Маленькі історії про сарматів. #Відкриваємо "ПОРТАЛ"

 

11 лютого 2021 року у бібліотеці-філіалі №4 відбулася літературна мандрівка  за книгою Марії Артеменко «Стріли степу»

Захоплюючі історії дитячої письменниці, неймовірні ілюстрації зробили подорож у світ сарматів, ще одну нашу мандрівку  в історію рідної України, яскравішою та емоційнішою.

Історія про дівчинку Фаті з племені сарматів — це історія про характер, дружбу, втрати і знахідки. З презентації «ПОРТАЛу » дізналися, як жили племена сарматів багато років тому, про  їхні звичаї та традиції.

Розповідь Марії Артеменко, описані переживання дівчинки викликали багато емоцій серед третьокласників та стали темою для обговорення. Говорили про  дружбу, доброту, вдячність, вірність, взаємодопомогу. Висловлювалися  різні думки,  але мудрі слова. Хоча й не дивно, адже наші школярики читають багато, мають завжди власну думку, говорять відверто, вміють слухати, доводити і, навіть, сперечатися.

Юні читачі, читаючи, мандруючи, граючи, обговорюючи книги «Порталу», отримують  нові знання та насолоду від спілкування, залучають до читання не тільки друзів, а й дорослих. Письменники також не залишаються байдужими до наших мандрівок. Пишуть у Фейсбуці

 Maria Artemenko

  наступного разу запрошуйте мене, почитаємо разом 

 

Отож, до нових зустрічей, друзі!

 

Римовані мережки Галини Вовченко #Літературна_орбіта

 

11 лютого 2021 року в бібліотеці-філіалі №4  відбулася поетична зустріч із полтавською поетесою Галиною Вовченко, яка презентувала читачам нову збірку поезій «Живу!»

Відбулося справжнє поетичне дійство з гаданнями, поетичною грою, відвертими розмовами, щирими зізнаннями.

Про Галину Вовченко можна говорити як про письменницю, поетку, гумористку, фотоМайстра, громадську діячку. ЇЇ талант, харизма та вміння зачаровувати в себе відчув кожен присутній на зустрічі.. Збірка «Живу!» далеко не перша і не остання книга поезій: «Вереснева філософія, «Білі крила», «Молюся на любов...», «А дні бувають різні», «П'ю серцем кожну днину» … А про себе говорить з ледь помітною усмішкою, за якою сховався ще той характер: «я народжена у рік Півня, під знаком Овена, ще й з блакитними очима». А студентське прізвисько мала: «Ясвогорішенняне змінюю»

Більшість віршів, що читала пані Галина – це етюди та замальовки , які «з’являються у мене будь-де, несподівано, найчастіше — вночі», але «йдуть від душі»

Яскрава і затишна, романтична і журлива, щедра і мінлива поезія Галини Вовченко. Вона різна, але неповторна і з особливим присмаком, ніби намалювана, помережена з любов’ю.

         Поринувши у світ краси і любові, у світ поезії разом із Галиною Вовченко, вона ж нас повернула у сьогодення власними  іронізмами, байками з життя, сатиричними  віршами. «Добрий день!» - назва гумористичної збірки звучить  як побажання.

 

 

 

"Нічийний хруль" Сашка Дерманського . #Відкриваємо "ПОРТАЛ"

 

4 лютого 2021 року до бібліотеки-філіалу №4 завітали юні читачі, щоб продовжити літературну гру - обговорення книг видавництва «ПОРТАЛ», історії про історію України.

          Діти добре знали, що цього разу ми спробуємо «побачити та навіть доторкнутися до льодовикової доби», найпівденніша межа  поширення якого, до речі, місто Кременчук. Цікаво, що льодовик не був суцільним, а поширювався так званими «язиками» — один з яких  доходив аж до Кременчука. Наприклад, на Сумщині майже немає пам'яток з часів, коли люди співіснували з мамонтами, а сусідня Чернігівщина є чи не найбагатшим регіоном на такі пам'ятки.

Насправді, ми говорили  про хруля, за книгою «Нічийний хруль» Сашка Дерманського. Ця книга про дружбу, тож  затіяли з школяриками ще й  відверту, але серйозну розмову: що означає дружити, за якими ознаками розпізнавати друзів,  що робити, якщо друзі сваряться чи припиняють дружити?

