пʼятниця, 20 листопада 2026 р.

Різдвяне диво своїми руками.

В арт-майстерні Лариси Гецелевич, що збирає юних читачок бібліотеки щонеділі, вже почалися розмови про Різдво. Всі вже говорять про це чудове свято. Хтось трохи відкриває завісу його історії, а дехто ділиться спогадами минулорічних святкувань. 

Юні майстрині вже мріють про створення атмосфери різдвяної  казки  в своєму будинку та пропонують оригінальні ідеї різдвяного декору.

Різдво та загалом новорічний період - один з небагатьох випадків, коли дуже доречні блискітки, пледи й мерехтливі вогні. Дівчата вже добре знають  історію цього свята, діляться інформацією про головних символів Різдва: ялинку, різдвяний вінок і різдвяний чобіток. 

А якже Дідух? Це ж символ українських різдвяних традицій! Він уособлює зв’язок поколінь, родючість і нескінченність життя. Його ставили на покуті як обжинковий сніп, що зберігав дух рослинності, згідно з віруваннями наших предків-землеробів.

Ця традиція, особливо на заході України, зберігалася навіть у найтяжчі часи радянщини. Та сьогодні знову стає популярною.  Дідух - це традиційна українська різдвяна прикраса зі снопа жита, пшениці чи вівса, яка символізує дух предків-покровителів, щедрий врожай та добробут родини. Слово походить від поєднання «дідівський дух» і бере свій початок ще з дохристиянських вірувань.

 Що ще Ви знаєте про Дідуха?Швидше читайте, а ми подумаємо: чи зможемо зробити Дідуха власними руками!












четвер, 19 листопада 2026 р.

Мусимо знати: і про Майдан, і про війну, і про звірства окупантів ...

          Всупереч тривозі все-таки відбулася година спілкування «Події, що змінили Україну». До розмови долучилися майже всі юнаки й дівчата, які зареєструвалися на зустріч. Онлайн, через екран, але розмова про день Гідності та Свободи відбулася.

Говорили про Революцію Гідності, про події 2013-2014 років, про Майдан, мирні протести, свавілля силовиків, порушення прав людини та про Героїв Небесної Сотні.

Для старшокласників – це історія, бо їм на той час було по 2-3 роки. Тому говорили про причини Революції, що стало поштовхом до мирного студентського мітингу, який  переріс у масову Революцію Гідності. Що перетворило мирний протест на масовий спротив українців проти свавілля влади? Коли Майдан «перестав бути мирним»?

За кожною подією в історії стоять люди.


18-20 лютого 2014 року – найтрагічніші дні Революції Гідності. Штурм Майдану та розстріл протестувальників силовими підрозділами. Наймолодшому Назарію Войтовичу було всього 17 років. Найстаршому  Івану Максимовичу Наконечному - 82. Загинуло понад сотню учасників. Їх назвали Небесною Сотнею. Серед полеглих Героїв наші земляки - кременчужанин Ігор Сердюк та Андрій Черненко з Гребінківщини.

Людині властиво забувати біль. Але такі болючі уроки історії мусимо пам’ятати, бо дорого коштує забування. Саме для цього й мусимо говорити й знати і про Майдан, і про війну, про наші поразки й перемоги і про звірства окупантів теж.

Не змогли оминути розмови про книги. Роман «Намальовані люди» Міли Іванцової називають романом-хронікою подій Революції Гідності. «А секрет стійкості нашої, - вважає письменниця, –  в генетично закладеному усвідомленні цінності своєї землі-годувальниці, Богом даної території».

Тому не допускайте у свої серденька й миті зневіри. Вірте в нашу перемогу, вірте, що Сили Небесні люблять українців та Україну, а Воїни-захисники нас захистять. Але й ми маємо дорослішати з кожним таким уроком і бути гідними їхньої любові.

Романтичні оповідання від найкращих українських авторів!

«Львів. Кава. Любов» . Звичайно ж ця книга про Львів. Про місто, яке хтось знає і любить, а хтось тільки відкриває для себе. Про вузькі вулички і затишні кав'ярні, про середньовічну бруківку і старовинні споруди... про любов. Про життя. Про людей, які зустрічаються, розходяться, сподіваються, вірять, кохають, втрачають - і знову знаходять своє кохання. Збірка оповідань «Львів. Кава. Любов» підготовлена творчим об’єднанням сучасних українських письменниць «Львівський жіночий літературний клуб»

середа, 11 листопада 2026 р.

«Нехай за всіма потрібними дверима завжди будуть свої люди».

