти з чистими серцями та батьки зі свідомістю здатні змінити все. Говорячи про новий світ, слід розуміти, що народжується він не десь там. Він починається в кожному з нас, згуртованими й сильними вірою в перемогу.

"Вороненя Маруся та чарівний горішок" Раїси Плотникової

Лубенська письменниця Раїса Плотникова написала казку, яка буде цікава як дітям так і дорослим, які не проти повернутися в дитинство.

"Невже це може бути?" (Підслухана історія)

"Обережно, мрії мають властивість здійснюватися", - попереджає і дітей, і дорослих дитяча письменниця  Зоряна Кіндратишин. Саме так трапилося із Санта-Клаусом із далекої Америки. Розгніваний на недобрі вчинки дітей, він задрімав у своєму кріслі біля каміна, а прокинувся десятилітнім хлопчиком на вокзалі у невеличкому містечку Стрий, де мешкає авторка казки "Мандаринка під ялинку".