У вінок Кобзареві.

         

    У бібліотеці, у день народження Тараса Григоровича Шевченка, відбулися Шевченківські читання.

Четвертокласники готувалися до зустрічі серйозно. Та зовсім не здогадувалися, що їх чекає літературна гра «Стоп! Далі розказую я…»

Залюбки, навіть з азартом, діти включилися у гру. Уважно слухаючи розповідь про життя Тараса Григоровича,  кожен мав право зупинити оповідь і продовжити далі. Як з’ясувалося, школярі біографію Кобзаря знають добре. Навіть більше. Вони не обмежилися тільки читанням підручників. Деякі цікаві факти та власні думки юних шевченкознавців здивували і дорослих. Говорили про Тараса Григоровича серйозно й по-сучасному. 

«Хочу розповісти про суперздібності Тараса  Шевченка, які допомогли йому стати зіркою за життя»

«Тарас Шевченко був надзвичайно харизматичною особистістю, і просто не міг не стати суперпопулярною людиною. Розповідають, що Тарас Григорович завжди був на позитиві, легко підтримував розмови, любив жартувати»

« Шевченко мав унікальні здібності художника. Він вміло малював ікони,  пейзажі,  портрети. Саме цим здивував навіть відомих художників. Саме тому й вирішили викупити його з кріпацтва».

«Малюючи портрети на замовлення та ілюстрації, Тарас Григорович починає  добре заробляти. Багато працює і стає успішним, затребуваним художником. Так би про нього говорили зараз. Хоча, зрозуміло, йому було нелегко. Він багато працював».

«Геніальним був Шевченко не тільки як художник. Між світськими прийомами та роботою художника Тарас Григорович писав ві́рші.»

«Він ні на мить не забуває про своє коріння і про ту несправедливість, яка панує на його батьківщині. Шевченко не записався в лави підлабузників російського царя. Для нього правда була понад усе».

«Раніше поезії Шевченка забороняли читати, а тепер Тарас Григорович мегапопулярний не тільки в Україні, а й за кордоном».

Поезії читали школярі залюбки, наче квіти вплітали у вінок Кобзареві. Декламували вірші артистично, з відповідною інтонацією, відтворюючи думки, почуття поета.

Звучали вірші про Україну, про природу, про весну, про надії й сподівання. Знову поверталися до біографії Кобзарая, говорили про заборону «писати й малювати», про його любов до України, яку він оспівував у своїх поезіях.

Від глибоко емоційних романів до вишукано моторошних історій.

    

     У бібліотеці нещодавно відбувся День нової книги, де було презентовано книголюбам більше 200 новинок, подарованих читачами книгозбірні. Серед лідерів – дарувальників - Олена Піскова, Марійка Бовкун і Оля Волох. Взагалі до акції «Подаруй-цікаве»

Упродовж дня читачі знайомилися з новинками книгозбірні, новими іменами, відкривали для себе жанри та унікальні книги нон-фікшн.

Подаровані книги представлені були від розкішних трилерів Сари Пірс, Тесс Геррітсен, Голлі Джексон до дебютних захоплюючих романів М.Л.Ріо чи Дельфін де Віган.

Читачі залюбки ділилися враженнями про романи вже знаних ними авторів, обмінювалися думками, навіть сперечалися. Але ж «на колір і смак товариш не всяк». Найбільше розмов навколо психологічних трилерів, які  викликають різні емоції. У когось одночасно жах і співчуття, в інших – «зашкалює» адреналін (і це захоплює), наче сам стаєш учасником психологічної гри.

Для багатьох книголюбів  новинки вже відомих авторів були приємним здивуванням, для інших – відкриттям.

Романи Шарі Лоу, Дженні Хан, Марі Бенедикт, Джо Гілл, Волтер Тевіс, Еліз Тайтл – це глибокі й багатошарові історії любові, дружби, одержимості, розчарувань з обов’язковими інтригами.

