Чи хочу бути я чарівником?

 В останній день, коли 2021 рік готується стати історією, бібліотека-філіал №4 стала простором, де юнаки і дівчата разом із викладачем літератури Людмилою Мандрегеля Брижда відкрили філософське кафе. Це добрий знак!

Юні мудреці пустили нас у свій світ вишуканих розмов, інтелектуальних бесід, у світ щирості, відвертості, емоцій!

Тема для розмови – подарунки! Що складніше – вибирати подарунок чи дарувати? Як зробити подію радісною? Чи потрібно ТЕ другу, знайомому, однокласниці?

Усе закрутилося-завертілося. Розлогі "проповіді" нікому не потрібні. Міркування – так! Цікаві думки, ідеї, пропозиції. Повага, вміння слухати, правило «піднятої руки» .

Юнаки та дівчата працювали в парах, вимірювали температуру за «шкалою емоцій», дивилися не розважальний мультфільм, який викликав багато питань для обговорення. Всі не обговорювалися. Проголосували і вибрали два найцікавіших.

Людмила Миколаївна впевнено вела дітей лабіринтами філософської думки. Творче й неординарне мислення юних мудреців про дарування: як вирішити проблеми «страху, невпевненості», як отримати відповідні емоції від того, кому вже належить Ваш подарунок. Чи потрібно їх (емоції) чекати взагалі? У кожного власна думка, але порада чи пропозиція зайва не завадить.

Передноворічний книжковий вернісаж

В переддень новорічних та різдвяних свят бібліотека-філіал №4 презентувала читачам 82 книги-новинки! Перегляди літератури «Життєві історії», «Детективи. Фантастика»,

«Від переможців «Коронації слова», «За лаштунками історії», «Історія. Спогади. Документи», де представлені нові книги зарубіжних авторів, світові бестселери,  фантастика, історичні романи викликали зацікавленість у читачів. Експрес-репортажі та інформаційні огляди  допомогли зорієнтуватися у виборі книг.

Шанувальники детективів  відкрили для себе ім’я Донато Каррізі, якого називають королем італійського трилера. Деякі із його романів вже екранізовано, тому читачам були представлені для перегляду трейлери.

Книги-новинки сучасних українських авторів Ольги Саліпи, Дарини Гнатко, Тетяни Белімової, Андрія Кокотюхи та Сергія Пономаренка зібрали найбільше охочих прочитати. Прихильникам малої прози презентували новинку «Кудафудра»- збірку оповідань про кохання з першого погляду.

Книгою дня назвали мемуари Марії Креховець «Через вогонь над водою». Народилася Марійка у мальовничому селі на Полтавщині. Маленькою дівчинкою пережила голод 33 року, потім Друга світова війна, німецькі табори OST, сім років поневірянь, Нова Зеландія, де довелося наново творити своє життя. Протягом життя Марія писала щоденник, який побачив світ дякуючи Наталії Пошивайло-Тоулер, яка очолює Об’єднання Українців Нової Зеландії.

Троє підлітків, три історії, три долі. Зустріч із письменницею Тетяною Рубан

27 грудня 2021 року  в день нової книги «Передноворічний вернісаж новинок » бібліотека-філіал №4 вітала із перемогою полтавську письменницю Тетяну Рубан, яка привезла із Києва відразу дві медалі від «BaraBooka»  .

«Простір Української Дитячої Книги «BaraBooka»  оприлюднив результати конкурсу «Топ БараБуки», куди ввійшло 30 найкращих неперекладних видань для дітей та підлітків. Серед списку найкращих родинних видань 2021 року - повісті Тетяни Рубан «#Фізик» та «На північ від кордону».

Глибокий, яскравий, щемкий, талановитий роман Тетяни Рубан «На північ від кордону» - «один із найперших в сучасній українській літературі творів, адресованих підліткам, у якому глибоко, зворушливо й талановито прописана вкрай актуальна для нас, на жаль, тема війни».

5-ти денна війна 2008 року у Грузії. В епіцентрі подій 13-річна киянка Ната, яка, сама того не бажаючи, опинилась в місці підготовки теракту російською диверсійною групою. Доки міжнародні експерти міркували: «Хто винен?» мешканці містечка мали власні відповіді на складні питання. «Чому вони тут? Бо ненажерливі. Бо звикли брати все без дозволу. Ніяк не відчепляться. Краще б у себе лад навели, у самих бруду по коліна». Знайомо?

