середа, 31 березня 2021 р.

Екодесант «Як полюбити павучка?»

 


30 березня 2021 року бібліотека-філіал №4 здійснила екодесант до другокласників, щоб презентувати новинку, яка з’явилася у бібліотеці завдяки доброчинності Фундації Дарини Жолдак – дитячу книгу Діани Амфт з чудовими ілюстраціями Мартіни Матос «Як полюбити Павучка»

Завдяки мандрівкам - історіям маленького павученяти, школярі на весь живий світ подивилися по-іншому: як на місце, де кожна найменша тваринка важлива, цікава і навіть хоч трішечки чарівна.

Екочитання розпочалися із знайомства з доброзичливою родиною павучків. Історія невеличка, проста і добра, легко зацікавила юних читачів.

 На сторінках книжки павучки виглядають милими істотами, дуже схожими на людей. Елегантний дядечко Цибер, насправді Оскар, має вуса, краватку, капелюх і тростину. Красуня Белла милується своїм відображенням в озері, а ще має гарні блакитні очі та рожевий бантик у волоссі. Бабуня Ерна в’яже павутинку спицями та в окулярах, а на голові у неї – цілий рядочок бігудів. 


Кожен герой тут – цікава особистість, зовсім не схожа на інших. Малий павучок почув, що люди бояться і навіть гидують павуками. Дехто з дітей також в цьому зізнався і це павучка дуже засмутило. «Чому люди нас бояться?» – саме на це запитання відповідь. Кожен школяр мав на це відповідь, як і герої книги: кузен Пункі сам боїться людей; тітонька Ігітта вважає, що немає ніяких проблем, якщо павуки живуть не в будинку, а надворі; художник Міро думає, що люди не бояться, а захоплюються павуками, бо вважають їхнє павутиння витонченим твором мистецтва… 

«Ми боїмося тільки того, що для нас незрозуміле», - всі разом дійшли згоди 


та разом пустилися в віртуальні мандри «Милі та неповторні павуки» Насамкінець, чудова дитяча письменниця Діана Амфт підкинула нам ще одну тему для обговорення: «Ми маємо приймати всіх такими, які вони є» Це стосується і нас, людей. Чи не так?!

 

четвер, 25 березня 2021 р.

«Читай і перечитуй. Бо істина, як відомо, - не в рядках, а між ними» Мирослав Дочинець

 Мирослав Дочинець -  

автор, книгами якого зачитуються багато людей. Його книги стають бестселерами не тільки в Україні, але й за кордоном, так як письменник 
вміє показати читачеві живу людську красу у всій її щирості.

Кожному, хто хоче почути Мирослава Дочинця, він відкриє світ чарівної живої природи чи розкриє дар унікального людського досвіду, чи навчить розуміти сутність людського (земного) буття. Кожному Мирослав Іванович повідає про захоплюючі пригоди та цікаві відкриття, прилучить до звичаїв і традицій нашого народу, розрадить афоризмами.

Його книги можуть зачепити за живе будь-якого читача, бо кожен в комусь із героїв пізнає самого себе або до болю знайому ситуацію.

«Існування світу і людей – це історія Любові.»

 «Немає поганого життя – є невміння жити…»

«Не помирай, поки живеш»

«Якщо сили скінчилися, залишаються ще воля, впертість і витримка…»

«Хто збагнув вагу життя, ціну радості, той смакує кожну мить. Кожну дрібничку»

Спробую перефразувати. Книги Мирослава Дочинця, як «ріка життя приносить нам краплини радості», як «зоряне небо засіває в наші серця золоті крихти одкровень», які «навіюють думки-істини, сумніви»

От чому, коли перегортаєш останню сторінку будь-якої його книги, її далеко не ховаєш, бо знаєш прийде мить, коли твоя рука подасть знову тобі цю книгу.

Новинку Мирослава Дочинця «Різнотравя. Гербарій саду життя» чекали всі з нетерпінням. Радіймо – книга є у нашій бібліотеці!   

"Твої сірі будні не розмалює Ренуар".

