Відверта розмова «Це може статися з кожним, або Коли ти поруч» (за книгою Світлани Талан «Коли ти поруч»)

 

Зараз близько 40 мільйонів людей у всьому світі живуть зі смертельною недугою, названим «чумою ХХІ століття». В Україні офіційно зареєстровано більше 160 000 чоловік з вірусом імунодефіциту. Якщо вірус не зупинити, вже через 5 років кількість хворих у нашій країні може перевищити 

1 000 000 чоловік. Талановита письменниця, дипломант престижного літературного конкурсу «Коронація слова» Світлана Талан розповіла драматичну історію, яка ... може статися з кожним із нас. 

"Мій роман - це майже реальна історія. Мені дуже хотілося, щоб книга стала відвертою розмовою між нами, Людьми"

  "Даша була турботливою донькою та онукою, щиро любила Льошу, мріяла про весілля, затишний будинок і дітей. Але батьки відвернулися від своєї слухняною дочки, наречений - від чистої нареченої, престижна клініка - від кращої медсестри. У чому її провина? Лише в доброму серці і прагненні допомогти тим, хто потребує цього. У той фатальний день після аварії на туманній трасі понівечене залізо було залите кров`ю. Даша, забувши про свої рани, намагалася допомогти постраждалим, але доля зіграла з нею злий жарт. Хвороба, якої вона заразилася, рятуючи інших, невиліковна. Вона повинна знайти в собі сили жити далі стільки, скільки їй відведено, щоб все-таки знайти того, хто буде поруч з нею в горі і в радості "

Із відгуків читачів:

« Книга дуже актуальна в наш час, цікава, про реальність і жорстокість життя.... Сумна і дуже душевна історія про дівчину зачепила мене до глибини душі. Після прочитання залишилася під глибокими враженнями. Змушує замислитися про сенс життя і наскільки потрібно цінувати кожну мить. Що не дивлячись, ні на що потрібно прощати і любити.»

«Взагалі книга змінила моє ставлення до ВІЛ інфікованих. Завжди чомусь  вважають, що такі люди -  наркомани та повії, а тут така ситуація...дуже шкода дівчину, кінець книги дуже сумний, але байдужим точно не залишить»

 «Чого не віднімеш у цього роману, так це того факту, що після читання відбувається переоцінка власних цінностей. Рекомендую для прочитання не як літературний шедевр, а як одну з небагатьох книг, які піднімають проблему СНІДу та ставлення до нього оточуючих.»

«Книга зачіпає дуже актуальну в наш час тему СНІДу. Як жити, маючи такий діагноз, і як не зійти з розуму від байдужості оточуючих вас людей? Всі ми звикли думати, що СНІД дуже далеко від нас, їм хворіють наркомани, повії та інший набрід. Але в житті може трапитися всяке, як це і сталося з головною героїнею книги. Вона, молода медсестра, що ось - ось вийде заміж. Проста, добра і трохи наївна дівчина Даша, яка мріє про міцну сім'ю і дітей. Але все в її житті змінить одна автомобільна аварія та її бажання врятувати людей»

Майже дорослим

 Говорити й писати про підлітків страшенно складно і дуже цікаво. Підлітки гостро переживають події у своєму житті. Найменша сімейна сварка, розлучення із коханими, смерть близької людини: це може стати причиною розпачу молодої людини. Батькам і дітям важко знайти спільну мову у цей період. Пропонуємо і дорослим , і підліткам, аби мати з ними тісніший зв'язок, прочитати 5 новинок для «майже-дорослих» читачів.

«Я закохалася» Марія Морозенко

Сюжет цієї повість насправді досить простий і звичний: дівчина закохується у поганця, нового однокласника-«мажора» Влада, і не помічає почуттів вірного «лицаря» – відданого і щирого, але трохи бідового Васьки. Звісно, до того часу, поки драматичний випадок допомагає зрозуміти, хто є хто. Зате численні придибенції (канікули у бабусі, порятунок собаки від жорстокого господаря, фальшиве викрадення телефону тощо) роблять повість справді цікавою і динамічною.

  Це історія дорослішання цілого класу, бо більшість подій, які тут розгортаються, зачіпають не тільки окремих дітей, а й цілий колектив.

