Пригоди писанки. Етнографічні миттєвості.

       

Писати писанки – весело, але справа -  відповідальна. Це прекрасна традиція, яку варто передати своїм дітям. Важливо цінувати кожен штрих створений дитиною, не критикуйте, а підтримайте її, допоможіть - у такому випадку гарантовано у дитини залишаться приємні спогади про "малювання писанок" і їм захочеться і самим писати. Знову і знову. А потім - вчити своїх діточок. І традиція писати писанки буде жити.

Звичай писати писанки прийшов до нас із давнини. На писанках зображають давні символи, обереги, побажання. Писанки залишились у нас ще з язичницької доби і збагатили кольорами найголовніше християнське свято - Великдень.

В писанкарстві використовуються різноманітні символи і орнаменти. Для розмальовування писанок використовується більше 100 символічних малюнків.

 Наприклад кривулька - це символ вічності. Знак заштрихованого трикутника

- значить поле. Восьмигранна зірка, називається "ружа" – пишеться з протилежних сторін і символізує світила - сонце і місяць. Якщо "руж" багато і вони дрібні - то це зорі.

Символічні також кольори писанки. Червоний колір символізує життя, радість, любов. Жовтий - місяць, зірки та врожай. Зелений колір символізує живу природу, багатство. Блакитний - це колір неба і здоров'я. Чорний - символ землі.

Існує також декілька способів писання писанок.

Є дряпанки, які вишкрябуються голкою на вже зафарбованому яйці. Є крапанки - на які капають воском і зафарбовують.

 А гуцульські писанки пишуться дуже дрібними орнаментами у теплих кольорах.

 
 У  Полтаві, наприклад, яєчка розфарбовують білими, жовтими та зеленими барвами, з червоним, коричневим, чорним і зеленим розписом. Різноманіття рослинних орнаментів тут доповнюється зображеннями людей і тварин.

 З найменшими дітками можна робити писанки - крапанки. Писання писанок - це приємно і весело, а ще - цікаво і повчально. 

 

 

"Намальовані люди" Міли Іванцової #Книга_є_у_нашій_бібліотеці

   «Роман Міли Іванцової "Намальовані люди" - це розлога художня хроніка зими 2013-2014 рр. про звичайних людей, поставлених у незвичайні обставини. Про Майдан та антимайдан, про небайдужих, які постали проти злочинної влади за людську гідність, про силовиків, поглядом з іншого боку барикад, про тих, кого взагалі не торкнулося. Про художників та медиків, підприємців і студентів. Про чоловіків та жінок, підлітків та літніх людей, українців і не тільки. Про кохання, силу духу, взаємопідтримку, самопожертву, людяність і любов у широкому сенсі цього слова. І, звісно, про Київ, буремний та буденний, як і у всіх інших романах авторки.»

Так написано в анотації до книги, яка нещодавно вийшла у чи не наймолодшому видавництві «Білка». Насправді, «Намальовані люди» - це плетиво людських доль, а ще поглядів. Наших з Вами поглядів. Згадаймо, як ми всі хвилювалися за Майдан, всі обговорювали події, жили ними, чекали з трепетом новин. Ми – за кадром. Далеко. Інший вимір.  Київ і кияни жили далі: хто своїм життям, а хто майданівським. Зараз уже стихли ті емоції, які нас переповнювали… інколи такий маленький хробачок: «Та може і не потрібно було того робити» Робити що? Чи може творити? То ж наше Життя!

Занурення у перебіг подій у романі відбувається настільки непомітно, що не можеш відчути ту мить, коли ти вже на Майдані. Разом з героїнею, яку спіткала трагедія і якій в ті дні було до всього байдуже… Сюжет розвивається швидко, динамічно  і ти  - то в реальностях Майдану, то в емоціях і почуттях… Стиль написання Міли Іванцової легко впізнається. Байдужим не залишиться ніхто. Бо разом з героями роману ти вже не в іншому вимірі. Ти живеш Життям героїв «Намальовані люди»

Наталія Гурницька Мелодія життя

"Фаріде" Ірен Роздобудько #Книга_є_у_нашій_бібліотеці

 

У героїні роману "Фаріде", як повідомила Ірен Роздобудько, є непрямий прототип – кримсько-татарська дівчина, котра під час окупації Криму нацистами врятувала єврейських дітей від розстрілу. 

