Іграшки - антристрес дарують позитивні емоції та в один момент покращують настрій

Завжди приємно дивитися на людину, у якої гарний настрій та коли щаслива посмішка не сходить з лиця! На жаль, ми живемо в такий час, коли навіть дітлахи відчувають на собі негативний вплив навколишнього середовища, піддаються емоційним навантаженням. У дітей набагато частіше, ніж у дорослих, може виникати відчуття тривоги та занепокоєння.

Непомітно відволіктися від щоденних турбот, виплеснути негатив, заспокоїтися допомагають іграшки-антистрес.

Дівчата з артмайстерні (і це не секрет) не люблять шити. Але, зайшовши здалеку, Лариса Леонідівна переконала своїх вихованок взятися за голки. Зрозуміло – це не легко. Так, можна вколотися.  Багато часу забирає шиття – погоджуюся. Та знаю добре і результат: коли вже робота закінчується, то щасливе щебетання юних майстринь не зупинити. Аякже, власними руками зроблено курочку (мав бути півник), іграшку-антистрес, яка допоможе скинути негативні емоції, прибрати роздратування, заспокоїтися і зібратися з думками. Такі іграшки розвивають моторику, гнучкість рук, допомагають розслабитися та зосередитись. «Іграшка-антистрес – прекрасний спосіб розслабитися. - Вже  роздобула інформацію Софійка. - Нервові закінчення на кінчиках наших пальців утворюють нейронні зв'язки з певним відділом головного мозку. Тому, коли ми перебираємо пальцями іграшку, мнемо її або вертимо руками, наш мозок відпочиває і розслабляється, а стрес чи тривога, страх відступають».

Літературні середи з Марфою Буторіною

«Усе поєдналося в моєму серці, сплелося корінням»

       

     У бібліотеці відбулася поетична вечірка з Інною Снарською (Дідик), талановитою полтавською поеткою й журналісткою.

Учасники зустрічі знають Інну Снарську  як поетесу, бо читали її поезії та переклади з білоруської у періодиці й колективних збірниках.

Головна гостя вечірки читала власні вірші, сповнені ліризму і краси, бо як наголосила, вона не може писати темну поезію. А тому навіть в поезії смутку, як і в житті, вишукує світлі тони. Її любов до природи, до людей, до рідної землі відчувалася з першого слова, першого рядка, які так спрагло всотували душі полтавських шанувальників поетичного слова.

Традиційно щира й затишна бібліотечно-читацька атмосфера викликала безмежну довіру Інни Станіславівни. Її пронизлива і сповідальна, образна й мелодійна лірика звучала близько двох годин.

Інна Снарська народилася у Білорусі, але більше тридцяти років живе у Полтаві. Пише білоруською та українською мовами. «Усе поєдналося в моєму серці, сплелося корінням», дві любові, дві Батьківщини.

Поезію читала полтавська поетка як українською, так і білоруською мовами.

Найбільше розмов було навколо її збірки «Два неба». Прозові замальовки (раніше їх називали образками), великий блок пейзажної лірики і, звичайно ж, лірично – інтимне віршування. Як особливий дарунок читачеві - глибокі, досить несподівані чотиривірші, від яких повіває мрійливістю з філософським присмаком.

А ще – щемливі відлуння у віршованих рядках Інни Снарської, де вихлюпуються її почуття під час побачень з рідним краєм, з тими незабутніми Сястронками, з батьківською чи дідівською хатою.

Тарас Шевченко і Я. Година спілкування.

   

      Напередодні  Шевченківських свят, до бібліотеки завітали четверокласники школи 44, щоб продовжити  спілкування про Тараса Григоровича Шевченка.

Школярі вже знають багато про Кобзаря: про дитячі та юнацькі роки поета, про його навчання, захоплення живописом, про викуп його з кріпацтва, навчання у Петербурзькій академії. Із захопленням діти згадували історії про перебування Тараса Шевченка у Полтаві.

Цього разу для обговорення обрали книгу Віти Левицької та Тетяни Катіної «Тарас Шевченко і я». Три хлопчаки-бешкетники, герої маленької історії, допомогли присутнім зрозуміти, чому Шевченка вважають душею України, а його твори вивчаються в школі.

Найцікавіше, що авторки не обмежилися загальновідомими фактами з біографії Кобзаря.

Чи був малий Тарас неслухняним бешкетником чи то так називають допитливість?  Згадали «Тарасові шляхи», зокрема історію про «залізні стовпи». З Шевченкового дитинства вона особливо запам’яталася школярам. Про ті залізні стовпи, мабуть, усі чули. Але наважився шукати їх тільки малий Тарас. Він хотів учитися і зробив це. Тарас був готовий ходити селами, шукаючи собі наставника у малюванні. Думок було багато: як цікавих аргументів, так і сміливих коментарів. Адже мова йшла про Тарасову шалену жагу до знань, про кмітливого хлопчика, юнака, який сміливо йшов до здійснення своєї мрії.

Йому забороняли писати й малювати? Він продовжував таємно! Його відправили в солдати? Він не зламався. Його намагалися стерти з нашої пам'яті? Не вийшло!

Упродовж розмови розповідали й аналізували легенди, які розповідають історії про життя Тараса Григоровича. А ще діти читали поезії. Артистично, майстерно, від душі.

Справжній Шевченко – це не пам'ятник, не скам'янілий бюст. Він живий. Він у кожному, хто знає про нього, хто шанує й розповідає про нього. Він у кожному з нас, у кадрі і за кадром. У кожному, хто бореться за Україну. Школярка Даніела мене запитала: "Якщо Тарас Григорович нас зараз з неба бачить, він же нами пишається?" Так, пишається. Ще й як пишається.

Чому потрібно прочитати роман "Освічена"?

 

  Нещодавно відбувся Шостий читацький клуб Бібліотечної країни, де книголюби обговорювали світовий бестселер «Освічена» Тари Вестовер.  

На запрошення модераторки зустрічі Тамари Сухенко до онлайн-розмови приєдналася перекладачка літератури й кіно  Олена Любенко, більш відома читацькій спільноті як перекладачка романів Стівена Кінга.  

Роман «Освічена» - це автобіографічна історія дівчини, яка народилася в родині мормонів. Її батько був мормоном-фанатиком, вірив у теорію змови та готував свою родину до кінця світу. Він забороняв дітям відвідувати школу та звертатися до лікарів, натомість змушував працювати на сміттєзвалищі.

Не всі діти Вестоверів мали свідоцтва про народження, не володіли  базовими поняттями про історію, математику чи літературу.

 Та річ не тільки про освіту. Змалечку Тарі довелося зіштовхуватися з конфліктами, насильством і загрозою життю. Справжнім викликом для Тари було почати жити в суспільстві. До цього вона майже нічого не бачила, крім родинного будинку, церкви, а світ сприймала через призму батьківських поглядів.

"Оповідь про моє життя формулювали за мене інші. Їхні голоси були сильні, рішучі, категоричні. А мені ніколи не спадало на думку, що мій голос може бути такий же сильний, як їхній."

Найстрашніше, що все це відбувалося в родині, до якої авторка була дуже прив'язана.  Цей жорстокий та нелогічний світ був єдиним, який знала дівчинка.

Тара не хоче залишатися в цьому замкненому світі. У підлітковому віці вона самостійно почала навчатися (продовжуючи працювати) і змогла скласти іспити до університету, що стало першим кроком до її нового життя.

Все ж таки, ця книга про освіту. Про творення нової особистості. Цей процес ніколи не буває простим і комфортним, проте він беззаперечно є основою життя, як окремої людини, так і  людства взагалі.

         Книга «розумна», дуже цікава. Не легка, але швидко читається.

Щемка історія Тари Вастовер сповнена відвертих зізнань, емоційних моментів та болючих переживань, що робить роман захопливим і надихаючим.

Запрошуємо на Сьомий читацький клуб 11 квітня. Поезія Галини Крук

Літературні середи з Марфою Буторіною

"Два неба" - перша поетична збірка білоруски Інни Снарської українською мовою, на титульному листку якої чарівна авторка написала: "Читачам бібліотеки №4 мої "Два неба" з натхненням і радістю!"

 Її називають Панною, Лісовою Мавкою, Ієрогліфом, який відкриває Всесвіт. А вона просто любить Життя, любить Людей, Білорусь, Україну та вміє дарувати тепло, радість, світло словом.

Поезія за поезією, рядки ніжної лірики, потужних роздумів, за якими життя та філософія талановитої, тепер уже полтавки, Інни Снарської

Квіти щедрі на таємниці.

   У бібліотеці стартували весняні посиденьки, які відбуватимуться щонеділі в артмайстерні Лариси Гецелевич.

Кожна квітка – таємниця. Вона чарує ароматом і милує око: чи то своїм квітом, чи красою вміло виготовлених виробів.

Квіти – це чудовий провідник у світ природи, історії, мистецтва,

літератури та міфології зокрема.

 "Коли титан Прометей викрав на Олімпі небесний вогонь і подарував його людям, на Землі спалахнула чудовими сімома кольорами веселка - така велика була радість усього живого на світі. Вже і захід відгорав, і день згас, і сонце пішло, а веселка - та як і раніше - світилася над світом, даруючи людям надію. Вона не гаснула до самого світанку, а коли уранці знову повернулося на своє місце сонце, - там, де горіла і переливалася фарбами чарівна веселка, розквітли неймовірної краси іриси."

Саме неймовірної краси іриси розквітли у юних майстринь всього за дві години творчої праці. Між іншим, вже  не раз дівчатка доводили, що їхні вмілі руки створюють справжні шедеври. І всього-то потрібне натхнення, бажання творити і рухатися крок за кроком за порадами майстрині.

Можливість «перестати бути кимось, щоб кимось стати»

   1 березня до бібліотеки завітав Олександр Філоненко, філософ, православний теолог, публічний інтелектуал, або, як його називають шанувальники - «провідник щастя»

У книгозбірні два рази на місяць збираються учасники «Кола знань», щоб продовжити мандрівку сторінками «Божественної комедії» Данте.

 Олександр Філоненко не вперше приєднується до зустрічей, кожного разу наголошуючи, що завдання читачів книги - перестати бачити букви та сторінки, а «побувати в реальності вищого ступеня».

Упродовж спілкування шукали нові сенси й перепрочитували книгу, яка відкриває особливі горизонти мислення і розуміння для кожного, хто наважується на таку мандрівку.

Переломний момент є у житті кожної людини. Саме у цьому актуальність ситуації Данте. Як відомо, «Божественна комедія»  має багато прихованих символів епохи, переживань автора й сенсів буття.

Повільні читання з Олександром Філоненко – це цікаві розмови на філософські, історичні теми, занурення у міфологію, яка межує з багатьма легендами та переказами. Це можливість зануритися в атмосферу твору, роздумувати над кожним віршем і отримувати унікальне тлумачення від філософа, який володіє не лише глибоким розумінням терцин, але і має здатність відобразити їх у контексті сучасності.