Уважність помножена на творчість. 4-й сезон арт-майстерні з Ларисою Гецелевич відкрито!

      

   Ситуації, пов’язані з тривожністю, дратуванням та смутком, що викликає негативний, пригнічений, депресивний стан, трапляються не лише з дорослими.

Попередити появу відповідного явища та нейтралізувати його прояви дітлахам допоможе так звана антистресова іграшка.

Можна легко зробити популярні іграшки-антистрес своїми руками з простих підручних матеріалів, таких як повітряні кульки, папір, крохмаль або губки. «Створення таких поробок, - вважають вихованки арт-майстерні, -  це не лише економно, але й чудовий спосіб розважитися та проявити креативність».

Папір, кольорові олівці чи маркери, прозорий скотч, синтепон та бажання творити помножені на уважність – ексклюзивна іграшка готова.

Як зробити? Намалюйте та виріжте дві однакові деталі (наприклад, котика, пончик чи авокадо). Повністю обклейте їх скотчем з обох боків. Склейте деталі по краях скотчем, залишивши невеликий отвір. Щільно набийте іграшку синтепоном та заклейте отвір. При стисканні сквіш плавно повертатиме форму.

Такі іграшки будуть чудовим подарунком друзям чи меншим братикам-сестричкам.  Вони приємні на дотик, їх можна м’яти, розминати, скручувати та гладити, отримуючи при цьому позитив, емоційну рівновагу.

Терапевтична дія цих іграшкових антидепресантів зумовлена не стільки їх симпатичним та привабливим виглядом, скільки специфічними тактильними властивостями.

М'яка паперова іграшка, яка після стискання повільно повертається до початкової форми, здатна відволікати дітей, формуючи в них гарний настрій, розважати й веселити їх.

До того ж, виготовлення іграшок-антистресів своїми руками - це чудовий спосіб не лише заспокоїти нерви, але й весело та креативно провести час наодинці або з дітьми.

"А поки письменника читають, він живий" Вікторія Амеліна

       

 У бібліотеці-філії №4 відбувся показ та обговорення документального фільму-розслідування «Записи під вишнею», який розповідає про викрадення, пошуки та вбивство російськими окупантами українського дитячого письменника Володимира Вакуленка.

Він народився і мешкав із сином у селі Капитолівка, що неподалік Ізюма. Коли у 2022 році Харківщину окупували, чоловіка викрали з дому. Більше рідні його не бачили. Передчуваючи лихо, Володимир розповів сім’ї про свій щоденник, закопаний під вишнею та попросив знайти записи після звільнення села від рашистів.

«Щоденник Володимира Вакуленка-К. – болючі й правдиві записи, які вмістили в себе його думки та спостереження від початку повномасштабного вторгнення і під час окупації Ізюма та його рідного села Капитолівка на Харківщині. Як воно – жити в окупації? Якими стають люди? Що відкривається перед очима та в серці?         «

Після звільнення Ізюмщини від окупантів щоденник Володимира знайшли його батько та письменниця Вікторія Амеліна, яка стала авторкою ідеї виходу тринадцятої книги Володимира Вакуленка. Оригінали записів зберігаються у Харківському літературному музеї.

Напередодні перегляду фільму бібліотеці подарували книгу «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші»

До книжки ввійшли щоденник окупації, вибрана поезія Володимира Вакуленка-К. для дітей і дорослих, а також історії від друзів, колег та очевидців, що занурять у хроніку перших місяців повномасштабної війни Росії проти України.

Обговорення фільму та презентація книги були болючими, але змістовними.

Творцям фільму вдалося розшукати свідків подій, відновити хронологію викрадення і додати деталей до моторошної картини знищення російським народом нашої нації. Крім того, у фільмі звучать уривки з щоденника. Які читає Тарас Чубай, улюблений музикант Володимира Вакуленка, вокаліст гурту «Плач Єремії». Авторка розслідування журналістка Катерина Лихогляд.

Малим дітям про все на світі.