  Твою душу не наповнить тихою мелодією Вівальді.

  Твою історію не розповість світові Фіцджеральд.

  Твоє кохання не сотворить Моніка Беллуччі.

  Твої гроші не заробить Білл Гейтс.

  Твою нудьгу не розвіє Марк Цукерберг.

  Твій стиль не винайде Коко Шанель.

  Твоє довкілля не врятує Грета Тунберг.

  Твої молитви не прочитає цар Давид.

  Твої довгі й красні роки не проживе Андрій Ворон.

  Твою Україну не побудують ні Порошенко, ні Зеленський.

  Твоїм мріям не дасть крила Ілон Маск.

  А маску за тебе не носитиме Зорро...

  Живи собою." Мирослав Дочинець "Різнотрав'я" с. 156


 

середа, 24 березня 2021 р.

Фізика – це нудно та складно?! Тоді поєднуємо строгість формул із красою.

 

Бібліотека-філіал №4 вітає всіх, хто любить чи не любить фізику, але має бажання її вивчити. Для Вас презентуємо унікальну новинку, яка була видана у грудні 2020 року у видавництві ВookChef – «Фізика. Основи і механічний рух».

У книжці, яка вийшла під девізом «просто і зрозуміло про фундаментальну науку», зібрано найцікавіші теми з механіки, а її автора, одесита Павла Віктора, тепер називають вчителем фізики №1. 

Одинадцятикласниця Поліна Бринова під враженням від книги: "Просто, зрозуміло та цікаво! А ще можна переглянути досліди та пояснення задач за допомогою GR- коду"

До речі, Павла Андрійовича не просто так називають учителем фізики, який підкорив світ. 2020 року він отримав «Срібну кнопку YouTube» за перші 100 000 підписників на своєму каналі.                                            


 Перші записи уроків Павло Андрійович почав викладати в мережу 2014-го - для учнів Рішельєвського ліцею, які були відсутні в класі. Коли з’ясувалося, що уроки дивляться далеко за межами Одеси, сяйнула ідея створити повноцінний канал з фізики. За цей час уроки  переглянули вже понад 25 млн разів від США та Європи до Далекого Сходу. Серед глядачів — школярі, студенти й дорослі.

І от, вітаємо - книга «Фізика. Основи і механічний рух» Павла Віктора, написана за мотивами цих відеоуроків, є у нашій книгозбірні! В ній зібрані найцікавіші теми з механіки. Це стане в пригоді як школярам, яким потрібно закріпити знання з предмета, так і дорослим, які бажають глибше розуміти дивовижний світ природи та її явища.

«Книга – не заміна, а доповнення конспекту. Коли ти конспектуєш, то задіяні додаткові види пам’яті. Інша справа, коли слухаєш живу мову вчителя, то толку від цього набагато більше», - пояснює Павло Андрійович. - Головне  – практика – неможливо навчитися грати на скрипці, тільки спостерігаючи за скрипалем. Універсальна порада: вирішувати самостійно якомога більше задач по фізиці. Коли ти вирішуєш задачі, то згадуєш теорію та вчишся її застосовувати на практиці»

Із розмови з Павлом Андрійовичем:

«Фізика – це розумне сприйняття світу вивчаючи фізику – ти вчишся думати та знаходити рішення в ситуаціях з нечітко поставленими умовами»

 «Найголовніше в професії вчителя фізики – гарно володіти предметомбути собою та любити аудиторію.»

«Я не перебираю і читаю все, що попадеться під руку. Зараз читаю «Голодні ігри» англійською для розвитку мови. Але найбільше захоплююся фантастикою з історичним ухилом» 

«Людина тільки тоді буде щасливою, коли реалізує всі свої таланти.»

 Будьте щасливі! Найцікавіші книги з фізики чекають Вас у нашій бібліотеці.

   









пʼятниця, 19 березня 2021 р.

«Хто? Де? Коли?» пізнавальні забави #Відкриваємо ПОРТАЛ

 


18 березня 2021 року до бібліотеки-філіалу №4 завітали юні читачі, щоб взяти участь у пізнавальних забавах «Хто? Де? Коли?»