Своїх прихильників знайшли романи Ліз Томфорд, історії якої миттєво підкорюють серця читачів «любовними трикутниками». А дотепні діалоги, іронія й гумор робить кожен її роман незабутнім.

Унікальний дарунок для книголюбів - чотири книги циклу «Служниця» від авторки вже знаного захоплюючого психологічного трилера  «Ніколи не бреши»  Фріди Мак-Фадден. Її книги завжди заманюють читача у світ інтриг, таємниць і зрад.

Українська література була представлена  новинками, але маловідомими творами, класиків Івана Франка, Ганни Журби, Ольги Кобилянської, Валер’яна Підмогильного, Володимира Винниченка.

На переглядах літератури  – романи-новинки улюблених авторів Світлани Талан, Артема Чеха, Наталії Дурунди, Андрія Кокотюхи, Павла Дерев’янка, Макса Кідрука та Ілларіона Павлюка.

Із задоволенням були представлені читачам нові імена українських авторів та їх новинки: Артур Дронь, Галина Петросаняк, Ігор Роп’яник.

Мова об’єднує, зцілює та робить нас непереможними.

    Наша бібліотека напередодні Міжнародного дня рідної мови стала онлайн-простором для зустрічі восьмикласників школи 19 та Ізюмського ліцею №10 із Юлією Сердюченко, уповноваженою особою Донецького національного медичного університету із захисту державної мови.

Онлайн-зустріч  «День рідної мови кожен день » відбулася у День пам’яті Героїв Небесної Сотні. Зібралися, щоб нагадати всім, що можливо, не було б трагічних подій ні 2014 року, ні повномасштабної війни, якби не забули мудрі слова: «Без окремої мови нема самостійного народу»

Можливо, тому русня й вирішила: немає мови, немає народу, отже земля родюча й багата буде їхньою. Це припущення, але ж «якби мова не мала значення, її не намагалися б заборонити чи знищити скільки років» (Василь Стус)

Юлія Сердюченко до цього часу говорить про рідний Краматорськ, як домівку, підтримує зв’язки з учнями, друзями, знайомими. Залюблена з дитинства в українську мову, а тепер її неперевершений знавець, гостя зустрічі активно розвіює міфи про Донеччину, захищає рідний край, її українську історію й культуру. «Таких, як я, на Донеччині багато. Руйнуємо міфи на своїх прикладах, за якими не можна ототожнювати всіх, - ділилася думками Юля Сердюченко, відповідаючи на запитання школярів.

Гостя розповідала про себе, про вибір професії (українська філологія), про перебування в окупованому Краматорську, про любов до української культури, літератури.

Не можна було не згадати імена Василя Стуса, Олекси Тихого, Володимира Сосюри, Миколи Леонтовича, Олекси Стороженка, долі яких пов’язані з донецьким краєм.

Цікаво й змістовно говорила Юлія Сергіївна з присутніми, щиро підтримувала розмову.

Вікторина «Слова та вислови Донеччини» додала спілкуванню не тільки знань, але й  азарту, позитиву. Як з’ясувалося, говірка донецького краю схожа з полтавською й харківською.

Із відгуків:

«Нашу зустріч об’єднав Міжнародний день рідної мови»

«Мені було так цікаво. Тільки мало» «Уявляєте, Юлія Сергіївна знає свій рід до 18 століття? Треба дослідити свій»

   

 

 

       

 

Про красу та багатство рідної мови.

         

    У бібліотеці-філії №4 напередодні Міжнародного дня рідної мови відбулася літературна година «Залюблені у рідну мову». Вже за традицією четвертокласники школи 44 вирішили здійснити літературний десант до книгозбірні: і книги взяти, і у мовні ігри  зіграти.

Всі дружно перевіряли знання (це ж чудово хоч на хвилинку стати вчителем!). Разом досліджували вимову рідного краю, насолоджувалися фразеологізмами, бавилися з синонімами-антонімами.

Загадки-відгадки, шаради, головоломки та гуморески додали зустрічі неймовірну атмосферу поєднання відпочинку та свята.