«Малим дітям про все на світі» - це дитяча пізнавальна книга Сашка Дерманського, написана у формі понад 70 коротких казкових історій для малечі. Книга пояснює складні речі простою мовою через казки. У своєму «сашкодерманському» стилі невимушено й цікаво, зрозуміло й захоплююче відповідає на численні запитання маленьких чомусиків: хто має вуха на ногах, навіщо треба спати, звідки взявся метелик, чи всі птахи літають та багато-багато інших. Книга подарує дорослим і малечі приємний час теплого родинного спілкування, збагатить уявлення дітей про довкілля і навчить їх ставитися до всіх і всього з любов’ю та розумінням.

Шлях героїв зітканий з боротьби та рішучості.

 

 
 Літній сезон зустрічей у читацькому клубі «Я бачу, вас цікавлять книжки», який діє у  бібліотеці-філії №4,  закінчився обговоренням роману Філіпа К. Діка «Убік».

Коли обговорення роману є неоднозначним, це зазвичай означає, що книга зачепила складні теми, мала суперечливий фінал або неоднозначних персонажів. Саме такі твори залишаються в пам'яті найдовше, адже вони змушують до обговорень.

Про роман «Убік» (Ubik) Філіпа К. Діка дискутувати можна годинами.

Автор вибудовує захопливий детективний сюжет, подає оригінальний зразок сучасного трилера, майстерно жонглюючи деталями, не надто захоплюється людськими  характерами своїх героїв. Є трохи жахливого відтінку. Це не зовсім жах та є чудовим доповненням у будь-якому випадку.

Як і у більшості найкращих своїх романів, в «Убіку» під покровом науково-фантастичного сюжету Філіп Дік зумів змалювати людську драму, сповнену боротьби, страху, відчаю, але і надії.

Події розгортаються у майбутньому, де існують корпорації телепатів та антителепатів. Після вибуху під час місії на Місяці команда агентів (інерціалів) повертається на Землю і помічає, що світ навколо них починає дивно старіти й розпадатися, а померлий керівник починає надсилати їм послання через монети, цигаркові пачки та графіті. Єдиний порятунок від цього розпаду - загадковий «Убік».

Латинське слово ubique (від якого походить слово «убік») означає «повсюди», «скрізь», «у кожному місці». Або як наголосив модератор «всюдисущий».

Обговорення роману було складним, суперечливим, але змістовним і цікавим.

Що найбільше здивувало в романі?  

«Філіп Дік  змушує читача (і самих персонажів) замислитися, що межа між реальністю та нереальністю є надзвичайно тонкою»

Ще раз про книгу Дзвінки Матіяш «Дорога Святого Якова»

 

Шлях святого Якова - це один із найвідоміших паломницьких маршрутів у світі. Його кінцева точка - місто Сантьяґо-де-Компостела в Іспанії, де, за переказами, похований апостол Яків (іспанською Сантьяго), один із дванадцяти учнів Христа. Історично це був християнський шлях покаяння й очищення душі. Восени 2013 року Дзвінка Матіяш, відома українська письменниця та поетка, разом зі своїм чоловіком Євгеном вирушили у путь, щоб здолати дорогу святого Якова. Загалом їхнє паломництво тривало 42 дні. Свою книжку про Дорогу Дзвінка Матіяш побудувала у формі щоденника. Це книжка-дорога, яка відкривається повільно, поступово, як справжнє паломництво. Кожен розділ - це денний маршрут, який вони з чоловіком проходили від однієї альберги до іншої, де вказана дата, назви початкового та кінцевого населених пунктів та кількість пройдених за день кілометрів. Авторка описує все, що відбувається з ними на цьому шляху, описує людей, яких вони зустрічають, умови в яких доводиться влаштовуватися на нічліг. А головне – авторка щиро ділиться своїми відчуттями та емоціями під час долання дороги. Але це не просто щоденник мандрівки. Дзвінка Матіяш поєднує документальні нотатки з художніми новелами, що робить книгу чуттєвою, ліричною, відвертою. Це книжка-розмова. Тиха та ненав’язлива. «Вона не вчить, - поділилася враженнями Галина Новосад. - Вона просто йде поруч, дозволяючи читачеві розпізнати власний ритм, біль і прозріння. Бо іноді вчасна тиша лікує краще, ніж наймудріші слова».