Школярам добре відомий смак літературної гри: адреналін підвищується, атмосфера набуває азартного присмаку, ще хвилинка і найцікавіші пригоди з книгами видавництва «ПОРТАЛ» розпочинаються.           Запитання – відповіді (неправильна відповідь – пропускає наступні три запитання), загадки – відгадки, історичні головоломки, шаради, вдумливі погляди, сяючі посмішки…. Так хочеться продовжити цю ігрову мить, насолодитися відповідями та тим азартом, з яким їх шукають школярі.      Молодці! Сашко Дерманський, Марія Артеменко, Олеся Мамчич, Світлана Богдан, Валентина Вздульська, в книгах яких панує  історичний дух,  Вами пишаються.


5-хвилинний аукціон «Моя книга на канікули» не залишив нікого байдужим, а найновіші книги розігралися рандомно (дякуємо за ідею Марині Олександрівні). Всі залишилися задоволені: і книги, і діти, і ми, бібліотекарі. Читаємо із задоволенням!

Із підслуханої розмови:

«Скажи, класно було грати», «тепер детективчиків начитаюся», «швидше б маски ці зняти, одні очі видно», «у цій книзі є і про кохання», «а давай, як прочитаєш, книгами обміняємося», «а це точно після канікул буде велика гра за порталівськими книжками»… Буде! Точно! І зустрічі з письменниками ще попереду! Вдалих канікул!Насолоди від читання! Сонця і тепла!



 

вівторок, 16 березня 2021 р.

Історична таємниця. Олеся Мамчич про "велике переселення народів"

 


В бібліотеці-філіалі №4 презентували ще одну новинку видавництва «ПОРТАЛ» - книгу дитячої письменниці Олесі Мамчич «Олениця біжить по морю»

Чи насправді у візантійському літописі є легенда про оленицю, яка перейшла по мілині Азовське море, мимохіть підказавши гунам швидкий шлях до Криму, ми обов’язково запитаємо у авторки. А от те, що книга сподобалася не тільки дітям, а й дорослим читачам доведено на 100%

           Відомо, що велике переселення народів почалося, коли гуни витіснили готів на землях, що нині належать Україні. Це змінило історію Європи. До чого тут олениця? Перегорніть сторінку книги Олесі Мамчич  і Вам все стане зрозуміло. «Ти, оленице, зрушила з місця всі народи… Готи втекли від гунів. Туди, де раніше були гепіди. Гепіди злякалися готів і побігли далі. І наполохали наступних, а ті наступних» Школярики це зрозуміли. Пояснили і чому тварини людей називали «двоногими істотами», «страхопудами».


Ще цікавішою була гра «Що буде, якщо?», яку рекомендувала Олеся Мамчич і видавництво «ПОРТАЛ» . Чомусики грали із задоволенням, аналізуючи та прогнозуючи наслідок:  «Що буде, якщо сонце сховається за хмари? Що буде, якщо машина проїде на червоне світло? Що буде, якщо кішку взяти за хвоста?» Для дорослих відповіді занадто очевидні, але у дітей, у їхніх думках є багато інших цікавих тем. Гра не тільки допомагає самим дітям шукати відповідь, але й зрозуміти, які непередбачувані можуть виникати наслідки в житті.

А все, як пам'ятаєте, почалося з легенди про оленицю і гунів. Читаємо книги видавництва «ПОРТАЛ» із задоволенням!



 

понеділок, 15 березня 2021 р.

КАЗКОВІ ПОСИДЕНЬКИ ІЗ ТЕТЯНОЮ ВАЦЕНКО


 11 березня у бібліотеці-філіалі №4 відбулися казкові посиденьки з Тетяною Ваценко, дитячою письменницею, автором відомої та улюбленої серед дітей поеми-казки «Курдуплик»

Інтригуюча поява полтавської казкарки в читальному залі книгозбірні, цікава розповідь про Курдуплика та курдупленят, країну Навпакинію, динамічна розмова в форматі «запитання-відповідь», читання віршів – вирішило перебіг зустрічі. Задоволені залишилися всі. Школярі, як не дивно, повірили в чудеса; Тетяна Федорівна отримала «добрячу порцію енергії та позитиву»

Посиденьки вдалися атмосферними та пізнавальними. Без повчань та нотацій,



тільки досвід і відвертість.