    «Відчайдушні», Сергій Гридін  

«Відчайдушні» – це не рок-бенд, а четверо детективів, які розслідують таємниче зникнення дітей в Озерному. Озброївшись пістолетом і дедукцією, вони ідуть по сліду, який куди тільки не веде – і до дільничного міліціонера, і до померлої відьми, і до Чорного озера, і на кладовище, і в старий льох. Пістолет у них, правда, один на чотирьох, ще й стріляє холостими, дедукція працює трохи не так вдало, як у Шерлока Холмса, а самі вони – просто підлітки, троє хлопців і дівчина, які поз’їжджалися у село до своїх дідусів-бабусь на канікули. Але все це насправді не знецінює їхньої перемоги, адже злочин виявився справжнім, злочинець – небезпечним, а їхня допомога – дуже доречною. Сергію Гридіну вдався дійсно цікавий детектив. Він читається на одному подиху, і аж шкода, що так швидко – бо задоволення хочеться розтягнути на довше. Хоч ця повість і вийшла у серії підліткової літератури, насправді у ній темі дорослішання приділено не надто багато уваги. Зате у цій книзі вдосталь яскравих епізодів, колоритних сцен і навіть смішних конфузів.

«Тирамісу з полуницями», Йоанна Яґелло  

Це довгождана, третя книга зі «смачного» циклу про Лінку-Халінку. І увага у ній фокусується не на сімейних таємницях, і навіть не на коханні й довірі, а на дружбі, сприйняття свого і чужого тіла і вмінні помічати, що коїться із близькими тобі людьми. У центрі розповіді тут Лінка і її подружка Наталія. В однієї з дівчат все добре – і в сім’ї лад, і в коханні майже повна ідилія й порозуміння, і з навчанням все окей, і маленьку хобі-мрію вдається реалізувати, то в іншої – провал по всіх фронтах: сім’я розпалася, коханий кинув, нова школа настільки крута, що у ній ні чорта не встигаєш, а на довершення усього ще й поступово, але невпинно скочуєшся в анорексію (яку називаєш “прагненням гарно виглядати”). І от коли “успішна” подруга намагається допомогти “проблемній” хоч трохи розібратися з її проблемами, наштовхується на вороже несприйняття. Здається, дружба от-от розсиплеться на порох. На щастя, дружба виявляється сильнішою, ніж образи. І коли всі нарешті усвідомлюють проблеми своїх близьких і допомагають з ними розібратися, все закінчується більш-менш щасливо. А маленька обставина, яка випливає наприкінці роману, спонукає нетерпляче чекати на наступну частину – судячи з усього, буде непросто і гаряче:)

 

 

 Андрій Бачинський "140 децебелів тиші" 

 "В автомобільній аварії юний музикант Сергій втрачає не лише батьків і сестричку, але й слух. Він мусить навчитися по-новому спілкуватися з ровесниками в інтернаті, подолати зневіру і відчай, аби важка втрата не вбила в ньому повністю бажання жити. А також – вирватися зі злочинного кола і врятувати названу сестру від лиха.

 

Книга вчить: ми не маємо права списувати з рахунків людей, які злим жартом долі потрапили у зовсім інший світ соціуму – людей із вадами. Навпаки наш діалог має підтримуватись та якомога голосніше звучати, щоб почули й ті, хто не хоче цього чути, закриваючись повсякденними справами і власними відмазками".

 

Ольга Купріян "Солоні поцілунки" 

"Мілка і подумати не могла, що в день її чотирнадцятиліття вибухне стільки проблем. На межі краху опиниться все, що було ідеальним чи виглядало таким: сім'я, власна зовнішність, оцінки, стосунки зі звабливим хлопцем та порозуміння із близькою подругою. Мілка зрозуміє: не можна ступити й кроку, щоб не скривдити чиїхось почуттів. Дівчині доводиться обирати між трьома закоханими в неї хлопцями. Визнавати свою провину. Гірко ридати. Сміятися до кольок у животі. Кохати не того, хто цього вартий. Отримувати по заслузі. Мілка та її друзі ходять до школи й на танці, кохають, сміються, помиляються. Потайки від дорослих п'ють алкоголь і думають про секс. Вони — звичайні підлітки зі звичайними проблемами й переживаннями, які шукають себе.

