суботу, 27 лютого 2021 р.

У вінок Лесі Українці

 "Я так хвилювалася, але так хотілося прочитати саме цей вірш" 

"Давня весна" Софійка Щербина 5 клас 


У вінок Лесі Українці

 До поетичної години "Стояла я і слухала весну" школярики ПШ 44 готуватися почали ще далеко до 25 лютого. Кожен хотів вплести у вінок Лесі Українці свою квіточку- вірш, розповідь. Підготуватися школярикам до поетичної години допомогла збірка "Леся Українка - дітям", яка  стала чи не найпопулярнішою серед дітей, бо  саме ця книга вводить юного читача в чарівний поетичний світ Лесі Українки.

До збірки увійшли біографія  української поетеси, вірші та казки для дітей, а також уривки з поем, драматичних творів, доступні для сприйняття дітьми молодшого шкільного віку.                                                                                                                 Поетична година розпочалася з короткої віртуальної
мандрівки в минуле "Слідами Лесі Українки" : Колодяжне, Новоград-Волинський, Луцьк, Київ, Полтава, Гадяч, Одеса... У кожному місті, містечку, де бувала Леся Українка, "робили зупинку", згадували події та  читали вірші.        До години долучилися і вчителі, батьки, які із задоволенням згадували свої шкільні роки та читали поезії відомої поетеси. 

Кожен із присутніх долучився до акції "Моя Леся Українка", давши відповідь на одне запитання - " Якою я уявляю Лесю Українку"

пʼятницю, 26 лютого 2021 р.

Письменницькі таємниці Олександра Дерманського #Відкриваємо "ПОРТАЛ""

 


25 лютого 2021 року у бібліотеці-філіалі №4 відбулася онлайн - зустріч юних читачів із улюбленим дитячим письменником Олександром Дерманським.

Вуж Онисько із своєю ватагою та його відважна, харизматична бабуся вже давно завоювали симпатії не тільки дітей, а і дорослих. А "Мері"? "День народження привида"? "Король буків"? "Царство Яблукарство"?   Своїми творами Олександр Дерманський допомагає "зберігати зернятка дитячих душ: "Якщо не з книжки, то звідки тоді дитина дізнається, що найголовніше в житті - робити добро, не кривдити ближнього" А ще письменник вміє щедро ділитися своїми знаннями із юними читайликами. 

Прикладом є його книги "Нічийний хруль" та "Обиральний день" - історії про нашу Україну льодовикового періоду та Київської Русі. Цікаво, пізнавально, по-дитячому науково. "Нічийний хруль" - ніби казка, але де ще можна так багато дізнатися про життя людей і тварин  льодовикового періоду, обговорити питання дружби та взаємовиручки, ще й насміятися досхочу. Не кожен же день зустрічаєш двоногу істоту в бізонячій шкурі?

Найбільше запитань було до Олександра Дерманського від читайликів про його книгу "Обиральний день": як придумалася історія, чому вирішив "розселити"кошенят за таким принципом і, врешті-решт, повинне бути продовження... 


Школярики не вгавали, а мудрий, щирий і відвертий письменник ще більше розохотив дітей до читання: про Чудовисько розказав, чудернацькі та прикольні вірші почитав. От і знову книги Олександра Дерманського "розійшлися" з дітьми по домівках. "Читати - це класно, - як завжди зробив підсумок Влад.- Яка різниця - кольорові малюнки чи ні, товста чи тонка книжка. Головне, щоб цікава! і легко читалася" Мудрість вустами школярика.

середу, 24 лютого 2021 р.

Відверта розмова з дитячою письменницею Тетяною Рубан #Читання для задоволення


 24 лютого 2021 року нарешті школярики 4 класу ЗОШ 23 зустрілися з дитячою письменницею Тетяною Рубан, повість якої прочитали всі до одного у класі. До речі, прочитали і батьки, і класний керівник Олена Іванівна, і директор школи Валентина Олексіївна, які із задоволенням долучилися до розмови.

 Поговорити було про що... Про дружбу, родинні стосунки, чи всі мами є психологами (ну хоч трішки), чому відмінники не дають списувати (і чи варто це робити?!) і, звичайно ж, чи бувають нічийні діти. Скажете, що 4 клас замалі для такого обговорення? Сперечатися не буду, бо треба знати цих школяриків. На канікулах вони відвідували дітей в інтернаті і до цього часу дружать з ними. Ще вони  їздили з подарунками до Горбанівського   геріатричного пансіонату (так, це там живуть люди похилого віку) та передали смаколики онкохворим діткам. 


