Наші свічки не палають... Але серця пам’ятають трагічну сторінку історії нашого народу.

   

     Щороку в четверту суботу листопада світ відзначає пам'ять жертв Голодомору. Цей день пам'яті – унікальна нагода всім: дітям, батькам, політикам, громадським діячам…, замислитися над цією трагедією, над ґеноцидом українського народу. Дуже важко маленьким дітям повністю зрозуміти жахи і жорстокості, які супроводжували Голодомор. Як і про що говорити дітям про Голодомор? Ми не можемо дітям читати наукові доповіді. Ми не можемо дітям показувати страшні фільми. Ми не можемо вимагати в дітей заучувати статистику та факти. Про Голодомор з малими дітьми потрібно говорити виважено і спокійно.

Дітям розповіли про голодомор як штучно створений на території України, бо був задуманий для винищення українського народу.

Хлопчикам і дівчаткам, уникаючи дат і цифр, розповіли про день пам’яті жертвам Голодомору, про символи цієї сумної дати: незабудьку, хліб і свічку.

Найменшим розповіли про квітку - незабудьку та виготовили цей символ смутку з паперу.

Хліб – символ того, чого не було під час Голодомору. У ті страшні часи  люди не мали хліба. Радянські бригади забирали в селян останнє зерно, залишаючи їх без засобу виживання.

Свічка пам'яті – ще один символ до Дня пам'яті жертв Голодомору. Кожного року запалюється в означений час в четверту суботу листопада й супроводжується хвилиною мовчання.

Діти виготовили свічки з кольорового паперу і виставили їх на вікно: «Наші свічки не палають, але наші серця пам’ятають трагічну сторінку історії нашого народу.»