До розмови «20 запитань автору» долучилися читачі та освітяни Полтавщини. Розмова
з українською письменницею Ярославою Литвин, яка нині мешкає у Вроцлаві, зачарувала атмосферою щирості й відвертості.
Говорили з пані Ярославою про терапевтичну силу її романів, авторські сюжети, живу мову та як читачі сприймають
суржик, про магію обкладинок та плани на продовження історії, яку так не
хочеться відпускати.
Нарешті читачі дочекались новинки «Хрущі над вишнями», продовження історії
Олі Синички, яка розпочалася у романі «Вілла у Сан-Фурсиско»
Гостя онлайн-зустрічі поділилася думками про свої книги.
«Вілла у Сан-Фурсиско» - це ситуаційна комедія, така собі халабуда зі
старих ковдр і подушок, нагріта сонцем, в якій хочеться сховатися і
спостерігати за світом крізь дірку в покривалі.
Роман «Хрущі над вишнями» - це вже більш спокійна, глибша історія самої Олі
Синички. Виявляється, вона зовсім не така дивачка, як здавалося в першій книзі.
Хоча, так, Оля – неорганізована, навіть хаотична, авантюристична і з дуже
оригінальним смаком в одязі. Та за це її полюбили читачі. До речі, герої обох
романів дуже яскраві, але в той же час максимально реальні, ніби ці люди живуть
десь поруч, добре нам знайомі.
Із відгуків.
«Найбільше вразила атмосфера твору. Вона
дуже жива і справжня, наповнена ароматом
літа, домашнього саду, дитячих спогадів і тих тихих вечорів, коли світ здається
простішим і добрішим».
«Ваші романи дуже емоційні. У них багато
щирості, ніжності й водночас болю. Деякі моменти змушували мене усміхатися, а
деякі - ледь стримувати сльози».
Книжковий парадокс. Усі, хто чекав на
продовження історії Олі Синички, знову в очікуванні… третьої книги.
І побажання від авторки: «Навчіться
бачити дивовижне у буденних речах…Навчіться закохуватися. У місця. У слова. У
холодні ранки і пізні теплі години. Закохуватися в запахи, доторки, мелодії та
відчуття. І в людей теж навчіться закохуватися.»
Немає коментарів:
Дописати коментар