Іди, іди, Веснонько, в рідний край, нашій Україні Перемогу ти наближай!

На літературно-мистецькі посиденьки, які відбуваються щонеділі у бібліотеці-філії №4 і діти, і дорослі збираються залюбки.

Тим більше, що вирішили всі  разом Весну «задобрити», щоб пришвидшити її прихід.

Адже з давніх-давен українці вже з середини лютого очікували прихід весни. Люди вірили, що пташки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими замикають холод, зиму і відмикають літо. За українським народним звичаєм  діти водили хороводи, співали пісні, прославляючи рідну землю, природу, що прокидається від зимового сну.

На посиденьках присутні ділилися історіями та легендами, як Весна Зиму проганяла. З’ясувалося, що таких оповідок багато: слухати-не переслухати. А ще вірші читали, ніби цим весну до себе закликали. Маргарита вирішила з мамою віршик скласти, щоб по-сучасному звучав.

До річниці російського вторгнення

 члени ПЕН Америка опублікували лист на знак солідарності з Україною. Про це повідомляється на сайті організації.                  

Довідка: ПЕН Америка – організація, що відстоює право авторів на поширення ідей та вираження поглядів.  Заснована 1922 року у Нью-Йорку. ПЕН Америка є найбільшим серед усіх ПЕН-осередків у світі й налічує понад 7500 членів. 

 «Ми – письменники, журналісти, митці, правозахисники й ті, хто солідаризується з ними в усьому світі, включно з тими, хто перебуває в Україні та прийняв важке рішення залишити свої домівки. З нагоди річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну ми пишемо, щоб висловити наше колективне засудження війни росії проти українського народу та культури», – йдеться у листі.

Серед підписантів листа – всесвітньо відомі автори та авторки: Маргарет Етвуд, Пол Остер, Дженніфер Іґан, Джонатан Франзен, Джон Сондерс, Луїз Елдріч.

"Програмуйте із задоволенням!" Ігор Шейко

  

5 книг-новинок по програмуванню – подарунок Ігоря Шейко бібліотеці-філії №4.

 Полтавський підприємець, програміст зі стажем, тепер уже Ігор Олександрович, ще в старших класах  захопився програмуванням.

 «Мені було цікаво. Тоді ще не було ні інтернету, ні книг. Все пізнавав самотужки», - з усмішкою ділився Ігор Шейко спогадами. Зараз його гордість – ROBOTschool (вул. Симона Петлюри буд. №7/22), де юні IT-любителі освоюють перші кроки робототехніки та інтерактивного програмування.

Ігор Олександрович впевнений: «Зараз вибір є у кожного, хто хоче освоїти професії майбутнього. Комп’ютерними курсами вже нікого не здивуєш. Але якщо є велике бажання та проявити наполегливість і терпіння, можна самостійно навчитися створювати відеоігри та анімації».

«Хочете навчити дитину програмуванню? Чи бажаєте самі поринути до світу програмного коду? Тоді  книга «Програмування для дітей. Створюй відеоігри за допомогою Скретч» для вас. Скретч — доступна, зрозуміла та весела мова програмування. Дотримуючись чітких інструкцій, можна навчитися  створювати відеоігри..»

«Створюй анімації за допомогою Скретч» - друга частина «Програмування для дітей». Книга дасть змогу проявити творчість, 
навчить знаходити оригінальні та ефективні розв’язання проблем. І, перш за все, дасть нагоду насолодитися створенням власних проектів з нуля.

Книга «Scratch для дітей. Веселий вступ до програмування Scratch -захопливий і цікавий початок вашої подорожі у світ інформатики. З нею навчитеся створювати інтерактивні проєкти, включно з анімованими оповіданнями, презентаціями художніх творів і книг, науковими доповідями та іграми. Щоб не вводити незліченну кількість рядків коду в мові програмування, чому б не використати барвисті командні блоки та мультиплікаційні спрайти для створення потужних і цікавих скриптів?

Програмувати зі Scratch — легко, навіть якщо ви новачок у цій сфері, але не боїтеся нових викликів.