Шаховий клуб "Інтелектуал"

 Не зважаючи на тривоги, турнір із шахів відбувся! Задоволення від гри отримали всі: діти і батьки, переможці і ті, для кого це був перший турнір. З медалями, призами, грамотами учасники розходилися з щасливими обличчями. Перемога - це важливо, але віра у власні сили, досвід гри, мовчазна підтримка батьків, оплески та привітання мотивують до навчання, занять, нових турнірів і майбутніх перемог.

Запрошуємо у понеділок і четвер. початок занять о 15 год.

Благодійний фонд «Бібліотечна країна» подарувала 30 новинок.

Читати зараз модно, а засновувати свої книжкові клуби - ще крутіше!

Читання - це багатогранний досвід, але заняття здебільшого самотнє. Після однієї книжки годинами дивишся в стіну й думаєш наодинці про все, що прожив разом з героями. Але іноді так хочеться поділитися з кимось враженнями про прочитане, почути альтернативну думку та поставити запитання про моменти, які не до кінця зрозумілі. Друзі не завжди підтримують читання книг,  або їм не до смаку обраний жанр, автор.

А інколи обговорити  так хочеться, що «аж руки чешуться», як сказала Тетяна Троценко з надією, що її ідею підтримають у бібліотеці. Звичайно ж. спробували!

Вже майже три роки збираються у нашій книгозбірні книголюби, щоб обговорити книги, подискутувати, обмінятися думками й емоціями після прочитання обраних книг. Клуб «Я бачу, вас цікавлять книжки» - це щомісячні неформальні зустрічі книголюбів у бібліотеці. Запрошуємо!

До речі, зараз безліч знаменитостей об’єднують навколо себе спільноти книголюбів, з певною періодичністю надаючи поради щодо наступного читання й обговорюючи обрану книжку.

А от перші подібні спільноти з’явилися ще у XVIII–XIX століттях у Європі та США як читацькі товариства й салони, де обговорювали літературу, філософію та суспільні ідеї.

Згодом формат еволюціонував - від закритих інтелектуальних кіл до відкритих читацьких клубів, доступних широкій аудиторії.

Сьогодні книжкові клуби України є частиною глобальної культури читання, яка поєднує інтелектуальне дозвілля зі спільнотою та живим діалогом.

Цікавий досвід – це читацький онлайн-клуб Благодійного фонду «Бібліотечна країна».  Обговорення важливої української та світової літератури, популяризація читання, неформальна освіта та обмін досвідом між бібліотекарями й читачами з різних куточків України. Обговорюють документалістику, біографії, історичні дослідження та класику.

До ініціативи «Бібліотечної країни» долучилася наша книгозбірня.

17 засідань, на 16 з яких наша бібліотека була однією з найактивніших. Як лідерам книжкового клубу, «Бібліотечна країна» подарувала 30 новинок українських видавництв.

Читати зараз модно, а засновувати свої книжкові клуби, або бути їх активними учасниками - ще крутіше. Слідкувати за новими анонсами, реєстрацією на зустрічі та новинками можна на офіційній сторінці проєкту у Facebook  Жива сучасна бібліотека.

У диво варто вірити!

"Тільки тоді вони здійснюються", - переконує письменник Віктор Сердюк, автор казкової історії “Чарівне скельце, або Подорож за сміливістю”. Допомогти дітлахам побороти якісь свої дитячі страхи, не боятися увечері залишатися в темній кімнаті, коли треба лягати спати і вимикати світло, допоможуть Кошмарик, сорока Базіка та Віктор Сердюк з Марфою Буторіною. "Ідея народилася тоді, коли у доньки народилися страхи зоставатися на самоті, страх темряви і таке інше.. тоді я вигадав літературного персонажа Кошмарика і тим самим дав інтерпретацію страху, що не варто його боятися»

 

