Вогники підтримки для політв’язнів

    Читачі бібліотеки-філії №4 долучилися до ініціативи «Листи до вільного Криму», щоб підтримати політв’язнів, яких незаконно утримує росія у в’язницях та колоніях суворого режиму. 42 листи – 42 вогники підтримки політв’язнів.

На жаль, для багатьох читачів це було відкриття.

Тому упродовж тижня працівники бібліотеки стали амбасадорами «Ініціативи»: запрошували читачів  долучатися до акції та писати листи політв’язням. Вони також надавали рекомендації, як правильно складати листи, щоб вони пройшли цензуру і дійшли до адресатів. Під час бесід озвучили актуальні дані щодо кримських політв’язнів і громадян України, які були викрадені і незаконно ув’язнені росією, розповідали їхні історії.

Ініціатива “Листи до вільного Криму”, започаткована у травні 2023 року. Вже понад півтора роки об’єднує українців та небайдужих людей з усього світу задля підтримки кримських політв’язнів.

Присутнім пропонували переглянути прес конференцію від 11 лютого 2025 року, присвячену діяльності «Ініціативи» за 2024 рік  https://www.facebook.com/watch/live/?ref=watch_permalink&v=608471545487267

Під час прес конференції  звільнені політв’язні ділилися особистими історіями боротьби за свободу. Їх відверті розповіді стали стимулом до написання листів політв’язням.

Кримськотатарська активістка Леніє Умерова, яка  1рік і 9 місяців була у в’язниці, поділилася особистими переживаннями про те, наскільки важливо отримувати листи там, за гратами.

“Це просто постійний тиск, допити, пригнічення тебе як особистості. Ти не знаєш, що відбувається за ґратами, чи є твоя країна, чи є твої близькі. Отримуючи ці листи, ти знаєш, що десь там є люди, які підтримують тебе”, — розповіла Леніє.

Вона закликала писати Богдану Зізі, Ірині Данилович, братам Ахтемовим, Галині Довгополій та іншим політв’язням.

Лариса Денисенко, письменниця, адвокатка політв’язня Ремзі Бекірова, підкреслила, що листи - це символ єдності та боротьби за свободу. Вона нагадала про важкі умови утримання бранців Кремля.

«Російська тюремна система робить усе, щоб люди забули, що вони мають гідність. І кожен лист — це нагадування, що вони не самі”, — наголосила Денисенко.