«Книги Раїси Плотникової для тих, хто шукає не лише емоцій, а й роздумів».

      

       У бібліотеці відбулася зустріч із письменницею Раїсою Плотниковою, яка завітала до читачів із презентацією книг - новинок «Мачуха NORGE» та «Двадцять один день одиночки».

Кожна зустріч із талановитою лубенською письменницею наповнена емоціями, інтригами, таємницями. Цей день не був виключенням.

 Чи замислювались ви скільки таємниць приховано серед старовинних фотографій і туманних спогадів вашої родини? І як багато історій досі залишаються нерозказаними, а зв’язки із далекими близькими - втраченими?

Неймовірно цінний текст, який народився завдяки зустрічі двох жінок різних поколінь - письменниці та пані Ельвіри, без спогадів якої не було б цього роману "Мачуха NORGE"  . Власне закулісся створення твору стало частиною самої книги.

Чи сильно відрізнялися людські долі, понівечені режимом Сталіна та Гітлера? Ті, хто пережив Голодомор, але навіть не встиг прожити свою босоногу юність, опинилися в ешелонах на примусові роботи до Третього рейху. Роман "Мачуха NORGE" привідкриває маловідомі сторінки історії про долю українських остарбайтерів у окупованій нацистами Норвегії, які по завершенню війни поверталися додому через фільтраційні табори в справжнє радянське пекло.

«А Ви до нас приїдете ще?» Літературне побачення із дитячою письменницею.

  

 У бібліотеці юні читачі та мами-бабусі-вчителі зібралися на зустріч із дитячою письменницею Катериною Єгорушкіною, щоб відчути «казкотерапію в дії».

Авторка 18 книжок, які здобули низку нагород і побачили світ у 4 країнах,  переконана, що казки можуть не тільки розважати, а й мати терапевтичну дію. До того ж як на дітей, так і на дорослих.

Катерина Єгорушкіна, казкотерапевтка з понад п'ятнадцятирічним досвідом, знайома мамам за книгами із серії книжок «Казкотерапія»

Гостя розповідала про свої книги, історії їх створення та допомогу її дітей у «народженні» цих історій.

Герої «Пригоди Хоробриків із Горішкових Плавнів» та «історії їх друзів» - звірята. Вони такі не схожі одне на одного, мають різні звички, потреби, страхи, поведінку. Однак це не заважає їм дружити й через дружбу пізнавати себе та тих, кого вони люблять. Сміливі й сором’язливі, надчутливі й трохи дивакуваті, інколи такі незрозумілі герої вчать дітей  розпізнавати власні емоції, аналізувати, вміти сказати вчасно «стоп» чи попросити вибачення.  

Діти можуть бути настільки креативними, наскільки вони хочуть.

       

 В арт-майстерні Лариси Гецелевич, яка об’єднує юних читачів бібліотеки в креативну спільноту, розпочався сезон підготовки до Великодніх свят. Якщо що, - 12 квітня не за горами. Треба встигнути аби твій великодній кошик був несхожим на інші, а день став  особливою окрасою весни.

Сучасний Великдень - це витончене поєднання давніх традицій з сучасними ідеями, які дозволяють підвищити святкову та затишну атмосферу свята. Послухаєш юних майстринь і розумієш, що ідей стає все більше, і можливості для втілення творчих задумів стають все масштабнішими. Пасхальний декор своїми руками - це і родзинка майбутнього свята, і можливість реалізувати власне бачення, фантазію та креативність. Ніхто не заперечував із дівчат, що в поєднанні з ароматом свіжоспеченої пасочки  великодній декор створює  неперевершений тандем.

Вогонь слова, який не згасає.

У бібліотеці-філії №4 зібралися книголюби читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки», щоб поговорити про творчість Олени Пчілки, про її оповідання зокрема.

Майстерність Олени Пчілки - в умінні передати глибокий психологічний або філософський зміст на кількох сторінках. Ідеальний формат для сучасного темпу життя, дозволяє прочитати твір за один раз (наприклад, у транспорті).

