Все це було б смішно, коли б не було так сумно.

Липнева зустріч учасників читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки»  змінювала настрій присутніх упродовж двох годин.

Запропонований для обговорення роман «Карбід»  Андрія Любки відповідає найбільше характеристиці самого письменника.

«Андрій Любка – рибалка, грішник, балканіст. Написав і переклав кілька книжок, об’їздив тридцять країн, але найбільше любить спати до обіду і заїдати пекучу сливовицю барбарисовими льдяниками. Живе у всій Центральній Європі, та найчастіше заряджає свої гаджети й пере речі в Ужгороді. Несудимий, одружений, небагатодітний, одне слово –ледачий.»

Однією з причин, чому читачі  люблять прозу Андрія Любки, є те, що його твори  (чи то оповідання, чи то романи) читаються дуже легко, на одному диханні.

Щодо «Карбіду»? Роман змушує задуматися. Тому обговорення (і завдяки майстерності модераторки) було змістовним, багатоплановим, динамічним. Хоча враження та думки одноклубників після прочитання були неоднакові, але не занадто полярними.

Всім сподобалося, як автор подає героїв: по черзі, тобто по мірі появи у романі. Тому імена та прізвизька не плутаються. Кожен герой має свою історію, через те у тексті багато спогадів.

Учасники обговорення зазначили, як плюс, що в романі є багато фактів для загального розвитку. Тут і цікавинки про Закарпаття, Балкани, роздуми про вольтерівський "Кандід", а певні історичні відомісті спонукають читачів загуглити, щоб дізнатися більше інформації.

Зрозуміло, всі описані контрабандні схеми, які насправді діють на українських кордонах, відомі. Але деякі факти стали фішкою роману, що робить його інтригуючим.

Щодо нецензурної лексики думки присутніх розійшлися. Але, як підсумок дискусії, - у деяких сюжетах вона була оправданою.

Ще одна родзинка роману «Карбід» - назви розділів. Влучні, інтригуючі, цікаві.

Висновок? Хоча твір Андрія Любки і в гумористичному тоні, але правдиво описує наше сьогодення. (Роман опубліковано у 2015 році)

І це сумно, бо, дійсно, багато українців такими і є. Описуючи комічні, смішні ситуації, автор мотивує замислитися над  серйозними та болісними питаннями, що й стали темою для обговорень. Як говорив класик: "Все це було б смішно, коли б не було так сумно"