Ми
вкотре відчули шалену читацьку любов до дитячої книги. Скільки вражень від
прочитаного!?
«В
цій казці миші як люди, - емоційно ділилася враженням від прочитаної книги
Вероніка. - Я обожнюю книжки, в яких тварини розмовляють і поводяться, як люди.
Це ж книжка не про ельфів чи гномів. Це ж звичайні миші. Ніколи не думала, що можна так цікаво написати
про маленьких пухнастих істот. Я просто тішилася з їхніх пригод».
Соня
Атлантова про це розповіла: « Я не знаю, наскільки він потаємний, але як на
мене, миші - це втілення чогось затишного. Бо на дачах, де живуть люди,
зазвичай трапляються і миші також. І якщо спостерігати, як маленька мишка шукає
собі їжу, робить запаси, будує нірку, то це подібне і до людського життя.»
Упродовж
літературних посиденьок читачі дізналися
ще одну особливість цієї книжки – усі ілюстрації виконали миші, тобто не миші,
звичайно, а сама авторка.
Соня Атлантова стверджує, що інакше бути не могло. «В моїй казці є персонаж, якого звати Мусій. Це мишка. І от по закінченню книжки Мусій вирішує, що в казці йому припало замало уваги, а він мусить привернути більше уваги до своєї скромної особи, і … починає малювати. Але оскілки Мусій - це миша, то нишпорячи по коморі, він-то зміг знайти собі фарби, але в нього виникла проблема із полотнами. Адже полотно для живопису потребує і підрамника, і ґрунтовки. Тому Мусій малював на тому, що трапилося йому під лапи в коморі - денце від старої праски, лопата, якісь побиті горщики тощо»
Не
вірити? А ми вже деякі «шедеври» Мусія бачили! І навіть більше – незабаром арт-проєкт
«Миші» Соні Атлантової буде презентовано у нашій книгозбірні! Ми з цього
приводу нестримно радіємо і запрошуємо до читання пригодницько-гумористичної
казки-шкряботушки «Миші».
Немає коментарів:
Дописати коментар