«Веселий вступ до програмування» Джейсон Р. Бріггс  

Ця книжка легко та невимушено допоможе вивчити основи однієї з 

найпопулярніших сучасних мов програмування – Python, що завдяки простому і зрозумілому синтаксису особливо пасує для новачків. Крок за кроком, на простих та дотепних прикладах та з допомогою смішних завдань ви зможете пізнати тонкощі мови Python. Навчитеся використовувати основні елементи цієї мови – списки, функції, модулі, малювати вбудованими інструментами Python та анімувати зображення і навіть зможете написати дві справжні комп’ютерні гри: забавку з м’ячем «Скок!» та бродилку «Містер Руки-палички біжить до виходу».

 Програмуйте із задоволенням!

 

 

Казка в гості завітала!

   До бібліотеки-філії №4 завітали юні читачі на літературне побачення із дитячою письменницею Тетяною Ваценко.

Як дитячий автор вона заявила про себе  збірочкою  віршів «Навпакинія». «Мої книжечки  з чудовими ілюстраціями  написані для таких як ви, хлопчиків і дівчаток, котрі вірять у дива»,  - розпочала розмову письменниця з приголомшеними школяриками, з’явившись раптово, головне, - не зрозуміло як. Та справжні дива тільки розпочиналися.

Разом із казкаркою діти відправилися у цікаві мандри  сторінками книг.  Довго дивувалися, не могли стримати емоцій від перегляду картин, намальованих кольоровими олівцями самою письменницею. Разом читали вірші, фантазували, ще й відкрили  таємниці мишок, що розбіглися по книжці (не без участі письменниці-ілюстраторки).

Кожен вірш і малюнок – це шедеври, якими діти не могли насолодитися. А попереду вже чекав їх сюрприз: герої поеми казки «Курдуплик».

Дітлахи відкрили для себе новий загадковий світ країни Курдупляндії. Динамічний, інтригуючий, цікавий світ  казкових героїв перевершив очікування слухачів. Дітям було цікаво все. Як з’явилася ідея та й сам Курдуплик? Чому він так довго не приходив і чому немає продовження цієї історії?

Зрозуміло, що казка – це вигадана історія про добро та зло, зазвичай зі щасливою кінцівкою. Кожен знає, що в казках завжди розповідається про дивовижні та, навіть, фантастичні пригоди, які захоплюють не тільки дітей, але й дорослих.

Якщо ти небайдужий..

   21 лютого у бібліотеці-філії №4 зібралися п’ятикласники на годину пам’яті «Янголи Майдану», щоб вшанувати  Героїв Небесної Сотні.

Від часу трагічних подій на Майдані минуло вже 9 років. Школярі не застали цих подій.  Дехто з них має ще дуже «дитяче» бачення і розуміння історичних процесів.

Розмова почалася із невеликого екскурсу-дослідження у січнево-лютневі дні 1914 року. Пояснили  хлопцям і дівчатам, чому так багато людей зібрались на Майдані Незалежності в той час. Чому українці виступили за свої права жити у вільній демократичній європейській державі і протестували проти свавілля і беззаконня.

«Першими на протест вийшли саме молоді люди. Коли їх жорстоко побили - повстала вся країна. У ті трагічні дні історії, у центрі Києва, загинули десятки українців, які протестували проти режиму тодішнього президента. Їх називають Героями Небесної Сотні. Наймолодшому з них, Назарові Войтовичу, тоді виповнилося всього 17 років. Найстаршому, Іванові Наконечному, - 82 роки».

«Кого  ми можемо називати героями?» Для обговорення запропонували юним читачам одне-єдине запитання.

Відповіді були різні, але дуже схожі за змістом. Це говорили діти, яким у 2014 році було всього 3-4 роки. Чи згадали вони бодай найменший епізод? Ні. Але дехто знає про ті чорні дні від батьків, старших братів, вчителів.

Онлайн-зустріч із Наталією Дурундою.

         15 лютого відбулася творча онлайн-зустріч із талановитою письменницею із Ужгорода Наталією Дурундою, організатор якої бібліотека-філія №4.

Доречно додати, що роман "За брамою пекла" , з якого розпочалася розмова - фіналіст міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" за 2021 рік.

Ті, хто вже прочитав романи – новинки  Наталії Дурунди , стверджують, що авторці вдалося змалювати правдивий та жорсткий «зріз епохи». Іноді просто не віриться, що одна людина здатна витримати стільки страждань, скільки випадає їх на долю головних героїнь.