А на цілу епоху пізніше її, вже стару жінку, розшукали 80 врятованих нею дорослих людей.

І вона стала праведницею світу — забутою, закатованою як нацистами, так і радянським режимом. Це — факт.

Все інше — апокриф, вигадка автора. Узагальнена і суб’єктивна. Як узагальненими і дещо фантасмагоричними є і Селище, і всі його мешканці, переплетені між собою, мов виноградні лози. Плетиво людських доль, сподівань, страждань, надій, викликів...

Автор не претендує на лаври історика. Лише — на найменший «язичок» найменшого дзвоника, який бринить серед ночі голосами тисяч вигнанців: «я-по-вер-нусь-я-по-вер-нусь…» — і нагадує, що наш ДІМ завжди з нами. З нього може вигнати ворог, але ніхто не може його відняти.Якщо ти віриш у повернення! "

Послухати авторську начитку Ірен Роздобудько із роману «Фаріде» можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=wYX0NOk3T30

Кожна книга, як діамант. Онлайн-зустріч із засновницею видавництва «Білка» Іриною Білоцерковською.

 

У Всесвітній день книги та авторського права відбулася онлайн-зустріч із засновницею видавництва «Білка» Іриною Білоцерковською, співорганізатором якої була бібліотека-філіал №4.

Видавництво «Білка» засноване у 2018 році, місією якого є видання книг про сучасну Україну українських авторів-дебютантів. «Зберегти цінність книг, втілюючи гідний зміст у красиву форму», - пояснила пані Ірина завдання, яке вони втілюють разом із командою редакторів, дизайнерів, верстальників…      Харизматична гостя розповідала про книги, які отримали нагороди та відзнаки у 2019 та 2020 роках: романи «Доця» Тамари Горіха Зерня,

«Мені байдуже, що люди скажуть» Тетяний Цой, «Юпак» Сергія «Saigon», та анонсувала книги, які вийдуть у цьому році. Про кожне видання, її автора Ірина Білоцерковська знає не з розповідай колег чи письменників. Кожну книгу, яку видають у видавництві «Білка», пані Ірина читає особисто, обговорює з колегами, бо має принципіальний підхід у відборі. «Всі тексти патріотичні. Для мене це важливо» , - ділилася гостя своїм видавничим кредо. – І кожна книга повинна бути красива. Особлива»

 На підтвердження Ірина знову розповідала про книги видавництва «Білка». Роман «Авантюрки на зеленій траві» написаний із самоіронією про драматичну жіночу долю, який вражає та захоплює одночасно, доповнений власними ілюстраціями авторки Віри Нестерчук. Книга «Проїду світ» Валерія Кришеня – це «історія звичайного хлопця із невеличкого села на Полтавщині, який зміг здійснити свою мрію і об’їхати навколо світу. Його головним правилом – «усміхайся і світ усміхнеться собі» може скористатися будь-хто перед тим, як поринути у світ пригод разом із автомандрівником. Роман «Небезнадежное» Наталії Яремчук – це книга лікарки, яка написана в операційних, пологових будинках, після добових чергувань – про небезнадійність людського життя, в якому є місце любові та надії. І так про кожну книгу видавництва: з любов’ю до героїв, з повагою до письменників, з надією до читача.

Про кожну книгу, як про діамант, обрамлений власними руками. «І так хочеться, щоб  читач знайшов своє, щоб зрозумів наші цілі та цінності, щоб відчув сповна – ми з  ним на одній хвилі», - відверто ділилася думками Ірина Білоцерковська.

Говорили про видавничу «кухню», розкривала її таємниці та «підводне каміння». Ділилася пані Ірина думками, чому вважає бібліотеки тим громадським простором, де книга має продовжувати свій шлях, а не відлежуватися на полицях. Звертаючись до бібліотекарів, як до колег, пояснила, що ми  разом «є тим міцним ланцюжком, який поєднує письменника та читача»

Таємниці, які відкриваються

Сергій Громенко Скоропадський і Крим #Книга_є_у_нашій_бібліотеці

 

"Чий Крим зараз і кому він має належати в майбутньому: Україні, Росії чи, може, Туреччині? Яким має бути статус півострова: незалежна держава, член союзу або суб'єкт федерації, автономія чи регіон під іноземним протекторатом? Кому має належати право управління Кримом - етнічній більшості чи корінним народам?

