Чути й перемагати рідною мовою.

         

    У бібліотеці відбулася година спілкування «»Таємниці рідної мови»

Разом із бібліотекарем третьокласники вирушили в загадкову подорож. Разом досліджували таємниці звуків, слів, речень. Адже без звуків не народиться жодне слово. Це перша таємниця. Спробували без звуків – не виходить.

Експериментували зі словами, вчилися їх відчувати, адже слова мають душу. Вчать нас любити, дружити, міркувати, говорити. І це третя  таємниця - сила Слова. Бо добре слово додає світла і сили. Тому його треба берегти.

Упродовж спілкування школярі гралися зі словами, складали речення та досліджували, як мова оживає, коли її шанують, люблять, поважають.

Переглядаючи фрагменти фільму про рідну мову, діти заглянули за завісу історії розвитку рідної мови. Дивувалися школярі, чому  букву «Ї» називають «свічечкою мови». То з легкої руки й слова відомого дитячого письменника Івана Малковича. Поет тринадцятій літері української абетки присвятив власну поезію. Саме рядок із його вірша «Напучування» перетворив вислів «свічечка букви “ї”» на крилатий.

Буква «ї» - це унікальність української мови. Тому її називають – знаком-оберегом нашої рідної мови.

Зацікавила школярів  історія походження літери «ф». А от справжнім відкриттям для дітей була новина, що раніше буква «щ» мала хвостик не збоку, а посередині і називали її «шта».

А знаєте у чому сила м’якого знака? Бо вживаємо його лише після семи зубних приголосних, які зручно вкладаються в примовку «Де ти з’їси ці лини?» (д, т, з, с, ц, л, н).

І порада для батьків: хочете більше дізнатися про рідну мову – читайте книгу Ольги Дубчак «Чути українською». Авторка  легко, доступно та дотепно пояснює, як влаштована українська мова, які літери нашого алфавіту є справжніми вигнанцями, чому  буква «ї» - наше все, чому українська абетка майже досконала і як це може допомогти нам говорити і писати правильно.

 

Всі люди, як квіти, красиві і гарні.

  

       У бібліотеці відбулася година цікавих повідомлень «Мовою квітів». Третьокласники активно долучилися до розмови про улюблені квіти та їх символіку.

Бібліотекар запросила школярів у цікаву мандрівку таємниць і, навіть, пригод. Кожна квітка загадкова, сповнена таїн.

Ще в сиву давнину люди «мовою квітів» відзначали найважливіші події у житті. У Японії квіткові композиції спочатку створювались як прикраса для храмів, а згодом їх почали використовувати і в інтер’єрі житла.

Стародавні греки і римляни лавровими вінками нагороджували видатних учених, акторів, спортсменів. Вінки, квіти були улюбленою прикрасою і у дівчат слов’янських народів.

Зі смаком створений букет – це справжня гармонія барв, ліній, форм.

Штучний інтелект стверджує, що «мова квітів допомагає дітям краще розуміти природу та вчитися виражати свої почуття через подарунки».

Чудовим сюрпризом  може стати квітка, створена власними руками. А якщо додати цікаві факти про квітку, то подарунок буде не тільки прекрасним, а унікальним.

Наприклад: соняшник означає радість, сонце, відданість.

 Ромашка - ніжність, скромність і любов. Рожева троянда мовою квітів означає  дружбу та ніжність. Голубоока волошка - щирість, лагідність. А півонія та мальва, як сестри, означають  віру, надію, здоров'я.

         Сюрпризом для дітей став майстер – клас по виготовленню ромашки. Діти охоче взялися до роботи. Крок за кроком, додаючи власну фантазію, школярі вирізали, клеїли, домальовували та мріли про те, що обов’язково здивують своїх рідних і подарунками, і цікавими фактами із життя квітів.

Всі люди, як квіти, красиві і гарні.

Є милі, як діти, є навіть вульгарні.

Є люди-троянди, що горді й пахучі,

Високі і пишні, та дуже колючі.

Є люди, що радість несуть всім довкола.

Вони непомітні, як та матіола.

Є люди-ромашки, душа у них ніжна,

Відкрита і чиста, та інколи грішна.

Ще люди-нарциси цвітуть лиш для себе.

Важливі для них тільки власні потреби.

Є хитрі й підступні, як змії умілі,

А зверху такі, як конвалії білі.

Є люди-тюльпани, яскраві натури,

А є бур'яни, ті, що завжди похмурі.

Всі люди, як квіти, хоч як не крути.

Задумайся тільки, яка ж квітка ти?

«Книги Раїси Плотникової для тих, хто шукає не лише емоцій, а й роздумів».

      

       У бібліотеці відбулася зустріч із письменницею Раїсою Плотниковою, яка завітала до читачів із презентацією книг - новинок «Мачуха NORGE» та «Двадцять один день одиночки».

Кожна зустріч із талановитою лубенською письменницею наповнена емоціями, інтригами, таємницями. Цей день не був виключенням.

 Чи замислювались ви скільки таємниць приховано серед старовинних фотографій і туманних спогадів вашої родини? І як багато історій досі залишаються нерозказаними, а зв’язки із далекими близькими - втраченими?

Неймовірно цінний текст, який народився завдяки зустрічі двох жінок різних поколінь - письменниці та пані Ельвіри, без спогадів якої не було б цього роману "Мачуха NORGE"  . Власне закулісся створення твору стало частиною самої книги.