Талант письменниці у тому, що вона приділяє особливу увагу кожному слову, навіть дозволяє собі створювати нові. З легкої руки Олени Пчілки в українській мові прижилися слова "мистецтво", "переможець", "променистий", "палкий", "нестяма»…

Цього разу кожен учасник зустрічі був модератором, адже обговорювали оповідання української письменниці вибрані «наосліп»: «Соловйовий спів», «Біла кицька», «Чад», «Артишоки», «Маскарад», «Забавний вечір».

Що  відчули книголюби?

«Для письменниці важливіше відтворити нюанси психологічного стану героя. До прикладу, в іронічній розповіді «Біла кицька» переживання, психологічний стан розвивається як процес, суперечливий і неоднозначний. Коли читаєш, відчуваєш думки й емоції, усвідомлені й підсвідомі бажання, картини уяви, асоціації. Яскравий приклад - душевний стан пана Миколи».

Хочу, щоб ці історії були почутими...

        У бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч із письменницею, поеткою, журналісткою Катериною Єгорушкіною, яка завітала до книгозбірні з презентацією книги «»І тоді наш дім став кораблем»

«Це літературні репортажі, есеї, щоденникові записи, в яких звучать голоси сотень українців: дітей і дорослих, цивільних і військових. Для цієї книги я записувала свідчення і у прифронтових містах, і в гуртожитках для біженців за кордоном. Опрацьовувала тисячі сторінок розшифрованих розмов, з яких обирала найцінніше. Осмислювала й шукала такі форми, в яких ці історії будуть почутими.

Це книжка про збирання з уламків цілісної картини пам’яті. Про любов, яка дає сили пам‘ятати. І про емоційний спадок, який ми передаємо наступним поколінням».

Унікальний тандем був сьогодні на зустрічі: красиві й розумні, ерудовані й щирі Катерина Єгорушкіна та модератор зустрічі Тетяна Петренко. Запитання – відповідь. Розгорнуті. Відверті. Ніби свідчення сотень українців з різних куточків країни звучали у залі, відлунювалися у серцях присутніх, у поглядах, у відгуках.

Авторка у книзі порушує актуальні теми дому, втрати, батьківства, ідентичності. Особливий наголос - на голосах дітей і підлітків.

Як побачити доброту у звичайному?

 У бібліотеці відбулася зустріч юних читачів із Валентиною Дуван, дитячою письменницею та ілюстраторкою, яка завітала до Полтави із презентацією дивовижної книги «Муха та Найда».

Це зворушлива історія двох безпритульних собак заснована на реальних подіях, свідком яких стала сама авторка.

Валентина Дуван особисто знайома з прототипами головних героїнь і читачі мали нагоду побачити фото справжніх Мухи та Найди. До речі, головних героїв  можна «вичислити з обкладинки», а створила ілюстрації до книги сама письменниця.

Заволодіти увагою першокласників дитячій письменниці вдалося з першої хвилини. Цікава оповідачка ділилася думками про турботу саме таких «Мух та Найд», запрошуючи до розмови дітлахів. Між іншим, у багатьох школярів знайшлася своя історія про кошенят і цуценят, яких вони разом із батьками зігріли своєю небайдужістю.

Говорили з дітьми про співчуття, адже книга показує світ та різні події, що в ньому відбуваються, очима двох безпритульних тварин.

У вінок Кобзареві.

         У бібліотеці, у день народження Тараса Григоровича Шевченка, відбулися Шевченківські читання.

Четвертокласники готувалися до зустрічі серйозно. Та зовсім не здогадувалися, що їх чекає літературна гра «Стоп! Далі розказую я…»

Залюбки, навіть з азартом, діти включилися у гру. Уважно слухаючи розповідь про життя Тараса Григоровича,  кожен мав право зупинити оповідь і продовжити далі. Як з’ясувалося, школярі біографію Кобзаря знають добре. Навіть більше. Вони не обмежилися тільки читанням підручників. Деякі цікаві факти та власні думки юних шевченкознавців здивували і дорослих. Говорили про Тараса Григоровича серйозно й по-сучасному. 