«У центрі сюжету історія двох дівчат, Ольги та Ярини, яких насправді об'єднували не лише дружні, а й кровні узи, – розповідала гостя онлайн-зустрічі. - На долю героїнь випали жахи Другої світової війни, примусова робота в Німеччині, де вони вважалися людьми другого ґатунку. Після перемоги Ольга з Яриною мріяли повернутися на Батьківщину, але для безжальної радянської влади вони - зрадниці, на яких вдома не чекає нічого доброго. Для радянської влади вони - «ненадійний контингент».

Читачі, котрі встигли прочитати обидві книжки, кажуть, що тексти пані Наталії дуже динамічні, сюжет напружений і написаний доступною мовою. Це затягує і не дозволяє відірватися від читання, аж поки не перегорнеш останню сторінку.

Добрі символи-захисники.

У бібліотеці відбулися пізнавальні посиденьки «Наші обереги».

Разом всі «вирушили» у цікаву подорож, де згадали  народні  традиції, які стали оберегами українців і були найбільш пошанованими в житті наших предків: молитва, мамина пісня, бабусин рушник, сорочка-вишиванка, писанки.

Не таємниця, що традиції оберігати свій дім від духів та всілякої нечисті збереглися в Україні й донині.

Оберегу приписують надприродну здатність відвертати від його власника хвороби, біду, приносити щастя і гаразди. Це чарівні предмети, що ніби призначені захищати свого власника.

Запросивши дітей і дорослих переглянути виставку фотографій етнографічної збірки «Древо», присутнім пояснили, що вишиті сорочки і рушники – це теж народні обереги. Деякі елементи українського одягу прикрашали вишивкою, мережкою, щоб «вберегти  душу людини від нечистої сили».

Дівчата носили кольорове намисто, віночки та хустки не тільки для краси, а й для захисту від злих духів, зурочень, приманювання удачі й щасливої долі. «У козаків, - долучився до розмови Олександр, - часто були з собою прикрашені орнаментом полотняні мішечки з рідною землею чи пучками засушених лікарських трав, вишиті матір’ю, сестрою чи коханою дружиною». Розповідали про намиста, корали, дукачі як обереги.  Зацікавилися присутні книгами Дари Корній «Чарівні істоти українського міфу», коли почули легенди про домашніх духів, духів природи та духів-шкідників. Саме від таких злих сил намагалися вберегтися наші предки.

Зростайте в любові!

Напередодні дня закоханих зібралися діти в арт-майстерні Лариси Гецелевич, щоб власними руками зробити листівки-валентинки. З любов'ю для найрідніших творила малеча, бо дуже ж хотілося зробити приємність своїм рідним, друзям, однокласникам.

Цього дня розповідали діти: ділилися інформацією про історію свята -Дня Валентина, із захопленням - про традиції святкування в родині, в класі. Допомагаючи один одному, натхненні любов'ю, хлопчики й дівчатка не могли зупинитися, не могли насолодитися цим щасливим днем! Запросили до роботи і дорослих. Аякже, щоб знали скільки потрібно терпіння, наполегливості, точності, фантазії, творчості, щоб створити такі шедеври. Зростайте в щасті й любові!

День книгодарування продовжується!

 

Пишаємося, тішимося, що маємо скільки друзів-книголюбів, добрих і щедрих! щиро дякуємо нашим меценатам, читачам за чудові книжкові смаколики. Неймовірний день! Усміхнена Мирославка сказала за всіх: " Я прочитала, насолодилася і вирішила - нехай всі щасливіють від цікавих книг", даруючи нам бажану "Різдвяну свинку". Нехай і ви будете щасливими! Дякуємо Marina Gurnik , Андрей Гурник , Volodymyr Vasyliv , Тетяна Костанян Світлана Сичова , Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара Оля Зозуля Вікторія Мірошніченко і всі-всі, хто день книгодарування продовжує на цілий рік.

Якщо ми докладаємо зусиль, то рано чи пізно досягнемо успіхів. Ольга Корнюшина

 

Книга Ольги Корнюшиної «37 буддійських штук. Як пережити бентежні часи» абсолютно для кожного. Ніхто не може передбачити, де опиниться ще навіть сьогодні.

Виняткова перевага книги – читається без надмірних зусиль. Книга без повчань. Є методи тренування розуму. Є вправи (кроки). Досить легко їх можна засвоїти, якщо не відхиляти їх свідомо. (Один із них, за чашкою вранішньої кави. «Працює!»)

