Вогонь слова, який не згасає.

У бібліотеці-філії №4 зібралися книголюби читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки», щоб поговорити про творчість Олени Пчілки, про її оповідання зокрема.

Майстерність Олени Пчілки - в умінні передати глибокий психологічний або філософський зміст на кількох сторінках. Ідеальний формат для сучасного темпу життя, дозволяє прочитати твір за один раз (наприклад, у транспорті).

Талант письменниці у тому, що вона приділяє особливу увагу кожному слову, навіть дозволяє собі створювати нові. З легкої руки Олени Пчілки в українській мові прижилися слова "мистецтво", "переможець", "променистий", "палкий", "нестяма»…

Цього разу кожен учасник зустрічі був модератором, адже обговорювали оповідання української письменниці вибрані «наосліп»: «Соловйовий спів», «Біла кицька», «Чад», «Артишоки», «Маскарад», «Забавний вечір».

Що  відчули книголюби?

«Для письменниці важливіше відтворити нюанси психологічного стану героя. До прикладу, в іронічній розповіді «Біла кицька» переживання, психологічний стан розвивається як процес, суперечливий і неоднозначний. Коли читаєш, відчуваєш думки й емоції, усвідомлені й підсвідомі бажання, картини уяви, асоціації. Яскравий приклад - душевний стан пана Миколи».

“Забавний вечір”- це справжня різдвяна історія з чудовим кінцем, яка переростає в соціально-психологічну оповідь. Байдужим не залишить читача до останньої сторінки».

«Соловйовий спів» Олени Пчілки - психологічне оповідання з елементами детективу, в основу сюжету якого покладено дійсну подію, про яку розповів авторці київський слідчий».

 В оповіданні «Артишоки» письменниця звертає увагу читача на жалюгідне прагнення  героїв лише до матеріального блага у світі, де навіть любов стала предметом торгів».

Кажуть, що зорі, які згасли, світять нам ще мільйони років. Люди ж, спалахнувши на життєвому небосхилі, згасають назавжди. Та є між нас ті, що принісши у світ власну енергетику, силу віри, безсмертя ідей, віддавши все на благо інших, не згасають, а сяють вічно. Слово Олени Пчілки надихає

Хочу, щоб ці історії були почутими...

        У бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч із письменницею, поеткою, журналісткою Катериною Єгорушкіною, яка завітала до книгозбірні з презентацією книги «»І тоді наш дім став кораблем»

«Це літературні репортажі, есеї, щоденникові записи, в яких звучать голоси сотень українців: дітей і дорослих, цивільних і військових. Для цієї книги я записувала свідчення і у прифронтових містах, і в гуртожитках для біженців за кордоном. Опрацьовувала тисячі сторінок розшифрованих розмов, з яких обирала найцінніше. Осмислювала й шукала такі форми, в яких ці історії будуть почутими.

Це книжка про збирання з уламків цілісної картини пам’яті. Про любов, яка дає сили пам‘ятати. І про емоційний спадок, який ми передаємо наступним поколінням».

Унікальний тандем був сьогодні на зустрічі: красиві й розумні, ерудовані й щирі Катерина Єгорушкіна та модератор зустрічі Тетяна Петренко. Запитання – відповідь. Розгорнуті. Відверті. Ніби свідчення сотень українців з різних куточків країни звучали у залі, відлунювалися у серцях присутніх, у поглядах, у відгуках.

Авторка у книзі порушує актуальні теми дому, втрати, батьківства, ідентичності. Особливий наголос - на голосах дітей і підлітків.

Як побачити доброту у звичайному?

 У бібліотеці відбулася зустріч юних читачів із Валентиною Дуван, дитячою письменницею та ілюстраторкою, яка завітала до Полтави із презентацією дивовижної книги «Муха та Найда».

Це зворушлива історія двох безпритульних собак заснована на реальних подіях, свідком яких стала сама авторка.

Валентина Дуван особисто знайома з прототипами головних героїнь і читачі мали нагоду побачити фото справжніх Мухи та Найди. До речі, головних героїв  можна «вичислити з обкладинки», а створила ілюстрації до книги сама письменниця.

Заволодіти увагою першокласників дитячій письменниці вдалося з першої хвилини. Цікава оповідачка ділилася думками про турботу саме таких «Мух та Найд», запрошуючи до розмови дітлахів. Між іншим, у багатьох школярів знайшлася своя історія про кошенят і цуценят, яких вони разом із батьками зігріли своєю небайдужістю.

Говорили з дітьми про співчуття, адже книга показує світ та різні події, що в ньому відбуваються, очима двох безпритульних тварин.

У вінок Кобзареві.

         У бібліотеці, у день народження Тараса Григоровича Шевченка, відбулися Шевченківські читання.

Четвертокласники готувалися до зустрічі серйозно. Та зовсім не здогадувалися, що їх чекає літературна гра «Стоп! Далі розказую я…»

Залюбки, навіть з азартом, діти включилися у гру. Уважно слухаючи розповідь про життя Тараса Григоровича,  кожен мав право зупинити оповідь і продовжити далі. Як з’ясувалося, школярі біографію Кобзаря знають добре. Навіть більше. Вони не обмежилися тільки читанням підручників. Деякі цікаві факти та власні думки юних шевченкознавців здивували і дорослих. Говорили про Тараса Григоровича серйозно й по-сучасному. 