Повість "Нічийні" Тетяни Рубан спонукала дітей до роздумів та запитань, які так і "сипалися" на чарівну гостю. Малеча задавала запитання далеко не дитячі. Насамперед, хотіли  знати все про письменницю, про  героїв книги, про майбутні книги, смаки та вподобання. 

"Хоча книга про шестикласників, але вибір зробили вдалий. - ділилася думками Олена Іванівна. Після канікул тільки й розмов було, що про "Нічийних" та запитань, мов, коли ж обіцяна зустріч у бібліотеці!


 Із-за карантинних обмежень читальний зал не вмістив би бажаючих зустрітися із улюбленою письменницею, яка тепер стала ще й авторитетом. "Читати книги треба обов'язково", - радила Тетяна Рубан . Отже, вибираємо?! Андрій Бачинський? Оксана Лущевська? Зірка Мензатюк? Леся Воронина?  




понеділок, 22 лютого 2021 р.

Про книго-читацьке буття з Тарасом Лютим #Інтелектуальні зустрічі

                                                               

20 лютого 2021 року до бібліотеки-філіалу №4 завітав Тарас Лютий, український письменник і «один з найпомітніших українських філософів молодшої генерації».                                                    Він написав понад 40 наукових праць, разом з тим регулярно читає лекції, причому не тільки студентам, а й широкому колу зацікавлених читачів. Його приїзд був очікуваний і  довгожданий.                          Полтава гостя зачарувала, а він - нас, полтавців. Говорили про читання, про оптимізм, про любов і ненависть, про сучасні виклики українців, про освіту та «образование»,  про культуру…            Спілкуватися з Тарасом Лютим – одне задоволення: розумієш, що ти  все ніби-то й  знаєш, але ТАК сказати може тільки філософ. Обговорювали життєві «польоти»: щиро та відверто, серйозно і з легким гумором.                                                              Із розмови з Тарасом Лютим:         

                                                                            
«Філософія – це любов до мудрості, а не мудрість, яка запакована, даруйте на слові, в пачки і тиражується. Це не є торгівля думками вроздріб і гуртом»

«Любов – це коли ти можеш впустити іншу людину в себе, зрозуміти її, прийняти її, а вона – тебе. Хоча ненависть – це також поняття любові»

«Студенти не повинні отримувати знання так, ніби купують продукти в магазині»

«Вже в маленькому віці формується характер та людська індивідуальність. Тому не потрібно обтяжувати дитину читанням, але їй треба читати для того, аби пізніше вона робила це сама»

«Зараз помилка на рівні школи має багато спільного із поняттям гріха в Середньовіччі. Зробити помилку – означає згрішити. Але ж людина не може не робити помилок! Помилки уникнути не можливо, і це нормально. Помилка дає простір для аналізу, до якого потрібно призвичаювати дітей.»

«Творити себе – це обовязок кожного» - теза лекції «Народження Я», з якою приїздив Тарас Лютий до Полтави. Почнемо з себе та навчимо наших дітей, і щасливе майбутнє не за горами.

пʼятницю, 19 лютого 2021 р.

Таємниці сарматів #Відкриваємо "ПОРТАЛ"

 


18 лютого 2021 року у бібліотеці-філіалі №4 зібралися юні читайлики, щоб здійснити онлайн-мандрівку у світ сарматів разом з дитячою письменницею Марією Артеменко, авторкою книги «Стріла степу».

Назву цій книжці дало ім'я головної героїні Фаті, адже сарматською мовою воно якраз і означає "Стріла". Вона відважна та вольова дівчинка, дуже схожа на свою маму, яку люблять і поважають в племені. «Але це нелегкий шлях, - зауважила Марія Артеменко та поділилася цікавими фактами із життя кочівників-сарматів. – Цей історичний період, описаний в "Стрілі степу" - це доба, коли в українському Північному Причорномор'ї мешкали сармати». Розкриваючи таємниці сарматів гостя допомогла краще розібратися школярам з історією нашого степу та її мешканців, познайомила з деякими їхніми звичаями, традиціями, мистецтвом. 


Обговорювали забавки та мрії дівчинки-сарматки, порівнювали із своїми, а чарівна гостя розповіла дітям про сама  що мріяла в дитинстві.