От у Тупу, Вуку і Нура було певне непорозуміння щодо того, куди діти хруля (а хто такий хруль ми не скажемо, тримаємо інтригу). Тупу навіть  пішов від друзів. Але у визначальний момент, коли мамонтеняткові загрожувала гієна, вовчичка, і носороженя прийшли йому на допомогу.

Під час гри говорили про такі риси, як вірність, допитливість, винахідливість, сміливість, притаманні Вуко. Дещо нерішучий  Нур допоміг розібратися, чи завжди правильно – «легко ображатися», «спочатку зробити, а потім подумати». А балакучі, настирливі миші Сьо та Цьо спонукали читачів до прийняття рішення: що робити з такими «друзями»? Думки у юних читачів розійшлися…

         Дякуємо видавництву «Портал» за цікаві та повчальні книги»! «Роботи – не почати край», - зробив висновок Влад Василенко та запропонував зіграти наступної зустрічі за книгою Марії Артеменко «Стріла степу».

 Читаємо книги та готуємося до наступної гри!

 

Живемо єдиним словом - Україна

1 лютого 2021 року в бібліотеку-філіал №4 завітали п’ятикласники ЗОШ 23 на зустріч, метою якої було поговорити про відродження української державності на початку ХХ століття.

Тема складна, але події в Україні тих років, як і політичні особистості, заслуговують, щоб діти  пам’ятали, знали їх, розуміли.

Так трапилося, що на протязі багатьох століть розвитку Україна не мала власної державності та єдиної території, бо українські землі в різні періоди належали багатьом державам.

Говорили зі школярами про Україну: ведуча -  про українську державність, розповідала про дитинство та шкільні роки Симона Петлюри, Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Павла Скоропадського, а діти – про державні символи, звичаї та традиції, любов до України. Сміливо мандрували сторінками  «Мальованої історії незалежності України» Віталія та Дмитра Капранових, чудові комікси  до якої створив Юрко Журавель.

У кожного своя любов до України: чи то у політичних діячів, чи то у школярів. Але всім буде повчальна притча.

«Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки. «Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне, то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне одного, як ці гілочки»

 

Відкриваємо "ПОРТАЛ"

 28 січня 2021 року до бібліотеки – філіалу №4 завітали юні читайлики, щоб взяти участь у літературній грі «Відкриваємо «ПОРТАЛ»

«Отримати  від читання не тільки насолоду, а й знання», - вирішили третьокласники ПШ №44, підтримавши проєкт бібліотеки «Відкриваємо «ПОРТАЛ». 

          Для дебютної гри були запропоновані дітям три книги: «Викрадений перстень» Світлани Богдан, «Євині ями» Валі Вздульської,  та «Обиральний день» Сашка Дерманського.

Літературна  гра відбулася в дружній та довірливій атмосфері. Діти залюбки ділилися своїми враженнями від прочитаних книг, розповідали найцікавіші історії, щиро відповідали на запитання ведучої, щедро ділилися із однокласниками здобутими знаннями з історії України.

 «Ось так висловити свої думки та побажання після прочитання книги – давня моя мрія», - сказав після зустрічі Влад і залюбки, взявши для читання нові порталівські книги, виявив бажання грати під час наступної зустрічі.

Чому цікаво читати книги видавництва «Портал»? «Це історії про історію

України.  Написані цікаво, пізнавально і діти без зазубрювання дат  засвоюють нові знання через пригоди героїв, захоплюючі оповідки», - ділилася думками класний керівник Марина Олександрівна. – Бачите, навіть після гри не стихають розмови серед дітей про героїв книг. Впевнена,  книги «ПОРТАЛу» будуть улюбленими серед школярів 7+» 

 

Вони хотіли кохати та жити. Крути 1918

 

Заснована на реальних подіях драматична історія про героїзм українських юнаків  у  романі Костянтина Тур – Коновалова  «Крути 1918»         