Збірка «Двері» Ольги Криштопи, письменниці, поетки, вчительки зі Львівщини, об’єднує у собі коротку прозу та поезію. Відгуком про книгу поділилася Інна Табакова. «Дивовижно, наскільки багато може вмістити в себе маленьке оповідання або вірш. Інколи ціле життя. В ньому будуть зустрічі і прощання, вина і прощення, народження дітей, сонце, море, дороги, мрії і буденність. І буде vійн@. Якої ніхто з нас не хотів. А вона прийшла і весь час повертається у сигналах тривоги, у відсутності двох галочок на телефоні, у крику дитини, навіть у відносно безпечному місті, у розбитій чашці з колишнього життя. І коли помада – це не просто помада, а спосіб повернення додому, до Міста, в якому «Ізоляція» ще не концтабір, а мистецький простір. А ще в цій книзі дуже багато любові. Короткі назви «Папір» або «Потяг», «Чебуреки» або «Еверест» - і в кожному оповіданні біль і любов, втрати і любов, надія і любов. А оповідання «Вогонь» мені просто таки перегукувалося з «Тіни забутих предків». Здавалося, наче чую спів над Карпатами. Назву збірці дало оповідання «Двері». Тож поділюся з вами побажанням авторки з її автографа у книзі: «Нехай за всіма потрібними дверима завжди будуть свої люди»

четвер, 5 листопада 2026 р.

«На відстані посмішки через мости». Зустріч із Іриною Варламовою.

          
   
Читацька аудиторія бібліотеки-філії №4 мала неймовірну нагоду познайомитися  із талановитою поеткою Іриною Варламовою, яка завітала до Полтави з презентацією поетичної збірки «Каньйон: думи по Дністру».

  Вікторія Коваль, видавчиня «Вогнепису», новинку (до речі, оформлення пречудове) назвала «книгою-опорою для моментів, коли звичайний світ втрачає цілісність».

Ірина Варламова, юрист за освітою,  родом із Сумщини,  вимушена була виїхати на Тернопільщину з початком російсько-української війни.  

Зачарована красою й магією річки Дністер, його історією, перейнявшись і його проблемами, Ірина на сторінці фейсбуку викладає світлини річки із хештегом #думи_по_дністру і додає власні поезії. Тому збірка поезій вдалася глибокою, багатосенсовою, зворушливою, з елементами реальності й історіі. Повага та любов до Дністра, який став Ірині другом і мовчазним співрозмовником, відчуваються через метафори та символи.

Поезія не проста, але красива й відчутна через слова.

«Крок за кроком» - то дуже спішно.

  «Міліметр міліметром розвідаю.

  Коли пальцем в шкіру грішно –

         дно очей лісових навідаю.

       Допірнути навряд наважуся,

       зашумить у скронях соснами.

     Не гадай, що просто розважуся,

        заплітай думки між волоссям»

Унікальність поетичної збірки Ірини Варламової у всьому: у змісті, захопливих сюжетах, гарному стилі, чарівності мови. А ще – таємниця оформлення. Тексти всередині книги розміщені нетипово. Вони повторюють вигини й асиметрію русла Дністра. Так команда «Вогнепису» втілила свою любов і повагу до річки, закликаючи читача у дністровські мандри.

Упродовж зустрічі звучали поезії Ірини Варламової, спогади, міфи та історії. Лунали теплі оплески, світліли погляди, очі читачів наповнювалися блиском. Сьогоднішні реалії важкі, але красиве також необхідно пускати в душу.

Атмосфера щирості  й захоплення поезією підсилила довіру харизматичної  талановитої Ірини Варламової та читацької спільноти.

«Ірина красива у всьому. Вона талановита. Майстер слова. Такої душевної рівноваги я давно не відчувала»

«Її поезія глибока, лірична, тісно пов’язана з історією, філософськими роздумами»

«Якщо для Ірини Дністровський каньйон  справжній живий співрозмовник і джерело натхнення, то для мене ця зустріч – джерело сили. Ми точно вистоїмо перед життєвими випробуваннями. Як Дністер»











 

середа, 4 листопада 2026 р.

Поезії, від яких Ви відчуєте осінь.

 

Осінь в українській поезії - це особлива пора роздумів, гармонії, світлого смутку та неймовірної кольорової палітри. Відтінки осені у всьому: у кольорах, у філософії, у відчуттях, в емоціях. Природна вишивка зачаровує золотом дерев, де манять червоні та багряні кольори. Філософський спокій відчувається у зміні пір року, що нагадує людині про циклічність життя, час для внутрішнього заглиблення, читання та теплих родинних вечорів. Легкий сум за літом, відліт птахів у вирій та перші холодні дощі додають віршам мелодійності та ностальгії. У кожного поета своя осінь. Осінь Надії Стрельченко. Осінь Сергія Осоки. Осінь Раїси Плотникової.