Але історичні події – лише тло. Книга про те, що не лише державам, а й людям варто окреслювати особисті кордони і відстоювати власні переконання. І про те, що часом ці кордони виявляються зайвими, бо не всі ж тобі вороги.

Новорічний вечір у компанії позитивчиків!

 21 грудня у бібліотеці-філіалі №4 відбулася презентація аудіоказки «Чудове Чудовисько» за книгою Сашка Дерманського, яку записав  аматорський театр «Малафея».

Здивувати сучасну малечу нелегко. Все вони знають, все вміють.  Та це був справжній подарунок для дітей. Ведуча запропонувала всім присутнім закрити очі і … герої Сашка Дерманського ожили улюбленими, добре знаними, голосами відомих акторів театру.

 Захоплююча повість улюбленого автора зазвучала. Ви ж пам’ятаєте книгу? Про незвичайне знайомство дівчинки Соні з чудовиськом Чу. За кілька місяців Чу мусить заробити сім подяк від людей, бо інакше його закинуть у Країну жаховиськ. Безліч пригод і небезпек спіткає героїв у книзі, а діти прослухали одну із них -  про новорічний маскарад Соні та Чу. Але відгуки про аудіоказку «малафейці» зібрали від усіх: і дітей, і дорослих.

Цим чудеса вечора не закінчилися. Для присутніх дива тільки розпочалися. Цікава мандрівка в закулісне життя акторів, дивовижні розповіді про те, як створювалася аудіоверсія казки. Процес запису та монтажу, як готуються до запису актори, скільки людей цим займається, де відбувається запис, і звичайно ж, новорічні пригоди!

Підступні "Неперевіршені задачі"

15 грудня 2021 року школярі-третьокласники завітали до книгозбіріні, щоб відпочити від самостійних і контрольних робіт, тестів та уроків взагалі. Заморилися…

Розважити наших юних читачів легкими, веселими і захоплюючими історіями вже не вдається… Їм би жахастиків! Та пострашніше! Або ж щось новеньке!

Дякуючи крутезним дитячим письменникам Сашку Дерманському, Дмитру Кузьменко (Кузьку Кузякіну) нам вдалося школяриків і заінтригувати, і протестувати їх знання, уважність та й довести, що математика насправді, - це не тільки цифри, формули та задачі на N- кількість дій. Вправно рахувати вони і так вміють! А от «Неперевіршені задачі» - це ще та перевірка!

Яскраві й привабливі персонажі задач захопили дітвору настільки, що вже й мови не було про «нецікаву математику». Сміху й веселощів додали ілюстрації Олександра Шатохіна, кожен малюнок якого - шедевр!

Звичайно ж, не так легко розгадувалися, прийшлося «поподумати», перечитувати декілька раз та ніхто не пропонував зазирнути в кінець книги.  Зрозуміло там відгадки, але знайшли діти свій варіант. «Наша Надія Вадимівна все знає,»  - бадьоро заявив Матвійко. І тест на найкращого математика класний керівник пройшла «на відмінно!»

Так, я можу!

  Інвалідність не завжди видима. Це не завжди про відсутність руки, ноги, слуху чи зору. Не завжди про явні вади чи особливості.

Ніяк не можу прив'язати цю фразу - людина з інвалідністю - до маленького друга, у якого одна ніжка на 2 см коротша за іншу через проблеми з суглобом. Не хочеться бачити очевидного? Чи тому, що йому не подобається, коли його жаліють…

Натомість точно знаю, що хочу для нього поваги, щоб помічали те, що він може, а не чого не може. Бо він читає з чотирьох років. Знає англійську мову та іспанську. Вже в 12 – створює сайти, освоює аніме. Нам потрібно бути уважними до людей довкола, по-доброму уважнішими. Без дат і прив’язок. За покликом серця.

Саме про це ми говорили зі школярами упродовж години відвертої розмови «ОСОБЛИВІ»

Згадували героїв книг, обговорювали, сперечалися, шукали істину, взаєморозуміння, вчилися толерантності та поваги.

Багато запитань було після прочитання повісті "Дві бабуськи в незвичайній школі, або Скарб у візку" Лариси Ніцой. Це пригодницька історія про пошуки загубленого скарбу у старій школі, таємниці, викрадені вчителі, злочинці й реальна небезпека.

