Все це було б смішно, коли б не було так сумно.

Липнева зустріч учасників читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки»  змінювала настрій присутніх упродовж двох годин.

Запропонований для обговорення роман «Карбід»  Андрія Любки відповідає найбільше характеристиці самого письменника.

«Андрій Любка – рибалка, грішник, балканіст. Написав і переклав кілька книжок, об’їздив тридцять країн, але найбільше любить спати до обіду і заїдати пекучу сливовицю барбарисовими льдяниками. Живе у всій Центральній Європі, та найчастіше заряджає свої гаджети й пере речі в Ужгороді. Несудимий, одружений, небагатодітний, одне слово –ледачий.»

Однією з причин, чому читачі  люблять прозу Андрія Любки, є те, що його твори  (чи то оповідання, чи то романи) читаються дуже легко, на одному диханні.

Щодо «Карбіду»? Роман змушує задуматися. Тому обговорення (і завдяки майстерності модераторки) було змістовним, багатоплановим, динамічним. Хоча враження та думки одноклубників після прочитання були неоднакові, але не занадто полярними.

Всім сподобалося, як автор подає героїв: по черзі, тобто по мірі появи у романі. Тому імена та прізвизька не плутаються. Кожен герой має свою історію, через те у тексті багато спогадів.

Учасники обговорення зазначили, як плюс, що в романі є багато фактів для загального розвитку. Тут і цікавинки про Закарпаття, Балкани, роздуми про вольтерівський "Кандід", а певні історичні відомісті спонукають читачів загуглити, щоб дізнатися більше інформації.

Зрозуміло, всі описані контрабандні схеми, які насправді діють на українських кордонах, відомі. Але деякі факти стали фішкою роману, що робить його інтригуючим.

Щодо нецензурної лексики думки присутніх розійшлися. Але, як підсумок дискусії, - у деяких сюжетах вона була оправданою.

Ще одна родзинка роману «Карбід» - назви розділів. Влучні, інтригуючі, цікаві.

Висновок? Хоча твір Андрія Любки і в гумористичному тоні, але правдиво описує наше сьогодення. (Роман опубліковано у 2015 році)

І це сумно, бо, дійсно, багато українців такими і є. Описуючи комічні, смішні ситуації, автор мотивує замислитися над  серйозними та болісними питаннями, що й стали темою для обговорень. Як говорив класик: "Все це було б смішно, коли б не було так сумно"

"Своє для своїх, щоб не забували" Ганна Кревська

Ганна Кревська чи Марина Кононенко? Лубенська письменниця й журналістка пояснює допитливим читачам: "Ганна - наше родове ім'я. три мої бабусі звалися Ганни. Тому й вирішила я це ім'я оживити. Кревська - тому, що кревно, до крові близьке те, що пишу. своє - для своїх, щоб не забували, своє - для чужих, аби шанували, наше - для світу, аби ожила візерунками слова історія поколінь, що передається з вуст в уста" А ще пані Ганна любить каву, котів, давні фото та щирих людей. "Взагалі, люблю досліджувати минувшину". Оповідання "Рятуйте . свайба" - для позитиву вам не на один день. А для прочитання пропонуємо романи Ганни Кревської "Монастирські сливи" та "Кульбабова стежка"

«Люблю дивитися на вогонь і свого сина. Не люблю озиратися назад і нещирих людей». Ганна Кревська

       
     

Ганна Кревська, лубенська письменниця й журналістка, відома читачам, як авторка романів «Монастирські сливи», «Сліди на воді», «Кульбабова стежка».

Про себе пані Ганна говорить: «Книжниця, авторка 9 книг. Любителька старовини, давніх фото та мудрих людей.»

Знавці чи літературознавці говорять, що проза Ганни Кревської здобула визнання завдяки глибокому краєзнавчому фактажу. Шанувальники її романів відзначають живий, чуттєвий стиль оповіді. Її книги отримують схвальні відгуки за людяність та майстерне переплетення людських доль із трагічними подіями української історії. Історичним твором називають роман «Монастирські сливи», бо охоплює події початку XX століття у селищі Мгар та біля Мгарського Спасо-Преображенського монастиря.

Читачі цінують велику документальну та емоційну цінність творів Ганни Кревської.

Краєзнавчо-історичне видання  «Наше річище: Сліди на воді» присвячене козакам, полковникам, гусарам, шляхетським панночкам та Мгарському монастирю. Книга містить багатий фактаж та численні ілюстрації. Твори Ганни Кревської називають «справжнім місточком для збереження національної ідентичності».

  Шанувальники поетичної рими Ганни Кревської відзначають в її поезії

тонкий психологізм, увагу до деталей, глибокий зв'язок із природою та метафоричні образи з її особистих переживань.

Така весна, що бігаю напитись

Торішнього морозу уночі.

А ніч іде, немов циганка, чорна.

Стару сорочку рве на туманці...

"Нелюбов. Не любов" Світлани Фільчак. Читає Марфа Буторіна

 

Підтримаємо, допоможемо, навчимо.