понеділок, 2 листопада 2026 р.

Не лише історія про минуле, але й глибока рефлексія про сучасність і майбутнє.

          У бібліотеці відбулося листопадове засідання читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки». Книга для обговорення – роман Артема Чеха ««Song of the Open Road (Пісня відкритого шляху)

Чому? Якщо ви ще не читали новинку Артема Чеха, «Пісня відкритого шляху» тригерне вас з першої глави. Бурхливу реакцію викликає точно. Бо коли на четвертому році російсько-української війни відкриваєш книжку письменника, військовослужбовця, точно не чекаєш, що її перша глава називатиметься «Росіянин». Але стиште свої емоції.  Відгуки на роман Артема Чеха у книголюбів розділилися на «від захоплених до дискусійних».

«Пісня відкритого шляху» інтригує з перших сторінок, бо автор майстерно переплітає долі персонажів, де кожна деталь має значення. Попри серйозні й болісні теми (війна, кріпацтво, рабство, вбивства ), роман сприймається як пригодницька історія, де письменник блискуче розкриває внутрішні конфлікти героїв та їхні надії.

 Гната, колишнього кріпака із Черкащини, який погоджується на 25 років солдатства аби втекти від знущань пана, чекає нелегкий шлях. Служба у царській армії, війна, британський полон, Громадянська війну в Америці. З цієї бойні з чужими документами Гнат втече разом з чорношкірим рабом Семом. Їх чекатиме довга подорож до мети, під час якої траплятиметься чимало різних подій і знайомств...

Артем Чех спонукає читача замислитися над важливими питаннями та разом з тим відчуваєш приємні емоції від читання.

Філософські роздуми героя про війну, про рабство, про устрій суспільства не завжди співпадали з думками присутніх. Всупереч різним поглядам, присутні відзначали легкість і динамічність роману. А дотепний, живий гумор, майстерна словесна гра автора додали роману глибини й змістовності.  

Артем Чех описує складні людські долі без штучного героїзму, без зайвого пафосу. У кожного з героїв свій особистий шлях до свободи й до себе самого, як і у читачів. Письменник тільки створює ситуації вибору, міркувань, пошуків… Але кожен свій шлях шукає сам.

Книга не відпускає до останньої сторінки.




 

четвер, 29 жовтня 2026 р.

Іноді достатньо невеликої деталі, щоб зробити звичайний день трохи цікавішим.

  


       В останні роки в мережі та медіа щодо українського Геловіну активно обговорюють концепцію Велесової ночі або давніх обрядових традицій подібних до «Осінніх дідів». Але етнографи наголошують, що сучасна Велесова ніч є здебільшого неоязичницькою реконструкцією, а не історично доведеним слов'янським аналогом Геловіну.

Як би то не було, а юні вихованки арт-майстерні Лариси Гецелевич не могли не скористатися можливістю ще раз довести: є ідея - треба її втілити.

Доведено: у них руки, не для нудьги! Дякуємо нашій Феі-майстрині! Ви з дівчатами творите дива!

Ще кілька десятиліть тому Геловін для більшості українців був радше малознайомою назвою з іноземних фільмів, де асоціювався переважно з американськими дітьми, які ходять по солодощі, та костюмованими персонажами з кіно.

З поширенням інтернету, соціальних мереж і міжнародної попкультури свято стало помітнішим. Додаткову роль відіграли рекламні кампанії та бажання молоді спробувати щось нове.  

Якщо Геловін суперечить вашим переконанням, не подобається за настроєм або просто не викликає інтересу, можна спокійно його проігнорувати. Не потрібно пояснювати своє рішення чи доводити, що ваша позиція правильніша за чужу.

Але якщо ж вам подобаються осінні кольори, гарбузи, цікаві костюми або атмосферні історії, немає потреби відмовлятися від усього цього лише через те, що елементи декору пов'язані з Геловіном. Можна взяти те, що вам до душі, і не відтворювати традиції, які здаються недоречними.

Чому б і не створити щось своїми руками, якусь невелику деталь,

 яка зробить звичайний день трохи цікавішим. Наприклад, торбинки пошиті й декоровані власноруч.

Або ж:

Приготуйте гарбузовий пиріг, крем-суп або іншу сезонну страву.

Увімкніть удома затишне освітлення та подивіться фільм із містичною атмосферою, якщо маєте на це настрій.

Зробіть кілька тематичних фотографій або намалюйте гарбузові мордочки разом із дітьми.

Прикрасьте підвіконня осіннім листям, невеликими гарбузами та гілочками. Візьміть до рук книжку і .. затишного Вам вечора!