«Хочу розповісти про суперздібності Тараса  Шевченка, які допомогли йому стати зіркою за життя»

«Тарас Шевченко був надзвичайно харизматичною особистістю, і просто не міг не стати суперпопулярною людиною. Розповідають, що Тарас Григорович завжди був на позитиві, легко підтримував розмови, любив жартувати»

« Шевченко мав унікальні здібності художника. Він вміло малював ікони,  пейзажі,  портрети. Саме цим здивував навіть відомих художників. Саме тому й вирішили викупити його з кріпацтва».

«Малюючи портрети на замовлення та ілюстрації, Тарас Григорович починає  добре заробляти. Багато працює і стає успішним, затребуваним художником. Так би про нього говорили зараз. Хоча, зрозуміло, йому було нелегко. Він багато працював».

«Геніальним був Шевченко не тільки як художник. Між світськими прийомами та роботою художника Тарас Григорович писав ві́рші.»

Від глибоко емоційних романів до вишукано моторошних історій.

     У бібліотеці нещодавно відбувся День нової книги, де було презентовано книголюбам більше 200 новинок, подарованих читачами книгозбірні. Серед лідерів – дарувальників - Олена Піскова, Марійка Бовкун і Оля Волох. Взагалі до акції «Подаруй-цікаве»

Упродовж дня читачі знайомилися з новинками книгозбірні, новими іменами, відкривали для себе жанри та унікальні книги нон-фікшн.

Подаровані книги представлені були від розкішних трилерів Сари Пірс, Тесс Геррітсен, Голлі Джексон до дебютних захоплюючих романів М.Л.Ріо чи Дельфін де Віган.

Читачі залюбки ділилися враженнями про романи вже знаних ними авторів, обмінювалися думками, навіть сперечалися. Але ж «на колір і смак товариш не всяк». Найбільше розмов навколо психологічних трилерів, які  викликають різні емоції. У когось одночасно жах і співчуття, в інших – «зашкалює» адреналін (і це захоплює), наче сам стаєш учасником психологічної гри.

Для багатьох книголюбів  новинки вже відомих авторів були приємним здивуванням, для інших – відкриттям.

Мова об’єднує, зцілює та робить нас непереможними.

    Наша бібліотека напередодні Міжнародного дня рідної мови стала онлайн-простором для зустрічі восьмикласників школи 19 та Ізюмського ліцею №10 із Юлією Сердюченко, уповноваженою особою Донецького національного медичного університету із захисту державної мови.

Онлайн-зустріч  «День рідної мови кожен день » відбулася у День пам’яті Героїв Небесної Сотні. Зібралися, щоб нагадати всім, що можливо, не було б трагічних подій ні 2014 року, ні повномасштабної війни, якби не забули мудрі слова: «Без окремої мови нема самостійного народу»

Можливо, тому русня й вирішила: немає мови, немає народу, отже земля родюча й багата буде їхньою. Це припущення, але ж «якби мова не мала значення, її не намагалися б заборонити чи знищити скільки років» (Василь Стус)

Про красу та багатство рідної мови.

    У бібліотеці-філії №4 напередодні Міжнародного дня рідної мови відбулася літературна година «Залюблені у рідну мову». Вже за традицією четвертокласники школи 44 вирішили здійснити літературний десант до книгозбірні: і книги взяти, і у мовні ігри  зіграти.

Всі дружно перевіряли знання (це ж чудово хоч на хвилинку стати вчителем!). Разом досліджували вимову рідного краю, насолоджувалися фразеологізмами, бавилися з синонімами-антонімами.

Загадки-відгадки, шаради, головоломки та гуморески додали зустрічі неймовірну атмосферу поєднання відпочинку та свята.

