Ми різні, але ми – одна країна.

       

 У бібліотеці відбулася година спілкування «З найменшими про єдність і згуртованість.»

Як пояснити дітям День Соборності не датами й словами «треба памʼятати», а історією, яку діти запам’ятають і, навіть більше, розкажуть рідним чи друзям? Без складних слів. Простими реченнями, щоб діти зрозуміли.

Спробували з третьокласниками поговорити про єдність і згуртованість, про дружбу та взаєморозуміння, про повагу та вміння вирішувати проблеми, про надійність руки, яка поруч. Взявшись за руки, діти утворили «живий ланцюг». Маленький, але міцний, наповнений бажанням триматися єдино.

Простими словами говорили про історичні моменти в історії нашого народу. Допомогли у цьому книги Христини Лукащук, «Мальована історія Незалежності України» братів Капранових, «Крута історія України від динозаврів до сьогодення». Легко було обговорювати події через малюнки: і зрозуміло, і цікаво.

Змістовним доповненням став перегляд мультфільму «День Соборності».

Навіть не мультфільму, а відео-історії про те, як зло боїться дружби,

чому сварки роблять людей слабшими, і що відбувається, коли люди простягають руки одне одному.

Легенда в сюжеті відео сподобалася школярам і мотивувала до нового обговорення. Чому найцінніше багатство України не золото, а працьовиті люди? Що означає чути одне одного?

Цікаво було слухати школярів, коли обговорювали тези: «Сварки не роблять сильнішими, а самотність не дає тепла», «допомагати один одному і радіти разом».

          Ще раз школярі простягнули руки один одному для підтримки, щоб відчути тепло та силу долонь. Щоб як того далекого 22 січня відчути, що значить бути єдиними у Соборній Україні.