    Ці питання не увійшли до порядку денного 2014 року після російської анексії Криму, а постали перед Україною ще сто років тому. 

    Кримчанин, кандидат історичних наук, оглядач проєкту "Крим. Реалії" ("Радіо Свобода")Сергій Громенко свою книжку "Скоропадський і Крим" присвячує тим відповідям, які на ці виклики давали Україна й міжнародна спільнота наприкінці Першої світової війни.

Дітям не байдуже до теми Чорнобиля. Вони повинні вміти критично мислити.

 

21 квітня 2021 року бібліотека-філіал №4 провела з школярами онлайн-зустріч «Реактори не вибухають?!» , щоправда, змінивши формат розмови.

Що сучасні підлітки знають про Чорнобиль? А що увійшло в їхнє життя, навіть, якщо вони не усвідомлюють, що це пов’язано з давньою аварією? Навіть підручники свідчать, що тема з болісної переходить у розряд історичної. Пафосні акції з епіграфами «гіркий полин Чорнобилю, біль Чорнобилю») знаходять мало відгуків у дитячих душах. 

Тому зі школярами говорили про книгу «Реактори не вибухають» Катерини Міхаліциної та Станіслава Дворницького. Автори  подають непросту тему про Чорнобиль  без зайвого нагнітання та пафосу.

У їх книзі Чорнобильська зона, то не територія, де чатує невидима та невідома небезпека, трапляються різні аномалії, артефакти. То не події з ігри про Сталкера, де не до кінця зрозумілі ефекти чудово накладаються на реальність та  передають тривожну атмосферу невизначеності.

Автори книги, які разом із екскурсоводом відвідали зону Прип’яті, передають свої емоції, правду, відчуття побаченого через майже 30 років після вибуху. «Над книгою працювали тому, що хотіли, щоб у пам’яті сучасних дітей осідали в уяві не фантастичне, містичне кіно чи комп’ютерні ігри про Чорнобиль. Ми разом із студією seri/graph та видавництвом «ПОРТАЛ» намагалися створити книгу, щоб діти зрозуміли правду, що насправді реактори самі не вибухають.»

Станіслав Дворницький розповідає мовою зрозумілою дітям про атоми, радіоактивні ізотопи, ядерні реакції, про біологічну дію радіації ... Катерина Міхаліцина доповнює книгу розповідями про містечко з полиновим іменем, про наслідки аварії, про ліквідаторів та підводить читача до розуміння «хто винен», «чому так сталося»…

«Цікаво слухати та книга, мабуть, цікавіша», «а коли зможемо прочитати»,

«такого і у фізиці не прочитаєш», «шкода, що підвів інтернет», «а знаєте, що тепер створено Чорнобильський заповідник?», « а у нас сусіди – переселенці з Житомирщини», - ділилися діти враженнями від зустрічі у чаті.

 І зовсім дітям не байдуже до теми Чорнобиля. Отже, обговорення попереду!

 

"Реактори не вибухають". Авторська зустріч із Катериною Міхаліциною та Станіславом Дворницьким

 

Читачі бібліотеки-філіалу №4 стали учасниками онлайн-спілкування з львівською письменницею Катериною Міхаліциною та науковцем Станіславом Дворницьким.  

Гості онлайн-зустрічі

презентували книгу видавництва «ПОРТАЛ» «Реактори не вибухають», яка стала книжкою-переможицею і Книжкового Арсеналу, і BookForum, і Book Space у Дніпрі, потрапила до короткого списку БараБуки 2020

Тема Чорнобильської катастрофи непроста. «З часу трагедії минуло 35 років. Та переважно розмови ведуться для дорослих і між дорослими, - ділилася думками Катя Міхаліцина. - Досі ніхто не намагався без зайвого пафосу й нагнітання розказати дітям і підліткам про події, що сталися в ніч на 26 квітня 1986 року» «Ми не першопроходці на цьому шляху, - доповнив розмову Станіслав, - але у нашій книзі ми намагалися подати матеріал не з одного ракурсу. Книга мала бути, у нашому розуміння, як віртуальна екскурсія довколишніми територіями Чорнобиля».

