Різдвяно-новорічні історії.

             

У бібліотеці вже звичними стали різдвяно-новорічні посиденьки. Традиційно, як і минулого року обрано найпопулярніші книги українських авторів різдвяно-новорічної тематики. Лідером за кількістю прочитаних книг у 2024 році та експертами стали четверокласники школи 23.

«Крамничка тітоньки Мальви» Сашка Дерманського очолила  список улюблених різдвяних історій школярів. «Різдвяна історія для справжніх чоловіків» -  так пафосно і по-рекламному іронічно визначають цей твір дорослі. Діти впевнені, що книга буде цікава навіть дорослому досвідченому й вибагливому читачеві.

Історія Валентини Вздульської про Лиса-чарівника (еко-повість «Вертихвіст» - чудова книжка про дружбу, добро, самопожертву, просту радість... Легкий, веселий текст доповнюють чудові ілюстрації Надії Каламєєць.

Збірка «Диво на Різдво» сподобалася всім, хто вірить, що у різдвяну ніч стаються дива! 10 історій від десяти українських письменниць. Їхні різдвяні історії «солодкі, як зимові мандаринки, зігрівають немов тепле сонечко, дарують надію як перша різдвяна зірка».

«Бо люди (а не кохання) часом жорстокі»

    

    У бібліотеці-філії №4 відбулася зустріч учасників книгареньки «Я бачу, вас цікавлять книжки», яких об'єднує інтерес до читання, можливість відпочити в компанії однодумців та добре провести час.

Десятою книгою у 2024 році, запропонованою для обговорення, стала «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного.

Видатний український письменник, творчість якого тривала трохи більше десяти років (репресований 1934 року)  написав кілька збірок оповідань, повістей, романи «Місто» і «Невеличка драма», які й сьогодні приваблюють майстерністю пcихологічно-філософського дослідження людини.

Чудова українська мова твору, талант письменника, вміння зробити з банального сюжету, так званого  «любовного трикутника», хорошу драму людського життя тільки підсилили обговорення роману. Любовна лінія в романі багатогранна і заплутана. Кохання, питання вірності, людяності та підступності, мотивація персонажів роману – теми для обговорення. Можливість заглянути всередину кожного героя, відчути їхній внутрішній світ, почути альтернативні думки і, навіть, просто послухати обговорення  – це неабиякий досвід і читацька насолода.

Понад усе книголюбів вразило і зачепило те, як Валер'ян Підмогильний досконало вміє зобразити переживання жінки, як змушує читача не лише відчувати написане, але й проживати історію роману.

"Мономіф", або подорож героя.

       

    Зустрічі в читацькому клубі "Я бачу, вас цікавлять книжки", на яких обговорюють книголюби твори як українських, так і зарубіжних авторів, набирають нових обертів.

Отже, про чи не найцікавішу зустріч року «Мономіф, або подорож героя».

 Дослідження міфології людства американського письменника й мислителя Джозефа Кемпбелла переконливо доводить, що всі міфи світу побудовані за однією й тією ж матрицею - «мономіфом».

Навіщо потрібні емоції й почуття?

        

У бібліотеці відбулася зустріч у філософському кафе. Тема для спілкування - «Бути собою. Почуття та емоції».

Підлітковий вік – це час змін. Діти вразливі, нерідко потрапляють у тенета шкідливих звичок. А це крок до серйозних проблем.

Погодьтеся, у підлітковому віці дуже часто «штормить». Нема остаточної ясності, що саме подобається у власному характері. Додається крихке почуття власної цінності. Десятки разів на день воно коливається між «я класний!» до «я точно ні на що не здатен!»

Гостя  зустрічі –  відома  письменниця Тетяна Рубан, книги якої добре знані школярам як «реальні підліткові історії». За фахом письменниця - учителька історії і права. Захоплюється психологією, українською культурою та анімаційним світом Хаяо Міядзакі. Спільних тем для розмов із школярами ніколи не бракувало.

