"Нелюбов. Не любов" Світлани Фільчак. Читає Марфа Буторіна

 

Підтримаємо, допоможемо, навчимо.

 

        Передати показники лічильників використаної води, електроенергії та газу – завжди клопітно. Перш за все треба не забути це зробити, а потім в процесі  дочекатись з’єднання з оператором…

      Але є набагато простіший спосіб – зробити це онлайн. Та не кожен володіє  вмінням  користуватись комп’ютером. Тоді на допомогу приходять працівники бібліотеки, які в рамках проекту

 « Бібліотеки розвивають цифрову грамотність задля посилення стійкості громад та відновлення»  допомагають користувачам оволодіти базовими знаннями з цифрової освіти.

Справжня суть роману захована набагато глибше.

      

   У бібліотеці відбулася творча зустріч із Марком Бабаревичем, який презентував читачам новий роман «Шершні».

Новинку українського письменника, нині діючого військовослужбовця, учасника АТО/ООС та повномасштабної російсько-української війни, читачі називають трилером і соціальною драмою водночас.

Марк Бабаревич – юнак із власними переконаннями, сучасними поглядами, інтелектуал, який шукає свій шлях у літературному світі, ділився думками про своє місце в сучасному вирі подій та письменницькими планами.

Гість розповів історію створення роману, поділився думками про вибір детективного жанру та улюблених авторів. Щирість і відвертість гостя додали спілкуванню атмосфери зацікавленості та бажання прочитати новинку.

«Його книга «Шершні» продовжує лінію гостросюжетних історій, де особисті драми переплітаються з небезпечними конфліктами, показуючи, як звичайна людина опиняється у центрі змови та ризику»

         Отець Сергій втратив сина, але через рік після похорону дізнається, що той живий. Батько розпочинає власне розслідування, крок за кроком розкриваючи моторошні таємниці.

Читачі відзначають динамічний сюжет, глибоке занурення у реалії прифронтових міст та вдале поєднання особистої драми з небезпекою. Зіткнення з російськими спецслужбами та місцевими зрадниками змушує ставити питання: кому можна довіряти, а хто дійсно стоїть за викраденням? Історія створює напружену атмосферу постійної небезпеки, розкриває складні моральні вибори та проблеми довіри і зради в умовах війни.

Поки соняшник росте, слід зробити якнайбільше добрих справ.

       

     Все цікавіше стає на арт-посиденьках з Ларисою Гецелевич, які об’єднують спільноту юних майстринь, дослідниць і читачок бібліотеки-філії №4.

Доки руки виготовляють неймовірно гарну квітку соняшника, можна дізнатися про її таємниці.

«У давньогрецькій міфології є цікава історія про німфу Клітію, яка шалено покохала бога сонця  Геліоса. Проте це кохання було без взаємності. Дівчина цілими днями сиділа на землі, не зводячи очей із неба, і спостерігала за тим, як сонячна колісниця бога перетинає небосхил… Зрозуміло чим закінчується міф, але все те можна дізнатися із книги «Міфи Давньої Греції»

«В українському фольклорі існує схожа цікава легенда. Колись на землі жила дівчина, яка понад усе на світі любила Сонце. Вона щодня зустрічала світанки й милувалася його промінням, зігріваючи душу його теплом. Якось юнка звернулася до небесного світила з благанням дозволити їй завжди бути поруч. Сонце усміхнулося та пояснило, що їй не місце на небі, адже вона належить землі. Але, ніжно торкнувшись її голівки, перетворило на квітку, пелюстки якої нагадують сонячні промені».

«В українській традиції ця квітка символізує безмежну любов до рідного краю та є одним з найяскравіших символів України. Сьогодні в Україні квітка соняшника набула нового, глибокого сенсу. Вона символізує Батьківщину: як сонях слідує за сонцем, так і свідомий українець завжди звернений думкою, словом і ділом до своєї рідної землі».

