Раян Голідей «Его – це ворог» Видавництво «Наш Формат»

            

Усі ми дістаємо втіху від задоволення своїми успіхами та собою. Значить, его існувало завжди. Але що робити, коли воно (его, егоїзм) нахабніє так, що намагається перетворити  на іншу людину та починає керувати моїм життям?

 Раян Голідей, медіастратег і письменник, досліджує те его, яке трактується як нездорова віра у власну важливість. Про его, яке перешкоджає справжньому успіху.

Чи буває так? Автор книги ділиться своїми історіями та своїми 

дослідженнями, щоб довести, яким ризикованим може бути потурання власному егоїзму.

Ця книга – не життєва мудрість. Це  реальні історії про прагнення, успіх, провали й успішність. Жвава розмова, необтяжливі поради, швидше міркування над тим, що приводить до успіху та як втриматися біля нього, не зрадивши собі, своїм друзям, своїм ідеям.

 Мене вразили яскраві історії життя відомих особистостей (Елеонора Рузвельт, Бенджамін Франклін… ), які змогли (вважає автор) приборкати власне его. І  цікаві тут приголомшливі історії  тих людей, про кого я ніколи не чула.

Врешті-решт, книга «Его – мій ворог» викликає інтерес тим, що можна навчитися керувати собою «дисципліною, а не норовом» .

Чудовий переклад, зміст влучно доповнюють цитати.

«Кожна людина, яку я зустрічаю, - в чомусь мій учитель, і я навчаюсь у неї» Р.В. Емерсон.

«Мій Шевченко» Поетичне одкровення другокласників.

 

Давно не відчувала бібліотека-філія №4 такого зльоту поетичного натхнення, як в переддень дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Урочисті й поважні школярики, віталися й тихо перемовлялися. До книгозбірні чи не вперше прийшли не тільки за інформацією, але й самі хотіли поділитися своїми дослідженнями. Зворушливо читали вірші, намагаючись якнайкраще передати емоціями думки Кобзаря. Його безмежну любов до рідного краю, до України та українців.

Говорили про маленького Тараса, його дитячі роки, любов до малювання. Уявляли із розповіді Івана Малковича «неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх, створив сам себе»

Переймалися діти  долею малого Тараса, коли розповідали про його службу у пана та дякові різки.

Здивували маленькі гості книгозбірні, бо чи не найбільше зацікавилися  автопортретами Шевченка, виконаними в різні роки. Кожен такий автопортрет має свою власну історію, та обставини. Ці портрети дали змогу школярам на власні очі побачити як змінювався поет під час свого життя.

Відбулася позапланова мандрівка: «побували» разом  у Петербурзі і у Києві, де в різні роки жив Кобзар. Гостювали у родині Закревських, які мешкали у маєтку біля Яготина. Звичайно ж, говорили про перебування Тараса  Григоровича у Полтаві та його малюнки краєвидів полтавських, які зберігаються тепер у музеях. Дізналися школярі, чому Тарас Григорович довгий час жив у казахських степах та чому верби, посаджені над ставком у полтавському дендропарку, називають шевченковими.

Насамкінець зустрічі знову звучали поезії Тараса Шевченка.

Разом ми - сила!

 

Традиційні літературно-мистецькі посиденьки у бібліотеці-філії №4 - це розмови про книги, обмін думками, обговорення, літературні читання та майстер-класи...

І діти, і дорослі залюбки використовують вільний час з користю. Такі зустрічі зріднюють полтавців та гостей міста - тих, хто вимушено покинув свою домівку. З Харкова, Чугуєва, Рубіжного, Краматорська, Ізюма. Інколи  боляче слухати розповіді-спогади чи розмови-надії дітвори . Наввипередки  згадують школу, однокласників, рідні вулиці, своїх друзів, яких війна розкидала по всьому світу. З надією, що скоро закінчиться війна та повернуться до своїх рідних місць.

Тому й вибрали для читання та обговорення книгу  Надійки Гербіш

« Яблука війни». Так, це щемка, зворушлива й багатогранна розповідь. Авторка порушує одразу кілька важливих і водночас нелегких тем - вимушеної еміграції, війна, життя після війни, про стосунки у сім’ї й про те, як дитина переживає негаразди в родині.