Не обійшлося, як завжди, без нових знань. Дайджест «Цікаві факти про українську мову» залюбки доповнювали школярі.

Насмішила всіх гра «Зменшувальні слова». Адже творити щось нове, до того ж, ще й власне – це було цікаво. Без перебільшення.

 До речі, надавати усім словам зменшувально-пестливу форму – це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там, навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно

Конкурс юних дикторів додав зустрічі унікальності, бо все, що вперше –неповторне й особливе.

Насамкінець, діти, доповнюючи один одного, розказали «Матусин заповіт» відомої української поетки Марії  Хоросницької.

107 паперових янголів... Світла пам'ять

Читацька спільнота бібліотеки 18–20 лютого доєдналася до всесвітньої тихої акція «Ангели памʼяті»

Акцію у 2014 році започаткували співачка й громадська діячка Анжеліка Рудницька та мистецька агенція «Територія А». Відтоді вона стала всесвітньою традицією пам’яті.

         107 паперових жовто-блакитних ангелів з’явилися на дереві в честь вшанування Героїв Небесної Сотні та всього українського небесного воїнства. 107 читачів у тихому мовчанні шепотіли: "Вічна пам'ять"

Стогнуть мовчки, аж в світі біло,

Німі янголи паперові:

Як несли перше мертве тіло,

То у них відібрало мову...

А коли з-поза спин стріляли -

Густо ранили їхні крила...

Білі янголи помирали

Замість тих, кого захистили...

Сотні тисяч стояли строєм -

Мали ж янголи тут роботи!

Що ми знаємо про справжню Біблію? Зустріч із Митрополитом Федором.

 

У бібліотеці маленька спільнота читачів об’єдналася навколо читання всесвітньовідомого твору  Данте «Божественна комедія».

Поема у сучасному світі  сприймається як універсальна мандрівка людської душі від темряви (гріха-кризи) до світла (просвітлення).

Пекло трактують як психологічні травми та гріхи, що карають самі себе, а шлях через Чистилище - як етап психотерапії та відповідальності за власні вчинки. Данте влучно викриває пороки (корупцію, зраду…), які залишаються актуальними в сучасному світі, акцентуючи увагу, що зрада – це найтяжчий гріх.

Під час читання «Божественної комедії» у багатьох з’явилася зацікавленість до біблійних текстів і контексту самої Біблії. Навіть, сказати правильніше, більше запитань.

То ж коли запропонували приєднатися до зустрічі  з Митрополитом Федором, ніхто не відмовився.

П’ять годин неймовірного спілкування в колі зацікавлених. (Не дивуйтеся, у Полтаві не тільки у нашій бібліотеці читають Данте)

І онлайн-зустрічі можуть перерости у дружбу.

             

П’ятикласники Ізюмського ліцею №10 стають частиною читацької спільноти бібліотеки-філії №4. А все почалося із маленької зустрічі, яка переросла із онлайн-екскурсії книгозбірнею у розмову про словники, каталоги, та нові книги для п’ятикласників.

Викладач української мови та літератури Ганна Анатоліївна Коротка, яка до 2023 року жила в місті Ізюм, допомагала школярам розвивати й поглиблювати знання з рідної мови, виховувала любов до рідного слова,  почуття поваги до усього українського.

Ізюм, місто в Харківській області, стало символом незламності після деокупації у вересні 2022 року. Через війну діти змушені були разом із родинами покинути місто. Але навчання продовжили онлайн. Кожного дня школярі ізюмського ліцею з різних куточків України підключаються в онлайн-режимі, щоб навчатися далі. Ганна Анатоліївна разом із старшокласниками онлайн побувала у музеї-садибі Панаса Мирного, коли вивчали його «Хіба ревуть воли як ясла повні». Так було і коли вивчали учні «Наталку –Полтавку» Івана Котляревського.

Як лишити психотравми в минулому?

         

    Бібліотека-філія №4 є активним учасником обговорень в читацькому клубі, який організовує БФ Бібліотечна країна.

