Секрет досягнення цілей ніякий не секрет.

 Більшість людей шукає миттєвого досягнення мрії, немов у виграші в лотерею. Дехто не хоче працювати, а  чекає дива. Миттєвий успіх дуже рідкісний. Домагаються перемоги тільки наполегливі, які щодня роблять невеликий крок до мети і мрії.

Саме про це говорили із семикласниками на літературній годині «Історія успіху» у бібліотеці-філіалі №4. Чому «літературній»? Тому що в мистецтві та літературі чи не найбільше історій, які показують,  що різниця між тими, хто домагається успіху, і тими, кому це не вдається, зазвичай полягає не тільки в таланті, а в завзятості!

Говорили про  неймовірного хлопчика, що «аж світився великим талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх, створив сам себе». Це Тарас Шевченко.

Сильна і дієва мрія відкриває нам усі шляхи, навіть, здавалося б, у найнесприятливішому середовищі, однак для цього треба вперто та завзято працювати. Тож приклад Шевченка має нас окрилювати, а не вганяти в безнадію. Срібна медаль Академії, академік гравюри, розпис Большого театру, високоосвічений юнак, що мав шанс продовжити навчання в Римі, – це все про Тараса Григоровича, який народився в сім

’ї кріпака. Це історія  його успіху.

Наталка Малетич у книзі «Леся. Мандрівний клубочок», що вийшла у видавництві «Портал», представила читачам Лесю Українку в незвичному світлі. Мандрівниця, вишивальниця, знавець музики, театру, драматург, поетеса та чудова майстриня слова. А ще дуже любила доглядати за квітами та садом. Спробувала себе в малюванні, добре знала 10 мов, читала в оригіналі та перекладала. Чудово грала на фортепіано, але абсолютно не любила публічних виступів. Та чи без наполегливості, віри і навіть впертості змогла б Леся досягти успіху?

Із семикласниками говорили про відому народну художницю Катерину Білокур, картинами якої захоплювався Пабло Пікассо, митець із світовим іменем. Адже ні юну Катрю, ні дорослу Катерину не  підтримували батьки, не розуміючи таланту, яким володіла донька. Та незважаючи на осуд і насмішки сусідів, односельців, Катерина Білокур продовжувала малювати. І вчилася вона мистецтву самотужки. Вперто. Завзято. Пристрасно. Бо не малювати  не могла.

І довгоочікуваний успіх знайшов народну художницю із маленького села Богданівка: її сонцесяйні картини були представлені на міжнародних виставках, навіть в Парижі.

Таких історій успіху багато в літературі, мистецтві, книгах.

 Сергій Гридін, Андрій Бачинський, Тетяна Рубан, Анастасія Нікуліна, Валя Захабура  думками, поступками  своїх героїв доводять: «Вчіться, використовуйте кожний шанс, працюйте, поки інші відпочивають, розвивайтеся, поки інші розслабляються і мрійте, поки інші плачуться.»