Ми всі непереможні та щасливі, не завдяки, а всупереч всьому.

   

      У неділю, 30 жовтня 2022 року, у бібліотеці-філії №4 відбулась творча зустріч-знайомство з поетесою, телерадіоведучою, журналісткою, художницею, акторкою Оленою Никифоренко.

Гостя  розповідала і читала свої поезії, ділилася цікавими історіями зі свого журналістського життя і знову читала вірші. Лунала музика, звучали пісні на вірші пані Олени . Завдяки непересічній харизмі, любові до людей та почуття гумору розмови шанувальників її творчості органічно доповнили прекрасну атмосферу вечора

Поетична зустріч «Іди і роби!» зібрала справжній аншлаг.

Прагнення тепла, сонця, любові – вічні істини існування людини у світі. Кожна поезія Олени Никифоренко із збірки «Ілюзії» випромінює своє світло: то яскравий спалах, то сумовитий, інколи аж тривожний відблиск, а усе це в сукупності й творить дивосвіт, якусь калейдоскопічність спонтанних порухів жіночої душі.

«Коли читає свої поезії Олена Никифоренко, - ділилася Любов Іванівна думками, - то душа її перетворюється на скрипку із туго натягнутими ніжними струнами. Навіть лячно необережно поворухнутися, щоб  бува,  не налякати, щоб зненацька струни ті не порвалися… «

«Її поезія дихає тим, чим наповнена сама ця Жінка-усмішка. Внутрішній світ пані Олени надзвичайно багатогранний», - серйозно зауважила після зустрічі 15-річна Ліза.

Це правда. Поезія Олени Никифоренко особлива. Про це говорила і лідерка проєкту «Джульєта» Яна Патлань, розповідаючи історію їхнього знайомства. Співала романси Людмила Костенко, неперевершений був у виконанні пісень Євгеній Марусіч.

Потім знову кришталевим голосом Олени лились поетичні рядки, які знайшли свою дорогу до кожного присутнього в залі людського серця. Було все – любов, Україна, філософія, Полтава, війна… Але головне, що хотіла донести під час поетичної зустрічі Олена Никифоренко - що ми всі непереможні та щасливі, не завдяки, а всупереч всьому. Що світ навколо нас прекрасний. Тільки треба побачити його красу.

Вона дарує Любов і Крила.

 

Онлайн-зустріч із українською письменницею Валентиною Захабурою об’єднала творчих і натхненних юнаків і дівчат – вихованців літературних гуртків і студій Полтавщини.

Ініціаторами зустрічі із відомою, а тепер чи не найулюбленішою, авторкою  стали вихованці гуртка літератури та публіцистики «ДІАЛОГ» Полтавського обласного центру естетичного виховання учнівської молоді.

 Для обговорення студійці прочитали всі книги Валентини Захабури, підготували відгуки, що стало неабияким сюрпризом для письменниці.

Валентина Захабура – безмежний книголюб,  талановита письменниця, цікавий співрозмовник, щира й відкрита для спілкування.

Актуальна тематика, відверта розмова з підлітками і про них, розкуті герої, юнацький максималізм і скандальні вибрики або провокаційні витівки– це все повісті Валентини Захабури. Особливої енергії її книгам  додають майстерно вписані власні  спогади і шкільний досвід, якими авторка щиро ділилася упродовж онлайн-спілкування.

Письменниця щиро відповідала на запитання, уважно, навіть з хвилюванням, слухала відгуки на свої книги, відверто ділилася письменницькими таємницями та порадами з юними журналістами.

Її книгами зачитуються юнаки і дівчата. ЇЇ твори вже увійшли у топи кращих книг і зайняли свою нішу в каноні сучасної української прози для дітей та юнацтва. Тим, хто не читав, радимо, бо інтрига повістей і повістинок Валі Захабури починається із заголовків книг гості онлайн-зустрічі -Леприкони» ? «Ой, Лише, або Як потрапити в халепу»? «Ой, Лише, або Як приборкати батьків?»…

Звичайно ж говорили про нову книгу Валентини Захабури, рукопис якої знаходиться уже у «Видавництві Старого Лева».  Робоча назва «Лео, фу». Здогадуєтеся чому? А ми вже знаємо.  Нова повість про Бульдога, про відчуття родини і самотності, про дружбу, про прийняття інакшості, яка декого в суспільстві дратує. Про війну і усвідомлення того, що деякі речі, які нам інколи категорично не подобаються, можуть бути важливими і чудовими саме для нас. Просто  про них треба трохи більше дізнатися. Чекаємо новинку!