Часто ми не віримо у свої можливості, навіть пояснити не можемо «чому?» Саме про це вели розмову під час  зустрічі із п'ятикласниками. Часто діти не знають, як позбутися невпевненості в собі? Як розкрити в собі талант і довести собі та оточуючим: «Я можу! У мене вийде!»

Тетяна Федорівна щиро та відверто ділилася з юними читачами спогадами: «Як залюблена у книги та дива мрійниця Тетянка стала професійною письменницею, художницею, майстринею витинанок, відомою не тільки в Україні, але і в Європі»

Поради казкарки школярам:

«Насправді ми боїмося лише незнаного або незрозумілого… і коли щось не до вподоби, варто спробувати подивитися на це з іншого боку. Навчіться бути уважними і ви все зрозумієте…»

«Більше читайте. Книга - це покроковий путівник, який допоможе вам дійти із того місця, де ви є зараз, туди, де хочете опинитися в майбутньому»

«Ваші  цілі, мрії, плани – усе це здійсненне й досяжне. Просто потрібно знати, що допоможе правильно рухатися обраним шляхом. Не бійтеся помилитися».





пʼятниця, 12 березня 2021 р.

"Війна в наше життя прийшла непрошеною, перевернула все, або просто забрала». Сповідь добровольців

 14 березня в Україні відзначають День Українського добровольця. У кожного з них – своя історія, свій шлях на війну й дорога в письменство. Є серед них кадрові військові, є інженери, є навіть – у минулому – футбольні хулігани. Хтось почав писати у пам'ять про загиблих товаришів, хтось – аби побороти наслідки психологічних травм, а когось – просто взяли на «слабо» друзі...

"Книги – це потужний інструмент інформаційної війни, розрахований на десятиріччя", - написав у Фейсбуці Мартин Брест. #Книги_є_у_нашій_бібліотеці

Мартін Брест і три його «Піхоти» 39-річний ветеран бойових дій на Донбасі Олег Болдирєв пише під псевдонімом Мартін Брест. Війна на Донбасі для нього розпочалась 2014-го року – тоді він волонтерив. 2016-го записався добровольцем. Спершу служив у 41-у окремому мотопіхотному батальйоні, а потім – у 72-ій окремій механізованій бригаді. Воював під Докучаєвськом. Автор розповідає про те, через що йому довелося пройти за дев'ять місяців життя на передовій, розповідає чесно, зло, іронічно, смішно і відверто. Про атаки і оборони, про техніку і військовий побут, і завжди - про людей, хороших і різних, які воюють за свою країну. Точна, ясна і водночас образна мова Мартіна Бреста давно полюбилася десяткам тисяч його читачів в Фейсбуці.

Ірина Штогрін (укладач)  "АД 242: Історія мужності братерства та самопожертви"

Розповіді захисників Аеропорту «Донецьк», зібрані авторським колективом журналістів «Радіо Свобода» стали основою  книги «Аеропорт Донецьк 242. Історія мужності, братерства та самопожертви». Ці правдиві, безкомпромісні іноді, навіть шокуючі, історії, розказані із перших вуст учасниками цих драматичних подій, проливають світло на розуміння причин, мотивів та наслідків цього кривавого епізоду у неоголошеній війні. Серед них - розповіді добровольців. Особливістю цієї масштабної книги про оборону Донецького летовища є ще й доповнення унікальними аудіо- та відеоматеріали, котрі можна послухати та переглянути, скориставшись QR- кодом. Гостроту і драматизм з подій точно та неупереджено передають кольорові світлини фотокореспондента The Los Angeles Тimes Сергія Лойка.