 Книги "майже дорослим" вчать  одному з найважливіших для дорослої людині вмінню – вмінню вчасно відпускати: вчорашніх друзів, недавніх коханих, важкі обставини, що минули. Завжди потрібно рухатись далі, оперуючи вже власним досвідом".

Відомий український філософ Олег Хома - гість бібліотеки

 

Інтелектуальні зустрічі. Осінь багата на цікаві події для бібліотеки – філіалу №4. Нещодавно завітав  до книгозбірні Олег Хома - доктор філософських наук, завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного університету, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

«З дружнім візитом», - посміхнувся гість і розмова відбулася атмосферною та змістовною. Говорили про все: книги, читання, освіту, шляхетність, тоталітаризм та свободу, знову про важливість освіти та читання.

«Я постійно вчуся, тому відчуваю себе молодим», - ділився власними думками відомий філософ та радив читати  книгу Даніела Канемана «Мислення швидке й повільне». «Ця книга навчить вас ухвалювати правильні рішення. На основі цікавих досліджень вона пояснює, чому ми діємо нераціонально і що впливає на наш вибір. Це корисне й цінне джерело для самовдосконалення.  Утім книжка не є сухою інструкцією з експлуатації мозку. Це психологічна драма з двома дійовими особами у вашій голові — інтуїтивним та усвідомленим мисленням.»

    

      Вже стало доброю традицією – дарувати книги нашій бібліотеці. Дякуємо, пане Олеже, за чудову підбірку. Найцінніший подарунок – це  «Вибрані трактати» Жан-Жака Русо, одним із перекладачів якої є Олег Хома.  До речі, перші два трактати вперше перекладено українською мовою.  

Письменницькі таємниці Віктора Вальда

 

#Літературна орбіта 26 листопада 2020 року відбулася  10  онлайн-зустріч на #Літературній орбіті, організатором якої є бібліотека-філіал №4 у співпраці з БФ Бібліотечна країна – Жива сучасна бібліотека.

Гостем ювілейної зустрічі був український письменник із Херсона Віктор Михайлов, якого прихильники історико-пригодницьких романів знають, як Віктор Вальд.

Дружба з автором українських бестселерів  «Останній бій Урус-шайтана», «Меч Сагайдачного» народилася у маленькому містечку Миколаїв, що на Львівщині з легкої руки української Книгомами Люби Хомчак. «Несіть світло української книги» - виконуємо її заповіт.

До онлайн-зустрічі долучилися читачі та колеги із херсонської центральної бібліотеки ім. Лесі Українки, які з гордістю представили свого земляка. 

Джин Сессон «Мемуари принцеси», або Відверто про насильство

 

Джин Сессон –  американська письменниця,  книги якої стали світовими бестселерами.

 Народилася майбутня письменниця у маленькому південному містечку Америки. З дитинства росла мрійницею, надзвичайно любила читати книги та подумки мандрувати. Можливо, тому і вибрала для роботи Саудовську Аравію – абсолютно незнайому країну, з іншими звичаями та традиціями. І можливо, не зробивши той рішучий і відчайдушний крок, Джин Сессон ніколи б не стала письменницею з світовим іменем.

В 1983 році в італійському посольстві Джин Сессон познайомилася із вродливою жінкою-арабкою Султаною, яка передала їй свої щоденники. «Дивно, чому саме мені?» Вже пізніше, коли незнайомка (а це була принцеса  однієї із найбагатших родин Саудовської Аравії, ще зовсім недавно кохана та щаслива в заміжжі жінка, любляча мама) розповіла про гірку свою правду життя,  її сестер, подруг, жінок –членів королівської сім’ї, та попросила  написати книгу про несправедливість до жінок в Саудовській Аравії, Джин Сессон сприйняла це як свою місію. 

«Мемуари принцеси» - це правдива історія. За словами автора – документальні факти та щоденники принцеси Султани і, як не боляче, всі людські трагедії, описані в цій книзі, насправді відбулися. Звичайно ж, змінено деякі імена та деталі подій, щоб захистити тих, кого легко можна впізнати.