Попри серйозність теми, письменниці вдається створити відчуття домашнього затишку, тепла й очікування змін на краще, які неодмінно прийдуть. Книга читається не важко. Цікаві малюнки доповнюють оповідання.

Тут є все: від розчулення до суму, від легкої посмішки до радості. Надійка Гербіш тонко відчуває людей. Можливо тому, важка тема сприймається як розповідь, як оповідання, побудоване на реальних фактах. «Яблука війни» буде корисною й цікавою  дорослим, щоб  знайти правильні слова для обговорення психологічних моментів із дітьми.

Друга частина таких посиденьок – це майстер-клас. Майстриня Лариса Леонідівна запропонувала виготовити сувеніри, використавши  «Термомозаїку».

Це викладання на спеціальній формі зображень з маленьких різнокольорових намистинок з термопластичної пластмаси, які після нагрівання спаюються між собою в один цілісний виріб.

З намистинок присутні  складали сердечка, зірочки в жовто-блакитних кольорах, потім – герб і прапор нашої держави. І як завжди робили вироби для себе, для своїх рідних, а третій – для наших воїнів захисників. Це вже стало традицією: передавати вироби, створені дітьми власноруч, волонтерам, які відвезуть їх разом із сітками, ліками, смаколиками на передову воїнам. Сердечний уклін нашим Захисникам! Дякуємо за кожен день! 

«Залюблені у слово». День письменника та поетичне одкровення Сергія Злючого.

 

        4 березня 2023 року у бібліотеці-філії №4 відбувся день письменника «Залюблені у слово»

Упродовж дня читачі мали змогу познайомитися з книгами-новинками  улюблених авторів,  переможців «Коронації слова», представлених на переглядах літератури.

Книжкова виставка «Абсолютно несподівані новинки»  презентувала книги видавництва «Наш Формат» з питань  саморозвитку, психології, мотивації.

Юні читачі  долучилися до літературних читань  "Моя книжкова Галактика ". 2 хвилини з книгою, що підтримувала дитину у 2022 році « у рамках Національного читацького марафону «Діти України читають». Першокласник Тимофій вибрав для читання книгу  Лесі Борсук- Янківської "Як стати лідером за 7 днів ". Софійка – «Стильна книжка для панянки»  Оксани Караванської, другокласниця Стефанія – «Леся. Мандрівний клубочок» Наталки Малетич.

Родзинкою Дня письменника стала творча зустріч із поетом і перекладачем Сергієм Злючим із Кам’янського, членом спілки письменників України, громадським діячем і волонтером.

Це про нього писав Володимир Шовкошитний: «Поезія живе в його душі, як віра, любов і надія. Вірші для нього – не гра, а опора, і це віднімає у нього право писати легко, грайливо, мимохідь.»

Дві години  поезії, натхненних розмов, спогадів.  "Його поезія зігріває, як сонечко, і тут же може накрити холодним дощем." «Різнопланова, емоційна» «Від неї – неймовірне світло й тепло, вишуканість і сила, яка не відпускає»

Так буває, коли зустрічаєшся із чимось ціннісним і вартісним. Звучала поезія із збірки «Білий час» та найновіша, яку поет публікує у соцмережах та  на сторінках Фейсбуку зокрема.

«світ  усе менше  й менше,

серце все більше й більше,

зорі долають межі

неба нам не зігрівши»

« Переклади – моя найбільша пристрасть», - відверто ділився з читачами Сергій Злючий, читаючи вірші Чеслава Мілоша, перекладені ним з польської.

«Лауреат Нобелівської премії в галузі літератури, людина, яку називають найінтелектуальнішим поетом сучасності, практично Чеслав Мілош невідомий у нашій країні» -

Читаючи власні твори чи переклади, вірші про кохання чи сьогодення, Сергій Злючий ніби заявляв про себе відверто: «Я- українець, я- на своїй землі. Хто не розуміє – хай вчить мову» 

 

Книги для підлітків – це актуально! Є сумніви?