Автори книги «Реактори не вибухають» поєднали події в часі  - до 1986 року й назад у сучасність. І Катерина, і Станіслав, у різний час, побували у Чорнобилі. Своїми емоціями, думками ділилися з присутніми на онлайн-зустрічі. «Словами не передати. Перед очима з останнього поверху дев’ятиповерхівки – наслідки катастрофи тридцятирічної давності та буяння зелені, блакить неба, гомін птахів»

У книзі  – ненайповніше подання  подій, причин аварії та її наслідків. Присутні тут пошук відповідей – чому так сталося, хто винен, кого покарали, чому приховали правду. Та найголовніше, вважають автори разом із командою «ПОРТАЛу», студією Сері/граф, яка здійснила чудове оформлення, - допомогти зануритися в ту епоху, її атмосферу й безпосередньо в події, що трапилися у квітні 1986 року, та краще зрозуміти, як відбуваються ядерні реакції, як працюють ті чи інші пристрої, як влаштовані процеси на електростанції, яку техніку використовували під час ліквідації трагедії…

«Кожна книжка «Порталу» покликана розвивати критичне креативне мислення, заохочувати до розуміння подій і явищ та активно залучати дорослих

до спільного читання та обговорення з дітьми».

Катерина Міхаліцина поділилася з онлайн-слухачами про роботу з QR кодами та  картками, які містять не тільки історичний та психологічний супровід, але й допоможуть у розмові з дітьми  про Чорнобиль.

Катерина та Станіслав розповідали про роботу над книгою, про співпрацю з науковим редактором Олексієм Бреусом, чому візуально розділили основний текст і «технічний», наголошуючи, чому не можна мовчати про події квітня 1986 року.

Насамкінець, присутні на онлайн-зустрічі дізналися більше про молодого науковця та перекладача Станіслава Дворницького, який зараз вивчає мікро- та нанотехнології в Чехії. Його книги вже мають багато шанувальників. Книга-розглядалка «Місто вночі» Петри Бартікової в перекладі Станіслава Дворницького унікальна. Розгорни цю книжку і досліджуй місто вночі… А коли вимкнеш світло, книжка світитиметься у темряві

Катерина Міхаліцина, дитяча письменниця, перекладачка та поетка, читала власні поезії, даруючи присутнім насолоду та позитив. ЇЇ книги для дітей та збірка поезій "Тінь у дзеркалі" давно вже здобули авторитет серед читачів книгозбірні, як юних. так і дорослих.

Великодні ідеї своїми руками

Мольфарка українського слова. Онлайн-зустріч із Дарою Корній

         

15 квітня 2021 року бібліотека-філіал №4 долучилася до онлайн-зустрічі  з відомою та добре знаною в Україні сучасною письменницею Дарою Корній. Поціновувачі її творчості називають улюблену авторку мольфаркою українського слова, золотою письменницею України, королевою українського фентезі, мавкою, чарівницею … За свою десятирічну письменницьку кар’єру Дарі Корній вдалося досягнути беззаперечного успіху: тричі стати лауреаткою Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», написати більше 20 книг та прославитися на всю Україну. У чому ж секрет письменниці? Мабуть у тому, що письменство для неї – це хобі, яке вона перетворила на професію.

Щира відверта та харизматична Дара Корній щедро ділилася під час онлайн-зустрічі письменницькими таємницями. Найбільше говорили про світ чарівних істот праукраїнської міфології, досліджений та опрацьований Дарою Корній. Книги «Духи природи», «Домашні духи», «Духи-шкідники» відкривають для  читачів дивовижний та самобутній світ українських вірувань. Гортаючи їх сторінки, Ви дізнаєтеся про поважного домовика чи познайомитеся з добрим покутнім, поблукаєте правічним лісом, послухаєте чугайстрову сопілку чи подиветеся в очі старенькому лісовикові. А ще Дара Корній знайомить із моторошним світом, у якому уява наших пращурів пояснювала всі негаразди та невдачі.

Дара Корній розповідала присутнім історії написання книг, розкривала  таємниці сюжетів, світ  героїв  своїх романів, їх прототипів. ЇЇ книги – це плетиво людських доль, про які можна розповідати багато, а ще краще – їх читати.

Пані Мирослава розповідала про написання дитячих книг, які стали для неї дуже дорогими, а для нас, читачів – цікавими та необхідними.

