«Я вірю в магічну силу усмішки». Зустріч з Марією Артеменко

 29 листопада 2021 року до бібліотеки на зустріч із юними читачами завітала  дитяча письменниця Марія Артеменко, уже добре відома школярам за книгою «Стріла степу». Тому найбільше запитань було саме за цим твором, який вже довгий час тримається у 10 найулюбленіших дитячих історичних книг.

Це зворушлива книжка про дружбу, сміливість, випробування і втрати, що трапляються на життєвому шляху.

Головна героїня дівчинка-сарматка, що жила багато століть тому в степах на півдні нинішньої України? Фаті стріляє так влучно, як її мама, відважна воїнка. А ще — має схованку зі спостережним пунктом на старому дубі. Звідти одного разу вона й побачила норовливого скакуна, який став її вірним товаришем.

«Мені так подобається Ваша книга. Це тому, що нарешті є дівчинка героїня Фаті, яка сильна, мужня, відважна. А то все хлопці й хлопці…», - щиро Вероніка ділилася враженнями про «Стріла степу». Разом обговорювали забавки та мрії дівчинки-сарматки, порівнювали зі своїми, а чарівна гостя розповіла дітям про  що сама мріяла в дитинстві.

Дитяча письменниця розповідала про дебютну книжку «Таємниці хмар», яка вийшла в серії «Читальня» видавництва «Ранок».

 Окрім прозових текстів, Марія Артеменко пише вірші для дітей (збірка готується до друку). Із задоволенням діти слухали дитячі поезії.

Людської пам'яті мости... Година пам'яті

 Украдене щастя, зруйновані долі

Дрібненьке дівчатко- в очах сивина. 

Самотньо схилилася Нації Доня, 

Пам`ять нащадків в долоньках трима. 

П`ять колосочків і ще кілька яблук

/турботливо шалик накинув туман/

            

В тендітнім дівчатці закарбувались                   

Жахливо потворні голодні жнива. 

Стоїть вона змучена болями Світу                                    

Відвідин чекає: ви прийдете? Ні? 

- Прийдемо до тебе, збитий наш квіте, 

пам`ять не згасне у світлі дні!

Стиха молитва здійметься до Бога, 

За тебе, й мільйонів таких як ти.

-Ви спочивайте, ми не забули.

Бачиш, он свічка в вікні мерехтить...

Украдене щастя/Світлана Холодна-Лисак/ 21.09.21/

Хто улюблений письменник дітей? Сашко Дерманський!

22 листопада 2021 року у нас гостював улюбленець юних читачів та  (не буде таємницею) і дорослих також - Сашко Дерманський .

Добрий друг нашої книгозбірні, полтавський бізнесмен Андрій Гурник сказав Олександру: «Я великий прихильник Вашої творчості. Такі добрі та разом з тим бешкетливі, повчальні, серйозні, смішні історії будуть читати діти. Впевнений, хто ще не відкрив для себе письменника Сашка Дерманського, вже незабаром стане палким шанувальником Вашої творчості»  Це були не просто слова. Це був щедрий дарунок від Андрія Анатолійовича! Тепер всі книги Сашка Дерманського є у нашій бібліотеці!

Так це Олександр Дерманський  подарував життя Чудовому Чудовиську, принцесі Маляці, вужику Ониську та багатьом іншим кумедним і бешкетним персонажам, які так полюбилися нашим  юним читайликам.

Сьогодні діти в черговий раз переконалися, що дитяча книга може бути одночасно і забавкою, і розвагою, і цікавою книгою. Школярі разом із письменником поринули в книжкові історії з головою. Відчували, переживали, сміялися, захоплювалися, чекали наступних розповідей та розв’язували задачі. Так - так, цікавезні задачі, які розохотили і дітей, і дорослих!

Що таке задачі, відомо кожному: це один-два абзаци тексту, з якого треба скласти коротку умову, підставити відоме й невідоме, порахувати й записати відповідь. Проте в книжці «Неперевіршені задачі» - дуже підступна забавка. І намудрували їх два справжні вигадники й розбишаки. Перший — це той самий Сашко Дерманський, який у своїх книжках розповів про пригоди чудового чудовиська Чу, вужа Ониська, принцеси Маляки та багато-багато іншого цікавезного. А другий писака — теж той самий, тільки Кузько Кузякін. Це він змусив бідних дітей ламати голови над «Зубастими задачками», «#щотакематематикою?», абобалем з ябобалем… А якщо до цієї парочки авторів додати ще третього розбишаку — ілюстратора Олександра Шатохіна — реготанню не буде меж! Отже, гарантовано та перевірено, що «Неперевіршені задачі», які сьогодні презентував Сашко Дерманський - веселенька й цікавенька книжечка!