«А ви знали, що українські науковці вивели десять років тому новий сорт соняха і назвали його «Богдан Гаврилишин». Саме у цьому році виповнюється 100 років Богдану Гаврилишину, одному з найвідоміших українців, якому вдалося змінити долю багатьох держав. Відомий у світі економіст, радник для президентів і благодійник для людей, завжди залишався українцем. «Проживши три чверті свого життя поза межами України, я завжди і всюди представлявся: “Богдан Гаврилишин, українець”.

Бажаємо приємного дозвілля та дякуємо, що обираєте нас!

         У бібліотеці відбувся День нової книги, на переглядах якого було представлено 237 новинок подарованих читачами.

Новинки художньої літератури – це світові бестселери та найкращі новинки від українських письменників.

Читачі й читачки книгозбірні мали змогу знайти саме те, що до вподоби. Бо кожен твір запропонований у цей день здатен подарувати справжню насолоду від читання.

Серед новинок - детективи від відомих письменників Андрія Кокотюхи та Поліни Кулакової, романи яких мають динамічні кіноматографічні сюжети, мінімум описів, а кожна сторінка залишає читачеві простір для роздумів.

Павло Пігуль, відомий своїми іронічними текстами й точним відчуттям українських реалій, дебютував  з детективом  «Вбивство на Перунів день».

Владислав Івченко відомий майстер детективів, який добре знає, як тримати увагу читача. Його новинка  - це історична хроніка, воєнний детектив та любовна мелодрама.

Пізнати власну сутність.

         

    У бібліотеці-філії №4 відбулася червнева зустріч учасників книжкового клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки».

 «Двійник» португальського нобелівського лауреата Жузе Сарамаґу, обраний для обговорення, викликав змішані, але приголомшливі емоції. Взагалі твір характеризують як інтелектуальний шедевр, психологічний трилер та моторошну «екзистенційну притчу, після якої лячно дивитися у дзеркало».

Головний герой, Тертуліану Масіму Афонсу, звичайний викладач історії, людина замкнена, звикла до монотонності та самотності. Його життя тече повільно й передбачувано  аж поки випадковий перегляд фільму не руйнує цю стабільність. На екрані він бачить актора, який є його абсолютною копією : однакові риси обличчя, голос, жести. Уявили себе на місці героя?

Цікаво, що вже з перших хвилин зустрічі думки та й враження від прочитаного роману у присутніх були полярні, але інтригуючі. Від зізнання, що в житті має свого двійника до «я не хочу зустрітися з двійником»

Тертуліану також не може повернутися до покою. Пошук двійника стає нав'язливою ідеєю, що поступово знищує межу між реальністю та страхом. Чим ближче він підходить до істини, тим гострішим стає питання: хто з них справжній, а хто тінь?

«Книга про життя, а війна – лише його частина» Катерина Флекман

           

 У бібліотеці-філії №4 відбулася зустріч із Катериною Флекман, яка завітала до Полтави з презентацією книги  "Вогонь запеклих не пече".

Це спільний проєкт підполковника ВМС України, лицаря ордена Богдана Хмельницького Андрія Смірнова і добре знаної нашим читачам поетки, журналістки, психологині й волонтерки Катерини Флекман.

Андрій – професійний військовий. Навчався своєї справи з п’ятнадцяти років. Із теплом розповідає про кадетство та курсантське братерство, яке через роки перетворилося на фронтове, бо з багатьма побратимами з університетських часів взаємодіють досі.

Андрій Смирнов – президент ветеранського мотоклубу Veterans MC Ukraine.

 Якщо спитати пересічних людей, що таке байкерський клуб, то відповіді будуть схожими: «брутальні хлопці в експресивному одязі, що ганяють на мотоциклах, порушуючи всі можливі закони.» Але це не про Андрія та його Клуб. Його побратими (саме так називають один одного одноклубники) або уже понад десять років служать у війську, або хтось долучився під час повномасштабного вторгнення. Всі вони мають досвід бойових дій. Досвід, який докорінно змінює уявлення про світ.

