Давно
не відчувала бібліотека-філія №4 такого зльоту поетичного натхнення, як в переддень
дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Урочисті
й поважні школярики, віталися й тихо перемовлялися. До книгозбірні чи не вперше
прийшли не тільки за інформацією, але й самі хотіли поділитися своїми
дослідженнями. Зворушливо читали вірші, намагаючись якнайкраще передати
емоціями думки Кобзаря. Його безмежну любов до рідного краю, до України та
українців.
Говорили
про маленького Тараса, його дитячі роки, любов до малювання. Уявляли із
розповіді Івана Малковича «неймовірного хлопчика, що аж світився великим
талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх,
створив сам себе»
Переймалися
діти долею малого Тараса, коли
розповідали про його службу у пана та дякові різки.
Здивували маленькі гості книгозбірні, бо чи не найбільше зацікавилися автопортретами Шевченка, виконаними в різні роки. Кожен такий автопортрет має свою власну історію, та обставини. Ці портрети дали змогу школярам на власні очі побачити як змінювався поет під час свого життя.
Відбулася позапланова мандрівка: «побували» разом у Петербурзі і у Києві, де в різні роки жив Кобзар. Гостювали у родині Закревських, які мешкали у маєтку біля Яготина. Звичайно ж, говорили про перебування Тараса Григоровича у Полтаві та його малюнки краєвидів полтавських, які зберігаються тепер у музеях. Дізналися школярі, чому Тарас Григорович довгий час жив у казахських степах та чому верби, посаджені над ставком у полтавському дендропарку, називають шевченковими.
Насамкінець зустрічі знову звучали поезії Тараса Шевченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар