«Я стану жить. Я мріять буду, як мріють ранками ліси» Василь Симоненко

       15 грудня 2015 року в бібліотеці-філіалі №4 для шестикласників  ЗОШ №27 проведено літературну годину «Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона», присвячену пам’яті Василя Симоненка.

     «Він ніколи не писав у «стіл». Правда не всі його вірші друкували»,  «однокласники називали поета улюбленцем дівчат, колеги – справжнім другом, а любителі поезії – другим Шевченко», «наділений добрим гумором та схильний до самоаналізу», «ніколи не носив краватку», але «в історію України назавше ввійшов завдяки тому, що прокричав із двадцятого в двадцять перше століття гімн «Любіть людину».

 Так писали в літературних статтях журналісти про Василя Симоненка, у спогадах згадували однокласники й друзі, Марина Павленко про Василькове дитинство, навчання в школі та любов
до знань і книги. Про це розповіла бібліотекар Світлана Анатоліївна школярам, запросивши їх у віртуальну мандрівку:разом  відвідали музей у Біївцях, побували в Києві, де навчався Василь Симоненко, на Черкащині, де працював в редакції… «Але ніхто так не передасть думки поета, як його вірші», - запросила ведуча до читання поезій шестикласників.

 «Ти знаєш, що ти людина», «Я хочу правді бути вічним другом», «Чую ваш голос простий і ласкавий, предки безсмертні мої», - читали хлопці, намагаючись передати серйозні нотки віршів. Дівчата - романтичні, ліричні поезії тихими ніжними голосами: «Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну…», «Скільки в тиші чаїлося ласки…»,  та голосніше, впевненіше :«Я стану жить. Я мріять буду, як мріють ранками ліси…»