Тринадцята онлайн-зустріч була присвячена обговоренню книги Бессела ван дер Колка «Тіло веде лік» . Автор, психіатр, який майже 50 років досліджує проблему посттравматичного стресового розладу, вважає, що «травматичний досвід закарбовується в тілі та змушує людину щоразу наново проживати біль».   Бессел ван дер Колк поставив мету - відшукати шляхи звільнення з цієї пастки. «Я пишу цю книжку як посібник і як запрошення поглянути в обличчя травмі та її реаліям і навчитися її лікувати»

Гостьовою спікеркою онлайн-зустрічі була Вікторія Корсун, системний 
сімейний терапевт з досвідом більше 20 років. Гостя наголосила, що практичні та теоретичні дослідження Бессела ван дер Колка безцінні. Необхідно прислухатися до його порад: перебудувати сприйняття психологічної травми, усвідомити причину страждань, знайти вдалий спосіб лікування й наново пізнати себе. На її думку, необхідно прочитати книгу усім, особливо зараз, під час війни, «для глибшого розуміння, як наш мозок і тіло переживають стрес, і як можна повернути собі цілісність».

Упродовж зустрічі учасники ділилися враженнями від книги. Говорили про відкриття в галузі нейронауки, про причини травм, їх наслідки та способи лікування. Учасники обговорення були під враженням від досліджень в галузі дитячої психотерапії, традиційної зокрема.

«Якщо в дитинстві дітей ігнорують, не дбають про них, їм надалі важко розвинути в собі відчуття власної гідності і переконати їх, що вони самі є володарем свого життя майже не вдається»

 «… стати впевненим і успішним дорослим дитині допоможуть спокійні батьки, які радіють її успіхам і відкриттям, які допомагають їй бути організованою чи  на власному прикладі вчать дбати про себе та ладнати з іншими людьми. Якщо дитина не відчуває чогось із переліченого вище, наслідки з роками стануть очевидними. Тим, кого ігнорували або принижували у ранньому віці, бракуватиме самоповаги. Діти, яким не дозволяли наполягати на власній думці, не зможуть захистити себе у старшому віці. Більшість дітей, які зазнавали жорстокого поводження, принесуть із собою в доросле життя гнів, який буде дуже складно стримувати»

 

"Наступну книгу презентуємо у вашій бібліотеці". Дмитро Крапивенко

До Полтави на запрошення культурної агенції «Терени» завітав журналіст і військовослужбовець Дмитро Крапивенко з презентацією дебютної книги «Усе на три літери»

«Розповідати про війну непросто. Складно дібрати правильну інтонацію. Розповідь про війну вимагає чесності, точності, відчуття міри. Небагатьом вдається витримати цю пропорцію», - написав у передмові до книги публіцист, нині сержант Павло Казарін.

Дмитро Крапивенко знайшов форму, наближену до ідеалу. Його книжка –не спекуляція, не повчання і не проповідь. Це екскурсія. Автор, як Вергілій, бере вас за руку й веде крізь армію, яка воює»  

            Автор книги «Усе на три літери» вважає, що вийшло щось середнє між щоденником, малюнком з натури, вже звичною для нього публіцистикою і громадянською сповіддю.

«Люди в тилу мало знають про те, як насправді влаштована робота Збройних сил України. Більшість формує своє уявлення, спираючись на прочитане в соцмережах, відгуки випадкових знайомих або ж розказані кимось історії.»

Упродовж зустрічі Дмитро ділився спогадами, емоціями, відверто відповідав на запитання. Щирий, з почуттям гумору розповідав про своїх побратимів, які власне, спонукали до написання книги. Його книгу називають «енциклопедією армії, яка воює». Така собі інструкція. «Ось і весь секрет творчості: заперечення, прийняття, три літери й добрі друзі, які допоможуть реалізувати задумане»

А щодо трьох літер, то Дмитро задля оригінальності втілив задум із трьома літерами. Перегорніть першу сторінку і ви зрозумієте про що йде мова.