Чи сильно відрізнялися людські долі, понівечені режимом Сталіна та Гітлера? Ті, хто пережив Голодомор, але навіть не встиг прожити свою босоногу юність, опинилися в ешелонах на примусові роботи до Третього рейху. Роман "Мачуха NORGE" привідкриває маловідомі сторінки історії про долю українських остарбайтерів у окупованій нацистами Норвегії, які по завершенню війни поверталися додому через фільтраційні табори в справжнє радянське пекло.

Відчути радість свята.

       

     Етнографічні посиденьки «Світле свято Великодня», які відбулися у бібліотеці-філії №4,  створили атмосферу радості, добра і тепла, пов’язану зі святом Воскресіння Христового. Юні майстрині попрацювали творчо й натхненно. Робота клопітка, але задоволення отримали всі. 

Плюс ще одна ідея великоднього декору у власну скарбничку.

«А Ви до нас приїдете ще?» Літературне побачення із дитячою письменницею.

  

 У бібліотеці юні читачі та мами-бабусі-вчителі зібралися на зустріч із дитячою письменницею Катериною Єгорушкіною, щоб відчути «казкотерапію в дії».

Авторка 18 книжок, які здобули низку нагород і побачили світ у 4 країнах,  переконана, що казки можуть не тільки розважати, а й мати терапевтичну дію. До того ж як на дітей, так і на дорослих.

Катерина Єгорушкіна, казкотерапевтка з понад п'ятнадцятирічним досвідом, знайома мамам за книгами із серії книжок «Казкотерапія»

Гостя розповідала про свої книги, історії їх створення та допомогу її дітей у «народженні» цих історій.

Герої «Пригоди Хоробриків із Горішкових Плавнів» та «історії їх друзів» - звірята. Вони такі не схожі одне на одного, мають різні звички, потреби, страхи, поведінку. Однак це не заважає їм дружити й через дружбу пізнавати себе та тих, кого вони люблять. Сміливі й сором’язливі, надчутливі й трохи дивакуваті, інколи такі незрозумілі герої вчать дітей  розпізнавати власні емоції, аналізувати, вміти сказати вчасно «стоп» чи попросити вибачення.  

Діти можуть бути настільки креативними, наскільки вони хочуть.

       

 В арт-майстерні Лариси Гецелевич, яка об’єднує юних читачів бібліотеки в креативну спільноту, розпочався сезон підготовки до Великодніх свят. Якщо що, - 12 квітня не за горами. Треба встигнути аби твій великодній кошик був несхожим на інші, а день став  особливою окрасою весни.

Сучасний Великдень - це витончене поєднання давніх традицій з сучасними ідеями, які дозволяють підвищити святкову та затишну атмосферу свята. Послухаєш юних майстринь і розумієш, що ідей стає все більше, і можливості для втілення творчих задумів стають все масштабнішими. Пасхальний декор своїми руками - це і родзинка майбутнього свята, і можливість реалізувати власне бачення, фантазію та креативність. Ніхто не заперечував із дівчат, що в поєднанні з ароматом свіжоспеченої пасочки  великодній декор створює  неперевершений тандем.

Вогонь слова, який не згасає.

У бібліотеці-філії №4 зібралися книголюби читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки», щоб поговорити про творчість Олени Пчілки, про її оповідання зокрема.

Майстерність Олени Пчілки - в умінні передати глибокий психологічний або філософський зміст на кількох сторінках. Ідеальний формат для сучасного темпу життя, дозволяє прочитати твір за один раз (наприклад, у транспорті).

Талант письменниці у тому, що вона приділяє особливу увагу кожному слову, навіть дозволяє собі створювати нові. З легкої руки Олени Пчілки в українській мові прижилися слова "мистецтво", "переможець", "променистий", "палкий", "нестяма»…

Цього разу кожен учасник зустрічі був модератором, адже обговорювали оповідання української письменниці вибрані «наосліп»: «Соловйовий спів», «Біла кицька», «Чад», «Артишоки», «Маскарад», «Забавний вечір».

Що  відчули книголюби?

«Для письменниці важливіше відтворити нюанси психологічного стану героя. До прикладу, в іронічній розповіді «Біла кицька» переживання, психологічний стан розвивається як процес, суперечливий і неоднозначний. Коли читаєш, відчуваєш думки й емоції, усвідомлені й підсвідомі бажання, картини уяви, асоціації. Яскравий приклад - душевний стан пана Миколи».

Хочу, щоб ці історії були почутими...

        У бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч із письменницею, поеткою, журналісткою Катериною Єгорушкіною, яка завітала до книгозбірні з презентацією книги «»І тоді наш дім став кораблем»

«Це літературні репортажі, есеї, щоденникові записи, в яких звучать голоси сотень українців: дітей і дорослих, цивільних і військових. Для цієї книги я записувала свідчення і у прифронтових містах, і в гуртожитках для біженців за кордоном. Опрацьовувала тисячі сторінок розшифрованих розмов, з яких обирала найцінніше. Осмислювала й шукала такі форми, в яких ці історії будуть почутими.

Це книжка про збирання з уламків цілісної картини пам’яті. Про любов, яка дає сили пам‘ятати. І про емоційний спадок, який ми передаємо наступним поколінням».

Унікальний тандем був сьогодні на зустрічі: красиві й розумні, ерудовані й щирі Катерина Єгорушкіна та модератор зустрічі Тетяна Петренко. Запитання – відповідь. Розгорнуті. Відверті. Ніби свідчення сотень українців з різних куточків країни звучали у залі, відлунювалися у серцях присутніх, у поглядах, у відгуках.

Авторка у книзі порушує актуальні теми дому, втрати, батьківства, ідентичності. Особливий наголос - на голосах дітей і підлітків.