Простити – не означає забути.

 

У бібліотеці-філії №4 зібралися юнаки та дівчата, щоб долучитися до відвертої розмови «Про пам’ять і примирення»

 День пам’яті та примирення  – європейська традиція пам’ятання про Другу світову війну, яку українська держава послідовно впроваджує після Революції Гідності.

 Надзвичайно важливо пам’ятати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його.

Із старшокласниками говорили про книгу Тімоті Снайдера «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіном», присвячена трагічним сторінкам в історії Східної Європи. За словами автора – це «історія політичного масового вбивства». Дві тоталітарні системи чинили однакові злочини в одних і тих же місцях, підбурюючи один одного. Чи можна забути та пробачити?

Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це долі людей, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками, десятиліттями.

Романи Наталії Дурунди  «За брамою пекла» та «Під клеймом OST» про  долі українців, вивезених на примусові роботи до фашистської Німеччини.

Це спогади людей з клеймом «ненадійний контингент», яким до срібної сивини відлунюватиме війна. Бо їх життя і після війни залишалося пеклом під пильним оком  спецслужб. Чи зможуть вони пробачити?

          Найбільше обговорень було навколо події, яку у Польщі називають Волинською різнею, а в Україні– Волинською трагедією. Загинуло більше 60 тисяч поляків та близько 20 тисяч українців. Все менше залишається  свідків жахливої Волинської трагедії,  тих, хто пам’ятав біль і страждання…

 «Сказати, що одна сторона винна, а друга – ні, так не можна. Винна і одна, і друга сторона,» - ділилися думками старшокласники.  «То все було не так просто, оцінити не можна однозначно. Нині відповіді шукають історики».

«Все-таки польський народ пробачив, бо допомагає Україні у боротьбі з російськими окупантами».

Обговорювали гіркий досвід та історичні уроки. Проводили паралелі.  Знову поверталися до розуміння «пам’яті та примирення».

Насамкінець зустрічі, історик Наталія Шевченко нагадала слова Томаса Саса: «Тупий нічого не прощає і не забуває. Наївний прощає і забуває. Розумний прощає, але не забуває».