Емоційна й мудра поезія Раїси Плотникової

Літературний доробок лубенської письменниці й поетки Раїси Плотникової чималенький. Її романи називають «класичною українською психологічною прозою", бо вміє письменниця наповнити свої романи історіями, що знаходять відгук у серцях читачів. «Афганський кут крилатої Серафими», «Реквієм для Рози», «Непманша», «Марго і сексот», «Двадцять один день одиночки», «Мачуха NORGE» . Це про потребу жити й боротися, боятися й радіти, втрачати й знову боротися за свої мрії, про вміння цінувати життя. Поезія Раїси Плотникової отримує позитивні відгуки за неймовірне поєднання громадянської позиції та щирої лірики. Така поетеса і в житті: дарує читачам потужний емоційний заряд, дає настанови, не порушуючи нічиїх кордонів. Кожен вірш Раїси Плотникової (чи то із поетичних збірок, чи зі сторінки фейсбуку) - це одкровення про любов до життя, рідної землі та збереження людських гідності й цінностей. Наскрізними у творах поетки є образи саду, хліба, материнської хати, рушника, чи просто пташки, квітки, за допомогою яких авторка несе до людей високі ідеали добра й краси, гуманності й благородства, надії, віри та вічної теми любові. Раїса Плотникова має дві дитини: прозу й поезію. Обох любить, про двох дбає, пестить, голубить, бо має неоціненний дар, яким щедро ділиться з читачами. Її мова вишукана й проста, барвиста й прозора, емоційна, розважлива, мудра.

Електронний квиток – це зручно!

             

Його неможливо забути вдома, адже він завжди зберігається у смартфоні.  Придбати можна за хвилину, не стоячи до каси у черзі. Він не мнеться, не рветься, не брудниться.

Систему електронного квитка для громадського транспорту запровадили і в Полтаві. Це спеціальна картка, яка є вашим квитком. 

Не кожен може виконати операції по придбанню квитків за допомогою інтернету. Особливо складно тим, хто не звик кожного дня користуватись комп’ютером і боїться натиснути « не на ту кнопку».

У Хабі цифрової освіти Ви завжди отримаєте допомогу чи консультацію в якій послідовності потрібно працювати. І тоді складні речі відразу стають зрозумілими.

Кинути виклик власному інтелекту.

       

У бібліотеці-філії №4 відбулася година цікавих повідомлень  «Для юних дарувань, або розумним бути круто!»

Це абсолютна правда! Знання допомагають легко знаходити вихід із складних ситуацій, розуміти світ навколо та досягати успіху в будь-якій справі.

Розумним бути круто, бо це дає вміння цікаво говорити, розуміти суть речей, швидко знаходити відповіді.

Бути розумним - це дійсно суперсила, яка відкриває будь-які двері.  Читання книг - це енергія, яка зміцнює суперсилу, головний двигун для розуму, адже воно тренує пам'ять, розширює словниковий запас, допомагає вирішувати проблеми. Не таємниця, що книжки допомагають дітям розвивати логіку, критичне мислення та уяву, причому у максимально захопливій формі.

Упродовж години цікавих повідомлень дітей і дорослих познайомили з добіркою крутих книжок, які допоможуть  зміцнити суперсилу.

 Дивовижні факти про все на світі у форматі дитячих енциклопедій розвивають уважність та здатність помічати деталі через яскраві малюнки та короткі тексти. Найулюбленіші у читачів - чотирьох томна «Енциклопедія для чомусиків», а для найменших школярів – книга Сашка Дерманського «Малим дітям про все на світі».

 Книжка Кузька Кузякіна «Що таке математика» є спробою автора поговорити про незбагненний світ математики «нормальною» мовою. Його ж «Зубасті задачки»  - це 150 ігрових та логічних завдань різного рівня складності, де кожен розворот книги містить унікальні головоломки та малюнки. «Дивовижні логічні ігри для розумних дітей» допоможуть юним даруванням перевірити  мозок та кинути виклик власному інтелекту.

Двотомник «Програмування для дітей» - це виважений крок у сучасний світ створення відеоігр і анімацій.

Познайомитися з рідною історією ближче і виявити, що вона може бути захопливою, яскравою та набагато цікавішою, допоможе  «Крута історія України від динозаврів до сьогодення». Потім разом з дорослими можна сміливо переходити до «Історія України від діда Свирида». Минуле нашої країни живою, жартівливою, але фаховою мовою, збагатить спільні читання незабутньою атмосферою та розтлумачить будь-які історичні події.