«Це опис війни зсередини, в деталях: від нісенітної прози будення до найбільш героїчних її проявів» Юрій Макаров, журналіст, письменник

«Це одні з перших чесних, позбавлених пафосу та неймовірно проникливих мемуарів про початок повномасштабної війни» Ярина Чорногуз, письменниця, військова.

Третій сезон читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки» відкрито!

    2026 рік учасники читацького клубу, який збирає книголюбів у бібліотеці-філії №4, розпочали з обговорення роману Станіслава Лема "Фіаско»   Це науково-фантастичний твір, який занурює читача у світ космічних подорожей та спонукає до філософських роздумів.

Роман починається з інтригуючої сцени, де космічний корабель "Еврідіка" вирушає на пошуки контакту з інопланетною цивілізацією на планеті Квінта. Цей момент одразу захоплює увагу, адже письменник майстерно створює атмосферу невідомості та напруги.

Станіслав Лем у "Фіаско", досліджуючи теми комунікації, непорозуміння та людської обмеженості, ставить під сумнів можливість взаєморозуміння між різними формами життя, що робить роман актуальним навіть у наш час. Письменник змушує нас задуматися: чи ми готові до зустрічі з невідомим і чи зможемо  зрозуміти інших, не втративши себе.

Думки учасників зустрічі інколи були аж занадто полярними, що зробило обговорення ще цікавішим і змістовнішим. Читачі, які люблять наукову фантастику,  оцінили детальність, з якою автор описує технології та космічні подорожі. Декому це, навпаки, заважало отримати насолоду від космічної мандрівки.

Зате всі на 100% погодилися, що "Фіаско" - це не просто наукова фантастика, а глибокий філософський твір, який змушує задуматися про місце людства у Всесвіті. Автор вміло поєднав у романі  наукові концепції з емоційними переживаннями героїв, що зробило роман захоплюючим і багатошаровим. Саме філософські думки, навіяні подіями й героями роману, обговорення зробили значущим, глибоким. Нудьгувати нікому не довелося.

Майже всі учасники оцінили книгу 5/5, навіть 6/5. Тут багато ідей і роздумів, які не знайти ніде. Дуже оригінальних ідей.

Тому, якщо ви шукаєте книгу, яка змусить вас задуматися і відчути себе частиною чогось більшого, "Фіаско" Станіслава Лема  саме те, що вам потрібно. Цей роман - справжній шедевр наукової фантастики, який залишить вас з безліччю питань і бажанням знайти на них відповіді. Ідеальний для обговорення.

"Якби я була принцесою..." Зустріч із Світланою Талан

     

    У бібліотеці-філії №4 зібралися читачі на довгоочікувану зустріч із Світланою Талан,  романи якої залишають після себе довгий післясмак роздумів.

Пані Світлана завітала до читачів із презентацією новинок - романів «Я тебе намріяла» та «Назустріч сонцю».

Війна ввійшла у дім кожного українця. Болюча, зі щемом, сльозами, смутком. Та окрім війни, авторка торкається тем кохання, дружби, відданості, чекання та здатності бути поруч із близькими в найважчі моменти, чесності перед собою, переживання травм та пошуку сенсу після немилосердних подій.

Сучасна українська література воєнного часу народжується буквально на наших очах. Вона ще не відстояна десятиліттями осмислення, не обрамлена історичною дистанцією. Це література живої рани. Саме до таких належать новинки Світлани Талан. Її крайні романи говорить голосами героїв, вирваних війною із нормального життя. Кожен з них зі своїм настроєм і світом, але всі вони по-справжньому цікаві й продумані. Читання постійно тримає в напрузі й водночас змушує замислюватися.

