Мені наснилася казка

Українська письменниця Світлана Талан добре знана серед дорослих українців як майстриня реальних історій. Її романи постійно у ТОП 10 найцікавіших книг. Раптом –  «Чорник і Білик», дитяча книга, яка вийшла у несподіваному співавторстві - з сином пані Світлани, серйозним чоловіком.

 «Коли син був маленьким, - розповіла Світлана Талан, - то не засинав без казки. Тож часто доводилося на ходу йому щовечора вигадувати нову. Зараз дуже шкодую, що тоді не записувала їх, а з часом все забулося.

 Казкові герої книжки «Чорник і Білик» якось мені наснилися пару років тому. З того часу не йшли з думки, тож розповіла сину про них. Сказала, що ти на двадцять років ближче до дитинства й запропонувала написати казку разом зі мною. У нього добре працює фантазія, тож нам творилося легко».

 Головні герої – це п’ятирічний хлопчик Микитка та його маленькі друзі Чорник і Білик, яких не мають права бачити дорослі. Вони кумедні, веселі та можуть зменшуватися до розміру пальчика хлопчика. У кожному розділі є цікава пригода, у яку потрапляють наші герої. Також є щось пізнавальне з навколишнього світу, у кінці – питання, які можуть поставити дорослі своїм дітям. Книжка чудово ілюстрована талановитою художницею Еллою Гринько, за що я їй безмежно вдячна. Є також розмальовки для дітей.

 

З Днем Незалежності! З нашим днем!

Сьогодні, як і століття тому, гартується свобода нашого народу. І як століття тому українські поети й письменники написали тисячі й тисячі рядків про одвічну боротьбу та безмежну любов до країни.

Кожен читач мав змогу долучитися до читання поезій про Україну: від класиків до сучасних поетів. Максим Рильський, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Леся Українка, Павло Тичина та вірш «Любіть Україну» Володимира Сосюри відгукнувся у пам’яті майже кожного.

Перегляд літератури «Їхня зброя - слово» присвячений тим, кого ми згадуємо щоденно у хвилину мовчання: Максим Кривцов, Вікторія Амеліна,  Василь Паламарчук, Гліб Бабчич, Володимир Вакуленко, Олександр Осадко, Юрій Руф…

Шлях України до незалежності був важким і тривалим, кривавим  і болючим. Протягом багатьох століть сусідні держави намагалися захопити родючу територію та розширити свої кордони.

Війна з росією триває не три роки, і не десять. Про етапи становлення української державності та її боротьбу за власну Незалежність у книгах найавторитетніших істориків і тих, хто боронить нашу незалежність зараз, які були представлені на перегляді літератури «Шлях до Незалежності». 

За бажанням можна було в цей день долучитися до перегляду циклу передач  «Батьки-засновники». Автори проєкту  Наталія Соколенко та Сергій Стуканов разом з істориками  дослідили понад десять століть нашої історії, починаючи з часів Русі.

Поезія душі Юлії Манойленко.

Долі сплелись "немов дерева стовбурами"

     У бібліотеці-філії №4 відбулося обговорення роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія» у рамках чергового засідання читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки»

"Фелікс Австрія" - це «роман про стосунки, що роблять людей нещасними, а  письменниця просто закохана у Галичину». Для когось – це «родинна сага», хтось називає вигаданою історією, щоб розповісти про тогочасну Галичину. Відгуків багато.

На перший план Софія Андрухович виводить дивне почуття головних героїнь Стефи та Аделі", яке не дає їм спокою. Їхні відносини не мають майбутнього: «любов душить» Стефу і Аделю. Але обом бракує сміливості розірвати коло їхніх стосунків. Це ніби  "і нести важко, і кинути шкода".

Стефа прикривається заповітом Аделиного батька, під виправданням якого вона всіляко опікає інфантильну і хворобливу, вразливу панянку. Аделя приймає її допомогу у всьому. Хто насправді є дівчата одна для одної?