Відео трансляцію зустрічі можна подивитися у Фейсбуці : https://www.facebook.com/modernUkrainianBooks/videos/621916439724426

Книги Валентини Захабури є у нашій бібліотеці!

 

Творча майстерня з Оленою Никифоренко.

 

Упродовж трьох тижнів у бібліотеці-філії №4 збиралася учнівська молодь на тренінги «Іміджелогія. Технологія особистої чарівності, або як подобатися людям».

Юнаки та дівчата отримали унікальну можливість долучитися до занять із Оленою Никифоренко, популярною авторкою та ведучою телерадіопрограм, координаторкою молодіжної експериментальної студії «Лтава».

Як з’ясувалося, кожен з учасників тренінгів хоч раз проживав складний період. Найменша невдача здається катастрофою, конфлікт з друзями – кінцем світу. І ніхто їх не розуміє! «Цей період дорослі називають підлітковим віком, - пояснює Олена Никифоренко. – Але не кожен знає, як пояснити підліткам доступно і зрозуміло про цілі, моральні якості, вибір, гармонію і щастя. А також про те, як розв’язувати конфліктні ситуації».

Відверті розмови, тренінги, ігри, щирі обговорення допомогли підліткам подивитися на себе зі сторони, отримати детальну карту вирішення багатьох проблемних ситуацій.

Особливо змістовними й цікавими для дівчат і хлопців виявилися  рольові ігри, де в інтерактивній  формі розігрувалися проблеми підлітків.

Поведінка з незнайомцями, образа на батьків, відсутність підтримки друзів, пихатість, конкуренція, легковажність, побудова відносин – все це ігри-завдання для команд, учасники яких працювали на командний результат. Кожна історія — це ґаджет з різними налаштуваннями, обираючи які, є шанс змінити  життя героя чи замислитися над власними проблемами.

Олена Никифоренко досить наочно  довела учасникам тренінгів, що для кожного бажання є свій шлях. Це як навігатор. Потрібно лише вміти ним користуватися - обирати хороші думки, вміти критично мислити, робити правильні висновки та діяти з огляду на свої принципи.

А ще - визначали найкращі риси і якості важливих для нас людей, прагнули стати кращою  версією , говорили про технологію особистої чарівності, її складові, проходили тести, аналізували імідж королев та зірок.

«Кожне заняття – це відкриття, - ділилася думками учасниця тренінгів Ліза з Харкова. – Це моє нове  життя, однодумці і мої нові друзі.»

 

Щоб світ довкола був таким, як мрієш…

             

8 жовтня 2022 року у бібліотеці-філії №4  відбувся поетичний мікрофон «Про вічне і своє».

На зустріч із читачами запросили  талановиту полтавську поетесу Юлію Стиркіну. «Вірші Юлі можна пізнати з перших рядків, - вважають шанувальники її поетичного слова. – Вони мають неабияку енергетику польоту.»

 За традицією таких зустрічей спочатку говорили про «вічне»: про творчість Григорія Сковороди, яка  входить до світової скарбниці знань.  Гостя поділилася думками про українського любомудра.  Улюбленим  афоризмом, який  став девізом її творчого життя, є «з усіх утрат втрата часу найтяжча». Свою повагу до Григорія Сковороди поетеса виразила у вірші, який   представила присутнім  на  зустрічі.

Про «своє» Юлія Стиркіна говорила поезіями. Про кохання, про любов до природи, до рідного краю, гармонію душі, пошук сенсу та сьогодення. Традиційно щира, пронизлива і сповідальна, образна й мелодійна лірика поетеси звучала чуттєво як у виконанні авторки, так і її друзів.

Більше, ніж півтори години творчого спілкування були дуже насиченими. Поезія в поєднанні з неймовірним музичним супроводом перетворили літературну зустріч на поетичне свято. Гостя не тільки представила  свої творчі доробки, прочитавши найновіші поезії, а поділилася творчими планами. Щиро й відверто відповідала на запитання, чим ще більше вразила шанувальників своєї творчості. «Несподівано цікаво те, - ділилася після зустрічі Лідія Петрівна, яка вперше була присутня на поетичному мікрофоні, - яким дивним чином вдалося поєднали талант сучасного митця й відомому всьому світові творчість Григорія Сковороди»

Безмежна любов до рідної землі, глибоке філософське розуміння світу, мудрість, щирість і  романтичне бачення навколишнього світу, мабуть,  об’єднує  всіх майстрів поетичного слова.