Герой у візку, Олежка, – дуже розумний, саме він дізнався про скарб й відтак розгадав більшість таємниць старої школи. Чому це зміг? Бо йому нічого робити, крім як читати (так одного разу каже сам Олежка).З одного боку, людина у візку тут викликає повагу завдяки розуму, набутому з книжок, і сміливості, на яку не всі здорові зважаться. Проте світ у візку, на жаль, не такий веселковий.

Головний герой "140 децибелів тиші" Андрія Бачинського – талановитий хлопчик, який мріє стати музикантом. Його сім’я потрапляє в автомобільну аварію, виживає Сергій, та й той втрачає слух. Нелегке життя в інтернаті, де в нього з’являється близький друг – Яринка. Їх об’єднує спільний біль. Дівчинку заради пенсії з інвалідності забирає звільнений із в’язниці батько.

Усі їх нещастя – результат дії злого фатуму. Найбільше хочется «достукатися»  до людських сердець: як непросто людям із особливими потребами досягти елементарного – порозуміння.   

Казковий світ Івана Андрусяка

На літературні посиденьки до юних читачів бібліотеки-філіалу №4 завітав справжнісінький дитячий письменник Іван Андрусяк! Розбишацький і позитивний, веселий і кумедний, та ще й улюблений казкар полтавської дітвори! Він любить дітей і пише для них неймовірні вірші, які під час зустрічі напам’ять читали не лише діти, але й дорослі!

Улюблений письменник розкривав школярам літературні таємниці: як вигадує чудовезні історії з пригодами і втечами та хто йому нашіптує оповідки з страшилками, усмішками і реготаннями!

Чи сам він придумав би Чакалку! Чому саме він насмілився написати про Чупакабру, яка  у його розповідях, до слова, геть не страшна!

Упродовж зустрічі Іван Михайлович презентував маленьким читачам нові книжки та історії.

Коли стаються таємничі злочини, усі тварини з довколишніх будинків, ба навіть ті, що живуть на вулиці, неодмінно звертаються до морського свина - детектива Жерара із повісті «Морськосвинський детектив». У Івана Андрусяка  він знаний ласун, тож береться за справи тільки за умови смачненького гонорару. Разом із Жераром письменник розслідують, хто поцупив котячий сніданок? А якщо до читання долучишся і ти, юний друже, то на всіх Вас чекають карколомні пригоди. Тікатимете від голодних хижаків, з’ясуєте геть усе про невідоме страшидло, яке лякає добрих тварин. Разом досліджуватимете темні закапелки й будете боротися зі страхами, а найголовніше - навчишся ловити зловмисників, застосовуючи дедукцію й логіку. Але щоб дізнатися всі таємниці розслідування, необхідно познайомитися із Жераром і неодмінно прихопіть з собою смаколики. Бо морський свин, як і сам письменник, великий ласун!

Залюблені в слово...

 Поетична вечірка з Іваном Андрусяком об’єднала у бібліотеці-філіалі №4 читачів, які люблять поезію та дитячі книги. Присутні на зустрічі мали щасливу нагоду долучитися до поетичного слова.

Поезію Івана Андрусяка називають  інтелектуальною  розкішшю.   Говорять, що для її  розуміння  потрібні знання української та світової літератур, обізнаність із філософською спадщиною минулого та тонкий смак.

Можливо. Та зустріч Іван Михайлович розпочав із читання прози. Новела «Шмарката баба» як швидко розсмішила присутніх, так же швидко довела до сліз. Майстерність, талант, харизма, артистичність, любов до рідного слова та до людей – все це Іван Андрусяк.

Упродовж двох годин звучали тексти, як давні, так і нові, як у виконанні гостя, так і шанувальників його слова. Звучали поезії різні: філософська й чудові пейзажні замальовки, звучала лірична любовна поезія. Багатство авторської лексики, ритми,  його рими й образи  зачарували присутніх.

Іван Михайлович представив читачам свій двотомник, свій, так би мовити, творчий підсумок, доробок усіх років, починаючи з «Нової дегенерації». Власне в українську літературу  Іван Андрусяк ввійшов на початку 90-х років і до цього часу літературні критики вважають його одним із головних поетів «дев’ятдесятників».

«Я вірю в магічну силу усмішки». Зустріч з Марією Артеменко

 29 листопада 2021 року до бібліотеки на зустріч із юними читачами завітала  дитяча письменниця Марія Артеменко, уже добре відома школярам за книгою «Стріла степу». Тому найбільше запитань було саме за цим твором, який вже довгий час тримається у 10 найулюбленіших дитячих історичних книг.