Не оминули і хвилюючі всіх теми: як зробити читання дітей уважнішим, на що слід звернути їхню увагу при написанні творів, як правильно обговорювати прочитане, аби від книжки отримати максимальну користь та задоволення.

«Світ сарматів цікавий, хоч і небезпечний», «ех, була б у мене машина часу!», «мені дуже хочеться стати такою ж сильною і вмілою, як Фаті», «а я вже придумав продовження книги», - ділилися думками третьокласники після онлайн- зустрічі із Марією Артеменко.



Герої Небесної Сотні... Пам'ятаємо!

 


20 лютого в Україні відзначають День памяті Героїв Небесної Сотні, вшановують подвиг учасників Революції Гідності.

Школярам, учасникам онлайн-зустрічі, нагадали: «Саме 20 лютого 2014 року під час Революції Гідності силовики режиму тодішнього президента - втікача Віктора Януковича на вулицях Києва розстріляли протестувальників. Загалом за день загинуло близько ста людей, яких назвали Небесною Сотнею. Серед них - Андрій Черненко та Ігор Сердюк, які народилися на Полтавщині»

Ігор був веселою, чесною і порядною людиною, мав чудове почуття гумору, але не терпів несправедливості, завжди намагався боротися з нею. Захоплювався історією, був великим патріотом і любив Україну, але ненавидів державну владну систему, як структуру обмежень свобод.

Андрій бачив на власні очі як живе Європа, бо чотири роки мешкав  у Нідерландах. Коли з Євроінтеграцією не склалося, відчувши несправедливість  тодішньої влади, Андрій став активним учасником Революції гідності. Він був на Майдані з 30 листопада…

Разом із школярами обговорювали події та факти Революції Гідності,


використовуючи документальні матеріали із книг братів Капранових «Майдан .Таємні файли», «Приватний щоденник» Марії Матіос, «Майдан» тележурналістки Соні Кошкіної.  


«Я тепер більше знаю про Майдан, Революцію гідності, героїв Небесної Сотні, - сказав восьмикласник Єгор. – Головне, що тепер зможу аргументувати свої докази, посилаючись не тільки на інтернет, а на документальні факти, інтервю очевидців, зібраних у книгах людей, які були учасниками Майдану»

Щодо патріотизму та любові до України, то раджу прочитати оповідання Галини Ів «Любов до України». Ще поговримо…

 

середу, 17 лютого 2021 р.

Пам'яті Володимира Малика онлайн - година спогадів присвячується... #Літературна_орбіта


 16 лютого 2021 року бібліотека-філіал №4 запросила на онлайн-годину спогадів «Пам’яті Володимира Малика» всіх, хто любить читати, цікавиться українською літературою та історією, хто цінує творчість Володимира Кириловича.

«Я став письменником», - записав Володимир Сиченко 11 січня 1958 року у своєму щоденнику, вже тоді вибравши собі псевдонім Малик. 

«Синя книга» або «Щоденник», або Записки для себе» - книга, у якій подається  щоденник Володимира Малика, що охоплює сорок років його життя – з 1958 по 1998.

Гостями онлайн-зустрічі були відома українська письменниця Раїса Плотникова та син Володимира Кириловича – Олександр Володимирович Сиченко. Для Раїси Василівни відомий наш земляк став «хрещеним батьком» у її літературному житті. Саме Володимир Кирилович відібрав поезії тоді ще старшокласниці Раїси для друку у газеті та дав пораду: «Не залишай роботу від якої отримуєш задоволення». Раїса Василівна радо ділилася спогадами від зустрічей із Володимиром Маликом.

Олександр Володимирович розповів і про походження псевдоніму «Малик», і про батьківські поневіряння під час війни на примусових роботах в Германії, чому 5 років не видавали історичні романи, про вчителювання та письменницькі перипетії…

Щира та відверта вдалася розмова. Олександр Володимирович ділився враженнями після зустрічі: «Давненько не відчував такого бажання ділитися спогадами. Бачив на екрані такі зацікавлені погляди, підбадьорюючі усмішки, ніби рідні зібралися до батьківської хати»

Наша зустріч була сповнена сюрпризів. Марина Федорова, ініціатор видання бібліографічного покажчика до 100-ліття Володимира Кириловича, розповіла про роботу над виданням і презентувала його. Олександр Володимирович із задоволенням похвалився новинкою лубенського видавництва - книгою спогадів  «Я йшов шляхом українства», яка доповнює «Синю книгу» спогадами, листами, світлинами.

