Наша ненька- Україна.

До дня Незалежності України у бібліотеці відбулася літературно-мистецька сторінка «Україна єдина». Учасники зустрічі – діти з різних міст України, які змушені покинути домівки  через російську агресію.

Цікавою вдалася розмова про день Незалежності. Кожен учасник мав право голосу: «це як моє день народження», «як сімейне свято, коли збираються рідні». І більш серйозне: «державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня». От тут був привід поговорити з дітьми, що саме означає незалежність, свобода та воля. Ділилися думками, пояснювали на прикладах, що  цього дня Україна повернула свободу, стала окремою державою. Важливо зрозуміти: чому окремість будь-якої держави, особливості, несхожість на інші країни слід поважати.

Вікторина «Моя Україна» зацікавила  навіть дорослих, що гру зробило ще цікавішою. Розмови про державну символіку України, її історію, звичаї, традиції стали містком до майстер-класу «Підкова на щастя».

Ось тут вже кожен хотів поділитися інформацією. Які способи вивішування підкови? Як розміщувати: ріжками донизу чи вгору? Чому саме  підкову вважали символом удачі й щастя?

«Важливо було знати, де саме  її повісити, – ділилася досвідом Маргарита, бо її бабуся має підкову на будинку. - Найкращим місцем для підкови обирали місце над дверима або на самих дверях». А ще важливо знати - всередині чи зовні приміщення. Якщо підкову прикріпити зовні - вона врятує домівку і її мешканців від лихого людського ока й сусідських заздрощів, принесе удачу й успіх. Оберіг в середині житла сприяв щастю й благополуччю всієї родини.

Юні майстрині серйозно підійшли до виготовлення підкови: оздоблювали надписами, зображеннями та квітами. Тепер всі добре знають, що кожна деталь розміщена на такому оберезі, несе своє сакральне значення. Та найголовніше – кожна підкова, виготовлена власноруч, сяяла жовто-блакитними фарбами.