У бібліотеці
відбулося восьме засідання читацької спільноти «Кола знань». Тема зустрічі - Симон Петлюра і культура.Спілкування
вдалося змістовним, цікавим і непередбачуваним, бо на зустрічах знаннями
діляться всі учасники «Кола». Таке
спілкування дозволяє поглянути на обрану тему з різних точок зору.
Імпульсом
для обговорення теми «Петлюра і культура» стала стаття Тіни Пересунько «Залюблений у мистецтво головнокомандувач»,
яка була надрукована у журналі «Локальна історія».
Симон
Петлюра відомий перш за все як
військово-політичний діяч, Голова Директорії, Головний Отаман військ і флоту
Української Народної Республіки. Утім його завжди бентежило питання саме культурної
дипломатії. До
того як очолити військо і державу Петлюра був відомим театральним рецензентом
та літературним критиком, сам добре грав на сцені і любив співати, навіть
диригував.
Петлюра
був великим любителем театрального мистецтва. Писав рецензії на українські театральні
вистави, і вони були дотепні, оригінальні, талановиті.
Уже тоді він переймався, щоб на українські сцени увійшов світовий репертуар, а українське мистецтво презентували за кордоном.
На
цій посаді розгорнув масштабну культурну програму. У кожному українському
повіті планував заснувати зразкову школу імені котрогось із видатних діячів
української культури; розробляв ідею всеукраїнського реєстру маєтків
історико-культурного значення; планував облаштування великих українських
історичних доріг. Один з найяскравіших спецпроєктів Земства під його головуванням
- упорядкування могили Тараса Шевченка на Чернечій Горі. У планах навіть було
прокладання до могили Кобзаря дорожнього шосе, запуск щотижневого пароплаву
Київ-Канів, облаштування на Дніпрі причалу й пляжу, створення біля могили
туристичної інфраструктури та бібліотеки, куди б із творчими резиденціями
приїздили письменники та художники.
Це тільки маленька частина інформації із обговорення учасників «Кола». Але змістовна розмова завжди мотивує до роздумів: Симон Петлюра - неоднозначна постать чи національний герой? Питання вкрай складне, відповідь буде у кожного своя.
Для
тих, хто хоче знати більше, читайте книгу Тіни Пересунько «Культурна дипломатія
Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія капели Олександра Кошиця
(1919–1924)
Немає коментарів:
Дописати коментар