«Мій Ангел - солдат, український солдат» Соломія Левкут

            Коли Бог творив ангела, він зробив його вільним.

Вклав йому в руки меч і наказав бути сильним.

Поставив його на сторожі людської душі і воротах раю,

Дав ангелу крила такі, що від краю землі аж до краю.

Отак ангел стеріг небо, спускався часом на землю,

Запалював Боже світло, коли нам ставало темно.

І коли ми молились до ангела про допомогу,

Він своїми крилами беріг кожну нашу дорогу.

Його м'язи сильні, мов сталеві канати.

Мого Ангела не перемогти і не здолати.

А в руках він тримає тепер автомат,

Мій Ангел - солдат, український солдат.

Тепер у нього в пікселях крила,

У серці незламні любов і віра.

Він має сьогодні ознаку нову -

Мій Ангел носить форму ЗСУ.

Кожне слово львів’янки Соломії Левкут, кожний рядочок її поезії відгукується у серцях небайдужих..

Гуртківці Лариси Гецелевич зібралися у бібліотеці-філії №4, щоб зробили символічні обереги для українських солдат до Дня Захисників і Захисниць.

«Мені мама казала, - промовила Аня, - наші захисники, то і є наші янголи!» Як не погодитися? Вони  оберігають наше життя, бережуть наш  сон, захищають нашу землю, виборюючи сантиметр за сантиметром у ворога.

За роботою діти вели не дитячі розмови. Про свої домівки, залишені тимчасово. Про однокласників, які не завжди їх розуміють. Про бажання повернутися додому. Умілими ручками юні майстрині творили обереги для наших Захисників. Наповнювали їх теплом, домом, усмішками й надіями про перемогу й мир. А ще – молитвами, щоб наші діти, батьки, сини й доньки були з нами завжди, живі й здорові. На наступному тижні вся ця краса поїде на фронт. Наших янголів не перемогти і не здолати!