Вони
давно стали звичним атрибутом будь-якого свята: цікавий сюжет, барвисті
кольори, оригінальний декор. Так,
звичайною листівкою мало кого здивуєш. Але це коли зроблено не власними руками.
І коли не знаєш всіх таємниць листівок.
Навіть
сучасним технологіям не вдалося «зжити» зі світу вітальну листівку. Звичайно,
найпростіше відправити її електронною поштою. «Але виготовлена власноруч з
кольорового паперу, - вважають діти, - листівка і тепліша, і гарніша, і
бажаніша»
Зробити
її нескладно, а
виглядає незвично та цікаво. Така листівка
запам'ятається надовго – перевірено і дорослими, і дітьми разом із майстринею
Ларисою Гецелевич.
За
традицією, на посиденьках розкривали таємниці.
Чи
задумувалися ви, що простий клаптик паперу має свою історію? Приміром, у Японії
найперші листівки були подвійними, а у США у далекому 1893 їх не надсилали
поштою, а дарували винятково як сувеніри. Найперша вітальна листівка датується
15 сторіччям і зберігається у Британському музеї. (Звичайно ж, вона приурочена
до Дня усіх закоханих! )
Та все ж офіційною батьківщиною листівки вважається Англія. А її «батьком» - художник Добсон, який у 1794 році в переддень Різдва намалював зимовий пейзаж і сім’ю біля ялинки, а на звороті написав привітання та надіслав своєму знайомому.
Китайці
стверджують, що перші листівки були винайдені ними. Справа у тім, що в давньому
Китаї існувала традиція: кожен відвідувач повинен мати при собі візитну картку.
Якщо гість не заставав господаря будинку, він писав на листівці побажання і
залишав картку на порозі. Вважається, що така візитка і була першою листівкою.
За
пальму першості сперечаються і французи, і шотландці…
А
ми на пізнавальних посиденьках не сперечаємося: читаємо, ділимося інформацією,
слухаємо та майструємо руками. Такі зустрічі запам’ятаються
надовго. Ми впевнені, що попереду ще не одна листівка прилетить до бібліотеки.
І з Чугуєва, і з Харкова, з Ізюму, Гуляйполя, Краматорська, Слов’янська…
Немає коментарів:
Дописати коментар