Зірка, що не згасає... Літературні середи з Марфою Буторіною

   28 березня Марії Панченко, талановитій художниці, ілюстраторці виповнилося б 39 років. Її творчість унікальна. Складні поєднання ліній перетворюють малюнок у цілісну картину, у цікаву розповідь чи фантастичну оповідь. Витончене гармонійне поєднання кольорових відтінків спонукає до думки, що художниця натхненно, здається ніби без будь-яких зусиль, не пензлем чи олівцем малювала, а думкою, словами.

Листаючи книги, до яких Марія створила ілюстрації, виникає враження, що і книги писала вона сама. Неповторність робіт Марії Панченко в їх унікальності: вони вміють розповідати. 

Виставка книг з ілюстраціями полтавської художниці діє у читальному залі бібліотеки до 18 квітня.

Літературні середи з Марфою Буторіною

Тетяна Луньова - письменниця, вчений – лінгвіст, викладач, дружина, мама.  Вона намагається поєднати у своїх текстах художній та науковий підхід. 

Як результат – добре знані читачами бібліотеки оповідання, статті, ессе і навіть, роман. Твори для дітей і дорослих. Про реальність і чарівність, про правду життя та розповіді про прекрасне. Про кохання, дружбу, зраду, підступність, про проблеми й труднощі, про віру, яка веде до здійснення мрій.

Одна із них, улюблена книга  дітей і дорослих – «Зайченятко У».

Казкова історія про відомі і завжди актуальні речі: дружбу і зраду, недовіру і відповідальність, щирість і підступність. Серйозна і смішна водночас, захоплива й інтригуюча повість навіює роздуми про щастя, про можливість чи неможливість прощення тих, хто заподіяв тобі зло, про розуміння і прийняття іншого у його відмінності від тебе самого. Здається все філософські теми? Казка і є філософською, хоча написана вона чудовою зрозумілою для всіх мовою.

Цікаві факти про Кобзаря.

  

   Зустріч із четверокласниками школи 23, неочікувана, змістовна й поетична, стала продовженням розмови - знайомства  з поетом і художником Тарасом Григоровичем Шевченком.

«Він народився в маленькому селі, дуже любив малювати та писати вірші про Україну», - це відомо і дорослим, і дітям.

Та юні читачі-дослідники на цьому не зупинилися. У відповідь на цікаву розповідь Тетяни Григорівни, школярі вирішили додати ще багато цікавих фактів із життя Кобзаря.

«Тараса Шевченка назвали Тарасом, оскільки день його народження майже збігається з іменинами. Великий поет з’явився на світ 9 березня. А 10 березня (у високосний рік 9 березня) християнська церква вшановує Святого Тарасія патріарха Константинопольського, який жив у 8 столітті й зробив багато добрих справ».

«Рід Шевченків заснував прапрадід Кобзаря, який був умілим шевцем.

Батько Тараса був чумаком. Також він заробляв на життя, виготовляючи на замовлення вози, борони, плуги та рала. Саме батько напророкував малому Тарасові, що він «не буде абияким чоловіком».

«Мама поета Катерина Бойко походила з  бойків, українців, що живуть на схилах українських Карпат. Вона була вільною селянкою, яка взяла шлюб з кріпаком. Мабуть, дуже його кохала».

«Дідусь Тараса Шевченка на ім’я Іван брав участь у визвольному повстанні українських козаків та селян. Спогади діда пізніше він описав у книжці «Гайдамаки».

«Тарас Григорович був невисоким чоловіком. Його зріст – 1 метр 64 сантиметри».

«Український поет полюбляв одягатися модно й вишукано. У його щоденнику є допис про дорогий гумовий плащ-макінтош, який йому вдалося придбати» (уточнення від Насті: макінтош – це такий плащ, чоловіче модне пальто)

Казка про дівчинку Ліну та чарівну силу слова.

   

     У далекому місті Ржищеві, що на Київщині, жила маленька дівчинка Ліна. Вона дуже любила слухати казки, які їй розповідав тато – мудрий вчитель, що знав багато мов і міг розповідати про далекі країни, давніх героїв і чудесні події. Ліна мріяла навчитися так само гарно говорити й писати, щоб дарувати людям радість.

Одного дня тато Ліни розповів їй, що слова мають чарівну силу. Якщо вони щирі – то можуть зігріти серце, якщо мужні – то можуть захистити, а якщо мудрі – то можуть змінити світ. Ліна була зачарована цією розповіддю і вирішила стати чарівницею слова.

Проте незабаром у її життя прийшли важкі часи. Родина переїхала до Києва, і там уночі прийшли лихі люди в темному одязі та забрали її тата. Дівчинка дуже сумувала, але татові слова про силу слів не давали їй впасти у відчай. Вона почала писати – про свої почуття, про свої мрії, про людей, які не здаються навіть у найтемніші часи.