Це зворушлива книжка про дружбу, сміливість, випробування і втрати, що трапляються на життєвому шляху.

Головна героїня дівчинка-сарматка, що жила багато століть тому в степах на півдні нинішньої України? Фаті стріляє так влучно, як її мама, відважна воїнка. А ще — має схованку зі спостережним пунктом на старому дубі. Звідти одного разу вона й побачила норовливого скакуна, який став її вірним товаришем.

«Мені так подобається Ваша книга. Це тому, що нарешті є дівчинка героїня Фаті, яка сильна, мужня, відважна. А то все хлопці й хлопці…», - щиро Вероніка ділилася враженнями про «Стріла степу». Разом обговорювали забавки та мрії дівчинки-сарматки, порівнювали зі своїми, а чарівна гостя розповіла дітям про  що сама мріяла в дитинстві.

Дитяча письменниця розповідала про дебютну книжку «Таємниці хмар», яка вийшла в серії «Читальня» видавництва «Ранок».

 Окрім прозових текстів, Марія Артеменко пише вірші для дітей (збірка готується до друку). Із задоволенням діти слухали дитячі поезії.

Людської пам'яті мости... Година пам'яті

 Украдене щастя, зруйновані долі

Дрібненьке дівчатко- в очах сивина. 

Самотньо схилилася Нації Доня, 

Пам`ять нащадків в долоньках трима. 

П`ять колосочків і ще кілька яблук

/турботливо шалик накинув туман/

            

В тендітнім дівчатці закарбувались                   

Жахливо потворні голодні жнива. 

Стоїть вона змучена болями Світу                                    

Відвідин чекає: ви прийдете? Ні? 

- Прийдемо до тебе, збитий наш квіте, 

пам`ять не згасне у світлі дні!

Стиха молитва здійметься до Бога, 

За тебе, й мільйонів таких як ти.

-Ви спочивайте, ми не забули.

Бачиш, он свічка в вікні мерехтить...

Украдене щастя/Світлана Холодна-Лисак/ 21.09.21/

Хто улюблений письменник дітей? Сашко Дерманський!

22 листопада 2021 року у нас гостював улюбленець юних читачів та  (не буде таємницею) і дорослих також - Сашко Дерманський .

Добрий друг нашої книгозбірні, полтавський бізнесмен Андрій Гурник сказав Олександру: «Я великий прихильник Вашої творчості. Такі добрі та разом з тим бешкетливі, повчальні, серйозні, смішні історії будуть читати діти. Впевнений, хто ще не відкрив для себе письменника Сашка Дерманського, вже незабаром стане палким шанувальником Вашої творчості»  Це були не просто слова. Це був щедрий дарунок від Андрія Анатолійовича! Тепер всі книги Сашка Дерманського є у нашій бібліотеці!

Так це Олександр Дерманський  подарував життя Чудовому Чудовиську, принцесі Маляці, вужику Ониську та багатьом іншим кумедним і бешкетним персонажам, які так полюбилися нашим  юним читайликам.

Сьогодні діти в черговий раз переконалися, що дитяча книга може бути одночасно і забавкою, і розвагою, і цікавою книгою. Школярі разом із письменником поринули в книжкові історії з головою. Відчували, переживали, сміялися, захоплювалися, чекали наступних розповідей та розв’язували задачі. Так - так, цікавезні задачі, які розохотили і дітей, і дорослих!

Що таке задачі, відомо кожному: це один-два абзаци тексту, з якого треба скласти коротку умову, підставити відоме й невідоме, порахувати й записати відповідь. Проте в книжці «Неперевіршені задачі» - дуже підступна забавка. І намудрували їх два справжні вигадники й розбишаки. Перший — це той самий Сашко Дерманський, який у своїх книжках розповів про пригоди чудового чудовиська Чу, вужа Ониська, принцеси Маляки та багато-багато іншого цікавезного. А другий писака — теж той самий, тільки Кузько Кузякін. Це він змусив бідних дітей ламати голови над «Зубастими задачками», «#щотакематематикою?», абобалем з ябобалем… А якщо до цієї парочки авторів додати ще третього розбишаку — ілюстратора Олександра Шатохіна — реготанню не буде меж! Отже, гарантовано та перевірено, що «Неперевіршені задачі», які сьогодні презентував Сашко Дерманський - веселенька й цікавенька книжечка!