«Я вдячна Султані за її рішучий та відважний крок, яким допомогла нам  краще зрозуміти арабів – народ, який завжди був і залишається загадковим і незрозумілим для багатьох людей світу»

От що Ви уявляєте, коли думаєте про принцес із Саудовської Аравії?  Золото, прикраси, діаманти, дорогі наряди, машини, подорожі … Але як виявляється не все так казково...  Розповідь принцеси Султани – це історія безправного існування жінок Аравії. І тільки деяким вдається вирватися із тюрми під назвою «мій дім, моя сім’я»

В художньо-документальній книзі Джин Сессон "Мемуари принцеси"– життя нашої сучасниці, принцеси королівської сім’ї, де надсучасні досягнення цивілізації межують із гнітючими традиціями середньовіччя, інколи шокуючими епізодами побуту та традиціями, звичаями Саудовської Аравії. #16 днів проти насильства

 

Краса, вишита словами

 Іван Франко свого часу висловився, що всі діти народжуються з талантом від Бога. Але згодом життєві жорна так перемелюють людські долі разом з талантом, що годі очікувати прориву… Перефразую Франкові слова: всі люди народжуються поетами. Але стають ними окремі, власне ті, що не закопують талант Божий у землю. А плекають його.

Свій перший вірш Ольга Ольхова написала ще в школі та отримала не тільки зауваження від вчителя, але й «краще не лізь в цю справу». Найкраща подруга Олі по-дитячому подивилася на вірш і сказала: « Пиши ще. Мені подобається»

Нещодавно у видавництві «Саміт-книга» вийшла книжка «Русла зап’ясть» Ольги Ольхової. Це збірка інтимної лірики, видана у форматі артбуку, із чорно-білими світлинами, знятими на плівку, відкритим корінцем та наскрізною метафорою «тілесності». До книжки увійшли поезії за 5 років, зокрема і ті, які друкувалися як добірки в періодиці.

Із нашої розмови:

Юлія Лактіонова: «Ми з Олею до роботи над книжкою майже не були знайомі. Але одного разу випадково зустрілись у театрі на Подолі, у нас були сусідні місця, так збіглося, уявіть. Ми розговорились до початку вистави і вирішили піти якось разом на каву. В результаті з тієї кави виросла і книжка».

Ольга Ольхова: «Кураторка проєкту Юлія Лактіонова вперше побачила рукопис у березні 20-го року, і майже відразу народилося й усвідомлення чи радше ідея, якою ця книжка має стати.» 

Юлія Лактіонова: «Ольга хотіла, щоб ця збірка, яка писалася протягом 5-ти років, істотно і якісно відрізнялась від її попередніх книжок. Коли я побачила, що це інтимна лірика, така тонка поезія, виникла ідея поєднати цю лірику з ілюстраціями та світлинами, в яких будуть фрагменти справжнього натурального жіночого тіла. І щоб це все було ще знято на плівку. Тоді я звернулась до Романи Рубан, з якою ми багато проєктів створили разом.

 Романа Рубан: «Коли я прочитала вірші, то зрозуміла, що мальовані персонажі до них не пасуватимуть, і кортить додати тілесності. З фотографкою Юліаною ми вирішили, що героїня зображень буде в умовному середовищі, де не буде нічого зайвого і це дасть змогу домальовувати тло чи додати графічних елементів.

Поетичні одкровення з Ольгою Ольховою

#Літературна орбіта

19 листопада 2020 року  бібліотека-філіал №4 зібрала друзів на творчу онлайн-зустріч із чарівною поетесою Ольгою Ольховою.

Всіх присутніх чекав справжній сюрприз. Одягнена у вишиванку «білим по білому», Оля поділилася найріднішими спогадами: її бабуся родом з Полтавщини, мальовничого села Хорошки. Так почалася онлайн-зустріч, яка стала родинними посиденьками, відвертою щирою розмовою та поетичною арт-терапією.

ХХ ювілейний радіодиктант єдності

9 листопада 2020 року о 9.15 бібліотека-філіал №4 долучилася до наймасштабнішої події цією осені – написання ХХ ювілейного радіодтктанту національної єдності.