Цікава тема для розмови - про емоції й почуття, про використання свого емоційного ресурсу для досягнення поставлених цілей, особистісного зростання й самореалізації. Про емпатію, і адекватну самооцінку, про вміння знаходити спільну мову з оточенням, і багато іншого. Іншими словами - про емоційний інтелект.

«Кожне відчуття, будь воно радість, сум або страх, має своє місце та значення, і вміння розуміти це допоможе  зростати емоційно збалансованими та впевненими в собі».

Чим більше читаєш, тим більше знаєш.

Різдво в нашій країні має безліч традицій і звичаїв. Деякі з них з’явилися з хрещенням Русі, а деякі мають ще язичницьке походження.  Про основні символи найбільшого зимового свята та їх стародавню історію вже дізнавалися гуртківці арт - майстерні Лариси Гецелевич.

Недільна зустріч гуртківців присвячена символам і традиціям Нового року. Для мешканців планети це справді особливий день, який об’єднує всіх незалежно від віросповідання та поглядів. Навіть ті, хто не вірить ні в Діда Мороза чи Санта-Клауса, все одно відзначають закінчення старого і початок нового року.

Фінляндія вважається справжнісінькою батьківщиною новорічного чарівника. Його називають Йоулупуккі й живе він у Лапландії. Опівночі фіни виходять на вулицю й масово запускають феєрверки.

         Жителі Великої Британії прихід Нового року гучно не відмічають. Ніхто нікого не запрошує в гості. Проте існує неписане правило, за яким у новорічний вечір або ніч кожен може без жодних запрошень прийти на свято в будь-який дім, навіть до незнайомих людей, і буде привітно прийнятий.

         В Іспанії Новий рік святкують у колі друзів. Тут є традиція — у Новорічну ніч з’їсти 12 виноградин (по одній з кожним новим ударом курантів). Іспанці вірять, що виноград принесе їм удачу в кожному місяці наступного року.

Фан-зустріч із Тетяною Ваценко

    

До бібліотеки-філії №4 завітали другокласники школи 44 на довгоочікувану зустріч із полтавською казкаркою Тетяною Ваценко.

Юні читачі разом із гостею поринули у фантастичний світ Курдупляндіі, познайомилися з Курдупликом та іншими героями.

«Читати казку із письменницею цікавіше», - поділилася своїми емоціями Маргарита після зустрічі.  

Тетяна Ваценко охоче розповіла дітям про пригоди своїх казкових героїв від «самого їх народження». Слухаючи казки, школярі отримали рідкісну можливість пофантазувати. Уявивши себе казковими героями, мандрували Курдупляндією. Читаючи, кожен міг відчути себе  сильним, хитрим, спритним, добрим і великодушним, сміливим і мужнім. «Так само можна знайти своє місце в реальному світі», - ділилася думками Тетяна Ваценко. – Для цього ж і існує казка».

Для школярів неочікуваним відкриттям зустрічі стала 
 представлена  потаємна сторона творчості казкарки. Тетяна Ваценко – талановита ілюстраторка. Вона розповіла дітям, як творить казковий світ звичайними кольоровими олівцями. Діти дивувалися мистецтву художниці та вже замовили на майбутнє майстер-клас.

Літературні середи з Марфою Буторіною.

Петро Дениско народився 1954 року в селі Загрунівці на Полтавщині. За освітою - інженер -електрик. Писати художні твори почав після 45 років. Перевагу надає короткому жанру.

2010 року вийшла друком його книжка "Казки для Іванка". "Строката гора" - збірка оповідань, де поєдналися різножанрові історії. Один із розділів має назву "Казкове". Три казкові оповіді - неповторні історії, які так і манять, щоб їх переказали нащадкам.

Одна із книг неодмінно стане вашою улюбленою…

          У бібліотеці-філії №4 відбувся день нової книги, на якому було презентовано 157 книг, подарованих читачами у межах проєкту «Подаруй цікаву книгу бібліотеці».

