Єнота з пропагандистського полону визволено!

   Бібліотека-філія №4 стала місцем зустрічі студентської молоді Луганського національного університету, учасників інтелектуальної гри «НотаЄнота».

«НотаЄнота» - це командна антифейкова гра, місія якої - формувати критичне мислення та  показати, як працюють фейки, дезінформація на основі реальних кейсів.

Авторка гри – Альона Романюк, відома фактчекерка, головна редакторка проєктів "НотаЄнота" та "По той бік  путінської брехні".

Гра має 5 раундів. Команди виконують завдання, а потім разом обговорюють, дискутують, використовуючи хто знання, а хто логічне мислення. Запитання цікаві, але не з легких. Така форма гри  сподобалася студентам: і задоволення отримали, і себе перевірили, і знання нові  здобули.

Визволити Єнота з пропагандистського полону  було не так то й просто! Але сьогодні юнаки та дівчата довели, що  сучасна молодь – це люди нового покоління, які відрізняються наполегливістю, вмінням відстоювати свою думку та не боїться сказати щось на противагу іншим.

Ділові, веселі, креативні, завзяті студенти не тільки змагалися, але й вчилися визначати ворожі впливи та протистояти маніпуляціям. Упродовж гри покращили свої навички розрізнення фейкової та правдивої інформації.

    

 Насамкінець зустрічі молодь ділилися враженням: «Зрозуміли  наскільки важливо  дотримуватися принципів медійної грамотності, яку ми отримуємо, створюємо та якою ділимося з іншими».

Тренерка та модераторка зустрічі Олена Бурим пояснила важливість таких обговорень: «В умовах російсько-української війни в інформаційному просторі активно артикулюються російські дезінформаційні та пропагандистські наративи. Сьогодні дуже важливо уміти протистояти інформаційній агресії росії, виявляти інформаційні вкиди, які дискредитують нашу державу».

Улюблені історії з присмаком інтриги, кохання, надії, прощань та зустрічей.

29 березня шанувальники сучасної української книги зібралися у бібліотеці-філії №4, щоб зустрітися з улюбленою письменницею Мариною Гримич.

Її книги впевнено тримаються не один рік на вершині літературних хіт-парадів не тільки нашої книгозбірні. Романи Марини Віллівни написані так майстерно, яскраво й динамічно, що не лише не відпускають від себе до останньої сторінки, а й торкаються душі й серця кожного читача.

Позитивна й натхненна атмосфера панувала сьогодні на зустрічі з київською гостею.  Оповиті харизмою Марини Віллівни, кожен  слухав щиру розмову київської гості про творчість,  її книги, про мандрівки, зустрічі, цікавих людей... Канада, Бразилія, Ліван, Бейрут, Марсель. Це була розмова-панорама життя, творчості, почуттів.

 Романи Марини Гримич – це неповторний стиль, глибокі почуття, несподівані повороти сюжету та справжнє кохання завдовжки з людське життя. Впізнаєте? «Клавка», «Юра» і новинка-роман «Лара» видавництва Нора-Друк. Це не тільки історії людських доль. Це і їх свідки: затишні вулички, старовинні алеї чи то Крим, чи Сибір, чи Київ … Сюжети, долі, випадки, зустрічі, прощання, випробування й щедрі дарунки долі.

«Щоб відчути себе щасливими» Творча зустріч із Катериною Богачинською.

25 березня у бібліотеці –філії №4  відбулася творча зустріч із  молодою літераторкою із Одеси Катериною Богачинською.

Полтавським читачам одеситка презентувала свою першу надруковану книгу “Сто листів про війну в Україні”. У ній Катерина зібрала свої нариси та спостереження про життя в Одесі під час перших місяців військового вторгнення росії в Україну. «Кожен місяць війни не був схожим на попередній,  життя у місті кардинально змінилося», – про це розповідає у своїй книзі Катя Богачинська. Чисто одеські оповідання, одеський гумор, одеський колорит.

