«Писати картини потрібно тоді, коли не писати неможливо» Історія однієї книги.

 Цінний  подарунок отримала бібліотека-філіал №4 від доброго друга книгозбірні Андрія Мельника  - книгу «Татьяна  Яблонская. Дневники, воспоминания, размышления»

Фактично в назві зашифровано зміст книги – щоденники, спогади, роздуми. Це збірка текстів, написаних відомою українською художницею протягом життя. Приватні спогади, щоденникові записи, нотатки з подорожей, історії створення картин. Більше 400 сторінок тексту, і понад 150 сторінок з її творами та фото.

Гаяне Атаян, донька Тетяни 

Яблонської, розповідає: «Там все, що накопичилося за життя. Зошити, папірці… Таких зошитів було великий стос. І поки я все те обробляла, у мене було відчуття, що ті зошити розмножуються. Багато із записів опубліковано вперше»

Тетяна Яблонська народилася в російському Смоленську в 1917 році. ЇЇ родина мріяла емігрувати за кордон. Натомість Тетяна Нилівна осіла в Україні та стала легендарною художницею. Першу персональну виставку мала вже в 40-х роках минулого століття.

У книзі є її спогади про дітей, онуків. Та найбільше про те, без чого вона не могла жити – написання картин.

Гаяне Атаян згадує: «У мами був такий вислів – «спрямування головного удару». Тобто на кожен день вона визначала, що є головнішим. І цим головним була завжди робота.»

Книга передає життя і дух цілої епохи та самої художниці. Є багато світлин із сімейного архіву, картини, виконані в різних жанрах і техніках. Є її легендарні картини – «Ранок» і «Хліб», яку Тетяна Яблонська вважала своєю найкращою роботою.

Творила художниця до останнього дня. Навіть тоді, коли могла писати тільки лівою рукою. Творити – це був спосіб її життя. «Писати картини потрібно тоді, коли не писати неможливо», - пише Тетяна Яблонська у спогадах. Виставка книги «Татьяна  Яблонская. Дневники, воспоминания, размышления» діє в читальному залі бібліотеки.