А ще читали кумедні оповідки із збірки «Вікусині історії». У світі безліч історій. Деякі з них нудні, деякі цікаві, бувають історії правдиві, а бувають вигадані. «Трапляються сумні або веселі, змістовні або пустопорожні, короткі чи довгі, серйозні або збитошні… Але ж які з них — найкращі? Відповідь проста: найдивовижніші, найважливіші, найтепліші й найцікавіші історії -— ті, що лишаються з тобою на все життя. Бо це — історії про тебе і про тих, кого любиш» І їх написав Олександр Дерманський.

Екзотичний унікальний світ Сходу. Зустріч із Світланою Призинчук

17 листопада 2021 року читачі бібліотеки-філіалу №4 спілкувалися із засновницею видавництва Safran Book Світланою Призинчук в межах проєкту «Літературна орбіта».

Дорослим гостя з Києва люб’язно відповіла на питання про нелегкий шлях видавця літератури Сходу, складнощі та тонкощі перекладу зі східних мов, а також про новинки видавництва, які тепер є у книгозбірні.

Українське сходознавче видавництво «Safran Book» спеціалізується на перекладах зі східних мов та міжнародній літературі про Азію. Першими книгами, створеними у видавництві, стала китайська класика. Засновниця «Safran Book» вважає, що якщо ми будемо цікавитися іншими країнами, то і світ нами зацікавиться.

Унікальний, навіть екзотичний казковий світ Сходу зацікавив юних читачів.

Світлана Призинчук школярам розповідала про незнаний магічний світ далеких гір Гімалаїв, куди  багато хто мріє потрапити. Розпочали спільну мандрівку зі збірки казок «Мандрівки Гімалаями», які вийшли у видавництві Safran Book.

Звичайно ж, герої й тібетських легенд майже завжди здобувають перемогу над ворогом чи нечистою силою, добро долає зло, любов перемагає усі перешкоди. Але ж скільки цікавого та таємничого можна дізнатися із китайських легенд?!

Король Мавп із однойменної легенди - один з найяскравіших та найулюбленіших міфічних супергероїв як стародавнього Китаю, так і сучасності. Неабиякі вміння допомогли йому, смертному, кинути виклик небесному порядку й дорівнятися до небожителів. Король Мавп показав, що навіть найпотужніша стихійна сила підвладна впорядкуванню і здатна творити добро.

Та справжнім відкриттям зустрічі стала книга для дітей «"24 Сезони колеса року", яка складається з 4 книг: Весна. Літо. Осінь. Зима.

Світлана Призинчук поділилася із юними читачами: «У природі є чотири пори року. Давні китайці поділяли їх на 24 сільськогосподарських сезони, кожен з яких відображав окремий етап зміни пори року. Сезони сприяли появі народних сільськогосподарських рекомендацій і допомагали передбачати погоду на щодень. Серія розповідає про маленьку дівчинку на ім'я Яя, що відвідує своїх дідуся і бабусю в селі та спостерігає там за змінами сільськогосподарських сезонів. Відкриваючи ці книжки, разом із Яєю ви здійсните подорож і дізнаєтесь про традиційні китайські свята, давні обряди, спостерігатимете за тваринами і рослинами та навчитеся слухати мову природи.»

Чи сподобалася зустріч? Про це може говорити той факт, що ще довго діти не відпускали видавчиню: засипали запитаннями, дякували, запрошували в гості. Всі дитячі новинки видавництво «Safran Book» - в надійних дитячих руках».

Із усією читацькою любов’ю дякуємо підприємцю Володимиру Василіву за щедрий дарунок! 19 нових книг  видавництво «Safran Book» є у книгозбірні!

Цікавинки з бібліотечної скриньки!

 Юні читачі в бібліотеці – це завжди свято! Духом допитливості та цікавості наповнилася бібліотека-філіал №4 відразу ж тільки  першокласники переступили поріг.

«А скільки у вас книг? А інтернет є? а журнали? А моя мама тут бере книги», - сипалися запитання під час бібліоподорожі.

Легко і цікаво, з доброю посмішкою на вустах Світлана Анатоліївна розповідала своїм маленьким гостям про нові книги, пізнавальні й розвиваючі видання, дитячі енциклопедії, книги-картинки із завданнями. А ще – про талановитих дитячих письменників і їх книги, про казкових героїв і реальних, про чудові наші видавництва, які створюють прекрасні дитячі книги.