«І все ж я  щасливий чоловік. Україна є! І буде! Щастя всім!» - написав Володимирович Кирилович у щоденнику 8 жовтня 1996 року.













 

понеділок, 15 лютого 2021 р.

Героїзм крізь біль і сум

 


Афганська війна тривала 9 років, 1 місяць і 19 днів . Через Афганістан пройшло більш ніж півмільйона, а точніше 620 тисяч, воїнів обмеженого контингенту радянських військ. Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалось іноді у неповних 19 років… Загальні людські втрати (убиті, померли від ран і хвороб, загинули в результаті катастроф, нещасних випадків) Радянських Збройних Сил склали 15 051 особа. В бойових діях в Афганістані брали участь 150 тисяч військовослужбовців з України. З них 3360 загинули, 72 пропали безвісти або потрапили в полон. Страшно… Сумно… боляче   


Події гостросюжетного роману «Афганський кут крилатої Серафими» беруть свій початок на території держави, де Радянський Союз веде неоголошену війну.  Автор – Раїса Плотникова, письменниця з Лубен, яка стверджує: «Мій роман – творча фантазія. Проте окремі епізоди афганської війни – абсолютно достовірні факти, їх пережили і бачили на власні очі мої друзі, знайомі». « Молода жінка, опинившись у лавах так званого обмеженого контингенту, намагається збагнути, чому люди, обпалені воєнними діями, іноді добровільно поверталися в пекло і вважали роки, прожиті в Афганістані, найкращими роками свого життя. Вихоплюючи яскраві епізоди з буденного перебування в бригаді на перетині малих і значущих подій, де люди знаходили не тільки друзів, а й зустрічали негідників серед своїх співвітчизників, авторка знайомить читача не стільки з війною, скільки із побутом під час війни. Головна героїня роману Серафима Гай, потрапивши в гострий кут афганського пекла, знайшла поруч бійні свою пристрасну жіночу долю і, можливо, себе…»

пʼятницю, 12 лютого 2021 р.

Маленькі історії про сарматів. #Відкриваємо "ПОРТАЛ"

 


11 лютого 2021 року у бібліотеці-філіалі №4 відбулася літературна мандрівка  за книгою Марії Артеменко «Стріли степу»

Захоплюючі історії дитячої письменниці, неймовірні ілюстрації зробили подорож у світ сарматів, ще одну нашу мандрівку  в історію рідної України, яскравішою та емоційнішою.

Історія про дівчинку Фаті з племені сарматів — це історія про характер, дружбу, втрати і знахідки. З презентації «ПОРТАЛу » дізналися, як жили племена сарматів багато років тому, про  їхні звичаї та традиції.


Розповідь Марії Артеменко, описані переживання дівчинки викликали багато емоцій серед третьокласників та стали темою для обговорення. Говорили про  дружбу, доброту, вдячність, вірність, взаємодопомогу. Висловлювалися  різні думки,  але мудрі слова. Хоча й не дивно, адже наші школярики читають багато, мають завжди власну думку, говорять відверто, вміють слухати, доводити і, навіть, сперечатися.

Юні читачі, читаючи, мандруючи, граючи, обговорюючи книги «Порталу», отримують  нові знання та насолоду від спілкування, залучають до читання не тільки друзів, а й дорослих. Письменники також не залишаються байдужими до наших мандрівок. Пишуть у Фейсбуці

 Maria Artemenko

👏 🤗 наступного разу запрошуйте мене, почитаємо разом ❤️

 

Отож, до нових зустрічей, друзі!



 

Римовані мережки Галини Вовченко #Літературна_орбіта

 

11 лютого 2021 року в бібліотеці-філіалі №4  відбулася поетична зустріч із полтавською поетесою Галиною Вовченко, яка презентувала читачам нову збірку поезій «Живу!»

Відбулося справжнє поетичне дійство з гаданнями, поетичною грою, відвертими розмовами, щирими зізнаннями.

