У світі усе дуже тісно переплетено.

     

        У бібліотеці відбулося обговорення роману Юрія Винничука «Танго смерті», який  серед учасників читацького клубу викликав неоднозначні враження.

Події роману розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові та в часи Другої світової війни четверо друзів (українець, поляк, німець і єврей),  батьки яких були бійцями армії УНР і загинули 1921 року під Базаром, віднайшли безумовну дружбу на все життя. Вони переживають різноманітні пригоди, ростуть, бешкетують, закохуються, захищають рідне місто, воюють, але не зраджують своєї дружби.

Паралельно у книжці йде оповідь про Яроша, який досліджує давні рукописи. До нього потрапляє рукопис одного із тих товаришів, що вижив.

Головна інтрига криється у 12 нотах мелодії танґо, що ніби ниткою пов’язує дві часові лінії. Почувши її, людина може пригадати себе у минулому житті. Але вона має почути цю мелодію до того, як померти.

Обговорення роману «Танго смерті», як і читання, викликало різні емоції.

«Якийсь вінегрет зі стилів письма та жанрів. Іноді здавалась, ніби писали різні автори».

«Якісь частини подобались, але деякі читалися важко й нуднувато»

«Коли оповідь йшла від автора, текст сприймався легко. Інколи доводилося долати дуже довгі речення, іноді на пів сторінки»

 Не всім сподобалися в романі фентезійні моменти та еротичні.

«В оповідях багато діалекту, але без них не  занурило б так в атмосферу Львова тих часів. Сильно, змістовно й неперевершений львівський гумор» 

Занурення в історичний контекст дає можливість набагато краще уявити життя у Львові перед Другою світовою війною, в її часи та період  совецької окупації.

Мабуть, найтяжче в романі - жорстокість стосовно львівських євреїв та масові розстріли політичних в’язнів.

Попри важке історичне тло, Юрію Винничуку вдалося в романі передати  колорит «того Львова»: доволі веселий і з особливим львівським гумором.

І найкоротший відгук – «змістовно, моторошно, жорстко й боляче. Але реалістично. Раджу читати»