Саме про них книга «Вогонь запеклих не пече». Сімнадцять історій  Захисників, що повертають віру у майбутнє. Кожна розповідь – це розмова-інтерв’ю про життя, вибір, світло та силу кожного з них. Абсолютно різні запитання, але відповіді однаково щирі й відверті

Хлопці, обʼєднані фронтом і любовʼю до своєї країни. Мужні чоловіки, що мають залізних коней і знають все про справжню міць. Їм важко повертатися в цивільне життя, бо не всі друзі повернулися живими. Мотодвіж їх об’єднує.

Розкрити свій потенціал

  Важко уявити сучасне життя  без всесвітньої мережі інтернет.  Громадянам, які не мають змоги отримати базові знання  та навички користування  комп’ютерною технікою, допомагають створені  в бібліотеках  Хаби цифрової освіти.

Вони покликані допомагати втілювати в життя  масштабний проект «Бібліотеки розвивають цифрову грамотність задля посилення стійкості громад та відновлення». Його мета – зробити сучасні цифрові навички доступними мешканцям усіх регіонів України.

Хаб цифрової освіти, який діє у бібліотеці, активно допомагає в реалізації проекту.

Практичні тренінги з цифрової грамотності, роботи з інструментами штучного інтелекту та організації навчального простору, доступ до нових освітніх серіалів на платформі Дія. Освіта., опанування базових комп'ютерних програм, смартфонів та державних онлайн-сервісів, навчання правилам безпеки в інтернеті, протидії фейкам і кібербулінгу . Консультації та заняття для всіх

відвідувачів безоплатні.   

 

Життя прекрасне своїми несподіванками.

         

        У бібліотеці відбулося літературне побачення з полтавською письменницею Світланою Фільчак, яка завітала до читачів із презентацією книги «Маленькі полтавські історії»

Гостя зустрічі, журналістка, медійниця, авторка радіопередач, культурна оглядачка та неймовірна оповідачка, полонила присутніх своєю щирістю й відвертістю.

Її твори добре знані полтавцям. Світлана Фільчак  публікувала їх на сторінці у фейсбуці. До речі, саме її шанувальники спонукали до випуску збірки.

 «Маленькі полтавські історії» - збірка новел Світлани Фільчак, які характеризують як історії «маленьких життєвих трагедій і радощів».

Книга розповідає про людей, чиї вчинки, доброта, сила і мудрість допомагають знайти опору в житті. Кожна оповідь - це частинка чийогось життя, де присутні і радощі, і смуток, і любов, і надія.

Новели написані живою й чуттєвою мовою. А герої «Маленьких полтавських історій» упізнавані, що здаються сусідами, родичами або знайомими.  

«Люблю читати оповідання Світлани Фільчак не те щоб заспокоїтися, а для душі.»

«Це оповідання, які зручно читати невеликими порціями.»

«Маю традицію. «Маленькі полтавські історії» читаю тільки заваривши духмяного чаю. Все це для душі й настрою.»

Як пояснити дітям, що таке гордість?

Найкраще через різницю між здоровою гордістю (самоповагою) та гординею (зарозумілістю). Здорова гордість- це радість за свої успіхи, знання своєї цінності та повага до себе. Така гордість додає впевненості, щоб навчатися нового і не здаватися. Інша гордість, як гординя, зарозумілість - це коли людина починає вихвалятися і ставити себе вище за інших. Це відштовхує друзів і заважає вчитися на помилках. Читання історій, де герої долають власну пиху або, навпаки, навчаються цінувати себе, радіти власним перемогам - це чудово. Справжня гордість мотивує ставати кращим, а не вимагає постійного схвалення від інших. Але важливо і не знецінити себе, навчитися поважати себе, поважаючи думки інших, кордони і досягнення своїх друзів.

Прості ідеї, які легко втілити вдома.

Натхнення, творчість, фантазія гуртківців арт-майстерні Лариса Гецелевич може розігратися так, що за дві години здивують і самі себе. Багато хто з вас знає, що брелоки для рюкзаків і сумок взагалі є сучасним трендом. А створення їх своїми руками - це можливість здивувати рідних, однокласників, особливо якщо у когось незабаром день народження. До того ж  -  це чудовий спосіб провести час, розслабитися і зануритися у творчу діяльність. 

