"Нічийний хруль" Сашка Дерманського . #Відкриваємо "ПОРТАЛ"

 

4 лютого 2021 року до бібліотеки-філіалу №4 завітали юні читачі, щоб продовжити літературну гру - обговорення книг видавництва «ПОРТАЛ», історії про історію України.

          Діти добре знали, що цього разу ми спробуємо «побачити та навіть доторкнутися до льодовикової доби», найпівденніша межа  поширення якого, до речі, місто Кременчук. Цікаво, що льодовик не був суцільним, а поширювався так званими «язиками» — один з яких  доходив аж до Кременчука. Наприклад, на Сумщині майже немає пам'яток з часів, коли люди співіснували з мамонтами, а сусідня Чернігівщина є чи не найбагатшим регіоном на такі пам'ятки.

Насправді, ми говорили  про хруля, за книгою «Нічийний хруль» Сашка Дерманського. Ця книга про дружбу, тож  затіяли з школяриками ще й  відверту, але серйозну розмову: що означає дружити, за якими ознаками розпізнавати друзів,  що робити, якщо друзі сваряться чи припиняють дружити?

От у Тупу, Вуку і Нура було певне непорозуміння щодо того, куди діти хруля (а хто такий хруль ми не скажемо, тримаємо інтригу). Тупу навіть  пішов від друзів. Але у визначальний момент, коли мамонтеняткові загрожувала гієна, вовчичка, і носороженя прийшли йому на допомогу.

Під час гри говорили про такі риси, як вірність, допитливість, винахідливість, сміливість, притаманні Вуко. Дещо нерішучий  Нур допоміг розібратися, чи завжди правильно – «легко ображатися», «спочатку зробити, а потім подумати». А балакучі, настирливі миші Сьо та Цьо спонукали читачів до прийняття рішення: що робити з такими «друзями»? Думки у юних читачів розійшлися…

         Дякуємо видавництву «Портал» за цікаві та повчальні книги»! «Роботи – не почати край», - зробив висновок Влад Василенко та запропонував зіграти наступної зустрічі за книгою Марії Артеменко «Стріла степу».

 Читаємо книги та готуємося до наступної гри!