Його
книга за короткий термін знайшла поціновувачів малої прози серед читацької
спільноти. Кожне оповідання - це дотик автора до потаємних спогадів, які все
частіше виринають із глибин душі. Основний скарб письменника - це багатство
мови та неперевершений талант оповідача. Кожна історія невеличка за обсягом,
але довершена, витончена й емоційно виразна, справжня та по-особливому рідна.
Своїми
думками про зустріч із Петром Дениско поділилася у соцмережах Тетяна Костанян.
«Назва відомого фільму Емірра Кустуріци «Життя як диво», який є улюбленим у героя сьогоднішньої творчої зустрічі у бібліотеці-філії №4 Петра Дениска, стала лейтмотивом напрочуд невимушеного і душевного спілкування.
Об'єднувала, запалювала, зачитувала
віршами Ліни Костенко (які завжди
доречні) і уривками з книги нашого полтавського письменника Марфа Буторіна. Цей
дует - скромний, поміркований, виважений
автор і запальна, фонтануюча, промениста модераторка - зуміли розворушити,
розвеселити аудиторію, коли гості заходу прийшли кожен зі своїми якщо не
проблемами, то неспокоєм, переживаннями, якими, на жаль, часто переповнені наші
думки.
І
ті, хто відкрив свої уявні обійми для спілкування, залишали гостинну читальну залу
зі щирими посмішками.
Чим же запам'яталося це надвечір'я?
Мене
особисто зачепила відповідь пана Петра. "У нашій родині ніколи не
сварилися". Звідси і його доброзичливий характер, і любов до ближніх, і
ставлення до тварин. І не категоричне нав'язування своїх поглядів, і
безсумнівна самоповага та не запопадливість. Не вивищення, а саме гідність.
Ті,
кому пощастило вже прочитати його збірку оповідань, зауважили, що часом
"відчували, що болить, але продовжували читати". Це наче своєрідне
очищення - відчути у собі людяність і триматися. Цим покликом до людського, а
ще гумором і оптимізмом розчулилися серця усіх учасників співбесідування.
Ходіть
до бібліотек, читайте, бо життя - швидкоминуче диво!»
Немає коментарів:
Дописати коментар