Створити стильний брелок або підвіску для рюкзака власноруч - це чудовий спосіб підкреслити свою індивідуальність. Використовуйте підручні матеріали: залишки пряжі, шкіри, полімерну глину, бісер або яскраві стрічки. Це перетворить звичайний аксесуар на ексклюзивну деталь вашого образу.

З чого можна робити брелоки для сумки та з яких матеріалів, то окрема розмова.

Як дізнатися більше про своїх предків і не загубити родинну історію?

       

    Нещодавно відбувся 15 -й Читацький клуб БФ “Бібліотечна країна”, учасницею обговорень у якому стала бібліотека-філія 4.

Обговорювали книгу «А тепер і спитати немає в кого» , яка вийшла друком у видавництві «Лабораторія».

Гостями онлайн-зустрічі були авторка книги  Анна Ніколаєва та дослідниця родинної історії Анастасія Шимчук. Разом розбиралися, як досліджувати свій родовід, працювати з архівами, сімейними історіями та навіть ДНК-дослідженнями.

Книгу «А тепер і спитати немає в кого» називають  практичним путівником у світ генеалогії. «Для когось генеалогічне дослідження - це детектив, для іншого - медитація або уроки історії. Єдине, що можу пообіцяти кожному, - ділилася думками Анна Ніколаєва,  - ви не нудьгуватимете».

Погодьтеся, можливо не всі й припускають, що старі фотографії завжди містять таємниці.  Але не можна й відкидати, що серед старовинних фотографій і туманних спогадів вашої родини обов’язково знайдеться щось цікаве чи незвичайне, раніше нерозказане. А зв’язки з далекими родичами чи близькими  втрачені? З чого розпочати дослідження свого роду, як шукати інформацію, аналізувати документи, працювати з архівами, фотографіями і ДНК-дослідженнями – про все це розповідає українська етнологиня Анна Ніколаєва у книзі «А тепер і спитати немає в кого» .

Упродовж зустрічі детально і водночас доступно авторка пояснила, як дізнатись більше про власну родину та зрозуміти себе. «Адже коріння відлунює в нас сильніше, ніж здається. Потрібно лиш встигнути запитати». Анна Ніколаєва  та Анастасія Шимчук поділилися безцінним власним досвідом, як досліджували історії власних родин.

Колеги з різних міст України долучалися до розмов, обмінювалися знаннями про дослідження родоводів, розповідали про емоційні й психологічні враження від знайденої інформації.

Цікаві історичні факти, безліч невигаданих життєвих історій, покрокова інструкція для вивчення свого родоводу та, навіть, як ставитися до сімейних таємниць – про все це у книзі Анни Ніколаєвої «А тепер і спитати немає в кого», яка тепер є у нашій книгозбірні.

Історія любовного трикутника чи глибокі сенси сьогодення.

 

   У бібліотеці-філії 4 відбулося квітнева зустріч учасників книжкового клубу “Я бачу, вас цікавлять книжки”. Для обговорення було обрано твір Віктора Домонтовича “Доктор Серафікус”.

Роман називають перлиною української інтелектуальної прози,  іронічним, філософським та модерністським.  Книголюби відзначають легкий стиль роману, але глибокий психологізм, називаючи книгу «романом-лабіринтом». Дискусії не було, але змістовне обговорення від “ще раз перечитую” до “мабуть, не моя книга” з літературознавчими розвідками   та заглибленням у найглибші відчуття й емоції героїв - це було дивовижно й неперевершено. Дві години спілкування промайнули миттю. До того ж, запропонована модераторкою інтелектуальна гра ще раз занурила читацьку спільноту в обговорення. Твір про дивакуватого професора Комаху, художника Корвина та харизматичну Вер, наче  історія любовного трикутника, а насправді, Віктор Домонтович, запрошує до розуміння  значно глибших сенсів. 

 Інколи аж не віриться, шо його тексти написані майже 100 років тому. Бо вони актуальні й сьогодні.

"Навіть коли здається, що все незворотно змінилося, треба вірити!" Валентина Дуван "Муха та Найда"

 

Пам'ятати минуле, не тяжіючи ним, і знаходити сили в природі й любові.