Читачі бібліотеки назвали гостю одеською перлиною. «Їй вдалося чи не перший раз з початку війни змусити мене усміхнутися та забутися», - ділився пан Володимир після зустрічі. Катя щира та відверта. Вона закохана у рідне місто.

Рукопис існує насправді. Якраз перед війною збірка була підписана до друку та події 24 лютого внесли корективи. «Змінилася Одеса, змінилося життя і я вже не така»

«Принцеса Молдаванки» - псевдонім, який вибрала собі Катя Богачинська, бо ще в дитинстві мріяла стати принцесою. «Це мабуть від того, що я читала багато книг. І зараз свій вільний час люблю проводити з книгою».

Пізнаємо світ разом!

Не за синіми морями, не за високими горами, а у бібліотеці-філії №4 збираються щотижня юні читайлики на пізнавальні посиденьки.

Через книги, казки, легенди, оповідки, мандрівки і, звичайно ж, майстер-класи,  допомагаємо дітям пізнавати світ.

Влучно дібрані теми та книги для обговорень  створюють дружну, позитивно забарвлену атмосферу. Такі зустрічі  спонукають дітей не тільки підбирати цікаву інформацію, а й цінувати жарт, підтримувати розмову, сміливо висловлювати власну думку. 

Віршована казка "Про мандрівку Жабунця-хвастунця" дитячої письменниці Тамари Коломієць вчить, як слід з гумором ставитися до своїх недоліків та вчитися розуміти інших. На прикладі Жабунця вчилися  знаходити в будь-якій події щось позитивне, а іноді й комічне. Говорили про те, що здатність сміятися не стільки над іншими (це справа нехитра), скільки над собою. Такі обговорення розвивають у дітей  спостережливість, увагу до деталей, а також пам'ять, фантазію та уяву.

Як нагорода – майстер-клас! Весела жаба з кольорового паперу тільки підтримала тему розмови.

 Обговорення книги «Лотосовий ліхтар» видавництва «Сафран»  запропонувала Софійка. Дуже їй сподобалася легенда. Казка невелика , але зацікавила всіх. Безстрашний і самовідданий юний герой Ченьсян підкорив своєю наполегливістю безсмертних супротивників і спромігся визволити маму, з якою його розлучили на багато років. Діти познайомилися із культурою далекого Китаю. Винагородою за змістовну розмову – знову майстер-клас.

Раян Голідей «Его – це ворог» Видавництво «Наш Формат»

            Усі ми дістаємо втіху від задоволення своїми успіхами та собою. Значить, его існувало завжди. Але що робити, коли воно (его, егоїзм) нахабніє так, що намагається перетворити  на іншу людину та починає керувати моїм життям?

 Раян Голідей, медіастратег і письменник, досліджує те его, яке трактується як нездорова віра у власну важливість. Про его, яке перешкоджає справжньому успіху.

Чи буває так? Автор книги ділиться своїми історіями та своїми 
дослідженнями, щоб довести, яким ризикованим може бути потурання власному егоїзму.

Ця книга – не життєва мудрість. Це  реальні історії про прагнення, успіх, провали й успішність. Жвава розмова, необтяжливі поради, швидше міркування над тим, що приводить до успіху та як втриматися біля нього, не зрадивши собі, своїм друзям, своїм ідеям.

 Мене вразили яскраві історії життя відомих особистостей (Елеонора Рузвельт, Бенджамін Франклін… ), які змогли (вважає автор) приборкати власне его. І  цікаві тут приголомшливі історії  тих людей, про кого я ніколи не чула.

Врешті-решт, книга «Его – мій ворог» викликає інтерес тим, що можна навчитися керувати собою «дисципліною, а не норовом» .

Чудовий переклад, зміст влучно доповнюють цитати.

«Кожна людина, яку я зустрічаю, - в чомусь мій учитель, і я навчаюсь у неї» Р.В. Емерсон.

«Мій Шевченко» Поетичне одкровення другокласників.

