неділя, 29 листопада 2020 р.

Майже дорослим

 Говорити й писати про підлітків страшенно складно і дуже цікаво. Підлітки гостро переживають події у своєму житті. Найменша сімейна сварка, розлучення із коханими, смерть близької людини: це може стати причиною розпачу молодої людини. Батькам і дітям важко знайти спільну мову у цей період. Пропонуємо і дорослим , і підліткам, аби мати з ними тісніший зв'язок, прочитати 5 новинок для «майже-дорослих» читачів.

«Я закохалася» Марія Морозенко

Сюжет цієї повість насправді досить простий і звичний: дівчина закохується у поганця, нового однокласника-«мажора» Влада, і не помічає почуттів вірного «лицаря» – відданого і щирого, але трохи бідового Васьки. Звісно, до того часу, поки драматичний випадок допомагає зрозуміти, хто є хто. Зате численні придибенції (канікули у бабусі, порятунок собаки від жорстокого господаря, фальшиве викрадення телефону тощо) роблять повість справді цікавою і динамічною.

  Це історія дорослішання цілого класу, бо більшість подій, які тут розгортаються, зачіпають не тільки окремих дітей, а й цілий колектив.


    «Відчайдушні», Сергій Гридін  

«Відчайдушні» – це не рок-бенд, а четверо детективів, які розслідують таємниче зникнення дітей в Озерному. Озброївшись пістолетом і дедукцією, вони ідуть по сліду, який куди тільки не веде – і до дільничного міліціонера, і до померлої відьми, і до Чорного озера, і на кладовище, і в старий льох. Пістолет у них, правда, один на чотирьох, ще й стріляє холостими, дедукція працює трохи не так вдало, як у Шерлока Холмса, а самі вони – просто підлітки, троє хлопців і дівчина, які поз’їжджалися у село до своїх дідусів-бабусь на канікули. Але все це насправді не знецінює їхньої перемоги, адже злочин виявився справжнім, злочинець – небезпечним, а їхня допомога – дуже доречною. Сергію Гридіну вдався дійсно цікавий детектив. Він читається на одному подиху, і аж шкода, що так швидко – бо задоволення хочеться розтягнути на довше. Хоч ця повість і вийшла у серії підліткової літератури, насправді у ній темі дорослішання приділено не надто багато уваги. Зате у цій книзі вдосталь яскравих епізодів, колоритних сцен і навіть смішних конфузів.

«Тирамісу з полуницями», Йоанна Яґелло  


Це довгождана, третя книга зі «смачного» циклу про Лінку-Халінку. І увага у ній фокусується не на сімейних таємницях, і навіть не на коханні й довірі, а на дружбі, сприйняття свого і чужого тіла і вмінні помічати, що коїться із близькими тобі людьми. У центрі розповіді тут Лінка і її подружка Наталія. В однієї з дівчат все добре – і в сім’ї лад, і в коханні майже повна ідилія й порозуміння, і з навчанням все окей, і маленьку хобі-мрію вдається реалізувати, то в іншої – провал по всіх фронтах: сім’я розпалася, коханий кинув, нова школа настільки крута, що у ній ні чорта не встигаєш, а на довершення усього ще й поступово, але невпинно скочуєшся в анорексію (яку називаєш “прагненням гарно виглядати”). І от коли “успішна” подруга намагається допомогти “проблемній” хоч трохи розібратися з її проблемами, наштовхується на вороже несприйняття. Здається, дружба от-от розсиплеться на порох. На щастя, дружба виявляється сильнішою, ніж образи. І коли всі нарешті усвідомлюють проблеми своїх близьких і допомагають з ними розібратися, все закінчується більш-менш щасливо. А маленька обставина, яка випливає наприкінці роману, спонукає нетерпляче чекати на наступну частину – судячи з усього, буде непросто і гаряче:)

 

 

 Андрій Бачинський "140 децебелів тиші" 

 "В автомобільній аварії юний музикант Сергій втрачає не лише батьків і сестричку, але й слух. Він мусить навчитися по-новому спілкуватися з ровесниками в інтернаті, подолати зневіру і відчай, аби важка втрата не вбила в ньому повністю бажання жити. А також – вирватися зі злочинного кола і врятувати названу сестру від лиха.

 

Книга вчить: ми не маємо права списувати з рахунків людей, які злим жартом долі потрапили у зовсім інший світ соціуму – людей із вадами. Навпаки наш діалог має підтримуватись та якомога голосніше звучати, щоб почули й ті, хто не хоче цього чути, закриваючись повсякденними справами і власними відмазками".

 

Ольга Купріян "Солоні поцілунки" 

"Мілка і подумати не могла, що в день її чотирнадцятиліття вибухне стільки проблем. На межі краху опиниться все, що було ідеальним чи виглядало таким: сім'я, власна зовнішність, оцінки, стосунки зі звабливим хлопцем та порозуміння із близькою подругою. Мілка зрозуміє: не можна ступити й кроку, щоб не скривдити чиїхось почуттів. Дівчині доводиться обирати між трьома закоханими в неї хлопцями. Визнавати свою провину. Гірко ридати. Сміятися до кольок у животі. Кохати не того, хто цього вартий. Отримувати по заслузі. Мілка та її друзі ходять до школи й на танці, кохають, сміються, помиляються. Потайки від дорослих п'ють алкоголь і думають про секс. Вони — звичайні підлітки зі звичайними проблемами й переживаннями, які шукають себе.

 Книги "майже дорослим" вчать  одному з найважливіших для дорослої людині вмінню – вмінню вчасно відпускати: вчорашніх друзів, недавніх коханих, важкі обставини, що минули. Завжди потрібно рухатись далі, оперуючи вже власним досвідом".

Немає коментарів:

Дописати коментар