Пам'ятати минуле, не тяжіючи ним, і знаходити сили в природі й любові.

         Напередодні 40-ї річниці Чорнобильської трагедії у бібліотеці-філії №4 відбулася година спілкування «День, який перевернув життя»

Четвертокласники школи 44 знали про серйозну розмову, чули про Чорнобиль. Навіть поділилися історіями знайомих, які були ліквідаторами аварії чи відвідали чорнобильську зону з екскурсією.

Разом із школярами переглянули мультфільм "Місто-привід"  (п’ята серія мультфільмів «Книга-мандрівка. Україна»).

Розповідь про місто, де було перекреслене життя тисяч людей, і місто, яке дало шанс на життя рідкісним видам тварин, перетворившись на заповідник, стало імпульсом до змістовного спілкування.

Найбільше запитань було навколо «навіщо потрібна така небезпечна енергія», «чому не можна було повернутися додому». Тому спочатку звернулися до видання «Реактори не вибухають», яку автори рекомендують читати дітям з дорослими.

Книга простою мовою розповідає про те, що сталось 26 квітня, про чорнобильську зону відчуження, про несправності на 4-му енергоблоці, про сумне минуле, але й обнадійливе майбутнє.

 Катерина Міхаліцина та Станіслав Дворницький доступно пояснюють дітям складну тему Чорнобиля. Аби ті, хто народився після аварії, теж усвідомлювали її наслідки.

 Історія Катерини Міхаліциної «Квіти біля четвертого» про прабабусю,  яка вимушена була покинути домівку на Поліссі через катастрофу, та її правнучку Стасю, допомогла розібратися з їхніми ж запитаннями.

Охоче до обговорення долучилися четвертокласники, які вже прочитали книгу. Серйозно пояснювали однокласникам за чим так сумує прабабуся, чому на квітучому Поліссі назавжди покинула свою хату. Чому боляче їй слухати, коли називають «чорнобилькою» та чому засушує квіти?

Чуттєва  історія Катерини Міхаліциної вирізняється особливою цінністю- висвітлює тему Чорнобильської катастрофи, травми «чорнобильців», зв'язок поколінь, що спонукає дітей до роздумів і теми пам’яті. Пам'ятати минуле, не тяжіючи ним, і знаходити сили в природі й любові.