У бібліотеці відбулися години спілкування із школярами, об’єднані темою пам’яті та пам’ятування.
Говорили з юнаками й дівчатами про сьогодення, де поруч існують радість і біль.
Понад десятиліття в Україні триває війна. Щодня ми зазнаємо болісних втрат…Як трансформувати наш біль на дію і зберегти живу пам’ять?
Започаткована хвилина мовчання - це лише один малесенький крок до загальної системи пам'яті. Це хвилина, коли в одну мить всі відчувають гордість, вдячність і єднання. Пам’ять – це не просто слова. Це дія.
У Вінниці родина загиблого бійця мотопіхотної бригади Миколи Рачка відкрила у пам’ять про сина книгарню. Це була його мрія.
У пам’ять про Євгена Щеннікова, який любив вирощувати кактуси, друзі продовжують його хобі. «Сьогодні саджанці, з історією про Женю, розлітаються світом за донати і вже поселились в домівках сотень доброчинців у десятках міст України і у десятці країн світу! Так памʼятуєм… і так діємо в честь усіх загиблих Героїв і Героїнь, вбитих росією…».
На честь загиблого письменника, юриста та військовослужбовця Василя Паламарчука у Львові заснували літературну премію "Військовий непотріб", ініціаторкою якої стала дружина загиблого.
У Полтаві, на площі біля лялькового театру, є мініскульптура, присвячена пам’яті полеглого воїна, Героя України Юліана Матвійчука з позивним "Бобер".
Нова книжка Марусі Щербини, вже відомої письменниці та книжкової блогерки, «Я напишу тобі завтра», присвячена Дарусі Базилевич, яка разом з родиною загинула під час обстрілу Львова.
Слова, написані з любов'ю і правдою, мають силу змінювати серця.
Через особисті спогади рідних та друзів розповідати історії життя та подвигу людей, яких ми втратили в цій війні – це наш обов'язок. Так, біль проживати важко і важко говорити про нього, але зберігати такі історії потрібно, щоб люди пам’ятали. І ті, хто живуть зараз і їхні наступні покоління.
Немає коментарів:
Дописати коментар