Щирі та відверті школярики розповідали про власні книги, ділилися думками про прочитані казки, улюблених героїв. Про інтернет більше ніхто не згадував…

На малечу чекав справжній сюрприз – цікава гра у День скоромовки! Бажаючих спробувати у скоромовленні було багато. Та це не так і просто, як вияснилося. Інколи зі сміхом, часом з переможними поглядами діти пробували власні сили! Найзавзятіші не здавалися!

Вправлялися у скоромовках, вчилися читати вірші-звукограйки, згадували мирилки, жмурилки, веселинки. Хтось шукав собі книгу на полицях, дехто поринув у читання, кому припала до вподоби настільна гра!

Краса рідної мови

8 листопада 2021 року в межах Дня мови "Її величність - українська мова!" до бібліотеки завітали третьокласники ПШ44, щоб долучитися до вшанування рідного слова українського.

Цікавим та змістовним виявився конкурс знавців рідної мови «Мій скарб». Школярі ділилися власними думками не тільки про прочитані книги, але й про мовні скарби, які відшукали під час читання. Нові слова, епітети, синоніми – все, що робить нашу мову милозвучною, діти знайшли у книгах і ділилися здобутими знаннями .

Юні читачі з ентузіазмом долучилися до запропонованих літературних ігор: «Розсипані літери», «Зашифроване слово», «Кмітливий писар», «Виправ помилку». Під час перебування на зупинках «Казкова», «Поетична», «Загадкова», «Забавлянки», «Виставкова» гравці знаходили й виправляли неправильно записані слова, дописували літери до запропонованих слів, утворюючи новіслова, розшифровували ребуси, читали прислів’я та приказки. 

Діти разом доторкнулися до краси української мови, удосконалили свої знання та навички з українського мовлення, відчули свою приналежність до людей, які поважають рідну мову, милуються нею та плекають її.

А ще зрозуміли та довели, що володіти українською мовою – модно та стильно. 

 

Віч-на-віч про мову, читання, книги, бібліотеку»

 8 листопада 2021 року до книгозбірні завітали журналіст, бізнесмен, виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко та  Пьотр Кульпа - юрист, викладач, ексміністр праці Польщі. До розмови долучився бізнесмен, меценат Андрій Гурник, допомога якого є вагомим внеском в  життя  бібліотеки.

Гості  познайомилися з роботою книгозбірні, поділилися враженнями та досвідом роботи бібліотек, які вважають сучасними як в Україні, так і в Європі.

Неймовірна зустріч, яка переросла у довірливу «Розмову віч-на-віч про мову, читання, книги, бібліотеку». Говорили про відчуження молоді від книги, падіння загальної книжкової культури, зростання числа «нечитачів», наскільки актуальна професія бібліотекаря у часи інтернету, електронних книжок і пандемії, через яку люди мають уникати публічних місць. 

Попри розвиток електронних сервісів, люди продовжують любити паперові книги. Цікавою була розмова про мотивацію дітей та молоді до читання корисної літератури, про осучаснення бібліотек, які повинні достатньо енергійно реагувати на потреби часу, враховувати інтереси читачів, одночасно збільшуючи творчий потенціал та відточуючи професіоналізм бібліотекарів. «Тільки «живі» бібліотеки стануть культурними центрами, необхідними для громад просторами для комунікацій», - в один голос підтвердили гості.

Щодо мови. «Рідна мова – це код нації. Неважливо, Україна це, Польща, Франція чи Швеція. У кожного народу є своя мова, вона для нього найдорожча і найкраща. Кожна людина має право розмовляти і мислити рідною мовою.  Здається, що джерело може наповнюватися водою само? Та – ні. Їх треба доглядати, чистити, любити. Так і мову рідну – любити й оберігати!» 

 

Краще один раз побачити, ніж 10 разів почути !

  «А нам багато розповідала Олена Іванівна про Вашу бібліотеку», - переступивши

поріг книгозбірні, сказала з усмішкою першокласниця Стефанія. (Олена Іванівна – це класний керівник і як батьки говорять: «Не від слова клас – кімната, а від слова - Класна! Чудова! Оригінальна!»)

І бібліоподорож вдалася КЛАСНОЮ!