Сергій Пантюк вирушив на схід України, де долучився до Добровольчого батальйону ОУН. “Минула перша ніч на війні… Навіть трішки вдалося поспати. А загалом все, як і в повсякденному житті. До пострілів і вибухів звикаєш за годину…

Агов, друзі письменники!!! Маю до вас пропозицію. Тут, у Добровольчому батальйоні ОУН, не вистачає саме нашої – Письменницької чоти. Щоб чоловік з 10-15 було… А так тільки ми з Борис Гуменюк тут… Зголошуйтеся!” – написав він на Facebook. А потім зявилася  книга.

 «Війна і ми» Сергія Пантюка – це роман-сповідь. Це плетиво спогадів, відчаю і перемог. Вся історія людства зіткана з воєн. І всі вони неодмінно комусь на користь. Тому невидимому, що перебирає мотузками, граючи у свій, тільки йому зрозумілий, ляльковий театр. А людство? Воно втомлюється без воєн. Воно зловісно підганяє все нові й нові хвилі лихоліть, забуваючи, що, коли стріляють, куля може вибрати й тебе, яким би ти хорошим не був.

"У кожного в житті свої пріоритети. Я зрозумів, що мої мрії можуть не здійснитися, бо може зникнути країна, в якій я живу. Це змусило мене взяти зброю і піти на Схід", - написав Роман  Зіненко.

До війни він жив у Дніпрі, мав роботу і плани на майбутнє, до яких не входили зброя чи бойові дії. У 2014 році колишній охоронець і таксист став добровольцем і пішов на Донбас.

Про ці події Роман Зіненко написав дві книжки - "Іловайський щоденник" і "Війна, якої не було. Хроніки Іловайської трагедії".

 "Якби не війна і не все пережите, я б ніколи не став письменником. Саме ці події вплинули на мене. Мені потрібно було комусь виговоритись. Про Іловайськ говорили мало, було недостатньо інформації, тому я вирішив писати від себе, як свідок подій", - каже ветеран. Повернувшись з війни, він зрозумів, що не може працювати так, як раніше, не може бути таксистом, возити людей і спілкуватись з ними, поки в душі все це кипить. Він повністю присвятив себе роботі над книжками.

Доброволець та ветеран АТО з Полтави  Віталій Запека став лауреатом міжнародної премії «Воїн Світла». Отримав її за свій роман про війну на Донбасі.У своєму творі «Герої, херої та не дуже» Віталій Запека описав пригоди добровольця Шрамка – узагальненого образу військових, які 2014 року пішли захищати Батьківщину.

Воював Віталій Запека на Донбасі три роки. Пішов добровольцем у батальйон «Полтава». За цей час мав 11 ротацій. На фронті й почав писати свої твори. Спостереження, переживання, кумедні ситуації на передовій Віталій Запека записував у перервах між службою. Так зявився роман «Цуцик».

Про письменника, заступника командира добровольчого батальйону «ОУН» Бориса Гуменюка кажуть, що він «переїхав танком усю українську літературу». Його «Вірші з війни» — це  найтонше плетиво думок, почуттів і емоцій щодо війни на сході і є першою літературною спробою осягнути цю нашу  нову дійсність.

Поет, письменник, журналіст. Він був активним учасником Революції Гідності, а з червня 2014 р. воює на сході України. Наприкінці липня він був обраний заступником командира батальйону ОУН.

Його поезія страшна і сильна, правдива і часом безжальна, без брехливих метафор та фальшивого пафосу. Ці вірші справжні, як і сам автор — воїн і поет:

«Поступово мій білий

  вірш міняється на лиці

  Рядки беруться чорним від люті

  Від образи наливаються кров’ю

  Вірш стає мокрим і солоним ."

 А до цього був «Блокпост» . У новелах і публіцистичних одкровеннях цієї книжки — пережита автором правда Майдану і війни. Так бачили, відчували і думали мільйони, а тільки він знайшов такі слова.

