«Нехай за всіма потрібними дверима завжди будуть свої люди».

Збірка «Двері» Ольги Криштопи, письменниці, поетки, вчительки зі Львівщини, об’єднує у собі коротку прозу та поезію. Відгуком про книгу поділилася Інна Табакова. «Дивовижно, наскільки багато може вмістити в себе маленьке оповідання або вірш. Інколи ціле життя. В ньому будуть зустрічі і прощання, вина і прощення, народження дітей, сонце, море, дороги, мрії і буденність. І буде vійн@. Якої ніхто з нас не хотів. А вона прийшла і весь час повертається у сигналах тривоги, у відсутності двох галочок на телефоні, у крику дитини, навіть у відносно безпечному місті, у розбитій чашці з колишнього життя. І коли помада – це не просто помада, а спосіб повернення додому, до Міста, в якому «Ізоляція» ще не концтабір, а мистецький простір. А ще в цій книзі дуже багато любові. Короткі назви «Папір» або «Потяг», «Чебуреки» або «Еверест» - і в кожному оповіданні біль і любов, втрати і любов, надія і любов. А оповідання «Вогонь» мені просто таки перегукувалося з «Тіни забутих предків». Здавалося, наче чую спів над Карпатами. Назву збірці дало оповідання «Двері». Тож поділюся з вами побажанням авторки з її автографа у книзі: «Нехай за всіма потрібними дверима завжди будуть свої люди»