Стільки гарних вражень, позитиву й ліричного настрою отримали присутні від спілкування з талановитою поетесою.

Приємною несподіванкою став музичний дует у виконанні Юлії Стиркіної та Людмили Костенко. Поезії гості, покладені на музику, звучали з особливою ніжністю та натхненням.

 

 

Заборонені. Історії життя та боротьби.

 

6 жовтня у бібліотеці-філії №4 відбувся літературний флешбек «Знайомі незнайомці».

Відверта розмова з юнаками й дівчатами про українських письменників, які тривалий час були заборонені й цензуровані в радянській Україні і повернулися до читача лише після 1989 року – це ще один крок до знання нашої історії.

Разом із студентами провели розслідування: чому не друкувались ті чи інші твори. Чому заборонені твори вносили до спеціальних реєстрів, вилучали з бібліотек і книгарень, не могли навіть цитувати в інших книжках.

Життя письменників також змінювалося не на краще: інколи авторам надавалася можливість відкоригувати свій твір і викреслити всі небажані речі. Однак частіше письменники зазнавали переслідувань і репресій, отримували штамп «ворога народу» та викреслювалися з історії.

Говорили  про письменників-емігрантів, які залишили Україну після поразки революцій початку ХХ століття і про тих, хто змушений був покинути Україну під час або після Другої світової війни.

Цензуровані, репресовані, витерті із колективної пам’яті українського народу за часів радянщини імена письменників повернулися. Їх твори доступні для  читачів.

Сучасні письменники в художніх творах повертають нам імена українських митців.

Ірен Роздобудько роман «Неймовірна. Ода до радості»  присвятила Олені Телізі, одній із найяскравіших постатей українського спротиву.

Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов «Заборонений»  - це історія життя і боротьби Василя Стуса, який усе своє життя мріяв перестати бути забороненим на Батьківщині.

Степан Процюк «Відкинуті й воскреслі» - це нариси про знакових українських письменників, долі яких вражають не менше за творчість. Несподівані ракурси добре знайомих постатей захоплюють і бентежать.

Роман «Клавка» Марини Гримич називають національним бестселером, в якому зображене літературне життя 1940-х та повоєнного Києва. Його продовження – роман «Юра» - це Київ, 1968 рік, кінець «відлиги», літературні тусовки.

 

 

 

«Мислити дуже важко, тому більшість людей судить». Михайло Жванецький

 

Бібліотека-філія №4 дякує полтавському бізнесмену Роману Радченку за привіт-подарунок із Одеси. Книга Михайла Жванецького «Одесса» є у нашій книгозбірні.

Михайло Жванецький - один з тих авторів, яким вдавалося надати думці лаконічну, саркастичну й абсолютно довершену форму. Насамперед, одеський гуморист прославився своїми гостросатиричними мініатюрами. А головне, в його замальовках кожен впізнає себе — хоча, можливо, нам цього і не дуже хотілося б.

Пересмішник, гуморист і сатирик Михайло Жванецький у своїй творчості різний, як і його книга "Одесса». Збірку уклала дружина автора Наталія 

Жванецька. В нього увійшли 112 мініатюр, які були написані Михайлом Михайловичем за 60 творчих років.  Наталії належить ідея оформлення обкладинки: контур фігури, який ніби проходить через класичну одеську арку вона змалювала з фотографії Михайла Михайловича. Друг сім’ї Жванецького Михайло Рева перетворив ескіз Наталії в унікальну графічну ілюстрацію, яка надрукована на обкладинці. Слово «Одесса» на обкладинці написано рукою Жванецького.

Інколи ми вживаємо афоризми, навіть не здогадуючись, що їхнім автором є саме Михайло Михайлович.

«Удача посміхається сміливим... А потім довго регоче над ними!

Мислити дуже важко, тому більшість людей судить.

Мудрість не завжди приходить з віком. Буває, що вік приходить один.

Справжня самотність — коли ви всю ніч говорите самі з собою і вас не розуміють.

Кінця щасливого не буває. Якщо щасливий, то не кінець

 Всі люди брати, але не всі по розуму.