А ще читали кумедні оповідки із збірки «Вікусині історії». У світі безліч історій. Деякі з них нудні, деякі цікаві, бувають історії правдиві, а бувають вигадані. «Трапляються сумні або веселі, змістовні або пустопорожні, короткі чи довгі, серйозні або збитошні… Але ж які з них — найкращі? Відповідь проста: найдивовижніші, найважливіші, найтепліші й найцікавіші історії -— ті, що лишаються з тобою на все життя. Бо це — історії про тебе і про тих, кого любиш» І їх написав Олександр Дерманський.

Екзотичний унікальний світ Сходу. Зустріч із Світланою Призинчук

17 листопада 2021 року читачі бібліотеки-філіалу №4 спілкувалися із засновницею видавництва Safran Book Світланою Призинчук в межах проєкту «Літературна орбіта».

Дорослим гостя з Києва люб’язно відповіла на питання про нелегкий шлях видавця літератури Сходу, складнощі та тонкощі перекладу зі східних мов, а також про новинки видавництва, які тепер є у книгозбірні.

Українське сходознавче видавництво «Safran Book» спеціалізується на перекладах зі східних мов та міжнародній літературі про Азію. Першими книгами, створеними у видавництві, стала китайська класика. Засновниця «Safran Book» вважає, що якщо ми будемо цікавитися іншими країнами, то і світ нами зацікавиться.

Унікальний, навіть екзотичний казковий світ Сходу зацікавив юних читачів.

Світлана Призинчук школярам розповідала про незнаний магічний світ далеких гір Гімалаїв, куди  багато хто мріє потрапити. Розпочали спільну мандрівку зі збірки казок «Мандрівки Гімалаями», які вийшли у видавництві Safran Book.

Звичайно ж, герої й тібетських легенд майже завжди здобувають перемогу над ворогом чи нечистою силою, добро долає зло, любов перемагає усі перешкоди. Але ж скільки цікавого та таємничого можна дізнатися із китайських легенд?!

Король Мавп із однойменної легенди - один з найяскравіших та найулюбленіших міфічних супергероїв як стародавнього Китаю, так і сучасності. Неабиякі вміння допомогли йому, смертному, кинути виклик небесному порядку й дорівнятися до небожителів. Король Мавп показав, що навіть найпотужніша стихійна сила підвладна впорядкуванню і здатна творити добро.

Та справжнім відкриттям зустрічі стала книга для дітей «"24 Сезони колеса року", яка складається з 4 книг: Весна. Літо. Осінь. Зима.

Світлана Призинчук поділилася із юними читачами: «У природі є чотири пори року. Давні китайці поділяли їх на 24 сільськогосподарських сезони, кожен з яких відображав окремий етап зміни пори року. Сезони сприяли появі народних сільськогосподарських рекомендацій і допомагали передбачати погоду на щодень. Серія розповідає про маленьку дівчинку на ім'я Яя, що відвідує своїх дідуся і бабусю в селі та спостерігає там за змінами сільськогосподарських сезонів. Відкриваючи ці книжки, разом із Яєю ви здійсните подорож і дізнаєтесь про традиційні китайські свята, давні обряди, спостерігатимете за тваринами і рослинами та навчитеся слухати мову природи.»

Чи сподобалася зустріч? Про це може говорити той факт, що ще довго діти не відпускали видавчиню: засипали запитаннями, дякували, запрошували в гості. Всі дитячі новинки видавництво «Safran Book» - в надійних дитячих руках».

Із усією читацькою любов’ю дякуємо підприємцю Володимиру Василіву за щедрий дарунок! 19 нових книг  видавництво «Safran Book» є у книгозбірні!

Цікавинки з бібліотечної скриньки!

 Юні читачі в бібліотеці – це завжди свято! Духом допитливості та цікавості наповнилася бібліотека-філіал №4 відразу ж тільки  першокласники переступили поріг.

«А скільки у вас книг? А інтернет є? а журнали? А моя мама тут бере книги», - сипалися запитання під час бібліоподорожі.

Легко і цікаво, з доброю посмішкою на вустах Світлана Анатоліївна розповідала своїм маленьким гостям про нові книги, пізнавальні й розвиваючі видання, дитячі енциклопедії, книги-картинки із завданнями. А ще – про талановитих дитячих письменників і їх книги, про казкових героїв і реальних, про чудові наші видавництва, які створюють прекрасні дитячі книги.