 

        Передати показники лічильників використаної води, електроенергії та газу – завжди клопітно. Перш за все треба не забути це зробити, а потім в процесі  дочекатись з’єднання з оператором…

      Але є набагато простіший спосіб – зробити це онлайн. Та не кожен володіє  вмінням  користуватись комп’ютером. Тоді на допомогу приходять працівники бібліотеки, які в рамках проекту

 « Бібліотеки розвивають цифрову грамотність задля посилення стійкості громад та відновлення»  допомагають користувачам оволодіти базовими знаннями з цифрової освіти.

Справжня суть роману захована набагато глибше.

      

   У бібліотеці відбулася творча зустріч із Марком Бабаревичем, який презентував читачам новий роман «Шершні».

Новинку українського письменника, нині діючого військовослужбовця, учасника АТО/ООС та повномасштабної російсько-української війни, читачі називають трилером і соціальною драмою водночас.

Марк Бабаревич – юнак із власними переконаннями, сучасними поглядами, інтелектуал, який шукає свій шлях у літературному світі, ділився думками про своє місце в сучасному вирі подій та письменницькими планами.

Гість розповів історію створення роману, поділився думками про вибір детективного жанру та улюблених авторів. Щирість і відвертість гостя додали спілкуванню атмосфери зацікавленості та бажання прочитати новинку.

«Його книга «Шершні» продовжує лінію гостросюжетних історій, де особисті драми переплітаються з небезпечними конфліктами, показуючи, як звичайна людина опиняється у центрі змови та ризику»

         Отець Сергій втратив сина, але через рік після похорону дізнається, що той живий. Батько розпочинає власне розслідування, крок за кроком розкриваючи моторошні таємниці.

Читачі відзначають динамічний сюжет, глибоке занурення у реалії прифронтових міст та вдале поєднання особистої драми з небезпекою. Зіткнення з російськими спецслужбами та місцевими зрадниками змушує ставити питання: кому можна довіряти, а хто дійсно стоїть за викраденням? Історія створює напружену атмосферу постійної небезпеки, розкриває складні моральні вибори та проблеми довіри і зради в умовах війни.

Поки соняшник росте, слід зробити якнайбільше добрих справ.

       

     Все цікавіше стає на арт-посиденьках з Ларисою Гецелевич, які об’єднують спільноту юних майстринь, дослідниць і читачок бібліотеки-філії №4.

Доки руки виготовляють неймовірно гарну квітку соняшника, можна дізнатися про її таємниці.

«У давньогрецькій міфології є цікава історія про німфу Клітію, яка шалено покохала бога сонця  Геліоса. Проте це кохання було без взаємності. Дівчина цілими днями сиділа на землі, не зводячи очей із неба, і спостерігала за тим, як сонячна колісниця бога перетинає небосхил… Зрозуміло чим закінчується міф, але все те можна дізнатися із книги «Міфи Давньої Греції»

«В українському фольклорі існує схожа цікава легенда. Колись на землі жила дівчина, яка понад усе на світі любила Сонце. Вона щодня зустрічала світанки й милувалася його промінням, зігріваючи душу його теплом. Якось юнка звернулася до небесного світила з благанням дозволити їй завжди бути поруч. Сонце усміхнулося та пояснило, що їй не місце на небі, адже вона належить землі. Але, ніжно торкнувшись її голівки, перетворило на квітку, пелюстки якої нагадують сонячні промені».

«В українській традиції ця квітка символізує безмежну любов до рідного краю та є одним з найяскравіших символів України. Сьогодні в Україні квітка соняшника набула нового, глибокого сенсу. Вона символізує Батьківщину: як сонях слідує за сонцем, так і свідомий українець завжди звернений думкою, словом і ділом до своєї рідної землі».

«А ви знали, що українські науковці вивели десять років тому новий сорт соняха і назвали його «Богдан Гаврилишин». Саме у цьому році виповнюється 100 років Богдану Гаврилишину, одному з найвідоміших українців, якому вдалося змінити долю багатьох держав. Відомий у світі економіст, радник для президентів і благодійник для людей, завжди залишався українцем. «Проживши три чверті свого життя поза межами України, я завжди і всюди представлявся: “Богдан Гаврилишин, українець”.

Бажаємо приємного дозвілля та дякуємо, що обираєте нас!

         У бібліотеці відбувся День нової книги, на переглядах якого було представлено 237 новинок подарованих читачами.

Новинки художньої літератури – це світові бестселери та найкращі новинки від українських письменників.

Читачі й читачки книгозбірні мали змогу знайти саме те, що до вподоби. Бо кожен твір запропонований у цей день здатен подарувати справжню насолоду від читання.

Серед новинок - детективи від відомих письменників Андрія Кокотюхи та Поліни Кулакової, романи яких мають динамічні кіноматографічні сюжети, мінімум описів, а кожна сторінка залишає читачеві простір для роздумів.

Павло Пігуль, відомий своїми іронічними текстами й точним відчуттям українських реалій, дебютував  з детективом  «Вбивство на Перунів день».

Владислав Івченко відомий майстер детективів, який добре знає, як тримати увагу читача. Його новинка  - це історична хроніка, воєнний детектив та любовна мелодрама.