Валерій Макеєв «100 днів полону, або позивний «911»  Книга-сповідь волонтера, який пройшов воєнний Схід України й опинився за ґратами у підвалі, де не діють жодні закони і правила, а все будується винятково на людських стосунках. Це документальна розповідь про паралельний вимір, який існує в нашому світі за кілька сотень кілометрів. Жорстокі ополченці, російські десантники, психологічні допити, приниження, катування – мало хто після цього виживає. Але він вижив і... написав про це. Дискусійно, суперечливо, нетипово, але чесно.

середа, 10 березня 2021 р.

"Та не однаково мені..."

 

9 березня 2021 року, коли українці вшановують легендарного українця Тараса Григоровича Шевченка, у бібліотеці-філіалі №4 відбувся Шевченківський день «Та не однаково мені!»

«Та не однаково мені…» - книжкова виставка-інсталяція, на якій, поряд з портретами Шевченка, оздобленими вмілими руками Катерини Калініченко,  вишитими цитатами із «Заповіту»,  представлені  видання творів  Тараса Григоровича різних років. Серед них – «Кобзар» 1954 року з кольоровими ілюстраціями.

Кожному з нас важливо, щоб навколо були люди, які надихають. Тоді відчуваєш неймовірне піднесення, приплив сил і бажання творити.

 До розмов про іншого  Тараса Григоровича надихнув Іван Антонович Малкович: « Я мрію дожити до тих часів, коли дітям у школі перестануть сльозливо оповідати про горопашного кріпака, який служив безправним, безсловесним попихачем у панів, а  вестимуть натхненну мову про неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх, створив сам себе».  

З юними читачами говорили в Шевченківський день про те, що відомими не народжуються, ними стають. Розповідали про Тараса Григоровича різного: маленького, юного, романтичного, зрілого, про Шевченка-художника, Шевченка-поета.  Діти читали вірші, вибрані із «Дитячого Кобзаря», ділилися думками: «Що найбільше схвилювало їх у долі Шевченка»

Для дорослих підготували маловідомі факти з життя генія, адже він був не зовсім таким, яким ми його знаємо. «Тарас подорожував по Європі разом з паном Енгельгардтом, стильно одягався, а ще отримував непогану платню за свої картини. Мав велет слова і свої слабкості...»

«Яка була улюблена пора року у Шевченка? У які очі він полюбляв                         заглядатися - карі, блакитні, а, може, зелені? Про що він думав, дивлячись на зорі?

 Про все це у новій книзі – абетці «Шевченко від А до Я», текст до якої написав відомий шевченкознавець Леонід Ушкалов. Проілюструвала видання Анастасія Стефурак.  Автор робить спробу показати нам іншого Шевченка – молодого, розумного, амбітного, інтелігентного юнака. Який мріяв, творив, робив помилки, сумнівався, закохувався, розчаровувався, словом жив таким же як і ми життям. Був звичайною людиною, такою як і ми з вами, з усіма своїми чеснотами та недоліками. Словом перед нами у формі багато ілюстрованого енциклопедичного словника, постає інший Тарас Шевченко.

Мистецьку сторінку до шевченківських днів підготували учасники театру української пісні «Берегиня».

 





понеділок, 8 березня 2021 р.

Відверта розмова з Геннадієм Друзенком #Інтелектуальні зустрічі


6 березня 2021 року у бібліотеці-філіалі №4 відбулася зустріч із відомим українським правником та громадським активістом Геннадієм Друзенком.

З гостем говорили багато про читання, книги; разом шукали відповіді на «чому молодь ігнорує бібліотеки», а дорослі вважають, що сучасні діти не хочуть читати.

Геннадій Володимирович - цікавий співрозмовник, чудовий аналітик, який навчався і працював у Великій Британії, Італії,  Німеччині, Америці. Багатий на спогади та досвід гість ділився думками, спонукаючи до відвертої розмови слухачів: чому Конституція України  вичерпала свій ресурс, чому нашій країні потрібна нова конституція та чи зможемо ми навчитися поважати свою конституцію так, як  американці свою.