Щирі та відверті школярики розповідали про власні книги, ділилися думками про прочитані казки, улюблених героїв. Про інтернет більше ніхто не згадував…

На малечу чекав справжній сюрприз – цікава гра у День скоромовки! Бажаючих спробувати у скоромовленні було багато. Та це не так і просто, як вияснилося. Інколи зі сміхом, часом з переможними поглядами діти пробували власні сили! Найзавзятіші не здавалися!

Вправлялися у скоромовках, вчилися читати вірші-звукограйки, згадували мирилки, жмурилки, веселинки. Хтось шукав собі книгу на полицях, дехто поринув у читання, кому припала до вподоби настільна гра!

Краса рідної мови

8 листопада 2021 року в межах Дня мови "Її величність - українська мова!" до бібліотеки завітали третьокласники ПШ44, щоб долучитися до вшанування рідного слова українського.

Цікавим та змістовним виявився конкурс знавців рідної мови «Мій скарб». Школярі ділилися власними думками не тільки про прочитані книги, але й про мовні скарби, які відшукали під час читання. Нові слова, епітети, синоніми – все, що робить нашу мову милозвучною, діти знайшли у книгах і ділилися здобутими знаннями .

Юні читачі з ентузіазмом долучилися до запропонованих літературних ігор: «Розсипані літери», «Зашифроване слово», «Кмітливий писар», «Виправ помилку». Під час перебування на зупинках «Казкова», «Поетична», «Загадкова», «Забавлянки», «Виставкова» гравці знаходили й виправляли неправильно записані слова, дописували літери до запропонованих слів, утворюючи новіслова, розшифровували ребуси, читали прислів’я та приказки. 

Діти разом доторкнулися до краси української мови, удосконалили свої знання та навички з українського мовлення, відчули свою приналежність до людей, які поважають рідну мову, милуються нею та плекають її.

А ще зрозуміли та довели, що володіти українською мовою – модно та стильно. 

 

Віч-на-віч про мову, читання, книги, бібліотеку»

 8 листопада 2021 року до книгозбірні завітали журналіст, бізнесмен, виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко та  Пьотр Кульпа - юрист, викладач, ексміністр праці Польщі. До розмови долучився бізнесмен, меценат Андрій Гурник, допомога якого є вагомим внеском в  життя  бібліотеки.

Гості  познайомилися з роботою книгозбірні, поділилися враженнями та досвідом роботи бібліотек, які вважають сучасними як в Україні, так і в Європі.

Неймовірна зустріч, яка переросла у довірливу «Розмову віч-на-віч про мову, читання, книги, бібліотеку». Говорили про відчуження молоді від книги, падіння загальної книжкової культури, зростання числа «нечитачів», наскільки актуальна професія бібліотекаря у часи інтернету, електронних книжок і пандемії, через яку люди мають уникати публічних місць. 

Попри розвиток електронних сервісів, люди продовжують любити паперові книги. Цікавою була розмова про мотивацію дітей та молоді до читання корисної літератури, про осучаснення бібліотек, які повинні достатньо енергійно реагувати на потреби часу, враховувати інтереси читачів, одночасно збільшуючи творчий потенціал та відточуючи професіоналізм бібліотекарів. «Тільки «живі» бібліотеки стануть культурними центрами, необхідними для громад просторами для комунікацій», - в один голос підтвердили гості.

Щодо мови. «Рідна мова – це код нації. Неважливо, Україна це, Польща, Франція чи Швеція. У кожного народу є своя мова, вона для нього найдорожча і найкраща. Кожна людина має право розмовляти і мислити рідною мовою.  Здається, що джерело може наповнюватися водою само? Та – ні. Їх треба доглядати, чистити, любити. Так і мову рідну – любити й оберігати!» 

 

Краще один раз побачити, ніж 10 разів почути !

  «А нам багато розповідала Олена Іванівна про Вашу бібліотеку», - переступивши

поріг книгозбірні, сказала з усмішкою першокласниця Стефанія. (Олена Іванівна – це класний керівник і як батьки говорять: «Не від слова клас – кімната, а від слова - Класна! Чудова! Оригінальна!»)

І бібліоподорож вдалася КЛАСНОЮ!

Невимушено й цікаво, зрозуміло й захопливо  подорожували з малечею бібліотекою. Разом шукали відповіді на численні запитання маленьких чомучок: куди поспішають струмки, де народжується грім, звідки взявся метелик, куди зникають калюжі, де живуть динозаври і чи насправді у хамелеона найдовший язик? …

Книжки-картинки із завданнями, дитячі енциклопедії, казки, реальні й повчальні історії, книги з віртуальними додатками … А ще загадки-відгадки, головоломки, шаради та літературна гра «Хто Я?»