Майстер-клас додав зустрічі не тільки затишку, але й бажання продовжувати наші зустрічі.

 

"Благодійність – це справа, яку потрібно відчувати серцем".

       

Найщиріші слова вдячності Благодійному фонду "Повір у себе" за чудовий дарунок нашій читацько-бібліотечній родині.

34 новинки сучасних авторів і відомих класиків зарубіжної літератури! Оксана Луцишина, Наталка Сняданко, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Софія Андрухович, Андрій Любка, Артем Чапай, Євгенія Кузнєцова, Макс Кідрук та зібрання творів Германа Гессе! Розкішний подарунок!

«Благодійність – це справа, яку потрібно відчувати серцем» - вважають засновники фонду  Віктор і Ірина Іванчики.  Місія «Повір у себе!» - сприяти розбудові України, розвиваючи нову генерацію освічених українців шляхом надання підтримки талановитим студентам та викладачам. «Ми впевнені, що світ та наше майбутнє може змінити людина, яка матиме правильний старт у житті, тому наша основна ідея – це підтримка освітніх проєктів. Ми даємо можливість стати на ноги молоді, яка має талант та здібності. В благодійності важлива не подяка, а та віра, яку вкладаєш в людину, щоб вона сповнювалась».

Понад 10 років фонд «Повір у себе!» не лише підтримує студентів і викладачів-науковців, а й розвиває українську культуру та допомагає покращувати життя громад у селах і містах.

З кожним роком команда “Повір у себе” набуває досвіду та створює нові ініціативи, які охоплюють усе більше сфер і надають більше можливостей тим, хто хоче розвиватися та зростати.

З початку повномасштабної російської військової агресії в Україні пріоритетним напрямом фонду «Повір у себе!» є гуманітарна підтримка населення країни. Дякуємо за довіру!

 

Іван Богун: подільський "ніндзя" чи просто герой!

         

У травні цього року у видавництві «Кліо» вийшла друком книга «Іван Теодорович Богун, яку написала відома авторитетна дослідниця історії  Тетяна Таїрова-Яковлєва. Читачі безліч разів цікавилися, коли ж буде книга у бібліотеці.

Подарунок від Благодійного фонду «Жива сучасна бібліотека» (саме ця новинка ) – це не просто сюрприз!!! Це диво!

Вже є перші відгуки.

«Цю книгу колись прочитають мої сини. Їм не прийдеться гадати, хто такий Іван Богун. Все про видатного козацького полководця у цій книзі. Тут 40 – річні дослідження Таїрової – Яковлєвої , результати її архівних пошуків у Польщі, Швеції, Україні та росії.»

«Видання цінне  тим, що написано цікаво й зрозуміло не тільки дорослим, а й підліткам. Одних легенд і казок про Івана Богуна замало, коли говоримо про історичну особистість. Я мрію написати МАНовську роботу про Івана Богуна.» Дякуємо видавництву "Кліо" за неймовірне оформлення! Вдячні пані Тетяні Таїровій-Яковлєвій за історичні розвідки та  розтаємничення  невідомих фактів з життя полководця» Тепер книга є у нашій бібліотеці.

Більше можна дізнатися на сторінці Cowo.guru - середовище мислення та дієвості, де є цікава розмова про книгу авторкою книги «Іван Теодорович Богун».

Сучасний спосіб обміну інформацією.

  

 І «Укрпошта», і «Нова пошта» у своїй роботі користуються електронною поштою.

Але, на відміну від вищезгаданих, нею не перевозять вантажі, а пересилають інформацію. Це зручний спосіб обміну даними з використанням цифрових пристроїв: комп’ютерів, планшетів, смартфонів.

Працівники Хабу цифрової освіти бібліотеки-філії №4 завжди приходять на допомогу, особливо людям «елегантного» віку: створити електронну скриньку та отримати навики користування нею.

 

Чудова альтернатива комп’ютерним розвагам.

Дозвілля з настільними іграми – чудова нагода повною мірою відчути їхні плюси для свого психічного благополуччя, зрозуміти чому вони не перестають бути важливою частиною нашого життя.