Давно не відчувала бібліотека-філія №4 такого зльоту поетичного натхнення, як в переддень дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Урочисті й поважні школярики, віталися й тихо перемовлялися. До книгозбірні чи не вперше прийшли не тільки за інформацією, але й самі хотіли поділитися своїми дослідженнями. Зворушливо читали вірші, намагаючись якнайкраще передати емоціями думки Кобзаря. Його безмежну любов до рідного краю, до України та українців.

Говорили про маленького Тараса, його дитячі роки, любов до малювання. Уявляли із розповіді Івана Малковича «неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх, створив сам себе»

Переймалися діти  долею малого Тараса, коли розповідали про його службу у пана та дякові різки.

Здивували маленькі гості книгозбірні, бо чи не найбільше зацікавилися  автопортретами Шевченка, виконаними в різні роки. Кожен такий автопортрет має свою власну історію, та обставини. Ці портрети дали змогу школярам на власні очі побачити як змінювався поет під час свого життя.

Разом ми - сила!

Традиційні літературно-мистецькі посиденьки у бібліотеці-філії №4 - це розмови про книги, обмін думками, обговорення, літературні читання та майстер-класи...

І діти, і дорослі залюбки використовують вільний час з користю. Такі зустрічі зріднюють полтавців та гостей міста - тих, хто вимушено покинув свою домівку. З Харкова, Чугуєва, Рубіжного, Краматорська, Ізюма. Інколи  боляче слухати розповіді-спогади чи розмови-надії дітвори . Наввипередки  згадують школу, однокласників, рідні вулиці, своїх друзів, яких війна розкидала по всьому світу. З надією, що скоро закінчиться війна та повернуться до своїх рідних місць.

Тому й вибрали для читання та обговорення книгу  Надійки Гербіш

« Яблука війни». Так, це щемка, зворушлива й багатогранна розповідь. Авторка порушує одразу кілька важливих і водночас нелегких тем - вимушеної еміграції, війна, життя після війни, про стосунки у сім’ї й про те, як дитина переживає негаразди в родині.

Попри серйозність теми, письменниці вдається створити відчуття домашнього затишку, тепла й очікування змін на краще, які неодмінно прийдуть. Книга читається не важко. Цікаві малюнки доповнюють оповідання.

Тут є все: від розчулення до суму, від легкої посмішки до радості. Надійка Гербіш тонко відчуває людей. Можливо тому, важка тема сприймається як розповідь, як оповідання, побудоване на реальних фактах. «Яблука війни» буде корисною й цікавою  дорослим, щоб  знайти правильні слова для обговорення психологічних моментів із дітьми.

Друга частина таких посиденьок – це майстер-клас. Майстриня Лариса Леонідівна запропонувала виготовити сувеніри, використавши  «Термомозаїку».

Це викладання на спеціальній формі зображень з маленьких різнокольорових намистинок з термопластичної пластмаси, які після нагрівання спаюються між собою в один цілісний виріб.

«Залюблені у слово». День письменника та поетичне одкровення Сергія Злючого.

    4 березня 2023 року у бібліотеці-філії №4 відбувся день письменника «Залюблені у слово»

Упродовж дня читачі мали змогу познайомитися з книгами-новинками  улюблених авторів,  переможців «Коронації слова», представлених на переглядах літератури.

Книжкова виставка «Абсолютно несподівані новинки»  презентувала книги видавництва «Наш Формат» з питань  саморозвитку, психології, мотивації.

Юні читачі  долучилися до літературних читань  "Моя книжкова Галактика ". 2 хвилини з книгою, що підтримувала дитину у 2022 році « у рамках Національного читацького марафону «Діти України читають». Першокласник Тимофій вибрав для читання книгу  Лесі Борсук- Янківської "Як стати лідером за 7 днів ". Софійка – «Стильна книжка для панянки»  Оксани Караванської, другокласниця Стефанія – «Леся. Мандрівний клубочок» Наталки Малетич.

Родзинкою Дня письменника стала творча зустріч із поетом і перекладачем Сергієм Злючим із Кам’янського, членом спілки письменників України, громадським діячем і волонтером.