 «От дивіться, якщо американці говорять про конституцію, то це для них такий же символ державності і святиня, як прапор, гімн. Коли вони говорять про те, хто керує Сполученими Штатами, то це - конституція, а не президент. Конституція вища за президента» 

Чи всі погодилися, що «в Україні Конституцію не знають, її не шанують, до неї не апелюють, як до гаранта прав і свобод» - не знаю. Але шкода, що її не знають, боляче, що до неї байдужі.


Дякуємо Геннадію Володимировичу за цікаву розмову, за подарунок – книгу-відкриття, за відгук у ФБ про поїздку до Полтави. Це тільки уривок, але як приємно!  «За два дні я прочитав дві лекції, дав три інтерв'ю на місцевих телеканалах, одне - на радіо, провів зустріч в бібліотеці (нарешті я побачив в Україні бібліотеку, яка нагадала мені про університетські книгозбірні, до яких я звик у західних університетах!)… Бібліотека, якій я подарував мою улюблену книжку "Довгий шлях до свободи" Нельсона Мандели – яскравий приклад, як радянський рудимент, забитий нікому не потрібною макулатурою, перетворити на осередок просвітництва та культури з мотивованими працівниками та вдячними відвідувачами».

І насамкінець, подарована книга – це справжнє одкровення Нельсона Мандели, надто «яскраві паралелі з новітньою українською історією», за словами Геннадія Друзенка. Надто влучними та глибокими є оцінки людини-легенди : «Правда полягає в тому, що ми ще не вільні, ми просто здобули свободу бути вільними… Бути вільними  - це не просто скинути кайдани, а жити так, щоб поважати й збільшувати свободу інших»

середа, 3 березня 2021 р.

КАЗКОВИЙ ВЕРНІСАЖ #Читання для задоволення

2 березня 2021 року, напередодні Всесвітнього дня письменника, бібліотека-філіал №4 запросила маленьких читачів на краєзнавчу годину "Казковий вернісаж".

Насправді, Полтаві та її читачам є ким пишатися: серед відомих українських дитячих письменників - полтавські казкарі Тетяна Луньова (Горицвіт), Віктор Сердюк, Олена Колінько, Тетяна Ваценко...

          У казкових героїв книг Тетяни Луньової - зайчаток, іжачків, панд, коал, білочок, кротів і, навіть, комариків - усе відбувається так само, як і в дітей. Вони товаришують, сваряться і миряться, сумують і радіють. "Отак, пізнаючи світ і себе, діти поступово дорослішають, стають чуйнішими і мудрішими", - ділиться думками улюблена письменниця, авторка книг "Зайченятко У", "Будиночок, що пахне евкаліптом", "Червоний панда на ім'я Фейерверк".

«Повісті Віктора Сердюка вирізняються поєднанням реального світу з казковим», - пояснила ведуча та запросила школяриків у таємничий та сповнений пригод світ Флоренії. Найцікавіше, що деякі сміливці, почувши вислів «яківчанський ліс», відразу ж здогадалися, що мова йде про полтавський дендропарк. Від цього пригоди Мишка, його випробування, знайомства ще більше зацікавили малечу.

Цікава, інтригуюча поема-повість «Курдуплик»  Тетяни Ваценко та не менш захоплююча повість «Шпалереон» Олени Колінько знайшла своїх читачів і, і я впевнена, ми ще повернемося до їх обговорення.

Полтавські казкарі – талановиті та особливі. Порожня полиця, де ще на початку зустрічі стояли в очікуванні малих читайликів 16 книг, не виглядить сумною. Гордо тримає простір для унікальної новинки видавництва «Дивосвіт» - «Пригоди кота Мурчика в Полтаві» Любові Гевленко та Ганни Грибан. Відкриваємо таємницю… Це казкова розповідь про місто, яке має давню й непросту історію. Головний герой книжки кіт Мурчик, подорожуючи, потрапляє у різноманітні кумедні ситуації, з яких вдало виходить завдяки друзям. Юний читач може дізнатись немало цікавого про начебто знайомі місця, вулиці, будинки, довідатися про історичні події, пов'язані з Полтавою.

Казковий вернісаж продовжується…