Про Галину Вовченко можна говорити як про письменницю, поетку, гумористку, фотоМайстра, громадську діячку. ЇЇ талант, харизма та вміння зачаровувати в себе відчув кожен присутній на зустрічі.. Збірка «Живу!» далеко не перша і не остання книга поезій: «Вереснева філософія, «Білі крила», «Молюся на любов...», «А дні бувають різні», «П'ю серцем кожну днину» … А про себе говорить з ледь помітною усмішкою, за якою сховався ще той характер: «я народжена у рік Півня, під знаком Овена, ще й з блакитними очима». А студентське прізвисько мала: «Ясвогорішенняне змінюю»

Більшість віршів, що читала пані Галина – це етюди та замальовки , які «з’являються у мене будь-де, несподівано, найчастіше — вночі», але «йдуть від душі»

Яскрава і затишна, романтична і журлива, щедра і мінлива поезія Галини Вовченко. Вона різна, але неповторна і з особливим присмаком, ніби намалювана, помережена з любовю.

         Поринувши у світ краси і любові, у світ поезії разом із Галиною Вовченко, вона ж нас повернула у сьогодення власними  іронізмами, байками з життя, сатиричними  віршами. «Добрий день!» - назва гумористичної збірки звучить  як побажання.

 


 











 

пʼятницю, 5 лютого 2021 р.

"Нічийний хруль" Сашка Дерманського . #Відкриваємо "ПОРТАЛ"

 


4 лютого 2021 року до бібліотеки-філіалу №4 завітали юні читачі, щоб продовжити літературну гру - обговорення книг видавництва «ПОРТАЛ», історії про історію України.

          Діти добре знали, що цього разу ми спробуємо «побачити та навіть доторкнутися до льодовикової доби», найпівденніша межа  поширення якого, до речі, місто Кременчук. Цікаво, що льодовик не був суцільним, а поширювався так званими «язиками» — один з яких  доходив аж до Кременчука. Наприклад, на Сумщині майже немає пам'яток з часів, коли люди співіснували з мамонтами, а сусідня Чернігівщина є чи не найбагатшим регіоном на такі пам'ятки.

Насправді, ми говорили  про хруля, за книгою «Нічийний хруль» Сашка Дерманського. Ця книга про дружбу, тож  затіяли з школяриками ще й  відверту, але серйозну розмову: що означає дружити, за якими ознаками розпізнавати друзів,  що робити, якщо друзі сваряться чи припиняють дружити?

От у Тупу, Вуку і Нура було певне непорозуміння щодо того, куди діти хруля (а хто такий хруль ми не скажемо, тримаємо інтригу). Тупу навіть  пішов від друзів. Але у визначальний момент, коли мамонтеняткові загрожувала гієна, вовчичка, і носороженя прийшли йому на допомогу.

Під час гри говорили про такі риси, як вірність, допитливість, винахідливість, сміливість, притаманні Вуко. Дещо нерішучий  Нур допоміг розібратися, чи завжди правильно – «легко ображатися», «спочатку зробити, а потім подумати». А балакучі, настирливі миші Сьо та Цьо спонукали читачів до прийняття рішення: що робити з такими «друзями»? Думки у юних читачів розійшлися…

         Дякуємо видавництву «Портал» за цікаві та повчальні книги»! «Роботи – не почати край», - зробив висновок Влад Василенко та запропонував зіграти наступної зустрічі за книгою Марії Артеменко «Стріла степу».

 Читаємо книги та готуємося до наступної гри!









 


вівторок, 2 лютого 2021 р.

Живемо єдиним словом - Україна


1 лютого 2021 року в бібліотеку-філіал №4 завітали п’ятикласники ЗОШ 23 на зустріч, метою якої було поговорити про відродження української державності на початку ХХ століття.

Тема складна, але події в Україні тих років, як і політичні особистості, заслуговують, щоб діти  пам’ятали, знали їх, розуміли.

Так трапилося, що на протязі багатьох століть розвитку Україна не мала власної державності та єдиної території, бо українські землі в різні періоди належали багатьом державам.


Говорили зі школярами про Україну: ведуча -  про українську державність, розповідала про дитинство та шкільні роки Симона Петлюри, Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Павла Скоропадського, а діти – про державні символи, звичаї та традиції, любов до України. Сміливо мандрували сторінками  «Мальованої історії незалежності України» Віталія та Дмитра Капранових, чудові комікси  до якої створив Юрко Журавель.


У кожного своя любов до України: чи то у політичних діячів, чи то у школярів. Але всім буде повчальна притча.

«Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки. «Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне, то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запамятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне одного, як ці гілочки»