Поетична вечірка з Іваном Андрусяком об’єднала у бібліотеці-філіалі №4 читачів, які люблять поезію та дитячі книги. Присутні на зустрічі мали щасливу нагоду долучитися до поетичного слова.
Поезію Івана Андрусяка називають інтелектуальною розкішшю. Говорять, що для її розуміння потрібні знання української та світової літератур, обізнаність із філософською спадщиною минулого та тонкий смак.
Можливо.
Та зустріч Іван Михайлович розпочав із читання прози. Новела «Шмарката баба» як
швидко розсмішила присутніх, так же швидко довела до сліз. Майстерність,
талант, харизма, артистичність, любов до рідного слова та до людей – все це
Іван Андрусяк.
Упродовж
двох годин звучали тексти, як давні, так і нові, як у виконанні гостя, так і
шанувальників його слова. Звучали поезії різні: філософська й чудові пейзажні
замальовки, звучала лірична любовна поезія. Багатство авторської лексики,
ритми, його рими й образи зачарували присутніх.
Іван Михайлович представив читачам свій двотомник, свій, так би мовити, творчий підсумок, доробок усіх років, починаючи з «Нової дегенерації». Власне в українську літературу Іван Андрусяк ввійшов на початку 90-х років і до цього часу літературні критики вважають його одним із головних поетів «дев’ятдесятників».
«Я
завжди був поетом відколи себе пам’ятаю, - ділився
роздумами гість з Києва. – З віком все більше ставав поетом капосним і розбишацьким. Але дорослі
тексти теж пишуться – всьому свій час».
Запитань до гостя було багато. Говорили про джерело натхнення, про музу, про дитячі книги… Щирість, відвертість, затишок, поетичність і довіра. Полтавська письменниця Таня Рубан читала поезії Івана Михайловича. Чарівна Юлія Стиркіна, улюблена поетеса багатьох полтавців, ділилася своїми творами, які викликали високу оцінку київського гостя. Імпозантний Олег Шапошников не залишив шансу Івану Михайловичу бути серйозним. Вірш про Чупакабру – вегетарінця прийшовся всім до душі.
Немає коментарів:
Дописати коментар