«Пригоди Змія Багатоголового» не тільки заманюють у павутину незвичайних пригод, а й навчають цінувати дружбу й дослухатися до свого серця. А ще, мандруючи Скелястим Світом, переконуєшся, що любов і повага до матінки-Землі – понад усе.

Для найменших Дара Корній, з легкої руки внучки Дзвінки, написала казочку «Особливий». Такий собі рецепт від кленового листочка про те, як стати особливим. «А може ми насправді народжуємося особливими, а обставини перетворюють нас на однакових?»

 Що ж потрібно робити, щоб не втратити свою унікальність, навіть коли в це ніхто не вірить. Де знайти відповіді? У книгах Дари Корній!

Там і мудрість, і таємниці…

 «Той, хто плаче, не завжди слабкий, просто надто довго він був сильним».

«Любов тримає людей укупі, одне біля одного, егоїзм розводить по кутках».

 «Кров – це те, що робить нас особливими. І вона нас береже, навіть якщо ми не хочемо і не розуміємо всієї цінності цього дару. Бо кров – це пам'ять роду».

«Найважливіше у цьому світі – залишатися людиною. Народившись нею, не переставати бути нею»

Природні дивинки з екоторбинки #Екочитання

 

13 квітня 2021 року. Вкотре карантин нас загнав в онлайн. Всюди діють карантинні обмеження. Але другокласники ПШ 44 не відступають. Екодесант - так екодесант. Як же без чудових новинок із чарівної екоторбинки!

Адже «природу пізнавати треба», «вивчати звички тварин та рослин цікаво», «ще більше хочеться дізнатися про тварин», «природу захищати  потрібно» … Так  вирішили школярі та взялися за читання книг.  Обговорити можна  і онлайн…

Бібліотека-філіал №4 для обговорення запропонувала дві книги -  новинку відомої письменниці Дари Корній казку «Особливий» та «Метелики» із серії «Пізнаю світ» із яскравими малюнками та  цікавими фактами із життя комах.

Разом дізналися усі секрети життя цих чудових комах: як вони живуть, як

харчуються, про їхнє неймовірне перетворення з гусениці в метелика, про  роль в навколишньому середовищі та про зв'язок між ними і людьми. Які б не були чарівні ці дивні комахи, але розчарування у дітей було – вони шкідники, бо знищують зелені листочки. А казочка «Особливий» з чудовими ілюстраціями Ярини Каторож - про гарненького зеленого кленового листочка, якого разом із тисячею братів – сестер ледь не знищило полчище гусені. А вони ж такі милі, гарненькі, беззахисні! (а чи беззахисні?!) І кого захищати в природі?

 «Необхідно порозумітися, - запропонувала вихід Аня. – Як  у книзі шведського письменника Свена Нордквіста «Фіндус іде з дому». Кіт і дідусь врешті-решт порозумілися!»  І переказала історію кота Фіндуса та дідуся Петсона, але не до кінця… Повинна ж бути інтрига!

Читаємо книги, обговорюємо, вчимося,  бо у «природі все, як у нас, людей». Читаємо із задоволенням!

«Моє серце належить Вам!» Зустріч із Мариною Гримич

8 квітня 2021 року шанувальники творчості української письменниці Марини Гримич, авторки понад десяти різножанрових романів, тричі лауреатки конкурсу «Коронація слова», в тому числі й володарки першої премії, мали змогу спілкуватися під час онлайн-зустрічі, організованою бібліотекою-філіалом №4.  

Марина Віллівна з особливим трепетом говорить про Полтаву й Полтавщину, до якої «має особливу любов». ЇЇ відеопрезентація «Полтавщина в житті та творчості Марини Гримич» багато в чому пояснює її ставлення до полтавського краю: перші польові дослідження, перші етнографічні знахідки, знайомство з співучим краєм, неймовірними полтавцями, закоханість у ландшафти, архітектуру, древню історію міста та особливий шарм від бібліотечно-читацьких зустрічей…

Під час онлайн-зустрічі говорили про  роман «Клавка», його продовження

«Юра», таємну закоханість героїв романів Бакланова та мами Клавки. Читачі отримали чітку відповідь від улюбленої авторки: «Зупинитися не можу вже. Далі буде…»

Запитання  були різнопланові, а відповіді - відверті, щирі. Найбільше розмов було навколо нового роману «Вугледар 2099», видання якого готує видавництво «Нора-Друк».