         Напередодні 40-ї річниці Чорнобильської трагедії у бібліотеці-філії №4 відбулася година спілкування «День, який перевернув життя»

Четвертокласники школи 44 знали про серйозну розмову, чули про Чорнобиль. Навіть поділилися історіями знайомих, які були ліквідаторами аварії чи відвідали чорнобильську зону з екскурсією.

Разом із школярами переглянули мультфільм "Місто-привід"  (п’ята серія мультфільмів «Книга-мандрівка. Україна»).

Розповідь про місто, де було перекреслене життя тисяч людей, і місто, яке дало шанс на життя рідкісним видам тварин, перетворившись на заповідник, стало імпульсом до змістовного спілкування.

Найбільше запитань було навколо «навіщо потрібна така небезпечна енергія», «чому не можна було повернутися додому». Тому спочатку звернулися до видання «Реактори не вибухають», яку автори рекомендують читати дітям з дорослими.

Навіть один добрий вчинок може змінити світ.

       У бібліотеці відбулися екологічні посиденьки за книгою Олени Скулатової «Сміттярики».

Зустріч з юними читачами  перетворилося на чарівну подію, де ожила казка.

Історія, де народжується любов до природи, та еко-гра  і весела мандрівка з героями книги надихнула юних читачів проявити свою кмітливість і зрозуміти одну важливу істину…

Разом із школярами ми довели, що затишна, добра історія для сімейного читання може перетворитися на гру-подорож у далекі світи.

Отже, далеко в космосі, серед мільярдів зірок, дрейфує маленький астероїд, який його єдиний мешканець називає «МійДім». Тут живе Тух - винахідливий чоловічок, який майструє, дбає про затишок і дизайн (!!!) власної оселі, свого довкілля та мріє зустріти справжнього друга. Його спокійне життя порушує тільки потік сміття, яке скидають на поверхню астероїда космічні кораблі з планети Земля.

Тух не здається. Він навчився давати друге життя викинутим речам, створюючи з них щось нове і корисне. Тут ми з юними екологами «зависли» надовго. Що цікаво -  всі знають про сортування сміття, але майже ніхто цього не робить. Хто ж винен?

 Разом подивилися мультфільм «Черепаха Ло та країна сміття». З’ясувалося, що все-таки багато чого залежить від нас самих.

Повернувшись до Туха, дні якого сповнені турбот і рутинної роботи, з’явилися нові запитання.  Несподівано на планету МійДім приземляється дивний гість.  Хто він? Припущень було багато, як і порад. Чи змінить життя Туха «той Хтось» назавжди? Чи навчимося ми бути відповідальними? Чи можемо змінити себе?

Захоплива історія Олени Скулатової про самотність, дружбу, відповідальність. А ще – про другий шанс  для людей, планет і речей.

Чути й перемагати рідною мовою.

         

    У бібліотеці відбулася година спілкування «»Таємниці рідної мови»

Разом із бібліотекарем третьокласники вирушили в загадкову подорож. Разом досліджували таємниці звуків, слів, речень. Адже без звуків не народиться жодне слово. Це перша таємниця. Спробували без звуків – не виходить.

Експериментували зі словами, вчилися їх відчувати, адже слова мають душу. Вчать нас любити, дружити, міркувати, говорити. І це третя  таємниця - сила Слова. Бо добре слово додає світла і сили. Тому його треба берегти.

Упродовж спілкування школярі гралися зі словами, складали речення та досліджували, як мова оживає, коли її шанують, люблять, поважають.

Переглядаючи фрагменти фільму про рідну мову, діти заглянули за завісу історії розвитку рідної мови. Дивувалися школярі, чому  букву «Ї» називають «свічечкою мови». То з легкої руки й слова відомого дитячого письменника Івана Малковича. Поет тринадцятій літері української абетки присвятив власну поезію. Саме рядок із його вірша «Напучування» перетворив вислів «свічечка букви “ї”» на крилатий.

Буква «ї» - це унікальність української мови. Тому її називають – знаком-оберегом нашої рідної мови.

Всі люди, як квіти, красиві і гарні.