Не обійшлося, як завжди, без нових знань. Дайджест «Цікаві факти про українську мову» залюбки доповнювали школярі.

Насмішила всіх гра «Зменшувальні слова». Адже творити щось нове, до того ж, ще й власне – це було цікаво. Без перебільшення.

 До речі, надавати усім словам зменшувально-пестливу форму – це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там, навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно

Конкурс юних дикторів додав зустрічі унікальності, бо все, що вперше –неповторне й особливе.

Насамкінець, діти, доповнюючи один одного, розказали «Матусин заповіт» відомої української поетки Марії  Хоросницької.

Раз казала мені мати:

«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх

Щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну!

Всього шість строчок, а як зворушливо. Це те, що треба  знати й тримати у серці кожному. І дорослим, і дітям. Вірш виховує любов до рідної мови, закликаючи знати багато мов, але одну (рідну) завжди берегти у серці.

107 паперових янголів... Світла пам'ять

Читацька спільнота бібліотеки 18–20 лютого доєдналася до всесвітньої тихої акція «Ангели памʼяті»

Акцію у 2014 році започаткували співачка й громадська діячка Анжеліка Рудницька та мистецька агенція «Територія А». Відтоді вона стала всесвітньою традицією пам’яті.

         107 паперових жовто-блакитних ангелів з’явилися на дереві в честь вшанування Героїв Небесної Сотні та всього українського небесного воїнства. 107 читачів у тихому мовчанні шепотіли: "Вічна пам'ять"

Стогнуть мовчки, аж в світі біло,

Німі янголи паперові:

Як несли перше мертве тіло,

То у них відібрало мову...

А коли з-поза спин стріляли -

Густо ранили їхні крила...

Білі янголи помирали

Замість тих, кого захистили...

Сотні тисяч стояли строєм -

Мали ж янголи тут роботи!

Жоден з них ще не був Героєм,

Просто - гідним. І патріотом.

А коли вони йшли, то низько

Нагинались від болю стіни.

Їх сто шість в поіменних списках -

Білих янголів України...

Ольга Саліпа

 

Що ми знаємо про справжню Біблію? Зустріч із Митрополитом Федором.

 

У бібліотеці маленька спільнота читачів об’єдналася навколо читання всесвітньовідомого твору  Данте «Божественна комедія».

Поема у сучасному світі  сприймається як універсальна мандрівка людської душі від темряви (гріха-кризи) до світла (просвітлення).

Пекло трактують як психологічні травми та гріхи, що карають самі себе, а шлях через Чистилище - як етап психотерапії та відповідальності за власні вчинки. Данте влучно викриває пороки (корупцію, зраду…), які залишаються актуальними в сучасному світі, акцентуючи увагу, що зрада – це найтяжчий гріх.

Під час читання «Божественної комедії» у багатьох з’явилася зацікавленість до біблійних текстів і контексту самої Біблії. Навіть, сказати правильніше, більше запитань.

То ж коли запропонували приєднатися до зустрічі  з Митрополитом Федором, ніхто не відмовився.

П’ять годин неймовірного спілкування в колі зацікавлених. (Не дивуйтеся, у Полтаві не тільки у нашій бібліотеці читають Данте)

Змістовно й простими словами: як створювалася Біблія і як їй вдалося зберегтися до наших днів, про  базові моменти Біблії, про виникнення сучасного мистецтва  з біблійних історій.

Упродовж спілкування з Владикою Федором простежили шлях Біблії крізь століття, говоримо про деякі сюжети, які сформували світову культуру. Що ми знаємо про всесвітній потоп і таємницю Ноєвого ковчегу, постать Авраама та символи, закладені в біблійних образах?  Не з інтернету, не від ШІ, а з посилань на першоджерела. Багато запитань – змістовні відповіді. Цікаво. Та головне продовження буде.

27 лютого о 18 год.  Чому Біблія  ділиться на Старий і новий Заповіти, а звістка про Ісуса Христа має назву Євангеліє? Розглянемо найважливіші євангельські притчі та їхній вплив на  формування європейської й української культури.