 Кумедний прогностичний сюжет розгортається не в Києві і, навіть, не у Львові, а у двох непримітних, на погляд сучасного обивателя, локаціях. Перше місце дії – Вугледар. Сьогодні це маленьке, чисте і миле шахтарське містечко в Донецькій області, а в майбутньому – це університетський і технологічний центр світового значення і надсучасна міська агломерація. Друге місце дії – Піски Удайські. Нині це скромне сільце в Полтавській області, але в майбутньому йому доведеться рятувати, щоправда, в дуже оригінальний спосіб, репутацію України.

До речі, прослухати роман «Вугледар 2099», відчути епоху майбутнього, насолодитися гумором, властивим тільки Марині Віллівні, та пізнати дух 2099 року, можна на ЮТУБі, підписавшись на сторінку Марини Гримич

https://www.youtube.com/watch?v=jN6eCG4uhZ8  

Теплі слова вдячності за книги, за атмосферну зустріч, за щире спілкування рясніли ще довго на сторінках Фейсбуку (трансляцію можна подивитися на сторінці  Жива сучасна бібліотека - БФ Бібліотечна країна, які надали платформу ZOOM для проведення зустрічі.

А вже наступного ранку повідомлення від пані Марини Гримич підвело підсумок нашого спілкування: «Дуже дякую, моє серце належить Вам »

 

Унікальний подарунок Євгена Глібовицького.

 

2 квітня 2021 року до Полтави завітав Євген Мирославович Глібовицький,  експерт зі стратегічного планування. А ще - цікавий співрозмовник, викладач в кількох університетах, в кількох слухає лекції, створює дивні і недосяжні для звичайних громадян проєкти, як  Унівська група інтелектуалів, які напрацювали стратегію розвитку Львова на 20 років. Та все ж, основний предмет  досліджень гостя -  цінності.       

Пан Євген добре знав, що у нашій бібліотеці немає  книги «Шептицький від А до Я» – своєрідної абетки, яка відкриває читачам головні віхи життя великого митрополита, оповідає про його рід, формування його як людини.

Із подарованої книги читачі дізнаються, де митрополит Андрей народився і навчався, як пішов за покликанням серця, як служив Богу і людям, допомагаючи сиротам і знедоленим, рятуючи від переслідувань євреїв. Інтелектуал і жартівник, добрий Тато і приклад для багатьох – різні іпостасі митрополита відкриваються в цій непересічній абетці-енциклопедії.

Для всіх, хто хоче мислити критично, розуміти зв’язки суспільних та 

економічних процесів, хто шукає цікаве та ненудне читання  - продовження драйвового економічного бестселера «Фрікономіка» — «Суперфрікономіка» Стівена Левітта та Стівена Дабнера. Автори  спростовують поширені міфи та перевертають уявлення про повсякденну реальність.

Інша – це «Перспективи Української Революції», збірник статей Степана Бандери, що вийшов друком у Мюнхені 1978 року. За допомогою QR-кодів читач зможе потрапити в онлайн-медіатеку, де зібрано оцифровані видання середини минулого сторіччя, у яких публікувався автор. А ще там можна побачити десятки зображень, пов’язаних із життям і діяльністю Степана Бандери і, навіть, почути живу мову Провідника.

Євген Мирославович підготував унікальний подарунок для юних читачів – книга у коміксах «Політика для початківців». Інформаційний довідник допоможе  пояснити про такі непрості речі, як права людини, свободу слова, фемінізм, вибори та голосування.

«Більшість батьків вважають тему політики досить складною для розуміння дитини. А коли дитина підростає, то не розуміє базових речей, які відбуваються у її країні». «Політика для початківців» допоможе зрозуміти, як насправді працює демократія, чи може бути війна виправданою, хто несе відповідальність за планету, як вести суперечку та навчитися дискутувати чи що таке бюрократія.

І насамкінець, книга Грицька Чубая «П'ятикнижжя». 

«…В двадцятий вік потрібно жити

За двадцятьох, що не дійшли.

Й боліть двадцятибальнем болем,

І долі двадцять раз пройти.

За двадцятьох орати поле,

За двадцятьох тягар нести.

За двадцятьох літати в небо

І припинити війнам лік:

Щоб кожен жив лише для себе

В майбутній двадцять перший вік»