  

       У бібліотеці відбулася година цікавих повідомлень «Мовою квітів». Третьокласники активно долучилися до розмови про улюблені квіти та їх символіку.

Бібліотекар запросила школярів у цікаву мандрівку таємниць і, навіть, пригод. Кожна квітка загадкова, сповнена таїн.

Ще в сиву давнину люди «мовою квітів» відзначали найважливіші події у житті. У Японії квіткові композиції спочатку створювались як прикраса для храмів, а згодом їх почали використовувати і в інтер’єрі житла.

Стародавні греки і римляни лавровими вінками нагороджували видатних учених, акторів, спортсменів. Вінки, квіти були улюбленою прикрасою і у дівчат слов’янських народів.

Зі смаком створений букет – це справжня гармонія барв, ліній, форм.

Штучний інтелект стверджує, що «мова квітів допомагає дітям краще розуміти природу та вчитися виражати свої почуття через подарунки».

Чудовим сюрпризом  може стати квітка, створена власними руками. А якщо додати цікаві факти про квітку, то подарунок буде не тільки прекрасним, а унікальним.

Наприклад: соняшник означає радість, сонце, відданість.

 Ромашка - ніжність, скромність і любов. Рожева троянда мовою квітів означає  дружбу та ніжність. Голубоока волошка - щирість, лагідність. А півонія та мальва, як сестри, означають  віру, надію, здоров'я.

         Сюрпризом для дітей став майстер – клас по виготовленню ромашки. Діти охоче взялися до роботи. Крок за кроком, додаючи власну фантазію, школярі вирізали, клеїли, домальовували та мріли про те, що обов’язково здивують своїх рідних і подарунками, і цікавими фактами із життя квітів.

Продовжую читати, бо люблю прозу Сергія Осоки

"Коротка проза - це моя слабкість. Історії, ніби розрізнені, але пов'язані водночас. Про короткий епізод, довжиною в день, годину або про ціле життя. Історії найбільше про дитинство, трохи про юність і зовсім трохи про дорослість. Вони такі щемкі, тужливі, сумовиті але в них багато світла, наскрізного бачення серцевини тих подій, які описуються.

 Це не оповідки до ранкової кави, ні. Це розповіді, які витягнуть із вашого нутра власні спогади про дитинство, сільський побут, якщо він був вам знайомий, про диваків, про давні обрАзи, про щось таке, що хотілося забути, а воно гад не забувається, про щось таке, що хочеться запам'ятати, а воно вислизнуло, здиміло.

 Описи сільського побуту, природи такі чудернацько-прекрасні. Ніякої романтизації але ж і краса неймовірна. Запахи, звуки, відчуття - стовідсотковий ефект присутності.

 Це одна з тих книг, які можна перечитувати, відкривши навмання будь яку сторінку. Шануймося і читаймо". Із відгука у фейсбуці:  #таня_пише #таня_читає

«Книги Раїси Плотникової для тих, хто шукає не лише емоцій, а й роздумів».

      

       У бібліотеці відбулася зустріч із письменницею Раїсою Плотниковою, яка завітала до читачів із презентацією книг - новинок «Мачуха NORGE» та «Двадцять один день одиночки».

Кожна зустріч із талановитою лубенською письменницею наповнена емоціями, інтригами, таємницями. Цей день не був виключенням.

 Чи замислювались ви скільки таємниць приховано серед старовинних фотографій і туманних спогадів вашої родини? І як багато історій досі залишаються нерозказаними, а зв’язки із далекими близькими - втраченими?

Неймовірно цінний текст, який народився завдяки зустрічі двох жінок різних поколінь - письменниці та пані Ельвіри, без спогадів якої не було б цього роману "Мачуха NORGE"  . Власне закулісся створення твору стало частиною самої книги.

Чи сильно відрізнялися людські долі, понівечені режимом Сталіна та Гітлера? Ті, хто пережив Голодомор, але навіть не встиг прожити свою босоногу юність, опинилися в ешелонах на примусові роботи до Третього рейху. Роман "Мачуха NORGE" привідкриває маловідомі сторінки історії про долю українських остарбайтерів у окупованій нацистами Норвегії, які по завершенню війни поверталися додому через фільтраційні табори в справжнє радянське пекло.