 

2 березня до бібліотеки-філії №4 завітали  учні  гуртка  літератури та публіцистики "Діалог" (Полтавський обласний центр естетичного виховання учнівської молоді).  Неочікувану тему для обговорення запропонувала нам керівник студії Яна Лебідь - "Альтернативна підліткова література"

Все, що непередбачуване – вже цікаве та інтригуюче. Що можна почитати, як альтернативу, повісті Івана Франка «Захар Беркут»? А після «Гаррі Поттера»? А «Пеппі Довга Панчоха»? А є сучасна поезія цікава?

Це при тому, що вдома Маргариту чекає розкрита книга «Квіти для Елджерона», а у когось із рюкзака виглядає «Хірург» Тесс Геррітсен. Мая любить читати книги по саморозвитку, а побачила новинку Ольги Саліпи «Оля», з рук уже не випустила.

Зрозуміло, гості книгозбірні - цікаві й розумні співрозмовники. Це був не монолог.
 Вони вміють слухати, висловлювати власні думки,  цікавляться літературою, читають і шукають новинки.

Спробували  відшукати книги, які б були близькі по духу, говорили б з підлітками зрозумілою для них мовою і на ті теми, які їх турбують. Це реальні історії Сергія Гридіна, Анастасії Нікуліної, Валентини Захабури, Барбари Космовської, Саші Камінської…Фентезі – книги Наталії Матолінець, Керстін Гір, Дж. Страуд та Анни Багряної й Дари Корній, де світи створені на основі української міфології. «Перемагаючи долю» Ол. Зубченка, «Сторожова застава» Володимира Рутківського – неперевершені історичні романи вже знайшли читачів.

Естафету розмови передали гостям. Дівчата та хлопці ділилися власними 

думками про уже прочитані книги,  справді класні книжки для підлітків та «young adult» (юнацтва) - як українських авторів, так і перекладні.

Ще більше оживилася розмова, коли представили новинку – 3 книги «Токійські месники» Кен Вакуі. Книги мангу! Графіка та інтригуючі пригоди! Це близьке та зрозуміле сучасним підліткам.

Для поезії залишилося мало часу. Але збірка віршів Марії Козиренко, яка проілюстрована створеними нею ж українськими ієрогліфами, зацікавила.

  Ми знайшли спільну мову! Отримали задоволення не тільки  від   інформації. але й від спілкування. Дякуємо, що обираєте нашу книгозбірню. Читаємо й обговорюємо разом.

 

«Весна переможна». Творча зустріч із Оленою Никифоренко.

       

 "Таємниця, яку приховує у собі поезія, кожному відкривається по-своєму", - вважає Олена Никифоренко, полтавська поетеса, художниця, акторка, журналістка, творчий вечір якої відбувся у бібліотеці-філії 4.

Поетична зустріч "Весна переможна" - хвилююча та неповторна, як і поезія пані Олени.

Вміння знаходити найкращий вихід із складних життєвих ситуацій - життєве кредо Олени Никифоренко. Це своєрідний талант помножений на віру в себе, власні сили та життєвий досвід і оптимізм.

"Моя поезія дивна. Для неї не має дня і ночі.  Вона живе особливим життям, але аж ніяк не відірваним від мене, моєї країни, від минулого чи сучасного."

"Я - людина творча, творю і витворяю", - посміхаючись пояснює гостя своє захоплення поезією, мистецтвом, театром, хореографією. До речі, визначати улюблене захоплення, пріоритетне, Олена Никифоренко не бажає. "Хочу бути у мистецтві разом зі своїми друзями, однодумцями, шанувальниками чи критиками."

Читачі бібліотеки знають і поважають  Олену Никифоренко за її людяність, доброту й щирість. Друзі не могли не прийти на поетичну вечірку, бо знаючи Олену, впевнені були, що буде сюрприз. Поети, так вже прийнято, завжди підтримують одне одного. Музиканти, щоб презентувати нові пісні на вірші Олени Никифоренко. Дякуємо Євгеній Марусич та Людмила Костенко.