Вони розвивають логіку, покращують пам'ять та концентрацію уваги. До того ж, вчать людей спілкуватися, працювати в команді і контролювати емоції під час програшу. Це чудовий спосіб відпочити від гаджетів та весело провести час із родиною чи друзями.

Настільні ігри давно увійшли до сучасної культури. Вони користуються великою популярністю, яка не слабшає, а зростає.

Їх магія зачаровує дітей, не залишає байдужими й дорослих. Видів настільних ігор у бібліотеці безліч. Цікаву для себе чи своєї компанії зможе знайти кожен.

Чому корисно грати в настільні ігри?

Психологи стверджують: діти, які грали в настільні ігри, виростають уважнішими, кмітливішими. В них чудово розвинене наочно-образне мислення, логіка, спостережливість.

Оскільки більшість настільних ігор  командного типу, то діти навчаються взаємодії один з одним, шукають компроміси. «Настолки» допомагають приймати самостійні рішення, краще концентруватися, мислити стратегічно, розвивають уміння спілкуватися.

Вибираючи розвиваючі ігри, ми вчимося вирішувати складні завдання, навчаємось орієнтуватися у непростих ситуаціях, приймати обґрунтовані рішення.

Яка користь настільних ігор для дорослих?

«Настолки» об’єднують людей, покращують настрій, розширюють кругозір.

Перевірено! Настільні ігри –  це чудова альтернатива комп’ютерним розвагам, а також – проведенню дозвілля в телефоні, інших гаджетах.

Настолки – чудова можливість (як для дітей, так і для дорослих) відкласти на деякий час свої телефони, дати відпочинок очам від екранів, які постійно оточують нас.

У бібліотеці немає нецікавих ігор. Під кожен вік тут можна підібрати одночасно цікаву та корисну розвагу, починаючи від трирічної дитини, закінчуючи літніми людьми.

Як дати раду своїм емоціям?

  

 

Зараз немає життя, яке не змінилося би повністю з початком повномасштабної війни в Україні. Змінилося не лише наше повсякдення, а й емоційні реакції. Усе це від страху, тривоги та злості. Проявляються емоції настільки насичено, що інколи складно уявити, як узагалі можна їм дати раду. Щодня ми бачимо речі, яких не мало б існувати в цивілізованому світі. Якщо раніше в нас були певні зразки, як поводитися в кожній ситуації, як реагувати, то зараз усі вони поламані. В голові - суцільний хаос;

“Будь-яка емоційна реакція є нормальною відповіддю на ненормальні обставини війни, - стверджує психотерапевт Володимир Станчишин, автор книг  “Емоційні гойдалки війни”, “Стіни в моїй голові” . - Ми маємо право відчувати лють, маємо право хотіти помсти, ми можемо вмикати чорно-біле мислення і не відчувати при цьому провини. Ми можемо сумувати, ми можемо плакати стільки, скільки потрібно.

 Що робити, коли відчуваєш емоційне виснаження? Як повернути сили? Як відновлюватися?

 На майстер-класі «Моє ресурсне літо», організованому за підтримки “Центр готовності цивільних. Полтава” , порадами ділилася  психологиня й арттерапевтка Юлія Петренко. Через малювання та метафоричні карти присутні спробували порозумітися з собою, відчути себе, щоб зрозуміти, що саме може підтримати нас у повсякденному житті.

    

Все це було б смішно, коли б не було так сумно.

Липнева зустріч учасників читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки»  змінювала настрій присутніх упродовж двох годин.

Запропонований для обговорення роман «Карбід»  Андрія Любки відповідає найбільше характеристиці самого письменника.

«Андрій Любка – рибалка, грішник, балканіст. Написав і переклав кілька книжок, об’їздив тридцять країн, але найбільше любить спати до обіду і заїдати пекучу сливовицю барбарисовими льдяниками. Живе у всій Центральній Європі, та найчастіше заряджає свої гаджети й пере речі в Ужгороді. Несудимий, одружений, небагатодітний, одне слово –ледачий.»

Однією з причин, чому читачі  люблять прозу Андрія Любки, є те, що його твори  (чи то оповідання, чи то романи) читаються дуже легко, на одному диханні.

