середу, 30 червня 2021 р.

«Як відчути далеку Африку?» Онлайн-зустріч із дитячою письменницею Оксаною Куценко

 У бібліотеці – філіалі №4 у межах проведення ювілейного Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал у твоїй бібліотеці 2021» відбулася онлайн-зустріч із  дитячою письменницею Оксаною Куценко, яка нині мешкає у Південно-Африканській Республіці. Саме так!  Ми віртуально були за 9 тисяч кілометрів від України! Разом із юними читачами спробували відчути далеку Африку.

Як відчути Африку? Наприклад, прочитати книгу Оксани Куценко «Лерато означає «любов», яка не так давно вийшла у видавництві «ПОРТАЛ». Чудові ілюстрації  художниці Анни Сургун тільки доповнюють колорит розповідей. Ви відвідаєте африканське весілля разом із дівчинкою Лерато та познайомитеся із традиціями та звичаями тсване. Разом із семирічним пастушком Амаду з племені водаабе пройдете ініціацію: необхідно сім днів і ночей наодинці пасти корів у савані. А подружившись із зебреням-альбіносом та маленьким хлопчиком-зулусом, дізнаєтеся про хоробрих воїнів володаря Шаки. Книжка допоможе мандрувати уявно.

По-справжньому відчути Африку допомогла дітям письменниця Оксана

Куценко та юна модераторка зустрічі Вероніка Левицька. Готуючись серйозно до онлайн-зустрічі, дівчинка прочитала книгу аж чотири рази. Запитання «сипалися» одне за одним. А пані Оксана, радіючи з того, розповідала про найгаласливіших чорних ібісів, які розгулюють  вулицями столиці. Чорна мамба, дійсно, найотруйніша  змія у південній Африці.

Міфи, легенди, казки. Дослідження, відкриття… До речі, для декого із дітей стало відкриттям, що не завжди у Африці жарко. «Зараз у нас зимно, - пояснила гостя, кутаючись у светр. – Але кожна африканська пора року по-своєму прекрасна».

Розповідала письменниця дітям про національний парк і унікальних тварин, які живуть тільки у південній Африці, про народ водаабе з цікавими традиціями і святами, про  мальовничі пагорби, круглі будиночки – рондавелі та їх мешканців зулусів.

Письменницькі таємниці Раїси Плотникової. Авторська зустріч

 



В рамках проведення ювілейного Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал у твоїй бібліотеці 2021» в бібліотеці – філіалі №4 відбулася творча зустріч «Письменницькі таємниці Раїси Плотникової»

Читачі книгозбірні добре знайомі з творчістю лубенської письменниці за романом «Реквієм для Рози», який отримав відзнаку «Вибір видавця» на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова-2016» та його логічним завершенням – «Непманша» .

Творчі зустрічі з Раїсою Плотниковою стали вже традиційними у нашій книгозбірні, яку вона називає «рідною полтавською домівкою».

Щиро, відверто, емоційно говорили про книги, сюжети, курйози, натхнення, героїв, епоху! Про щасливі моменти в роботі, коли у гості сяяли очі, про болюче і наболіле, коли смуток огортав кожного з присутніх! Говорили про Лубни, Володимира Малика, сучасну літературу, улюблених авторів…

Не наговорилися! Але найголовнішу таємницю  все-таки відкрили.  У видавництві «Фоліо» готується до друку новий роман Раїси Василівни "Марго та сексот"! До речі, електронну книгу можна уже придбати у видавництві.

Події твору відбуваються на тлі 60–80-х років минулого століття.

 «Нехай читач сам вирішує, чи варто додавати до цього тексту назву міста. Адже все у тій колишній країні було занадто схожим. Хіба в будь-якій іншій провінції не зустрічалося вулиць з такою ж назвою, хіба в столиці й невеликих містечках не руйнували храми чи десь не було жодного сексота? Ну, може, баржі й катери для прогулянок не на всіх річках ходили, але Сула тоді була судноплавною. Звісно, що й фатальні жінки були в кожному місті в усі часи, та такої Марго, як у цьому пізнаваному тамтешніми мешканцями містечку, не було ніде, бо вона була по-справжньому екстраординарною...»

Раїса Василівна поділилася деякими таємницями нового роману, ще більше заінтригувавши читачів.  