Це про нього писав Володимир Шовкошитний: «Поезія живе в його душі, як віра, любов і надія. Вірші для нього – не гра, а опора, і це віднімає у нього право писати легко, грайливо, мимохідь.»

Дві години  поезії, натхненних розмов, спогадів.  "Його поезія зігріває, як сонечко, і тут же може накрити холодним дощем." «Різнопланова, емоційна» «Від неї – неймовірне світло й тепло, вишуканість і сила, яка не відпускає»

Книги для підлітків – це актуально! Є сумніви?

2 березня до бібліотеки-філії №4 завітали  учні  гуртка  літератури та публіцистики "Діалог" (Полтавський обласний центр естетичного виховання учнівської молоді).  Неочікувану тему для обговорення запропонувала нам керівник студії Яна Лебідь - "Альтернативна підліткова література"

Все, що непередбачуване – вже цікаве та інтригуюче. Що можна почитати, як альтернативу, повісті Івана Франка «Захар Беркут»? А після «Гаррі Поттера»? А «Пеппі Довга Панчоха»? А є сучасна поезія цікава?

Це при тому, що вдома Маргариту чекає розкрита книга «Квіти для Елджерона», а у когось із рюкзака виглядає «Хірург» Тесс Геррітсен. Мая любить читати книги по саморозвитку, а побачила новинку Ольги Саліпи «Оля», з рук уже не випустила.

Зрозуміло, гості книгозбірні - цікаві й розумні співрозмовники. Це був не монолог.
 Вони вміють слухати, висловлювати власні думки,  цікавляться літературою, читають і шукають новинки.

Спробували  відшукати книги, які б були близькі по духу, говорили б з підлітками зрозумілою для них мовою і на ті теми, які їх турбують. Це реальні історії Сергія Гридіна, Анастасії Нікуліної, Валентини Захабури, Барбари Космовської, Саші Камінської…Фентезі – книги Наталії Матолінець, Керстін Гір, Дж. Страуд та Анни Багряної й Дари Корній, де світи створені на основі української міфології. «Перемагаючи долю» Ол. Зубченка, «Сторожова застава» Володимира Рутківського – неперевершені історичні романи вже знайшли читачів.

Естафету розмови передали гостям. Дівчата та хлопці ділилися власними 

думками про уже прочитані книги,  справді класні книжки для підлітків та «young adult» (юнацтва) - як українських авторів, так і перекладні.

Ще більше оживилася розмова, коли представили новинку – 3 книги «Токійські месники» Кен Вакуі. Книги мангу! Графіка та інтригуючі пригоди! Це близьке та зрозуміле сучасним підліткам.

Для поезії залишилося мало часу. Але збірка віршів Марії Козиренко, яка проілюстрована створеними нею ж українськими ієрогліфами, зацікавила.

  Ми знайшли спільну мову! Отримали задоволення не тільки  від   інформації. але й від спілкування. Дякуємо, що обираєте нашу книгозбірню. Читаємо й обговорюємо разом.

«Весна переможна». Творча зустріч із Оленою Никифоренко.

"Таємниця, яку приховує у собі поезія, кожному відкривається по-своєму", - вважає Олена Никифоренко, полтавська поетеса, художниця, акторка, журналістка, творчий вечір якої відбувся у бібліотеці-філії 4.

Поетична зустріч "Весна переможна" - хвилююча та неповторна, як і поезія пані Олени.

Вміння знаходити найкращий вихід із складних життєвих ситуацій - життєве кредо Олени Никифоренко. Це своєрідний талант помножений на віру в себе, власні сили та життєвий досвід і оптимізм.

"Моя поезія дивна. Для неї не має дня і ночі.  Вона живе особливим життям, але аж ніяк не відірваним від мене, моєї країни, від минулого чи сучасного."

"Я - людина творча, творю і витворяю", - посміхаючись пояснює гостя своє захоплення поезією, мистецтвом, театром, хореографією. До речі, визначати улюблене захоплення, пріоритетне, Олена Никифоренко не бажає. "Хочу бути у мистецтві разом зі своїми друзями, однодумцями, шанувальниками чи критиками."