       Серед новинок -14 книг німецьких авторів, перекладених українською мовою, які отримала бібліотека у межах проєкту  «Німецька книжкова полиця в Україні».  

Експрес-репортажі, підготовлені працівниками бібліотеки, допомогли читачам познайомитися з новими іменами в сучасній німецькій літературі. Урсула Познанскі – найуспішніша письменниця молодіжного жанру у Німеччині. Дженні Ерпенбек, авторка роману «Прокляття дому», який найактивніше перекладають останніми роками. Юдіт Герман критики одностайно визнали голосом покоління. Роман Даніеля Кельмана «Тіль» був включений до списку Міжнародної Букерівської премії.

На перегляді літератури «Від улюблених авторів» - романи Олени Волинської, Галини Матвєєвої, Ніни Фіалко, Оксани Кір’ян, Ірини Агапєєвої, Артема Чапая, Оксенії Бурлаки… Атмосферні історії, несподівані сюжети, що повертають віру в чудеса, герої, з якими хочеться подружитися й бути до останньої сторінки.

         Перегляд літератури «Рядки, написані війною» презентував книги військових письменників, поетів і волонтерів. Віталій Запека, Володимир Коротя, Віктор Яневський, Валерій Пузік, Олена Задорожна, Ольга Криштопа.

Мандрівка у часі та просторі із читацьким клубом БФ Жива сучасна бібліотека.

             

Наша бібліотека залюбки доєдналася до 4-го читацького клубу, який ініціювали Благодійний фонд «Жива сучасна бібліотека». Цього разу запропонували до обговорення дві книги: роман Тані Малярчук «Забуття» та дослідження Тетяни Осташко «Україна В’ячеслава Липинського».

В обох книгах мова  про українського історика польського походження, філософа та, як дехто називає невдалого історика й засновника українського монархізму, В'ячеслава Липинського"

Тетяна Осташко не обмежується просто фактичним описом подій, а досліджує ідеї та концепції, які розвивав Липинський. Авторка також висвітлює його взаємодію з іншими діячами свого часу, що розширює наше розуміння контексту, в якому він діяв. Богдан Лепкий, Микола Шемет, Євген Чикаленко, Василь Доманицький…

Книга містить значну кількість документальних джерел. Це наукова праця, але написана в доступному стилі, що робить її цікавою не лише для істориків-науковців, але й для  допитливих читачів.

Роман Тані Малярчук – це книга-спогад, книга-міркування героїні, нашої сучасниці, її навчання, кохання, пошуки. А паралельно – історія життя поляка Вацлава Ліпінського, якому випало стати українцем.

Життя  В’ячеслава Липинського у романі зображено у яскравих кольорах із найдрібнішими деталями. Завдяки художній майстерності авторки ми поринаємо у світ Липинського, поляка, який понад усе любив Україну - "моторошний виплід його уяви - країну, якої немає".

Неділі святкових ідей продовжуються.

             

У бібліотеці щонеділі збираються гуртківці на передріздвяні посиденьки.

 Різдво Христове - одне з найважливіших церковних свят і одне з найулюбленіших свят дітвори. Це особливий період, який символізує тепло, родинні зв'язки, світлу радість.

Цікаво дізнатися історію свята та як святкують Різдво в Україні. Хто не знає, той дізнається, бо хто знає, той поділиться своїми знаннями. Такий закон посиденьок у бібліотеці.

Різдво Христове українці святкують щозими, однак не так давно дата святкування змінилася. Раніше це велике християнське свято припадало на початок Нового року, а саме 7 січня. А далі? То справа тих, хто прийшов на майстер-клас. Ділилися інформацією залюбки: про ново юліанський календар, чому святкують Різдво вже не 7 січня, а 25 грудня.

Інформація збиралася, як сніжинки у велику сніжку.

 «Святкування Різдва розпочиналося ще напередодні, 24 грудня. Це - Святвечір. З появою першої зірки потрібно було сісти за святковий стіл, на якому обов'язково стояло 12 пісних страв: кутя, млинці, пісний борщ з галушками, голубці,  капуста, гриби, риба».