Щодо «Карбіду»? Роман змушує задуматися. Тому обговорення (і завдяки майстерності модераторки) було змістовним, багатоплановим, динамічним. Хоча враження та думки одноклубників після прочитання були неоднакові, але не занадто полярними.

Всім сподобалося, як автор подає героїв: по черзі, тобто по мірі появи у романі. Тому імена та прізвизька не плутаються. Кожен герой має свою історію, через те у тексті багато спогадів.

Учасники обговорення зазначили, як плюс, що в романі є багато фактів для загального розвитку. Тут і цікавинки про Закарпаття, Балкани, роздуми про вольтерівський "Кандід", а певні історичні відомісті спонукають читачів загуглити, щоб дізнатися більше інформації.

Зрозуміло, всі описані контрабандні схеми, які насправді діють на українських кордонах, відомі. Але деякі факти стали фішкою роману, що робить його інтригуючим.

Щодо нецензурної лексики думки присутніх розійшлися. Але, як підсумок дискусії, - у деяких сюжетах вона була оправданою.

Ще одна родзинка роману «Карбід» - назви розділів. Влучні, інтригуючі, цікаві.

Висновок? Хоча твір Андрія Любки і в гумористичному тоні, але правдиво описує наше сьогодення. (Роман опубліковано у 2015 році)

І це сумно, бо, дійсно, багато українців такими і є. Описуючи комічні, смішні ситуації, автор мотивує замислитися над  серйозними та болісними питаннями, що й стали темою для обговорень. Як говорив класик: "Все це було б смішно, коли б не було так сумно"

"Своє для своїх, щоб не забували" Ганна Кревська

Ганна Кревська чи Марина Кононенко? Лубенська письменниця й журналістка пояснює допитливим читачам: "Ганна - наше родове ім'я. три мої бабусі звалися Ганни. Тому й вирішила я це ім'я оживити. Кревська - тому, що кревно, до крові близьке те, що пишу. своє - для своїх, щоб не забували, своє - для чужих, аби шанували, наше - для світу, аби ожила візерунками слова історія поколінь, що передається з вуст в уста" А ще пані Ганна любить каву, котів, давні фото та щирих людей. "Взагалі, люблю досліджувати минувшину". Оповідання "Рятуйте . свайба" - для позитиву вам не на один день. А для прочитання пропонуємо романи Ганни Кревської "Монастирські сливи" та "Кульбабова стежка"

«Люблю дивитися на вогонь і свого сина. Не люблю озиратися назад і нещирих людей». Ганна Кревська

       
     

Ганна Кревська, лубенська письменниця й журналістка, відома читачам, як авторка романів «Монастирські сливи», «Сліди на воді», «Кульбабова стежка».

Про себе пані Ганна говорить: «Книжниця, авторка 9 книг. Любителька старовини, давніх фото та мудрих людей.»

Знавці чи літературознавці говорять, що проза Ганни Кревської здобула визнання завдяки глибокому краєзнавчому фактажу. Шанувальники її романів відзначають живий, чуттєвий стиль оповіді. Її книги отримують схвальні відгуки за людяність та майстерне переплетення людських доль із трагічними подіями української історії. Історичним твором називають роман «Монастирські сливи», бо охоплює події початку XX століття у селищі Мгар та біля Мгарського Спасо-Преображенського монастиря.

Читачі цінують велику документальну та емоційну цінність творів Ганни Кревської.

Краєзнавчо-історичне видання  «Наше річище: Сліди на воді» присвячене козакам, полковникам, гусарам, шляхетським панночкам та Мгарському монастирю. Книга містить багатий фактаж та численні ілюстрації. Твори Ганни Кревської називають «справжнім місточком для збереження національної ідентичності».

  Шанувальники поетичної рими Ганни Кревської відзначають в її поезії

тонкий психологізм, увагу до деталей, глибокий зв'язок із природою та метафоричні образи з її особистих переживань.

Така весна, що бігаю напитись

Торішнього морозу уночі.

А ніч іде, немов циганка, чорна.

Стару сорочку рве на туманці...