До бібліотеки-філії №4 завітали дев’ятикласники
ліцею 31, які вважають, що саме затишний
простір книгозбірні надихає їх на філософські роздуми. Тему для
обговорення запропонувала закохана в літературу й поезію Людмила Мандрегеля. Вірш
Джонатана Ріда з подвійною назвою "Я - частина втраченого покоління"
і "Є надія" став імпульсом для філософських роздумів.
До речі, старшокласники не знали про
подвійність вірша Джонатана Ріда. Тому із запропонованих для обговорення питань,
вибрали найсерйозніше: що означає бути частиною «втраченого
покоління»?
Щоб відчути, про що вели розмову у
філософському кафе, прочитайте вірш,
який викликав бурхливе
обговорення.
Я - частина втраченого
покоління
І я відмовляюся
вірити, що
Я можу змінити цей
світ.
Я розумію, можливо, це
шокує вас, але
«Щастя вже всередині
тебе»
- Це брехня,
насправді.
Гроші зроблять мене
щасливим
І в тридцять років я
розповім своїй дитині, що
Він - не найважливіша
річ у моєму житті.
Мій бос буде знати, що
Мої принципи:
Робота
Важливіше, ніж
родина
Послухайте:
З давніх часів
Люди живуть сім'ями
Але зараз
Суспільство ніколи не
буде таким, як раніше
Експерти кажуть мені
Через тридцять років я
буду святкувати десятиліття свого розлучення.
Я не вірю, що
Я буду жити в країні,
яку сам створив.
У майбутньому
Знищення природи стане
нормою.
Ніхто не вірить, що
Ми збережемо нашу
прекрасну планету.
І звичайно
Моє покоління вже
втрачено.
Нерозумно вважати, що
Надія є.
А тепер прочитайте вірш знизу вгору.
Цей «білий вірш» читається в обидві
сторони як символ двох протилежних сюжетів розвитку людства. Який з них обирати
- вирішувати вам самим.
Світлі й мудрі (не дитячі) думки дев’ятикласників, впевненість у своїх думках , небажання бути
частиною "того" покоління, віра у себе, у свої сили викликають
повагу.
Між іншим, юнаки й дівчата нікого не
засуджують. Навпаки, вони хочуть зрозуміти "те " покоління. Разом з
тим відстоюють право на свободу вибору, бути такими як є, приймати рішення,
помилятися, вчитися, розвиватися.
Немає коментарів:
Дописати коментар