Невимушено й цікаво, зрозуміло й захопливо  подорожували з малечею бібліотекою. Разом шукали відповіді на численні запитання маленьких чомучок: куди поспішають струмки, де народжується грім, звідки взявся метелик, куди зникають калюжі, де живуть динозаври і чи насправді у хамелеона найдовший язик? …

Книжки-картинки із завданнями, дитячі енциклопедії, казки, реальні й повчальні історії, книги з віртуальними додатками … А ще загадки-відгадки, головоломки, шаради та літературна гра «Хто Я?»

 Діти із задоволенням поринули у світ книг та ігор. Батьки раділи за дітей. А ми – що змогли подарувати дорослим і малечі приємний час теплого родинного спілкування, збагатить уявлення дітей про довкілля і навчить їх ставитися до всіх і всього з любов’ю та розумінням. Та найголовніше – світ книг розкрив свої обійми новим маленьким читачам. Кожен знайшов собі книгу! 

Поради батькам. Немає дітей, які не читають. А  як зацікавити читанням? Для цього треба постійно читати разом з дитиною, розмовляти з нею, уважно слухати, коли вона розповідає вам про те, що сама дізналася з книги.

Якщо ви прищепите своїй дитині любов до пізнавальних книг і навчите читати їх, ви розширите її інтереси, виробите звичку і навики до розумової праці, зробите  життя цікавим і змістовним. Запрошуємо до бібліотеки!

«Краще один раз побачити, ніж 10 разів почути!, - переконалися першокласники ЗОШ 23 під час бібліоподорожі до книгозбірні.

Олександра Екстер – відома і невідома!

Якщо зануритись у яскравий та новаторський світ європейського художнього мистецтва першої половини 20-го століття, то неодмінно ваші очі будуть у подиві від творчості однієї з вітчизняних «амазонок» авангарду Олександри Екстер.  Лінії, контури та соковитість кольорів змусять вас повністю зануритись у той час, а відчути, впіймати на смак, що таке мистецтво допоможе книга-новинка Георгія Коваленка «Олександра Екстер».

Неочікуваний, але такий безцінний дарунок (це вже не перший!!! )нашим читачам зробив Андрій Мельник, меценат, бізнесмен, засновник Cowo.guru - школа розвитку мислення . 

Найкращі роки життя Олександри пройшли у Києві, куди вона разом із батьками переїхала з Польщі. Після закінчення жіночої гімназії в 1899 році Олександра  вступила до Київської рисувальної школи М. Мурашка, а згодом і до Київського художнього училища. Згодом вона одружується і в пошуках нових вражень їде до Мюнхена та Парижа.

“Багато подорожувала, довгий час жила в Парижі й Москві, в Римі й Петербурзі. Проте завжди поверталася до Києва: тут були її дім, її майстерня, її знаменита студія. І коли їй доведеться розлучитися з Києвом назавжди, свій паризький будинок вона облаштує точнісінько так, як київський. У ньому буде багато яскравих українських килимів, вишивок, української кераміки, українських ікон” – пише багаторічний дослідник Олександри Екстер також киянин Георгій Коваленко.

Витончена інтелектуалка, що володіла кількома мовами, подорожувала світом та спілкувалась у колі найвизначніших митців свого часу – Пікассо, Брак, Леже, Аполінер, Софіічі, Марінетті. Вона була мостом між світом українського, російського авангарду та новітнім мистецтвом Західної Європи. Привезла кубофутуризм до України, навчила Пікасо користуватись яскравими барвами, реформувала світову сценографію і поєднала авангардне мистецтво з народними українськими вишивками.

Кубісти вважали колір незначним і уникали яскравих фарб. Олександра Екстер не могла довго стримувати свою любов до кольору, яка в неї, ймовірно, була успадкована від  народного мистецтва. Вже в 1914 році вона пише “Натюрморт з писанками”, де в кубістичну картину вриваються яскраві відкриті барви. Вона ж надихнула Пікассо на використання кольорів у кубізмі. Після спілкування з Екстер засновник кубізму різко розширює свою палітру та сміливо вживає усю гаму кольорів, не оминаючи й контрастів. 

Секрет досягнення цілей ніякий не секрет.

 Більшість людей шукає миттєвого досягнення мрії, немов у виграші в лотерею. Дехто не хоче працювати, а  чекає дива. Миттєвий успіх дуже рідкісний. Домагаються перемоги тільки наполегливі, які щодня роблять невеликий крок до мети і мрії.

Саме про це говорили із семикласниками на літературній годині «Історія успіху» у бібліотеці-філіалі №4. Чому «літературній»? Тому що в мистецтві та літературі чи не найбільше історій, які показують,  що різниця між тими, хто домагається успіху, і тими, кому це не вдається, зазвичай полягає не тільки в таланті, а в завзятості!