 Діти із задоволенням поринули у світ книг та ігор. Батьки раділи за дітей. А ми – що змогли подарувати дорослим і малечі приємний час теплого родинного спілкування, збагатить уявлення дітей про довкілля і навчить їх ставитися до всіх і всього з любов’ю та розумінням. Та найголовніше – світ книг розкрив свої обійми новим маленьким читачам. Кожен знайшов собі книгу! 

Поради батькам. Немає дітей, які не читають. А  як зацікавити читанням? Для цього треба постійно читати разом з дитиною, розмовляти з нею, уважно слухати, коли вона розповідає вам про те, що сама дізналася з книги.

Якщо ви прищепите своїй дитині любов до пізнавальних книг і навчите читати їх, ви розширите її інтереси, виробите звичку і навики до розумової праці, зробите  життя цікавим і змістовним. Запрошуємо до бібліотеки!

«Краще один раз побачити, ніж 10 разів почути!, - переконалися першокласники ЗОШ 23 під час бібліоподорожі до книгозбірні.

Олександра Екстер – відома і невідома!

Якщо зануритись у яскравий та новаторський світ європейського художнього мистецтва першої половини 20-го століття, то неодмінно ваші очі будуть у подиві від творчості однієї з вітчизняних «амазонок» авангарду Олександри Екстер.  Лінії, контури та соковитість кольорів змусять вас повністю зануритись у той час, а відчути, впіймати на смак, що таке мистецтво допоможе книга-новинка Георгія Коваленка «Олександра Екстер».

Неочікуваний, але такий безцінний дарунок (це вже не перший!!! )нашим читачам зробив Андрій Мельник, меценат, бізнесмен, засновник Cowo.guru - школа розвитку мислення . 

Найкращі роки життя Олександри пройшли у Києві, куди вона разом із батьками переїхала з Польщі. Після закінчення жіночої гімназії в 1899 році Олександра  вступила до Київської рисувальної школи М. Мурашка, а згодом і до Київського художнього училища. Згодом вона одружується і в пошуках нових вражень їде до Мюнхена та Парижа.

“Багато подорожувала, довгий час жила в Парижі й Москві, в Римі й Петербурзі. Проте завжди поверталася до Києва: тут були її дім, її майстерня, її знаменита студія. І коли їй доведеться розлучитися з Києвом назавжди, свій паризький будинок вона облаштує точнісінько так, як київський. У ньому буде багато яскравих українських килимів, вишивок, української кераміки, українських ікон” – пише багаторічний дослідник Олександри Екстер також киянин Георгій Коваленко.

Витончена інтелектуалка, що володіла кількома мовами, подорожувала світом та спілкувалась у колі найвизначніших митців свого часу – Пікассо, Брак, Леже, Аполінер, Софіічі, Марінетті. Вона була мостом між світом українського, російського авангарду та новітнім мистецтвом Західної Європи. Привезла кубофутуризм до України, навчила Пікасо користуватись яскравими барвами, реформувала світову сценографію і поєднала авангардне мистецтво з народними українськими вишивками.

Кубісти вважали колір незначним і уникали яскравих фарб. Олександра Екстер не могла довго стримувати свою любов до кольору, яка в неї, ймовірно, була успадкована від  народного мистецтва. Вже в 1914 році вона пише “Натюрморт з писанками”, де в кубістичну картину вриваються яскраві відкриті барви. Вона ж надихнула Пікассо на використання кольорів у кубізмі. Після спілкування з Екстер засновник кубізму різко розширює свою палітру та сміливо вживає усю гаму кольорів, не оминаючи й контрастів. 

Секрет досягнення цілей ніякий не секрет.

 Більшість людей шукає миттєвого досягнення мрії, немов у виграші в лотерею. Дехто не хоче працювати, а  чекає дива. Миттєвий успіх дуже рідкісний. Домагаються перемоги тільки наполегливі, які щодня роблять невеликий крок до мети і мрії.

Саме про це говорили із семикласниками на літературній годині «Історія успіху» у бібліотеці-філіалі №4. Чому «літературній»? Тому що в мистецтві та літературі чи не найбільше історій, які показують,  що різниця між тими, хто домагається успіху, і тими, кому це не вдається, зазвичай полягає не тільки в таланті, а в завзятості!

Говорили про  неймовірного хлопчика, що «аж світився великим талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх, створив сам себе». Це Тарас Шевченко.