  

 Так, це книга не «про буддизм», як зазначено в анотації. Але в ній є добряче підгрунття для роздумів і навчання. Уявіть поєднання:  буддизм, власний досвід авторки, психологія, дещо з нейронаук.

37 буддійських штук – це не є щось винятково нове. Це 37 кроків про те, як досягти стабільного стану. Не уникаючи реальності. Не шукаючи спокою в ілюзіях.

Уникнути негативу не вдасться. Навіть більше, як стверджує Ольга Корнюшина, він цінний вже тим, що ми його переживаємо, шукаючи вихід. Авторка свідомо наводить життєві ситуації із власного досвіду.

Пливти легко не вийде. Але можна навчитися цілеспрямовано йти до мети, не розпорошуючись на дрібниці. Практичні вправи, подані в книзі, допоможуть виробити корисні звички та продуктивно їх використовувати в житті, не звертаючи уваги на «бентежні часи».

Якщо ви візьмете на  озброєння методи запропоновані у книзі, вони зупинять ваші деструктивні думки та почуття, навіть якщо вони є глибоко вкоріненими.

Цінні  «рекомендації щодо виконання вправ», які наведені в кінці книги. Там же є і пояснювальний словник, який допомагає зекономити час..

Хочете розуміти своїх дітей, дорослішайте з ними!

     8 лютого у бібліотеці-філії №4 відбулася літературно-пізнавальна година "У пошуках диво-квітки"

Справжні козаки та козачки мають виховуватися на українських казках і легендах!

Перший повнометражний український мультик «Микита Кожум’яка», та ще й створений на ґрунті національного фольклору, добре відомий і дорослим, і малечі. Про його успіх не знає хіба що той, хто байдужий до казкових пригод.

Нашу казочку про перемогу добра над злом, про любов до праці, своєї землі і про славетні пригоди Микити Кожум’яки написав Антон Сіяніка. У ній дивним чином переплелися слов’янські й східні традиції. Саме за цією книгою був написаний сценарій мультфільму, який у перший же рік стартував у вісімнадцяти країнах світу.

«Хоч наш Микитка і зростом не вийшов, і силу батьківську не успадкував, однак випала йому доля рятувати всенький світ». Необхідно знайти диво-квітку.

Напередодні другокласники усі дружно вирушили на пошуки чарівного дивоцвіту, який сховався від злих людей через їхнє не бережливе ставлення до природи. Для того, щоб цю квітку віднайти, потрібно було пройти літературний  квест.    

«Етнограф – це той, хто повертає нам пам’ять»

   

 7 лютого у бібліотеці-філії №4 відбулася етнографічна година  "Тримаєм до минулого святі ключі...".

Зустріч розпочалася з огляду фотографій етнографічної збірки «Древо», організатором якої є Едуард Крутько.

 На виставці зібрані старі знімки, здебільшого початку ХХ століття, що демонструють одяг і побут українців сто років тому. Вони особливі, унікальні, бо зберігають  спогади, родинні історії, пам’ять про неповторні життєві моменти наших предків.  Чудова колекція світлина: молоді й літні чоловіки, дівчата, матері з малюками на руках. Уявіть тільки, на початку ХХ століття у невеликому селі на хорольщині працював драматичний гурток!

Слухаючи таємниці, які розкривають світлини, діти дивувалися: скільки ж цікавого можна дізнатися! Вишуканий одяг, вінки-обереги, стрічки проти зурочень, одяг для немовлят, корсетки, спідниці… Деякі фотографії розповідають і про трагічні 30-ті роки, і про події українських революцій.

Неймовірна атмосфера панувала під час обговорень. Школярам запропонували дати відповідь на два запитання. Що найбільше запам’яталося з екскурсії? Та чи готові відкласти всі свої справи у вихідний день і стати хоч на годину етнографом. Розпитати у дідусів-бабусь про їхніх батьків, погортати родинні альбоми, записати родинні історії чи спогади. «Це як журналістом бути,» - прокоментувала Ліза.

«А етнограф – це той, хто повертає пам’ять», - здивував усіх Володя. І спробуйте з ним не погодитися.

Старі родинні фото – це ніби привіт чи підказка нам від наших предків, це біографія родини, це зв’язок  поколінь.

Посиденьки з книгою коміксів "Привид Києва" Мацуда Джюко

   

 Коли у бібліотеці-філії №4  з’явилася  книга коміксів Мацуда Джюко про легендарного українського пілота - «Привида Києва»,  ніхто не міг уявити скільки запитань виникне у дітей. Найчастіше юних читачів цікавили два «чому?»: чому називають книгу манга і чи буде продовження?