Відчути радість свята.

     Етнографічні посиденьки «Світле свято Великодня», які відбулися у бібліотеці-філії №4,  створили атмосферу радості, добра і тепла, пов’язану зі святом Воскресіння Христового. Юні майстрині попрацювали творчо й натхненно. Робота клопітка, але задоволення отримали всі. 

Плюс ще одна ідея великоднього декору у власну скарбничку.

«А Ви до нас приїдете ще?» Літературне побачення із дитячою письменницею.

  

 У бібліотеці юні читачі та мами-бабусі-вчителі зібралися на зустріч із дитячою письменницею Катериною Єгорушкіною, щоб відчути «казкотерапію в дії».

Авторка 18 книжок, які здобули низку нагород і побачили світ у 4 країнах,  переконана, що казки можуть не тільки розважати, а й мати терапевтичну дію. До того ж як на дітей, так і на дорослих.

Катерина Єгорушкіна, казкотерапевтка з понад п'ятнадцятирічним досвідом, знайома мамам за книгами із серії книжок «Казкотерапія»

Гостя розповідала про свої книги, історії їх створення та допомогу її дітей у «народженні» цих історій.

Герої «Пригоди Хоробриків із Горішкових Плавнів» та «історії їх друзів» - звірята. Вони такі не схожі одне на одного, мають різні звички, потреби, страхи, поведінку. Однак це не заважає їм дружити й через дружбу пізнавати себе та тих, кого вони люблять. Сміливі й сором’язливі, надчутливі й трохи дивакуваті, інколи такі незрозумілі герої вчать дітей  розпізнавати власні емоції, аналізувати, вміти сказати вчасно «стоп» чи попросити вибачення.  

Діти можуть бути настільки креативними, наскільки вони хочуть.

       

 В арт-майстерні Лариси Гецелевич, яка об’єднує юних читачів бібліотеки в креативну спільноту, розпочався сезон підготовки до Великодніх свят. Якщо що, - 12 квітня не за горами. Треба встигнути аби твій великодній кошик був несхожим на інші, а день став  особливою окрасою весни.

Сучасний Великдень - це витончене поєднання давніх традицій з сучасними ідеями, які дозволяють підвищити святкову та затишну атмосферу свята. Послухаєш юних майстринь і розумієш, що ідей стає все більше, і можливості для втілення творчих задумів стають все масштабнішими. Пасхальний декор своїми руками - це і родзинка майбутнього свята, і можливість реалізувати власне бачення, фантазію та креативність. Ніхто не заперечував із дівчат, що в поєднанні з ароматом свіжоспеченої пасочки  великодній декор створює  неперевершений тандем.

Вогонь слова, який не згасає.

У бібліотеці-філії №4 зібралися книголюби читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки», щоб поговорити про творчість Олени Пчілки, про її оповідання зокрема.

Майстерність Олени Пчілки - в умінні передати глибокий психологічний або філософський зміст на кількох сторінках. Ідеальний формат для сучасного темпу життя, дозволяє прочитати твір за один раз (наприклад, у транспорті).

Талант письменниці у тому, що вона приділяє особливу увагу кожному слову, навіть дозволяє собі створювати нові. З легкої руки Олени Пчілки в українській мові прижилися слова "мистецтво", "переможець", "променистий", "палкий", "нестяма»…

Цього разу кожен учасник зустрічі був модератором, адже обговорювали оповідання української письменниці вибрані «наосліп»: «Соловйовий спів», «Біла кицька», «Чад», «Артишоки», «Маскарад», «Забавний вечір».

Що  відчули книголюби?

«Для письменниці важливіше відтворити нюанси психологічного стану героя. До прикладу, в іронічній розповіді «Біла кицька» переживання, психологічний стан розвивається як процес, суперечливий і неоднозначний. Коли читаєш, відчуваєш думки й емоції, усвідомлені й підсвідомі бажання, картини уяви, асоціації. Яскравий приклад - душевний стан пана Миколи».