          Ні для кого із шанувальників творчості Раїси Плотникової не таємниця, що вона є авторкою декількох поетичних збірок. Із задоволенням гостя читала власні поезії, дарувала насолоду присутнім, відповідала на запитання, щиро ділилася творчими планами.

«Для мене найбільший успіх – це стояти перед Вами (читачами), бачити блиск в очах, відчувати розуміння, слухати запитання, давати відповіді і розуміти, що і наступної зустрічі нам буде про що поговорити. Ми на одній літературній хвилі».

 

 

вівторок, 29 червня 2021 р.

«ТРЕБА ДОКЛАДНО ГОВОРИТИ ПРО ХVІІІ СТОЛІТТЯ І ВНЕСОК УКРАЇНЦІВ У РОЗБУДОВУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ» Тетяна Таїрова-Яковлєва

 

28 червня 2021 року російський історик, дослідниця історії України XVI-XVII ст., професорка кафедри історії народів країн СНД Інституту історії Санкт-Петербурзького державного університету, директорка Центру з вивчення історії України Інституту історії СПбДУ Тетяна Геннадіївна Таїрова-Яковлєва презентувала у Полтаві книги – 3-х томник із серії «Джерела». 

Перу Тетяни Геннадіївни належить не один десяток праць, в яких розповідається про суперечливі моменти історії Української Гетьманської держави ХVІІ — ХVІІІ століть (умовні хронологічні рамки — від 1648 року, обрання Хмельницького гетьманом Війська Запорозького, і до 1768 року, до трагедії Коліївщини). Книги пані Тетяни, чи йдеться в них про поглинання («інкорпорацію») України Московською державою, або про політичні — і не лише — біографії Івана Мазепи, Петра Дорошенка, Пилипа Орлика, інших уславлених гетьманів, або ж про історичний портрет української козацької старшини того часу, її політичну стратегію та повсякденне, звичайне життя ґрунтовані на надзвичайно солідному джерельно-документальному матеріалі.

Видання Тетяни Таїрової-Яковлєвої «укладені на основі залучення величезного масиву архівних джерел» і дають змогу збагатити колекцію історичних знань, розвінчати безліч міфів, створених впродовж багатьох років навколо особистості Івана Мазепи.

  Так склалося історично, що тисячі цінних та унікальних документів з історії Гетьманщини знаходяться в архівних зібраннях Санкт-Петербурга та Москви. Особливий інтерес викликають документи Батуринського архіву, який є частиною архіву гетьмана Івана Мазепи, що зберігався в гетьманській резиденції. Батуринський архів — це вхідна документація гетьманської канцелярії за 1690 — 1708 рр., яка дозволяє вивчити внутрішню та зовнішню політику гетьмана. В історіографії до 2003 р. вважалось, що Батуринський архів загинув, коли столиця була захоплена та зруйнована О. Меншиковим.  Насправді ж, архів був ним  вивезений.

Вперше термін “Батуринський архів” був вжитий саме Тетяною Геннадіївною. У 2004 р. Центром по вивченню історії України Санкт-Петербурзького університету та Санкт-Петербурзьким Інститутом історії РАН за ініціативою Канадського інституту українських досліджень був задуманий та втілений у життя проект по виданню документів з архівних зібрань Санкт-Петербурга та Москви. Керівником проекту та укладачем є Тетяна Таїрова-Яковлєва. Першою ластівочкою був випуск документів з архівних зібрань Санкт-Петербурга “Гетьман Іван Мазепа”, хронологічні рамки яких охоплюють 1687 — 1705 рр.

 Продовженням проекту стало видання у 2014 р. другого випуску: “Батуринский архив и другие документы по истории Украинского гетманства 1690 — 1709 гг.». Тираж книги лише 500 примірників. Зважаючи на ситуацію, яка на сьогодні склалася у відносинах нашої держави і “найближчого сусіда, північного брата” - це великий науковий і громадянський подвиг російської дослідниці у виданні книги, яка розкриває  один з періодів боротьби за нашу Незалежність.   

 

Її монографії «Гетьманщина у другій половині 50-х років XVII століття. Причини і початок Руїни», «Руїна Гетьманщини: від Переяславської угоди до Андрусівської угоди», «Іван Мазепа і Російська імперія: Історія «зради». «Коліївщина: Великі ілюзії» добре відомі полтавцям.