Коли почалася війна, маленька Ліна разом із мамою мусила тікати. Вона бачила палаючі будинки, чула вибухи, ховалася в окопах. Одного разу, коли вона дуже злякалася, то написала свій перший вірш – просто на стіні окопу. Ці слова її заспокоїли й допомогли відчути силу духу.

«Частіше дивіться на зорі." Зустріч із Олесею Максимець

 

       У бібліотеці відбулася зустріч читачів із Олесею Максимець, журналісткою й письменницею, авторкою роману «Щит із неба», який не так давно вийшов у видавництві «Богдан».

Гостя з Луцька своєю харизмою з перших хвилин розмови зачарувала присутніх. Цікавим вдалося спілкування: щирість і відвертість пані Олесі швидко знайшли стежинку до читацьких сердець. Ще довго не відпускали полтавці гостю. А вже через дві години на сторінках у Фейсбуці почали з’являтися відгуки як на зустріч, так і на роман Олесі Максимець «Щит із неба».

Одним із них, від Тетяни Костанян, не можемо не поділитися.

«Частіше дивіться на зорі. Так буде називатися наступна книга письменниці із Луцька, відтепер нашої доброї знайомої Олесі Максимець. Пані Олеся навіть пообіцяла знову завітати до Полтави, щоб презентувати свої наступні книги, із героями яких ми ознайомилися-познайомилися на зустрічі. Це тому, що їй дуже сподобалася зацікавлена й щира аудиторія читачів, коли ставилися такі питання, що навіть сама авторка почала вбачати знаки долі у тих моментах, що привели її до письменництва.

Без сумніву, визначальну роль для неї відіграло спілкування із улюбленим дідусем, який легесенько підштовхував її до писання. І передбачення випадково зустрітої гадалки – «ти будеш багато писати». А як ще розуміти «підніжку долі» (коли проблема з ногою протягом кількох тижнів посприяла таки початку написання роману), як не знак згори. (Роман «Щит із неба» був написаний за два місяці).

#Тиждень_поезії . Поетичні читання "Крізь розлуку, сирени й печалі"

Біль і надія вустами військових поетів і волонтерів. #Тиждень_поезії

 

18 березня у бібліотеці-філії №4 відбулися поетичні читання «Крізь розлуку, сирени й печалі» у рамках Національного тижня читання поезії, який організував Український інститут книги.

Мета цих поетичних читань - через самовираження в поезії воїнів, волонтерів, громадських активістів донести до суспільства важливість підтримки та реабілітації, зокрема творчої, людей, які пройшли війну, шанобливе ставлення до героїв, до тих, хто тримає небо і до тих, хто віддав своє життя у боротьбі за незалежність.

Для поетичних читань обрали дві збірки поезій, добре відомі читачам бібліотеки.

Проєкт «Там, де вдома. 112 віршів про любов та війну»  об’єднав вісім сучасних молодих поетів та поеток, волонтерів і волонтерок, серед яких поезії Максима Кривцова, Юлії Ілюхи, Наталії Маринчак, Валерія Пузіка.

Вогники підтримки для політв’язнів

    Читачі бібліотеки-філії №4 долучилися до ініціативи «Листи до вільного Криму», щоб підтримати політв’язнів, яких незаконно утримує росія у в’язницях та колоніях суворого режиму. 42 листи – 42 вогники підтримки політв’язнів.

На жаль, для багатьох читачів це було відкриття.

Тому упродовж тижня працівники бібліотеки стали амбасадорами «Ініціативи»: запрошували читачів  долучатися до акції та писати листи політв’язням. Вони також надавали рекомендації, як правильно складати листи, щоб вони пройшли цензуру і дійшли до адресатів. Під час бесід озвучили актуальні дані щодо кримських політв’язнів і громадян України, які були викрадені і незаконно ув’язнені росією, розповідали їхні історії.

Ініціатива “Листи до вільного Криму”, започаткована у травні 2023 року. Вже понад півтора роки об’єднує українців та небайдужих людей з усього світу задля підтримки кримських політв’язнів.

Присутнім пропонували переглянути прес конференцію від 11 лютого 2025 року, присвячену діяльності «Ініціативи» за 2024 рік  https://www.facebook.com/watch/live/?ref=watch_permalink&v=608471545487267

Під час прес конференції  звільнені політв’язні ділилися особистими історіями боротьби за свободу. Їх відверті розповіді стали стимулом до написання листів політв’язням.

Кримськотатарська активістка Леніє Умерова, яка  1рік і 9 місяців була у в’язниці, поділилася особистими переживаннями про те, наскільки важливо отримувати листи там, за гратами.