І онлайн-зустрічі можуть перерости у дружбу.

             

П’ятикласники Ізюмського ліцею №10 стають частиною читацької спільноти бібліотеки-філії №4. А все почалося із маленької зустрічі, яка переросла із онлайн-екскурсії книгозбірнею у розмову про словники, каталоги, та нові книги для п’ятикласників.

Викладач української мови та літератури Ганна Анатоліївна Коротка, яка до 2023 року жила в місті Ізюм, допомагала школярам розвивати й поглиблювати знання з рідної мови, виховувала любов до рідного слова,  почуття поваги до усього українського.

Ізюм, місто в Харківській області, стало символом незламності після деокупації у вересні 2022 року. Через війну діти змушені були разом із родинами покинути місто. Але навчання продовжили онлайн. Кожного дня школярі ізюмського ліцею з різних куточків України підключаються в онлайн-режимі, щоб навчатися далі. Ганна Анатоліївна разом із старшокласниками онлайн побувала у музеї-садибі Панаса Мирного, коли вивчали його «Хіба ревуть воли як ясла повні». Так було і коли вивчали учні «Наталку –Полтавку» Івана Котляревського.

Ізюмським ліцеїстам цікаво знати все про Полтаву. Тому попереду ще багато цікавих зустрічей, адже все одно необхідно вчитися та самовдосконалюватися. Бібліотека в цьому допоможе.

Серйозна розмова про різновиди словників закінчилася щирими вітаннями та подарунками до Дня книгодарування. Дякуємо за подарунок, юні леді та джентельмени. Читаємо далі?

Як лишити психотравми в минулому?

         

    Бібліотека-філія №4 є активним учасником обговорень в читацькому клубі, який організовує БФ Бібліотечна країна.

Тринадцята онлайн-зустріч була присвячена обговоренню книги Бессела ван дер Колка «Тіло веде лік» . Автор, психіатр, який майже 50 років досліджує проблему посттравматичного стресового розладу, вважає, що «травматичний досвід закарбовується в тілі та змушує людину щоразу наново проживати біль».   Бессел ван дер Колк поставив мету - відшукати шляхи звільнення з цієї пастки. «Я пишу цю книжку як посібник і як запрошення поглянути в обличчя травмі та її реаліям і навчитися її лікувати»

Гостьовою спікеркою онлайн-зустрічі була Вікторія Корсун, системний 
сімейний терапевт з досвідом більше 20 років. Гостя наголосила, що практичні та теоретичні дослідження Бессела ван дер Колка безцінні. Необхідно прислухатися до його порад: перебудувати сприйняття психологічної травми, усвідомити причину страждань, знайти вдалий спосіб лікування й наново пізнати себе. На її думку, необхідно прочитати книгу усім, особливо зараз, під час війни, «для глибшого розуміння, як наш мозок і тіло переживають стрес, і як можна повернути собі цілісність».

Упродовж зустрічі учасники ділилися враженнями від книги. Говорили про відкриття в галузі нейронауки, про причини травм, їх наслідки та способи лікування. Учасники обговорення були під враженням від досліджень в галузі дитячої психотерапії, традиційної зокрема.

«Якщо в дитинстві дітей ігнорують, не дбають про них, їм надалі важко розвинути в собі відчуття власної гідності і переконати їх, що вони самі є володарем свого життя майже не вдається»

 «… стати впевненим і успішним дорослим дитині допоможуть спокійні батьки, які радіють її успіхам і відкриттям, які допомагають їй бути організованою чи  на власному прикладі вчать дбати про себе та ладнати з іншими людьми. Якщо дитина не відчуває чогось із переліченого вище, наслідки з роками стануть очевидними. Тим, кого ігнорували або принижували у ранньому віці, бракуватиме самоповаги. Діти, яким не дозволяли наполягати на власній думці, не зможуть захистити себе у старшому віці. Більшість дітей, які зазнавали жорстокого поводження, принесуть із собою в доросле життя гнів, який буде дуже складно стримувати»