У літературному обговоренні  всі запитання викликали шквал емоцій та дискусій.  Книголюби не розділилися щоб аж занадто на "за" і "проти", але і таких, щоб в "куточку" спостерігали за літературними перестрілками не було. Запитання для обговорення  підготував чат GPT, такий собі україномовний експерт з широкого кола питань. Насправді модератором зустрічі була Оксана Троценко, ініціатор читання роману Софії Андрухович.

Шепіт минулого, який здатен змінити теперішнє.

 У бібліотеку - філію№4 завітала харківська письменниця Галина Матвєєва з презентацією роману «Надто коротке».

Весною шанувальники її творчості вітали улюблену письменницею зі значущою подією. Галина Матвєєва стала  лауреаткою міжнародного визнання та фіналісткою Літературної премії Європейського Союзу 2025 року. Журі відзначило її роман «Ключ соль», який порушує теми ідентичності, особистих втрат і сили мистецтва як засобу самовираження».

Роман «Надто коротке» Галини Матвєєвої, новинка  Видавництва Старого Лева -  прониклива й атмосферна сага про пам’ять, любов і біль, що не відпускає роками.

 Інна, тридцятип'ятирічна піаністка, повертається до Харкова лише на декілька тижнів, щоб зустрітися з друзями, погостювати у братів та звільнити підсобку у ресторані від речей свого покійного батька. Серед залізяччя й старого дріб’язку вона знаходить щось особливе. Спогади власного дитинства та родинної історії оживають у пам’яті, залишаючи ледь чутний, але глибокий слід. І це не лише спогади, а вир забутих почуттів і родинних таємниць, які поступово розкривають її власну історію.

«Казка не казка – а батькам підказка»

Так можна сказати про будь-яку книгу української письменниці, перекладачки, редакторки Оксани Думанської. Вона пише в різних жанрах, включаючи романи, новели, оповідання та есе, що робить її творчість універсальною.

Оксана Думанська є однією з  сучасних українських письменниць, які активно пишуть для дітей. Насправді її дитячі книги люблять читати з дітьми і дорослі. До прикладу,  її "Бабусина муштра» - книжка для дітей про стосунки бабусі та внучки.

Та муштри там немає . Є любов, яка не виявляється в ніжних словах чи обіймах. Оксана Думанська згадує:"Мені колись мама сказала прислів´я: «Дітей треба любити так, щоб вони про те не знали». І я його часто повторюю. До своєї онуки Марійки ставлюся вимогливо, не намагаюся уникати «дорослих» тем, хочу їй якомога більше вкласти в голівку, пояснити, не відмахуватися"

 Та полонила серця юних читачів її книга “Собаче життя кота Хитруна”, яка стала давно улюбленою серед дітей. 

 

Чи може бути читання поезії веселою та цікавою розвагою для дітей?

«Чи варто читати з дітьми поезію? А навіщо?» – одне з тих питань, які час від часу зринають у родинах, де є діти.

Віршолюби, звісно, обуряться на таке запитання, мовляв: та як можна не читати поезію? ще й із дітьми?! Але для значної частини покупців при виборі книжки для дитини настає хвилина вагання: казка, збірник оповідань, енциклопедія… чи збірка поезій? Та саме поезія часто стає найбільш улюбленим різновидом книжок для дітей. І не тільки тому, що там мало тексту, самі малюнки. Головне – як читати! 

"Міжатомна любов" Катерини Флекман

"... Любов пахне машинним маслом, знайомим димом ужої сигарети на нічному перехресті, кон'яком, що п'ється на холодній підлозі коридору, пилом чорнно-білої пустелі фейсбуку і... помадою, лишеною на комірі камуфляжки.

Любов ховає в кишені апельсинові дольки, ваніль і корицю - іншої зброї вона немає.

Любов зухвало вдягає червоні туфлі і ставить на паузу всесвіт.

Любов здолає війну, перепливе вічність, переможе час. Чому? Читайте книжку Катерини Флекман"

                                                                                                                 Ірен Роздобудько