Говорили про  неймовірного хлопчика, що «аж світився великим талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх, створив сам себе». Це Тарас Шевченко.

Сильна і дієва мрія відкриває нам усі шляхи, навіть, здавалося б, у найнесприятливішому середовищі, однак для цього треба вперто та завзято працювати. Тож приклад Шевченка має нас окрилювати, а не вганяти в безнадію. Срібна медаль Академії, академік гравюри, розпис Большого театру, високоосвічений юнак, що мав шанс продовжити навчання в Римі, – це все про Тараса Григоровича, який народився в сім

’ї кріпака. Це історія  його успіху.

Наталка Малетич у книзі «Леся. Мандрівний клубочок», що вийшла у видавництві «Портал», представила читачам Лесю Українку в незвичному світлі. Мандрівниця, вишивальниця, знавець музики, театру, драматург, поетеса та чудова майстриня слова. А ще дуже любила доглядати за квітами та садом. Спробувала себе в малюванні, добре знала 10 мов, читала в оригіналі та перекладала. Чудово грала на фортепіано, але абсолютно не любила публічних виступів. Та чи без наполегливості, віри і навіть впертості змогла б Леся досягти успіху?

Із семикласниками говорили про відому народну художницю Катерину Білокур, картинами якої захоплювався Пабло Пікассо, митець із світовим іменем. Адже ні юну Катрю, ні дорослу Катерину не  підтримували батьки, не розуміючи таланту, яким володіла донька. Та незважаючи на осуд і насмішки сусідів, односельців, Катерина Білокур продовжувала малювати. І вчилася вона мистецтву самотужки. Вперто. Завзято. Пристрасно. Бо не малювати  не могла.

І довгоочікуваний успіх знайшов народну художницю із маленького села Богданівка: її сонцесяйні картини були представлені на міжнародних виставках, навіть в Парижі.

Таких історій успіху багато в літературі, мистецтві, книгах.

 Сергій Гридін, Андрій Бачинський, Тетяна Рубан, Анастасія Нікуліна, Валя Захабура  думками, поступками  своїх героїв доводять: «Вчіться, використовуйте кожний шанс, працюйте, поки інші відпочивають, розвивайтеся, поки інші розслабляються і мрійте, поки інші плачуться.»

Це книжка не про ельфів, не про гномів...

 1 листопада 2021 року до бібліотеки-філіалу №4 завітали юні читачі, щоб насолодитися обговоренням книги «Миші» Соні Атлантової, яка її назвала казкою-шкряботушкою.

Ми вкотре відчули шалену читацьку любов до дитячої книги. Скільки вражень від прочитаного!?

«В цій казці миші як люди, - емоційно ділилася враженням від прочитаної книги Вероніка. - Я обожнюю книжки, в яких тварини розмовляють і поводяться, як люди. Це ж книжка не про ельфів чи гномів. Це ж звичайні миші.  Ніколи не думала, що можна так цікаво написати про маленьких пухнастих істот. Я просто тішилася з їхніх пригод».

Чи чули ви коли-небудь, щоб мишачий дід видавав заміж свою улюбленицю внучку Оришку? І чи може глухий кіт стати справжнім мишачим другом та захисником? Чи здатен на подвиг мишачий бешкетник і пройдисвіт Рекс? І головне -  чому саме миші? Це просто випадковість чи є в цьому якийсь потаємний сенс?

Соня Атлантова про це розповіла: « Я не знаю, наскільки він потаємний, але як на мене, миші - це втілення чогось затишного. Бо на дачах, де живуть люди, зазвичай трапляються і миші також. І якщо спостерігати, як маленька мишка шукає собі їжу, робить запаси, будує нірку, то це подібне і до людського життя.»

Упродовж літературних посиденьок  читачі дізналися ще одну особливість цієї книжки – усі ілюстрації виконали миші, тобто не миші, звичайно, а сама авторка.

Соня Атлантова стверджує, що інакше бути не могло. «В моїй казці є персонаж, якого звати Мусій. Це мишка. І от по закінченню книжки Мусій вирішує, що в казці йому припало замало уваги, а він мусить привернути більше уваги до своєї скромної особи, і … починає малювати. Але оскілки Мусій - це миша, то нишпорячи по коморі, він-то зміг знайти собі фарби, але в нього виникла проблема із полотнами. Адже полотно для живопису потребує і підрамника, і ґрунтовки. Тому Мусій малював на тому, що трапилося йому під лапи в коморі - денце від старої праски, лопата, якісь побиті горщики тощо»