Українською мовою монографії Тетяни Таїрової-Яковлевої вийшли у світ у  видавництві «Кліо». Директор видавництва Віра Соловйова, розповідаючи про видання книг Тетяни Геннадіївни, наголосила на актуальності та затребуваності ґрунтовних досліджень з історії України XVI-XVII ст. та праць Тетяни Таїрової-Яковлевої.








пʼятницю, 25 червня 2021 р.

Законів багато, та серед них є найголовніший, що зветься словом "Конституція".

 


Напередодні Дня Конституції України у бібліотеці-філіалі №4 відбулися пізнавальні посиденьки «Знати, розуміти, відчувати».

Зустріч провели у формі гри-подорожі сторінками відомих дитячих казок. Під час мандрів пригадали права дітей у всьому світі та нашій країні зокрема. Допомогли нам і книги відомих письменників – простір для пошуків та логічного мислення багатющий! Звичайно ж,  і про обовязки не забули. Діти були активними, швидко орієнтувалися у розмові, аналізували, відповідали, помилялися (не без цього), але ж цікаво як!

«В кожній країні є правила, за якими живуть всі її мешканці. Ці правила називаються "законами". Законів багато, та серед них є найголовніший, що зветься словом "Конституція". Якщо цього головного закону не дотримуватися, то в країні не буде порядку. Тому виконувати Конституцію повинні всі-всі мешканці країни.»

Разом знайомилися з основним законом  нашої держави, розвязували проблемні ситуації, наводили приклади із життя улюблених героїв книг. Говорили з дітьми і про свободу слова,  віросповідань, про вибори президента, депутатів. Знаннями про державні символи, обереги, національні кольори школярі ділилися залюбки. Тепер будуть знати, що саме у Конституції  України (стаття 20) визначено не тільки державні символи, але й кольори Прапора України.

Щоб відчути наближення свята, Дня Конституції України, під час
посиденьок діти виготовили власноруч із фетру квіти, використовуючи національні кольори – синій і жовтий.



 

 

 

четвер, 24 червня 2021 р.

«Бути собою – це точно про те, як бути щасливою людиною». Розмова з Олександром Філоненком.

         

До бібліотеки-філіалу №4 на зустріч із читачами завітав Олександр Філоненко - український філософ, богослов, оповідач, викладач  Харківського національного університету.

Знайомство почалося з досить простого запитання: «Як і чому випускник фізико - технічний факультету ХДУ (саме там навчався Володимир Семенович) вирішив вивчати філософію та богослов’я ».

Для себе він тоді вирішив бути собою, кардинально змінив життя і, як стверджує, жодного разу про те не шкодував. Занурившись в улюблену справу, зараз Олександр Філоненко читає авторські курси та публічні лекції в різних містах України і світу. Цикл програм у форматі теледискусій з відомим українським богословом, доктором філософських наук збирає тисячі підписників.

Невипадково читачі вибрали тему для обговорення «Бути собою?! Я і світ навколо» . Розмова з елементами дискусії вдалася атмосферною та змістовною. Закономірно, що усвідомлений життєвий шлях кожного розпочинається з питання «Хто я?». Чи співпадають відповіді із загально прийнятими поняттями чи може суперечать їм?

В сучасному світі залишатися собою, коли кожен другий намагається вплинути на ваші думки та рішення, є чи не найскладнішим заданням. Олександр Семенович пояснив: «Всі ми ділимося на дві категорії людей: з внутрішньою та зовнішньою референцією. Тип референції показує, яким чином співвідноситься власна і чужа думка під час прийняття рішень і самооцінки людини. Внутрішня референція означає, насамперед, орієнтування на власну думку, власне бачення і позицію, прийняття себе та бажання змінюватися. Іншими словами, я знаю чого я хочу, я роблю так, як вважаю за потрібне.»

«Щодня я зустрічаю людей, які не знають, чого хочуть, живуть за правилами суспільства та реалізовують не свої цілі. Багато з них так і не наважаться щось змінити, тому що це боляче і може здаватися непосильним завданням на старті. Однак буває так, що хтось з них прокидається одного ранку і розуміє, що це не його життя і він прагне іншого. Саме тоді починається найцікавіше – пошуки сенсу, спроби все змінити, перші поразки, неприйняття дій оточенням та багато того, що потрібно розпочинати з нуля»

Чи потрібно нам бути собою? «Бути собою – це точно про те, як бути щасливою людиною. Звісно, визначення щастя для кожного є своїм, але воно неможливе, доки ви проживаєте чуже життя, йдете не своїм шляхом та не розумієте, для чого прокидаєтеся вранці». Спробуйте зрозуміти себе, як важливо бути собою, не бути час від часу собою, а дійсно зрозуміти: «Хто я?», «Чого я хочу?» «Для чого?». Відповіді на ці три запитання  можуть кардинально змінити ваше життя.