«Хочу розповісти про суперздібності Тараса  Шевченка, які допомогли йому стати зіркою за життя»

«Тарас Шевченко був надзвичайно харизматичною особистістю, і просто не міг не стати суперпопулярною людиною. Розповідають, що Тарас Григорович завжди був на позитиві, легко підтримував розмови, любив жартувати»

« Шевченко мав унікальні здібності художника. Він вміло малював ікони,  пейзажі,  портрети. Саме цим здивував навіть відомих художників. Саме тому й вирішили викупити його з кріпацтва».

«Малюючи портрети на замовлення та ілюстрації, Тарас Григорович починає  добре заробляти. Багато працює і стає успішним, затребуваним художником. Так би про нього говорили зараз. Хоча, зрозуміло, йому було нелегко. Він багато працював».

«Геніальним був Шевченко не тільки як художник. Між світськими прийомами та роботою художника Тарас Григорович писав ві́рші.»

Від глибоко емоційних романів до вишукано моторошних історій.

     У бібліотеці нещодавно відбувся День нової книги, де було презентовано книголюбам більше 200 новинок, подарованих читачами книгозбірні. Серед лідерів – дарувальників - Олена Піскова, Марійка Бовкун і Оля Волох. Взагалі до акції «Подаруй-цікаве»

Упродовж дня читачі знайомилися з новинками книгозбірні, новими іменами, відкривали для себе жанри та унікальні книги нон-фікшн.

Подаровані книги представлені були від розкішних трилерів Сари Пірс, Тесс Геррітсен, Голлі Джексон до дебютних захоплюючих романів М.Л.Ріо чи Дельфін де Віган.

Читачі залюбки ділилися враженнями про романи вже знаних ними авторів, обмінювалися думками, навіть сперечалися. Але ж «на колір і смак товариш не всяк». Найбільше розмов навколо психологічних трилерів, які  викликають різні емоції. У когось одночасно жах і співчуття, в інших – «зашкалює» адреналін (і це захоплює), наче сам стаєш учасником психологічної гри.

Для багатьох книголюбів  новинки вже відомих авторів були приємним здивуванням, для інших – відкриттям.

Мова об’єднує, зцілює та робить нас непереможними.

    Наша бібліотека напередодні Міжнародного дня рідної мови стала онлайн-простором для зустрічі восьмикласників школи 19 та Ізюмського ліцею №10 із Юлією Сердюченко, уповноваженою особою Донецького національного медичного університету із захисту державної мови.

Онлайн-зустріч  «День рідної мови кожен день » відбулася у День пам’яті Героїв Небесної Сотні. Зібралися, щоб нагадати всім, що можливо, не було б трагічних подій ні 2014 року, ні повномасштабної війни, якби не забули мудрі слова: «Без окремої мови нема самостійного народу»

Можливо, тому русня й вирішила: немає мови, немає народу, отже земля родюча й багата буде їхньою. Це припущення, але ж «якби мова не мала значення, її не намагалися б заборонити чи знищити скільки років» (Василь Стус)

Про красу та багатство рідної мови.

    У бібліотеці-філії №4 напередодні Міжнародного дня рідної мови відбулася літературна година «Залюблені у рідну мову». Вже за традицією четвертокласники школи 44 вирішили здійснити літературний десант до книгозбірні: і книги взяти, і у мовні ігри  зіграти.

Всі дружно перевіряли знання (це ж чудово хоч на хвилинку стати вчителем!). Разом досліджували вимову рідного краю, насолоджувалися фразеологізмами, бавилися з синонімами-антонімами.

Загадки-відгадки, шаради, головоломки та гуморески додали зустрічі неймовірну атмосферу поєднання відпочинку та свята.

Не обійшлося, як завжди, без нових знань. Дайджест «Цікаві факти про українську мову» залюбки доповнювали школярі.

Насмішила всіх гра «Зменшувальні слова». Адже творити щось нове, до того ж, ще й власне – це було цікаво. Без перебільшення.

 До речі, надавати усім словам зменшувально-пестливу форму – це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там, навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно

Конкурс юних дикторів додав зустрічі унікальності, бо все, що вперше –неповторне й особливе.

Насамкінець, діти, доповнюючи один одного, розказали «Матусин заповіт» відомої української поетки Марії  Хоросницької.

107 паперових янголів... Світла пам'ять

Читацька спільнота бібліотеки 18–20 лютого доєдналася до всесвітньої тихої акція «Ангели памʼяті»

Акцію у 2014 році започаткували співачка й громадська діячка Анжеліка Рудницька та мистецька агенція «Територія А». Відтоді вона стала всесвітньою традицією пам’яті.

         107 паперових жовто-блакитних ангелів з’явилися на дереві в честь вшанування Героїв Небесної Сотні та всього українського небесного воїнства. 107 читачів у тихому мовчанні шепотіли: "Вічна пам'ять"

Стогнуть мовчки, аж в світі біло,

Німі янголи паперові:

Як несли перше мертве тіло,

То у них відібрало мову...

А коли з-поза спин стріляли -

Густо ранили їхні крила...

Білі янголи помирали

Замість тих, кого захистили...

Сотні тисяч стояли строєм -

Мали ж янголи тут роботи!