Сильна і дієва мрія відкриває нам усі шляхи, навіть, здавалося б, у найнесприятливішому середовищі, однак для цього треба вперто та завзято працювати. Тож приклад Шевченка має нас окрилювати, а не вганяти в безнадію. Срібна медаль Академії, академік гравюри, розпис Большого театру, високоосвічений юнак, що мав шанс продовжити навчання в Римі, – це все про Тараса Григоровича, який народився в сім

’ї кріпака. Це історія  його успіху.

Наталка Малетич у книзі «Леся. Мандрівний клубочок», що вийшла у видавництві «Портал», представила читачам Лесю Українку в незвичному світлі. Мандрівниця, вишивальниця, знавець музики, театру, драматург, поетеса та чудова майстриня слова. А ще дуже любила доглядати за квітами та садом. Спробувала себе в малюванні, добре знала 10 мов, читала в оригіналі та перекладала. Чудово грала на фортепіано, але абсолютно не любила публічних виступів. Та чи без наполегливості, віри і навіть впертості змогла б Леся досягти успіху?

Із семикласниками говорили про відому народну художницю Катерину Білокур, картинами якої захоплювався Пабло Пікассо, митець із світовим іменем. Адже ні юну Катрю, ні дорослу Катерину не  підтримували батьки, не розуміючи таланту, яким володіла донька. Та незважаючи на осуд і насмішки сусідів, односельців, Катерина Білокур продовжувала малювати. І вчилася вона мистецтву самотужки. Вперто. Завзято. Пристрасно. Бо не малювати  не могла.

І довгоочікуваний успіх знайшов народну художницю із маленького села Богданівка: її сонцесяйні картини були представлені на міжнародних виставках, навіть в Парижі.

Таких історій успіху багато в літературі, мистецтві, книгах.

 Сергій Гридін, Андрій Бачинський, Тетяна Рубан, Анастасія Нікуліна, Валя Захабура  думками, поступками  своїх героїв доводять: «Вчіться, використовуйте кожний шанс, працюйте, поки інші відпочивають, розвивайтеся, поки інші розслабляються і мрійте, поки інші плачуться.»

Це книжка не про ельфів, не про гномів...

 1 листопада 2021 року до бібліотеки-філіалу №4 завітали юні читачі, щоб насолодитися обговоренням книги «Миші» Соні Атлантової, яка її назвала казкою-шкряботушкою.

Ми вкотре відчули шалену читацьку любов до дитячої книги. Скільки вражень від прочитаного!?

«В цій казці миші як люди, - емоційно ділилася враженням від прочитаної книги Вероніка. - Я обожнюю книжки, в яких тварини розмовляють і поводяться, як люди. Це ж книжка не про ельфів чи гномів. Це ж звичайні миші.  Ніколи не думала, що можна так цікаво написати про маленьких пухнастих істот. Я просто тішилася з їхніх пригод».

Чи чули ви коли-небудь, щоб мишачий дід видавав заміж свою улюбленицю внучку Оришку? І чи може глухий кіт стати справжнім мишачим другом та захисником? Чи здатен на подвиг мишачий бешкетник і пройдисвіт Рекс? І головне -  чому саме миші? Це просто випадковість чи є в цьому якийсь потаємний сенс?

Соня Атлантова про це розповіла: « Я не знаю, наскільки він потаємний, але як на мене, миші - це втілення чогось затишного. Бо на дачах, де живуть люди, зазвичай трапляються і миші також. І якщо спостерігати, як маленька мишка шукає собі їжу, робить запаси, будує нірку, то це подібне і до людського життя.»

Упродовж літературних посиденьок  читачі дізналися ще одну особливість цієї книжки – усі ілюстрації виконали миші, тобто не миші, звичайно, а сама авторка.

Соня Атлантова стверджує, що інакше бути не могло. «В моїй казці є персонаж, якого звати Мусій. Це мишка. І от по закінченню книжки Мусій вирішує, що в казці йому припало замало уваги, а він мусить привернути більше уваги до своєї скромної особи, і … починає малювати. Але оскілки Мусій - це миша, то нишпорячи по коморі, він-то зміг знайти собі фарби, але в нього виникла проблема із полотнами. Адже полотно для живопису потребує і підрамника, і ґрунтовки. Тому Мусій малював на тому, що трапилося йому під лапи в коморі - денце від старої праски, лопата, якісь побиті горщики тощо»