Із відгуків присутніх на зустрічі:

«Ми ніби-то пройшли невеликий тест для більш глибокого розуміння себе» (Алла К. 60 років)

« Інформація, яку я почула – насправді, унікальна для мене» (Марія, 19 років)

«Дивно. Фізично я був присутній. Запитання  не задавав. А відповіді отримав» (Максим. 26 років)

«Не так уже й багато я зустрічала людей у світі, які уміють грамотно проводити паралелі і наводити вдалі приклади» (Світлана Ш. 55років)

Сам Олександр Філоненко - дивовижний співрозмовник. Його вміння бачити в кожній людині особистість, щиро радіти та цікавитися нею – це  дар! А можливо святість?

 







 

 

четвер, 17 червня 2021 р.

Ключик до дитячих сердець


 Не секрет, що діти важко сприймають довгі повчання та моралізаторство дорослих. «А от казка – прекрасний спосіб подати важливу інформацію в ігровій формі, - впевнена полтавська дитяча письменниця Тетяна Ваценко. – Але казку слід читати разом із дітьми»  Разом із казкаркою, прихопивши збірку віршів «Країна Навпакинія» та поему-казку «Курдуплик», відправилася на гостини до другокласників.

Чарівний приліт казкарки  змусив дітей повірити в дива. Ніхто не зміг зрозуміти, як все сталося. А доки діти не встигли оговтатися, пані Тетяна вже зачарувала їх своєю веселою вдачею та артистичністю.

Разом читали вірші – сучасні, смішні і повчальні, запитували, відповідали, вчилися уявляти… Рахували разом мишок, що намальовані у книжці. Тетяна Федорівна розповідала школярам цікаві історії написання віршів, навіть спробували разом скласти власний.

«Зненацька злива всіх накрила,

Похід до бібліотеки відмінила.

Хто б міг подумати? Повірити ніяк, що

в клас прийде сам Курдупляк.

Сміялися ми новині до сліз…

Та раптом прогримів десь грім.

Ми до вікна: «Веселка сяє!»

Назад у клас, а там - казкарка вже вірші читає!»

Читаючи казку про Курдуплика, діти, рухаючись по ходу сюжету, одразу пояснювали, чому той чи інший вчинок – гарний, а той – поганий. Так ненавязливо шукали істину. Чим відрізняються  хитрість і кмітливість? Чому страх не завжди є боягузством? Разом із казковими героями Тетяни Ваценко вчилися розрізняти добре і погане, співчувати героям.

Такі протиставлення дітям допомагають зрозуміти, що добро переможе.  Це допомагає малечі спокійніше сприймати життєві негаразди, розуміючи, що вони – не назавжди. А ще розвивають мислення, уяву, спонукають до аналізу та обговорень.

І не кажіть, що діти не люблять читати! Можливо, справа у нас самих, дорослих? Перегляд літератури «Почитаємо книгу разом», яка діє у бібліотеці-філіалі №4 – саме для Вас!

 








 

середу, 16 червня 2021 р.

"Мала Ведмедиця" Марини Федорової

 


9 червня 2021року у бібліотеці-філіалі №4 відбулася авторська зустріч – презентація книги «Мала Ведмедиця» Марини Федорової.

Перша збірка художніх творів авторки, завідувачки відділу краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П. Котляревського об’єднала друзів, колег та читачів книгозбірні, шанувальників малої прози.

49 історій про людське щастя і страждання написані лаконічно, читаються на одному подиху. Кожне оповідання – це одкровення, нестримні емоції, роздуми і запитання… до самого себе.

Читачі говорять, що оповідання Марини захоплюють з першого рядка та  лягають на душу, ніби давно знані відчуття. Кожна наступна розповідь – це інше життя, інший політ, сповнений неповторного одкровення.