"Як Петрусь коляду рятував" Дара Корній

У скромній хатині на околиці села біля лісу живе Петрусь Лелеченко. Хлопець як хлопець, та не з простих. Малий Лелеченко, як і його батько, химородник. Якось перед святом Купала Петрусь втрапив в неймовірну пригоду: відшукав чарівну квітку папороті, урятував світ і саме життя. А ще виявив, що за межами звичного людського буття є край незримих духів і таємничих істот.
Та на цьому пригоди не скінчилися, бо хто підняв меч проти темряви, стоятиме серед оборонців добра довіку. Та й чорна богиня Мара не спить, задумавши нове лихо. У найтемнішу пору року, коли найдовші ночі, найтріскучіші морози, коли народжується нове сонце й новий рік перед Різдвом, вирушати Петрусеві в нову подорож. Доля світу залежить від мужності дванадцятирічного хлопця, а ще — від вправності та мудрості його друзів: Дріма, Пугача, Іскри, Ауки та змія триголового…

Ми різні, але ми – одна країна.

  

 У бібліотеці відбулася година спілкування «З найменшими про єдність і згуртованість.»

Як пояснити дітям День Соборності не датами й словами «треба памʼятати», а історією, яку діти запам’ятають і, навіть більше, розкажуть рідним чи друзям? Без складних слів. Простими реченнями, щоб діти зрозуміли.

Спробували з третьокласниками поговорити про єдність і згуртованість, про дружбу та взаєморозуміння, про повагу та вміння вирішувати проблеми, про надійність руки, яка поруч. Взявшись за руки, діти утворили «живий ланцюг». Маленький, але міцний, наповнений бажанням триматися єдино.

Простими словами говорили про історичні моменти в історії нашого народу. Допомогли у цьому книги Христини Лукащук, «Мальована історія Незалежності України» братів Капранових, «Крута історія України від динозаврів до сьогодення». Легко було обговорювати події через малюнки: і зрозуміло, і цікаво.

Змістовним доповненням став перегляд мультфільму «День Соборності».

І цікаво, і корисно та й настрій веселковий!

 Шалено популярні нині прикраси з резинок заполонили серця мільйонів дітей з усіх куточків планети. Хто ж відмовиться носити на руці або шиї справжню веселку?! Як з’явилася мода на яскраві браслети з резинок, чому їх заборонили носити в школах Америки, і до чого в усій цій історії Папа Римський — читай у статті. А раптом і Тобі захочеться сплести собі таке барвисте диво.

Все почалося з того, що один прекрасний сім’янин, малайзієць китайського походження на ім’я Чонг Чун Нг помітив, з яким азартом його донечки плетуть браслети та фенечки. Турботливий батько, згадавши, як у дитинстві він з друзями плів скакалки з резинок, вирішив зробити дівчатам у подарунок кілька браслетів.

«Я знаю, як це робиться. Можливо, мені вдасться здивувати дочок?» — подумав Чонг. А щоб зробити плетіння з резинок простішим, він взяв просту дошку та застромив у неї кілька булавок.

Новий світ народжується не десь там... Він починається в кожному з нас.

 Саме напередодні 22 січня, коли щороку Україна відзначає День Соборності, зібралися юнаки й дівчата на годину спілкування “Лише разом ми здатні створити світло нового дня “ Імпульсом для розмови став перегляд мультфільму “Новий світ” . Така собі історія старшокласника Макса та його дивна мандрівка в майбутнє. Можливо, саме про такий світ мріяли українці, які вітали один одного 22 січня 1919 року, коли проголосили об'єднання українських земель (ЗУНР і УНР) в одну державу. Або всі, хто 21 січня 1990 року із нагоди 71-ї річниці проголошення злуки УНР та ЗУНР утворили живий ланцюг єднання від Івано-Франківська до Києва.

Чому ж всього 175 днів проіснувала молода об’єднана українська держава?

"Вороненя Маруся та чарівний горішок" Раїси Плотникової

Лубенська письменниця Раїса Плотникова написала казку, яка буде цікава як дітям так і дорослим, які не проти повернутися в дитинство.