Хочу, щоб ці історії були почутими...

        У бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч із письменницею, поеткою, журналісткою Катериною Єгорушкіною, яка завітала до книгозбірні з презентацією книги «»І тоді наш дім став кораблем»

«Це літературні репортажі, есеї, щоденникові записи, в яких звучать голоси сотень українців: дітей і дорослих, цивільних і військових. Для цієї книги я записувала свідчення і у прифронтових містах, і в гуртожитках для біженців за кордоном. Опрацьовувала тисячі сторінок розшифрованих розмов, з яких обирала найцінніше. Осмислювала й шукала такі форми, в яких ці історії будуть почутими.

Це книжка про збирання з уламків цілісної картини пам’яті. Про любов, яка дає сили пам‘ятати. І про емоційний спадок, який ми передаємо наступним поколінням».

Унікальний тандем був сьогодні на зустрічі: красиві й розумні, ерудовані й щирі Катерина Єгорушкіна та модератор зустрічі Тетяна Петренко. Запитання – відповідь. Розгорнуті. Відверті. Ніби свідчення сотень українців з різних куточків країни звучали у залі, відлунювалися у серцях присутніх, у поглядах, у відгуках.

Авторка у книзі порушує актуальні теми дому, втрати, батьківства, ідентичності. Особливий наголос - на голосах дітей і підлітків.

Як побачити доброту у звичайному?

 У бібліотеці відбулася зустріч юних читачів із Валентиною Дуван, дитячою письменницею та ілюстраторкою, яка завітала до Полтави із презентацією дивовижної книги «Муха та Найда».

Це зворушлива історія двох безпритульних собак заснована на реальних подіях, свідком яких стала сама авторка.

Валентина Дуван особисто знайома з прототипами головних героїнь і читачі мали нагоду побачити фото справжніх Мухи та Найди. До речі, головних героїв  можна «вичислити з обкладинки», а створила ілюстрації до книги сама письменниця.

Заволодіти увагою першокласників дитячій письменниці вдалося з першої хвилини. Цікава оповідачка ділилася думками про турботу саме таких «Мух та Найд», запрошуючи до розмови дітлахів. Між іншим, у багатьох школярів знайшлася своя історія про кошенят і цуценят, яких вони разом із батьками зігріли своєю небайдужістю.

Говорили з дітьми про співчуття, адже книга показує світ та різні події, що в ньому відбуваються, очима двох безпритульних тварин.

У вінок Кобзареві.

         У бібліотеці, у день народження Тараса Григоровича Шевченка, відбулися Шевченківські читання.

Четвертокласники готувалися до зустрічі серйозно. Та зовсім не здогадувалися, що їх чекає літературна гра «Стоп! Далі розказую я…»

Залюбки, навіть з азартом, діти включилися у гру. Уважно слухаючи розповідь про життя Тараса Григоровича,  кожен мав право зупинити оповідь і продовжити далі. Як з’ясувалося, школярі біографію Кобзаря знають добре. Навіть більше. Вони не обмежилися тільки читанням підручників. Деякі цікаві факти та власні думки юних шевченкознавців здивували і дорослих. Говорили про Тараса Григоровича серйозно й по-сучасному. 

«Хочу розповісти про суперздібності Тараса  Шевченка, які допомогли йому стати зіркою за життя»

«Тарас Шевченко був надзвичайно харизматичною особистістю, і просто не міг не стати суперпопулярною людиною. Розповідають, що Тарас Григорович завжди був на позитиві, легко підтримував розмови, любив жартувати»

« Шевченко мав унікальні здібності художника. Він вміло малював ікони,  пейзажі,  портрети. Саме цим здивував навіть відомих художників. Саме тому й вирішили викупити його з кріпацтва».

«Малюючи портрети на замовлення та ілюстрації, Тарас Григорович починає  добре заробляти. Багато працює і стає успішним, затребуваним художником. Так би про нього говорили зараз. Хоча, зрозуміло, йому було нелегко. Він багато працював».

«Геніальним був Шевченко не тільки як художник. Між світськими прийомами та роботою художника Тарас Григорович писав ві́рші.»