Гостя з радістю читала власні твори, щиро ділилася спогадами, відверто









відповідала на запитання. Як завжди, з усмішкою, теплим поглядом, розумними очима,  марина ділилася своїм щастям. Сама, правда, й досі,  не вірить у вихід своєї першої книжечки.

На підтвердження (для гості це був сюрприз!) до зустрічі долучилася онлайн Тетяна  Новальська, професорка Київського національного університету культури та мистецтва, за сприянням якої зявилася збірка «Мала Ведмедиця». «Розкішна і водночас проста мова оповідань, кожне з яких – це як сон про знайомих незнайомих сусідів, колег, випадкових супутників. Хтось дивує, окрилює, хтось розчаровує і відштовхує», але всі розповіді єднає віра в добро, красу почуттів.

До речі, назва збірки - за однойменним оповіданням «Мала Ведмедиця». Марина здивувалася, що насправді сузір’я Малої Ведмедиці містить аж 40 зірок, бо друзі напророчили саме стільки написати їй книг. І всі впевнені, що найяскравіша книга-зірка ще попереду!

 Друзі бажали Марині Федоровій натхнення, колеги – впевненості, а читачі книгозбірні – нових творів!














 

Не бійся відчиняти будь-які двері!


 У бібліотеці-філіалі №4 відбулася зустріч молоді із Віталієм Дмитрієвим, засновником промислової компанії, яка щороку виконує більш ніж 4000 проєктів автоматизації виробництва для провідних українських і закордонних компаній.

Як вдалося досягти такого успіху? Це особиста історія, якою ділиться Віталій Дмитрієв у своїй книзі «Не бійся відчиняти будь-які двері, або Історія створення успішного українського бізнесу».

Зустріч бізнесмена з юнаками та дівчатами вдалася змістовною, атмосферною, відвертою. Під час презентації книги Віталій Олександрович, власник і керівник підприємства «KONSORT», щиро розповідав дещо про особисте: дитинство, навчання у Харківському авіаційному інституті, студентське життя-буття, сповнене і наполегливості, і недоспаних ночей, перездач і студентських курйозів.


Віталій Дмитрієв впевнений: «якщо дуже захотіти відчинити зачинені двері, то знайдуться люди навколо, які побачать, що вам це потрібно, і допоможуть».

З охотою розповів слухачам притчу про зачинені двері. А потім були запитання і відповіді: про бізнес, капіталовкладення,  маркетинг і маркетологів, становлення компанії і як захистити свій бізнес, навчання, саморозвиток і сучасну освіту…Знову й знову старшокласники повертали Віталія до особистого: пошуки себе, навчання у Міжнародному інституті бізнесу,  Кремнієву долину,  навчання у Флоренції.


Щиро і відверто Віталій Олександрович говорив про суспільне та особисте, що дає бізнесова література і чому любить читати трактати древніх філософів. До речі, компанія «KONSORT» має чудову власну бібліотеку, дбає про саморозвиток працівників так само, як і про їх відпочинок; організовує екскурсії за кордон в поєднанні із вивченням англійської мови.

Цінними для присутніх  стали не тільки поради, але й розповіді. «Досвід досягати бажаного», «Йти до мети, попри бурі на шляху до омріяного», а також про «неймовірні відчуття, які охоплюють, коли здолав вершину».

Віталій Олександрович нікого не повчав, він просто розповідав і щиро відповідав на запитання. Але впевнена, що кожен із присутніх добре запамятав притчу про зачинені двері  та побажання відомого бізнесмена.

«Відчиняти будь-які двері непросто, але можливо. На шляху до мети нас може зупинити страх невідомості, наші кроки можуть бути хиткими і невпевненими. Ми можемо витратити безліч часу на боротьбу зі своїми страхами, але так і не зрушити з місця. Не бійтеся відчиняти будь-які двері! Памятайте, всі вони відчиняються перед тими, хто наполегливий. А іноді не просто сміливий, але й відчайдушний… І якщо, попри все, ви знаходите сили підніматися і продовжуєте йти, витрачаючи на справу життя всі свої зусилля і творчий підхід, незалежно від того займаєтеся ви спортом , музикою, наукою чи бізнесом, ви неодмінно досягнете успіху!» Вірю в це і бажаємо найкращого разом із Віталієм Дмитрієвим. Книга є у нашій бібліотеці.