Цьогоріч радіодиктант відбувся із нововведеннями: готували три фахівці. Текст для диктанту написав відомий письменник і видавець Іван Малкович, який ще раз підтвердив значення читання, книги. «… головне – читати, і не так важливо з яких носіїв. Бо книжки – це знання й емоції, які, на відміну від щоденної інформації, залишаються з нами надовго». Читала диктант знаменита акторка Римма Зюбіна, яка, до речі, із завданням справилася на «відмінно». Науковою консультанткою проєкту стала докторка філологічних наук, професорка Лариса Масенко. Спецпроєкт, організований Суспільним спеціально до події, стартував раніше і ведучі в студії познайомили слухачів з історією радіодиктанту.

Було приємно долучитися до масштабної події, слухати милозвучний голос улюбленої акторки, згадувати правила написання та своїх вчителів української мови.

Обговорення радіодиктанту продовжили в ZOOM-бесіді «#про_диктант» , на яку запросили колеги з Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара. Розмова була про рідну мову, про диктант, обговорювали сам текст Івана Малковича, його написання, ділитися враженнями, емоціями…

Хто писав уже свій 10 диктант,  хто - вперше, а хто після ZOOM-бесіди вирішив обов’язково взяти участь у наступному ХХІ радіодиктанті. «І якщо будуть якісь помилки, то це нічого. Це буде для нас стимулом вчитися та досягати кращих результатів…»  Адже підручники з української мови є в кожній бібліотеці. 

 

"Мене надихає до творчості все!" Зустріч з улюбленою письменницею Ірен Роздобудько

 

#Літературна орбіта          5 листопада 2020 року відбулася онлайн-зустріч однієї з найуспішніших українських письменниць Ірен Роздобудько з читачами бібліотеки-філіалу №4, до якої долучилися шанувальники творчості пані Ірени з різних міст.

Ірен Роздобудько не потрібно представляти, бо її книги читають-перечитують, обговорюють, чекають нових. 

Авторка більше 35 романів презентувала присутнім новинку видавництва «Наш формат», яка з легкої руки Івана Андрусяка отримала назву «Ляказочки». До цієї збірки ввійшло одинадцять кумедних і повчальних казок-лякалочок із креативними кольоровими ілюстраціями талановитої художниці Надії Кушнір для дітей 3+. Але і дорослим буде цікаво, бо хоч у одній історії та Ви обов’язково впізнаєте себе.

Щира  пані Ірена розповідала  про свої книги, ділилася думками та відверто відповідала на запитання. Говорили про жанри і стилі, про детективи і трилери, психологічні романи і про «жіночність» прози… Історія із книгою Вахтанга Кіпіані про Василя Стуса обурила і знайшла відгук у серцях присутніх.

«Київський укріплений район, 1941 рік. Хроніка оборони»

 

Книга  «Київський укріплений район, 1941 рік. Хроніка оборони»  присвячена обороні міста Києва у 1941 році. Її авторами є кияни - дослідники військової історії – Андрій Кайнаран, Дмитро Муравов, Максим Ющенко.

Робота над цією книгою велась авторським колективом протягом 10 років. Під час цієї роботи вперше були всебічно досліджені німецькі архівні документи, які раніше практично не використовувались іншими авторами при висвітленні даної тематики. В цілому було оброблено біля 10 тисяч аркушів архівних справ, сотні з них було перекладено з німецької мови.

Опрацювання такого масиву документів, його співставлення з тогочасними радянськими документами, їх критичний аналіз, дозволили максимально повно та всебічно, день за днем, описати історію битви за Київ у 1941 році, яка є однією із битв, що визначили наступний хід війни. 

        Крім архівних документів, при написанні книги використані переклади післявоєнних книг-хронік німецьких піхотних дивізій, спогади ветеранів протилежних сторін, фотографії та документи з фондів різних музеїв та приватних колекцій.

Книга містить 400 ілюстрацій, серед яких значну частку займають унікальні фотознімки, зроблені німецькими військовослужбовцями в 1941 році у Києві та його передмістях. Крім того опубліковано велику кількість знімків захисників Києва. Картографічний матеріал представлений, як репродукціями архівних німецьких схем та карт, так і авторськими картами бойової обстановки.