«…Розумний прощає, але не забуває» Томас Сас

   

        
  У бібліотеці відбулося чергове засідання «Книгареньки «Я бачу, вас цікавлять книжки»

Для обговорення  обрали книгу німецької письменниці Іріс Ганіки «Властиве». До речі, книгу бібліотека отримала в рамках проєкту  «Німецька книжкова полиця в Україні» реалізовано Гете-Інститутом, Німецькою асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів і Українським інститутом книги.

У кожного народу є сторінки слави, а є ті, які  не хочеться згадувати. Навіть навпаки: хочеться забути, а раптом інші теж не помітять. Для німців однією з таких сторінок є Друга світова війна й «усі концентричні кола», що розходяться від цієї точки. Про це й розповідає німецька письменниця у своєму короткому, але нещадному романі «Властиве».

Книга Іріс Ганіки про німецьке страждання від нацистського минулого. Роман аж ніяк не історичний твір, швидше - про сьогодення.

Письменниця повертається у романі «до не дуже приємної, особливо для нас сьогодні, думки: агресори хочуть, аби пам’ять про геноцид була комфортною. А тому перше покоління, яке завинило найбільше, замовчує, затирає спогади, живе так, ніби нічого не відбувалося, аж поки строк злочину не оберне його «на оповідку з давніх часів».

    

Обговорення роману «Властиве» було довгим і складним, але цікавим і змістовним. На чому ми будуємо власну історію? Від яких точок відштовхуємося? Які дати пам’ятаємо найліпше?

Від розуміння до дискусії про гріхи предків, про страждання, відчуття провини та  покаяння.

Кожне покоління відштовхується від попереднього і звинувачує батьків. Це один зі шляхів до  вибудовування власного бачення світу. Як приклад, у романі «Властиве» ідеться про друге покоління німців, що народилося у 1960-х. Їхнє переживання гріха нацизму - це спосіб водночас спокутувати провину і відсторонитися від тих подій.  Каятися за гріхи предків безпечніше (правда ж?), ніж за власні?

А взагалі роман Іріс Ганіки наводить на роздуми про середні роки життя, про час, коли зникає певність, що йдеш по світу правильним шляхом, а також про самотність і дружбу, про пам’ять і прощення.