Справа в тім, що комікси створили спочатку  в Японії. .

«Привид Києва» – це аматорська манга, яка була видана  коштом самого автора. Перше видання вийшло в Японії 5 травня. Автор його продавав за 500 єн (близько 113 гривень).  Мацуда Джюко розповідає про хоробрих українських пілотів, відомих як Привид Києва, який під час війни росії проти України збив десятки ворожих літаків.

 Мацуда-сан, псевдонім Мацуда Джюко, - відомий в Японії автор манґа  військової тематики. Манга - це форма образотворчого мистецтва у вигляді коміксу, намальованого в японському стилі.  Цікаво, що правильна манґа має бути видана за японською традицією читання справа наліво. А  ще є власна естетика манґи.  

Таємниці підготовки до видання книги коміксів «Привид Києва» українською мовою розсекретила Катерина Новак, провідна редакторка видавництва «Ранок».

«Появі «Привида» у книгарнях  передувала кропітка праця моїх колег, які шукали автора манґи й зрештою звернулися по допомогу до Сергія Корсунського, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Японії. Працівники посольства поставилися до прохання видавців з винятковою увагою і розумінням. Якби не їхнє терпіння, книжка не побачила б світ. Чи продовжуватиме Мацуда Джюко серію, мені поки ще невідомо.»

Власне розслідування провели й учасники посиденьок.

«Привид Києва - це  легенда про українського льотчика який за перші 30 годин російського війни проти  України збив 6 ворожих літаків у небі над Києвом»

 «Привид Києва –це легенда, бо насправді, це пілоти 40-ї бригади української авіації»

Звичайно ж, на пізнавальних посиденьках не обійшлося без майстер-класу – кожен зробив літака. Паперових і різнокольорових. Але ж, власними руками!

 

 

 

 

«Етнограф я усе життя». Творча зустріч із Едуардом Крутько

       

     4 лютого полтавці зібралися у бібліотеці-філії №4, щоб поспілкуватися із Едуардом Крутько, засновником етнографічної збірки «Древо»

Його зацікавленість етнографією стала справою його життя.

Нині Едуард Крутько працює сімейним лікарем у Лубнах. Як етнограф, і як медик, каже, знаходить точки перетину.

«У медицині я з 15 років. Тут був день, коли я подав документи, поступив, вчився і вивчився. А в етнографії -  з дитинства».

Упродовж  зустрічі говорили про особливості жіночого та чоловічого строю у різних куточках Полтавщини.

Чудовий оповідник, етнограф-дослідник, залюблений в Україну та історію, Едуард розповідав про світлини, представлені на виставці «На старих фотографіях – всі молоді». Своїми щирими розмовами та спогадами гість заохочував присутніх до спілкування. Кожне запитання із залу спонукало етнографа до відвертості.

«Добре пам’ятаю прабабусю, яка й прищепила мені любов до української автентики, старовинних пісень».

«Дорожу кожним експонатом(їх уже більше тисячі), але найулюбленіші – старовинний одяг і рушники, бо в них найбільше вкладено душі, натхнення, творчості. Неможливо описати почуття, які охоплюють, коли дивишся на вишиванку, що її колись носила прапрабабуся. В кожен вишитий хрестик вона вклала часточку своєї душі.»

 «Такі (приватні)музеї, наче машина часу, що долає далечінь століть. Можна довідатися багато цікавого про минуле свого роду й народу, побачити як твої предки сприймали цей світ, як прикрашали та як захищали себе вишиваними символами».

Ділився Едуард Крутько родинними спогадами

«На жаль, у моїй родинній історії багато трагічних сторінок. Мого прадіда Гаврила Крутька розстріляли 1937 року. Йому було лише 40. На час арешту він був батьком п’яти дітей, а його вагітна дружина ось-ось мала народити шосте.

До Полтави Едуард Крутько привіз частину фотовиставки, в якій зібрані світлини, що демонструють одяг і побут українців сто років тому. В такий спосіб етнограф хоче нагадати, що до радянської влади українці були досить заможними, мали гарний одяг і прикраси, були самобутніми зі своєю культурою та традиціями. І саме цю самобутність хотіла знищити росія, як тепер намагається знищити нашу країну.