Січень 1918 року видався по-справжньому холодним. От-от на Київ мали рушити більшовицькі загони. Сини генерала контррозвідки УНР Андрій та Олекса опиняються серед оборонців залізничної станції Крути. Такі схожі, але й такі різні брати, обоє до нестями закохані у курсистку Софію, брати без роздумів рушили захищати Україну. Раптом стається непередбачуване: спалахує повстання на заводі «Арсенал». І на боротьбу із заколотом направляють елітні боєздатні частини. Супроти вишколеного війська Муравйова на станції Крути лишаються тільки необстріляні студенти і юнкери. Ходять чутки, що серед українських загонів є агент більшовиків, який передає інформацію «червоним». Андрій ще не знає, що йому добре відоме обличчя зрадника… У горнилі бою, не шкодуючи власних життів, змагаючись за незалежність та любов, сто років тому, як і сьогодні, без страху та сумнівів вони підуть у бій захищати найдорожче…

«Вони хотіли кохати та жити, але взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини», - пише Костянитин Тур-Коновалов у романі «Крути 1918»

 

Письменницькі таємниці Міли Іванцової #Літературна орбіта

 

26 лютого 2021 року бібліотека – філіал №4 запросила на #Літературну орбіту всіх шанувальників творчості української письменниці, журналістки, перекладача, громадського діяча Міли Іванцової.

ЇЇ романи та збірки оповідань добре знані серед читачів, тому розмова насамперед почалася відразу навколо творчості улюбленої письменниці. Обговорення романів, сюжетів, героїв… Та найбільше  всі чекали розмови  про новий роман Міли Іванцової, який виходить у видавництві «Білка».

Шість років роботи над твором «Намальовані люди»…

«Нічого, крім невеликих оповідань, мені в ці роки не писалося. Робота йшла важко, виснажливо, окремими блоками з чималими перервами між ними, бо «накривало». Адже це так непросто – творити вигадану історію на тлі реальних подій, свідком яких я була. Епічних подій, як би високо це не звучало. Вигадану історію, де час від часу виринають реальні люди, які дозволили мені написати про себе і навіть прочитали першими й дали уточнення. Неймовірні люди, гідні кожен окремої книжки…

Всі ці роки Міла Іванцова  не приховувала своєї роботи й казала, що пише роман не про Майдан, а про Київ та його мешканців зими 2013-2014.

«Писалося непросто ще й тому, що для мене й багатьох друзів Майдан досі не закінчився, і щоденні новини не дають розслаблятися. Проте, я намагалася не вносити в події мого роману сьогоднішні оцінки, сьогоднішнє знання, що буде далі, старалася дати моїм героям можливість прожити ту зиму там і тоді. На тодішній розум».

Роман «Намальовані люди», як сказала на онлайн - зустрічі Міла Іванцова, про нас із вами, про звичайних людей, українців і не тільки, про звичайних людей у великому місті, яким довелося пережити зовсім не буденні події. Кожному по-своєму. Когось вони закрутили у неймовірно потужний вир, когось залишили байдужим і не торкнулися взагалі.

2 книги про Голокост. Знати, щоб пам’ятати…

              27 січня в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. 

Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років.

  Перед вами 2 книги про єврейську трагедію в часи Другої світової війни. У них описано найжахливіші сторінки історії 20 століття. Читати їх буде нелегко.

Оскар Шиндлер — мільйонер, успішний комерсант, запальний гравець, автогонщик, авантюрист, «справжній арієць» та… праведник світу, який урятував від смерті в газових камерах більше людей, ніж будь-хто за всю історію війни.

        На початку Другої світової німецький промисловець Оскар Шиндлер відкрив у Кракові фабрику з виробництва емальованого посуду. Найдешевшою робочою силою були євреї з гетто. Ті з них, кому пощастило потрапити до цієї фабрики, немов витягнули щасливий білет. Книга про страшну силу війни та непереможний людський дух, сильніший за неї. Це книга про людину, яка здійснила неможливе. Екранізація роману 1993 року здобула 7 оскарів.

Роман Юрія Винничука має два часові зрізи. Зокрема, в ньому описано події,

які відбуваються у Львові перед війною і під час війни. Чотири друга: українець, поляк, єврей і німець переживають різні — веселі й сумні — пригоди. Другий часовий зріз — це вже початок XXI сторіччя. Професор Ярош вивчає літератури, написані мертвими мовами. Він у процесі роботи дізнається про містичну практику переселення душ, яка стає можливою, якщо в момент смерті звучала відповідна музика. Загадкові ноти — і це історичний факт — звучали і в Янівському концтаборі на території Львова: «Танґо смерті», або танґо «Остання неділя» виконував під час розстрілів оркестр із в’язнів гетто. Роман здобув премію «Книги року ВВС» у 2012 році.