«Страви відрізняються, але кутя завжди є важливою частиною Святвечора».

«Та найважливіше - вся родина збиралася разом за одним столом.

Існувало навіть повір'я, що людина буде цілий рік блукати, якщо не відсвяткує Різдво вдома».

Літературні середи з Марфою Буторіною

Дива народжуються в арт-майстерні.

  

       Юні майстрині, які збираються у бібліотеці-філії №4 щонеділі, продовжують досліджувати символи різдвяних свят і творити їх власноруч.

«Вважалося з давніх часів, що ялинка, як різдвяне дерево, символізує біблійне дерево пізнання добра та зла.

У 1830–1840-вих роках цей символ вже був знайомий більшості українських міст. І всюди було розуміння, що ця традиція німецька. Про неї дізнавалися через німецьких вихідців, які оселялися в українських містах, через кола аристократії, промисловців та інтелігенції, які вже тоді багато  спілкувалися з європейцями».

«А ще - через красиво ілюстровані різдвяні оповідання. Той-таки «Лускунчик» Ґофмана справляв велике враження на дітей. Або різдвяні твори Діккенса вийшли українською у Львові на початку 1880-х років. Атмосфера цих оповідань  надихала відтворювати святкові приготування у своїх оселях».

У ті часи ялинку ставили містяни в родинному колі. Дорослі крадькома прикрашали її, щоб зробити сюрприз дітям. На гілки чіпляли вже знайомі воскові свічки, золоті горішки, яблучка, апельсини та різні ласощі. Коли все було готове, дітей запрошували до кімнати, де на них чекало довгоочікуване кольорове, сяйливе дерево, увішане подарунками. Перші хвилини викликали великий захват у дітей.

Ось, наприклад, як Олена Пчілка в оповіданні «Сосонка» описувала враження Івася, сільського хлопчика, який уперше побачив прикрашене деревце у панській оселі на Різдво:

«Аж і справді “диво” предивне побачив Івась! Як повела його ввечері нянька в покої, та як став він на порозі тієї панської світлиці, та як глянув він на ту сосонку, то аж оторопів! Світе мій ясний! Івась навіть не пізнав своєї сосонки! Вся вона сяє свічечками, ліхтариками, все гілля обчіпляне яблучками, якимись цяцьками, червоними, синіми, золотими, аж у очах мигтить!»

Роман «Тимчасово переселені» Тетяни Рубан - це більше, ніж просто історія.

Бібліотека-філія №4 гостинно зустріла учасників філософського кафе, тепер уже шестикласників ліцею №26 «Шевченківський».

 Організована для них зустріч із полтавською письменницею Тетяною Рубан була очікуваною. Її книгу «Тимчасово переселені», новинку видавництва «VIVAT», школярі для читання обрали невипадково. Авторка підліткам знайома за повістю «Нічийні», яку школярі вже обговорювали.

Літературне побачення поступово перейшло у довірливу розмову. Реалістичність та динамічність розвитку подій у книзі, складність емоцій та взаємин героїв роману викликало бурхливе обговорення.

Зустріч, як і роман "Тимчасово переселені", торкнулася болючих питань, які у підлітків викликали різні думки. Знову мова йшла про відстоювання власних кордонів, про довіру й зраду, про дружбу, стосунки між ровесниками.

Тетяна Рубан у романі порушує проблему «батьки-діти», «дорослі - підлітки».

  Життєві труднощі підлітків, відчуття самотності, відсутність батьківської уваги та відчуття непотрібності. Письменниця  створила реалістичні образи героїв, що потребують підтримки й розуміння.

Валя і Марго - це образи, які легко впізнати і з якими легко співпереживати. Варто зазначити, учасники обговорень тонко відчувають і передають складність емоцій персонажів, співчувають їм у скрутних ситуаціях. Навіть більше. Сповнені хвилювань, вони готові допомогти порадами, уявивши себе на місці героїв.