10 листопада у бібліотеці – філії №4 відбулася поетична зустріч із
полтавською поетесою Юлією Манойленко, дев’ята книга якої нещодавно вийшла у
видавництві «Дивосвіт».
У чому особ¬ливість збірки поезій «ОблачЕння суцвіть»? Читаючи вірші із
цієї збірки - просто їх відчуваєш. У них і легкість, і напов¬не¬ність, і
мудрість. Якщо починаєш читати один рядок, то обов’язково дійдеш до останнього,
а можливо повернешся знову. Це велика магія слова, яка дана не кожному.
Впевненим голосом поетеси лились поетичні рядки, які знайшли свою дорогу до
кожного присутнього в залі людського серця.
Всі поезії Юлії Манойленко, неважливо чи то із першої збірки «Наречена
вітру», чи презентованої під час зустрічі, на перший погляд, ніби окремі одна
від одної. І водночас, цілісні, бо об’єднує їх любов авторки до світу, зокрема – до рідної землі, до краси
природи, до пам’яті роду, до історії, до Бога.
Головне, що кожен рядок несе
неповторність і небуденність, всі емоції і всі прояви людяності, а ще - безмежну
Любов і віру в Добро.
Звичайно ж, говорили про Григорія Сковороду, 300-ліття від дня народження
якого відзначаємо в цьому році. «Люблю Григорія Сковороду, зараз багато працюю
з матеріалами про його життя і творчість. Можливо тому так близько відгукуються
його погляди у моєму серці.»
«Я відчуваю тепло ваших сердець і
виникає непереборне бажання спілкуватися з вами. – ділилася думками гостя. - Ви
відчуваєте те, про що я пишу і це нас зближує».
Щиро й відверто розповідала Юлія про свої книги, власні мрії та майбутні творчі наміри. Щедро ділилася своїм талантом
Ви мовчите й мовчанка Ваших слів,
Цвіте барвінком, зорить ніжно хмелем.
Пливе світанком по святій землі,
В минулому зоставивши пустелю.
Слова по небу з чумаками йдуть,
І котять Віз, і гомонять із Богом.
У баби Варки стелиться огуд,
Зародять огірки коло порогу.
Де оживає радістю сагА,
З туманами душа чиясь витає.
Ви мовчите, бо проступила грань,
Коли кохання називають раєм.
Немає коментарів:
Дописати коментар