Для
тих, хто не читав, у книзі досліджується міф пострадянського простору, східноукраїнського
зокрема.
«Ворошиловград»,
- ділилася думками Лариса Григорівна, - це роман-ностальгія, подорож у
молодість. Можливо вам, молоді, дещо буде незрозумілим».
У
романі – 90-і роки. «Твір жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Вони
приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї
свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам'ять. І
все, що ти можеш їм протиставити - це свою любов і свою ненависть».
«Історії українського рейдерства присвячується», - так написано в анотації. Насправді, це сильний текст про суспільство, про державу, якої немає «Не доїхала ще». Це роман про епоху, яка не закінчилася, а перекочувала у наше життя. «Це той таємничий світ, який закритий від пересічних людей. Вони діляться на своїх та чужих. За своїх вони ладні вмерти, а чужих остерігаються».