 На творчій вечірці, здається,  кожен присутній відчув себе молодим і яскравим. Для когось ця зустріч була великою несподіванкою чи відкриттям, а хтось був зачарований чи вражений екзальтованістю гості, її невтомно грайливою вдачею. Насправді, пані Олена була весняна та натхненна. Розмови, поезії, пісні...  Щирість, відвертість та безмежна віра у весну переможну. "Талант має кожен. Тільки дайте йому свободу". І це не ІЛЮЗІЯ. Поетична  збірка Олени Никифоренко є у нашій бібліотеці.    

Іди, іди, Веснонько, в рідний край, нашій Україні Перемогу ти наближай!

 

На літературно-мистецькі посиденьки, які відбуваються щонеділі у бібліотеці-філії №4 і діти, і дорослі збираються залюбки.

Тим більше, що вирішили всі  разом Весну «задобрити», щоб пришвидшити її прихід.

Адже з давніх-давен українці вже з середини лютого очікували прихід весни. Люди вірили, що пташки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими замикають холод, зиму і відмикають літо. За українським народним звичаєм  діти водили хороводи, співали пісні, прославляючи рідну землю, природу, що прокидається від зимового сну.

На посиденьках присутні ділилися історіями та легендами, як Весна Зиму проганяла. З’ясувалося, що таких оповідок багато: слухати-не переслухати. А ще вірші читали, ніби цим весну до себе закликали. Маргарита вирішила з мамою віршик скласти, щоб по-сучасному звучав.

 « Іди, іди, Веснонько, в рідний край,

нашій Україні Перемогу ти наближай!

Щоб сади у кожного зацвіли,

щоб щасливі ми були у житті.

Заквітчаєм квітами землю ми,

Нехай згинуть наші всі вороги.

Прилетять птахи в рідний край,

Будем  Перемогу ми зустрічать!»

          Діти вже звикли, що на посиденьках за щирими й відвертими розмовами можна і «себе показати» , й за друзів порадіти. А ще – майстер-клас! Композиція з квітів не з легких. Квіти виготовляли з кольорового паперу, використовуючи техніку орігамі. Крок за кроком, слідкуючи за вправними руками майстрині, уважно й зосереджено діти творили весну. Кожен свою: оригінальну й неповторну картину. Ще бажали один одному переможної весни, щоб швидше повернутися до рідних домівок. «Іди, іди, Веснонько, в рідний край, нашій Україні Перемогу ти наближай!»

 

До річниці російського вторгнення

 члени ПЕН Америка опублікували лист на знак солідарності з Україною. Про це повідомляється на сайті організації.                  

Довідка: ПЕН Америка – організація, що відстоює право авторів на поширення ідей та вираження поглядів.  Заснована 1922 року у Нью-Йорку. ПЕН Америка є найбільшим серед усіх ПЕН-осередків у світі й налічує понад 7500 членів. 

 «Ми – письменники, журналісти, митці, правозахисники й ті, хто солідаризується з ними в усьому світі, включно з тими, хто перебуває в Україні та прийняв важке рішення залишити свої домівки. З нагоди річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну ми пишемо, щоб висловити наше колективне засудження війни росії проти українського народу та культури», – йдеться у листі.

Серед підписантів листа – всесвітньо відомі автори та авторки: Маргарет Етвуд, Пол Остер, Дженніфер Іґан, Джонатан Франзен, Джон Сондерс, Луїз Елдріч.

 Члени ПЕН Америка акцентують на зумисних злочинних діях російських військових, які вбивали та викрадали журналістів і письменників, на знищених бомбардуваннями культурних об’єктах, кількість яких сягає кількох сотень.

«Та попри напади, журналісти, письменники, художники та правозахисники продовжують творити мистецтво, писати й робити внесок в українську культуру. – зауважують у ПЕН Америка. – Перекладачі та представники вільної преси забезпечують світові висвітлення реалій життя в Україні та наслідків насильства з боку росії».

Автори листа переконані, що «росія має відповідати за свої воєнні злочини та порушення прав людини». А також закликають міжнародні уряди допомагати українським письменникам і журналістам, гарантуючи їм можливість творити мистецтво, де б вони не перебували.

А ми тепер знаємо: книги яких авторів цікаво прочитати!